Постанова

від 17.08.2022 по справі 440/11680/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 р. Справа № 440/11680/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 20.12.21 по справі №440/11680/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив суд першої інстанції:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування для обчислення при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довідки про заробіток для обчислення пенсії № 344 від 13.05.2014 за період до 01 липня 2000 року, яка видана Малим приватним підприємством «Юрком»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії № 344 від 13.05.2014 за період до 01 липня 2000 року, яка видана Малим приватним підприємством «Юрком», з дати призначення пенсії, та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що у травні 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії та серед інших документів надав до пенсійного органу довідку про заробіток для обчислення пенсії № 344 від 13.05.2014 за період до 01 липня 2000 року, видану Малим приватним підприємством «Юрком». Зазначив, що пенсія йому була призначена, проте, при обчисленні розміру пенсії відповідачем не враховано вказану вище довідку, як таку, що видана підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим неможливо провести перевірку її достовірності. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування для обчислення при призначенні пенсії за віком довідки про заробіток для обчислення пенсії № 344 від 13.05.2014 за період до 01 липня 2000 року, яка видана Малим приватним підприємством «Юрком» є протиправним.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що полягає у неврахуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довідки про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13 травня 2014 року, виданої ОСОБА_1 Малим приватним підприємством «Юрком».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 26 квітня 2021 року з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13 травня 2014 року, виданої ОСОБА_1 Малим приватним підприємством «Юрком», та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року по справі №440/11680/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та на помилковість зроблених судом першої інстанції висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідачем були вчинені всі передбачені дії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, зі змінами внесеними Постановою правління ПФУ від 25-1 від 16.12.2020, а саме: заяву позивача та додані до неї документи розглянуто та з 26.04.2021 призначено пенсію за віком (рішення №164450002169 від 17.05.2021). Посилається, що надана позивачем довідка №344, видана 13.05.2014 Малим приватним підприємством "Юрком" для врахування заробітної плати при обчисленні пенсії, не може бути прийнята до уваги відповідно до норм чинного законодавства. Зазначає, що адреса Малого приватного підприємства "Юрком", зазначена в довідці №344 від 13.05.2014 - м. Горлівка, Донецької області. В свою чергу м. Горлівка входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (затверджений розпорядженням КМУ від 07.11.2014 №1085-р (зі змінами). Вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі №440/11680/21 таким, що підлягає скасуванню.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у порядку письмового провадження.

Учасникам по даній справі було направлено та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачу копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 11.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 34) , до якої серед іншого додав довідку про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13.05.2014, видану ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком» (а.с. 57).

ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 26.04.2021 у розмірі 2200 грн., що підтверджуються рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення пенсії від 17.05.2021, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 35-38).

Водночас, при призначенні пенсії позивачу відповідачем не враховано довідку про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13.05.2014, видану ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком».

На звернення позивача щодо врахування довідки про заробітну плату листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.06.2021 №1600-0211-8/41946 повідомлено ОСОБА_1 , що оскільки надана довідка про заробітну плату від 13.05.2014 №344 видана підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території України, та у зв`язку з неможливістю проведення перевірки її достовірності, врахувати цю довідку при обчисленні пенсії не вбачається за можливе (а.с. 18-19).

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування для обчислення при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довідки про заробіток для обчислення пенсії № 344 від 13.05.2014 за період до 01 липня 2000 року, яка видана Малим приватним підприємством «Юрком», звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не врахувавши для обчислення при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довідки про заробіток для обчислення пенсії № 344 від 13.05.2014, виданої Малим приватним підприємством «Юрком», відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Так, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-1V призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), (далі по тексту - Порядок № 22-1).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з пунктом 2.10 вказаного Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. (пункт 4.7 Порядку 22-1).

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.04.2018 у справі №601/198/16.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач 11.05.2021 звернувся до пенсійного органу

із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.34), до якої серед іншого додав довідку про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13.05.2014, видану ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком» (а.с.57). Вказана довідка містить відомості про суму заробітку з розшифруванням за період роботи липень 1987-червень 1992 у КП «Фурнітурний завод».

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 у період з 28.06.1982 по 31.07.1992 позивач працював на Горлівському експериментальному фурнітурному заводі. Вказаний період роботи був зарахований пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 (а.с. 38).

Позивачу було призначено пенсію за віком з 26.04.2021 у розмірі 2200 грн., що вбачається із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення пенсії від 17.05.2021 (а.с. 35-38).

При цьому, з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.06.2021 вбачається, що при призначенні пенсії позивачу не було враховано довідку про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13.05.2014, видану ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком», з огляду на те, що вказана довідка була видана підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території України, та у зв`язку з неможливістю проведення перевірки її достовірності (а.с. 18-19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Частинами 1, 2, 3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту вже згаданої вище довідки про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13.05.2014, вбачається, що остання видана ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком» Архів підприємств недержавної форми власності, підписана керівником архіву та архівістом та скріплена печаткою, містить відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за липень 1987 - червень 1992 та відомості про документи, на підставі яких довідка видана (довідка видана на підставі особових рахунків за 1987-1992 р.р. фонд №5). У цій довідці зазначено місцезнаходження Малого приватного підприємства «Юрком»: 84601, Україна, Донецька область, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 33 (а.с. 57).

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Мале приватне підприємство «Юрком» (ідентифікаційний код юридичної особи 23343139) зареєстроване як юридична особа 12.09.1995 з місцезнаходженням за адресою: 84601, Україна, Донецька область, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 33 (а.с. 68).

Колегія суддів зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (в редакції станом на час спірних правовідносин) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1; перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з додатком 2.

Так, відповідно до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (в редакції станом на час спірних правовідносин), з 07 листопада 2014 року віднесено м. Горлівка Донецької області.

Отже, з огляду на наведене вище, на час видачі довідки про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13 травня 2014 року, виданої ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком», населений пункт, у якому було видано вказану довідку (м. Горлівка) ще не відносився до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, та був віднесений до цього переліку пізніше розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" з 07 листопада 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що пенсійним органом не надано доказів на підтвердження того, що спірна довідка видана органами та/або особами, передбаченими частиною другою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме будь-якими органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території.

При цьому, те, що відповідач позбавлений можливості провести перевірку відомостей записів довідки первинним документам не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним чином та містить необхідні реквізити та відомості.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2018 у справі №583/392/17; а також у постанові від 28.01.2022 у справі №486/1100/16-а.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що надана позивачем довідка №344, видана 13.05.2014 Малим приватним підприємством "Юрком" для врахування заробітної плати при обчисленні пенсії, не може бути прийнята до уваги відповідно до норм чинного законодавства, мотивуючи це тим, що адреса Малого приватного підприємства "Юрком", зазначена в довідці №344 від 13.05.2014 - м.Горлівка, Донецької області, а в свою чергу м. Горлівка входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (затверджений розпорядженням КМУ від 07.11.2014 №1085-р (зі змінами), колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду у даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Отже, неможливість пенсійного органу здійснити перевірку достовірності видачі довідки, не може бути підставою для позбавлення права позивача на призначення пенсії.

Наведений вище висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.01.2019 у справі №233/1181/17.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не врахувавши для обчислення при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довідки про заробіток для обчислення пенсії № 344 від 13.05.2014, виданої Малим приватним підприємством «Юрком», відповідач у даній справі діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що полягає у неврахуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довідки про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13 травня 2014 року, виданої ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком», та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 26 квітня 2021 року з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №344 від 13 травня 2014 року, виданої ОСОБА_1 . Малим приватним підприємством «Юрком», та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції та помилковості зроблених судом першої інстанції висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище висновками суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Правові підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі №440/11680/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло