Постанова

від 16.08.2022 по справі 160/24382/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/24382/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року (м. Дніпро, суддя Захарчук-Борисенко Н. В.) у справі № 160/24382/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, або скаржник), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.06.2021 №934102/1-2407-0417, в частині визначення позивачці суми податкового зобов`язання на суму 61 612,61 грн. та від 10.06.2021 №934102-2407-0417, в частині визначення позивачці суми податкового зобов`язання на суму 61 612,61 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, як і доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що на його думку при розрахунку орендної плати за орендовану земельну ділянку за 2020 та 2021 роки необхідно враховувати положення рішення Синельниківської міської ради від 21.07.2018 року №532-31/VI «Про внесення змін до Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради затверджених рішенням міської ради від 27.04.2012 №337-20/VI». Проте, у порушення умов договірних відносин та діючого законодавства, позивачка при розрахунку орендної плати за 2020 та 2021 рік використовувала нечинний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7/1 від 16.01.2013 року, в той час, як контролюючим органом у ході нарахування орендної плати за 2020 та 2021 роки використовувався витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1664 від 07.12.2020 року, виданий відділом у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у порядку п.286.1 ст. 286 ПК України. На підставі викладеного, сформовано спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачці нараховано суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 та 2021 роки. Скаржник вказує, що плата за землю державної або комунальної власності (орендна плата) є обов`язковим платежем, який не може залежати від умов договору.

З огляду на це, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась, відзив на апеляційну скаргу відповідача до суду не подала.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що між орендодавцем - Синельниківською міською радою (далі - Орендодавець) і орендарями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - Орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки №1 від 06.01.2012р.

Зазначений договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у м. Синельникове Дніпропетровської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012р. за №121300004000034.

Відповідно до умов п.1 вказаного договору оренди, Орендодавець на підставі рішення Синельниківської міської ради від 16.12.2011р. №257-16/VІ передав, а Орендарі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 для комерційного використання - обслуговування торгівельно-промислового комплексу, за рахунок земель закладів комунального обслуговування Синельниківської міської ради.

В п.2 договору оренди зазначено, що в спільну часткову оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1213000000:01:505:0044, площею 0,3365 га.

В п.3 договору оренди вказано, що на час обстеження на земельній ділянці розташоване нерухоме майно (нежитлова будівля котельні), яка належить ОСОБА_2 та позивачці.

В п.5 договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 544322,40 грн.

В п.8 договору оренди встановлено, що договір укладено на 49 років.

А в п.9 договору оренди зазначається, що орендна плата складає 27 216,12 грн. за рік, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.12.2012р., який відповідно до абз.5 п.47 договору оренди є його невід`ємною частиною, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 544'322,40 грн., при цьому для її визначення застосовано коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) у розмірі 2,5, що відповідає комерційному використанню.

В той же час, рішенням Синельниківської міської ради від 20.06.2012р. №371-22/V вирішено внести зміни до рішення міської ради від 16.12.2011р. №257-16/VІ, в частині зміни функціонального використання земельної ділянки, змінивши словосполучення з комерційного використання на виробниче використання.

На підставі вказаного рішення Синельниковської міської ради 25.01.2013р. між Орендодавцем та Орендарями укладено Додаткову угоду до Договору оренди, якою:

- п.5 Договору оренди викладено в новій редакції - встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 529651,00 грн.;

- п.9 Договору оренди викладено в новій редакції - встановлено, що орендна плата складає 15889,53 грн. за рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.01.2013р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 529651,00 грн., при цьому для її визначення застосовано коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) у розмірі 1,2, що відповідає виробничому використанню.

Вищевказана Додаткова угода до Договору оренди зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.10.2016 індексний номер 70010918.

Позивачка отримала податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.06.2021р. №934102/1-2407-0417, яким повідомлено, що згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п. 286.5 ст.286 розд. XII Податкового кодексу України, останній визначено суму податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900 за 2020р. на суму 69607,38 грн. та від 10.06.2021р. №934102-2407-0417, яким повідомлено, що згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.286.5 ст.286 розд. XII Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900 за 2021р. на суму 69607,38 грн.

Позивачка, не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Суд першої інстанції враховував, що п.п.4.1 п.4 Рішення Синельниківської міської ради від 21.06.2018 року №532-31/VІІ встановлено внести зміни до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати, шляхом укладання додаткових угод відповідно до затвердженого вище Порядку. Проте, доказів укладення між Синельниківською міською радою та позивачкою іншої додаткові угоди до договору оренди №1 від 06.01.2012р., крім додаткової угоди від 25.01.2013, матеріали справи не містять. Відтак, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано належних доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі (далі Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 Закону № 161-XIV визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону № 161-XIV визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписи пункту 288.1 статті 288 ПК України визначають, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Приписи пункту 288.4. статті 288 ПК України встановлюють, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;

5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Проаналізувавши наведені вище положення ПК України можна дійти висновку, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №823/219/18, від 16 квітня 2019 року у справі №2140/1586/18, від 11 червня 2019 року у справі №826/17049/16, від 10 жовтня 2019 року у справі №824/2281/15-а, від 17 вересня 2020 року у справі №160/3242/19, від 2 грудня 2020 року у справі №160/2705/19), від 15.07.2021 у справі № 140/9355/20.

Згідно із частиною першою статті 193 та статтею 194 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адміністрування земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1664 від 07.12.2020 року, виданий відділом у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Зі змісту вищевказаного витягу від 07.12.2020 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивачки, складає 1 988 782,30 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1664 від 07.12.2020 року є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, оскільки він фіксує достовірні відомості нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки. Відтак, цей витяг правомірно використано відповідачем для адміністрування земельного податку, а позивачка в свою чергу відомості з цього витягу жодним чином не спростувала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 160/3248/20.

Керуючись приписами ст. 288 ПК України, колегія суддів зазначає, що річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку, яку позивачка мала сплатити у 2020 та 2021 роках, розраховується наступним чином 1 988 782,30 грн.*3%/2 та складає 29831,73 грн.

Апеляційним судом встановлено, що пунктом п.п.4.1 п.4 рішення Синельниківської міської ради від 21.07.2018 року №532-31/VI «Про внесення змін до Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради затверджених рішенням міської ради від 27.04.2012 №337-20/VI» передбачено внести зміни до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати, шляхом укладання додаткових угод відповідно до затвердженого вище Порядку.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що між орендодавцем Синельниківською міською радою і орендарями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки №1 від 06.01.2012р.

Пунктом 33 Договору оренди №1 від 06.01.2012р. сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Так, на між орендодавцем та орендарями укладено Додаткову угоду до Договору оренди, якою:

- п.5 Договору оренди №1 від 06.01.2012р. викладено в новій редакції - встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 529651,00 грн.;

- п.9 Договору оренди №1 від 06.01.2012р. викладено в новій редакції - встановлено, що орендна плата складає 15889,53 грн. за рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Інших доказів, які б підтвердили зміну пункту 5.9 Договору оренди №1 від 06.01.2012р. матеріали справи не містять.

Відтак, оскільки зміни до п.9 Договору оренди №1 від 06.01.2012р. згідно рішення Синельниківської міської ради від 21.07.2018 року №532-31/VI не внесено, колегія суддів вважає, що відповідач здійснюючи розрахунок річної сума платежу з орендної плати за земельну ділянку, яку позивачка мала сплатити у 2020 та 2021 роках, безпідставно використав таку складову як 7% нормативної грошової оцінки.

В свою чергу, за умовами Договору оренди №1 від 06.01.2012р. розмір орендної плати, яку позивачка мала сплатити, складає 7944,77 грн. за окремий рік (15889,53 грн./2).

Проте, розмір орендної плати на рівні 7944,77 грн. за рік є меншим ніж річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку, яку позивачка мала сплатити відповідно до приписів ст. 288 ПК України у 2020 та 2021 роках, що дорівнює 29831,73 грн.

Таким чином, з метою виконання приписів ст. 288 ПК України, позивачка у 2020 та 2021 роках мала сплачувати річну суму платежу з орендної плати за земельну ділянку на рівні 29831,73 грн. за кожен окремий рік.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 10.06.2021р. №934102/1-2407-0417 позивачці визначено суму податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900 за 2020р. на суму 69607,38 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 10.06.2021р. №934102-2407-0417 позивачці визначено суму податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900 за 2021р. на суму 69607,38 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.06.2021р. №934102-2407-0417 є протиправним та підлягає скасуванню лише в частині визначення позивачці суми податкового зобов`язання на суму 39775, 65 грн. (69607,38 грн. - 29831,73 грн.).

В свою чергу, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.06.2021р. №934102/1-2407-0417 є протиправним та підлягає скасуванню лише в частині визначення позивачці суми податкового зобов`язання на суму 39775, 65 грн. (69607,38 грн. - 29831,73 грн.).

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно приписів п. 1-4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати в частині задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №934102/1-2407-0417 від 10.06.2021, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання на суму 21836, 96 грн. (61 612,61 грн.- 39775, 65 грн.), визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №934102-2407-0417 від 10.06.2021, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання на суму 21836, 96 грн. (61 612,61 грн.- 39775, 65 грн.), та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Крім того, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір у сумі

1232,30 грн. за подання адміністративного позову.

В свою чергу, оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволеною, перерозподіл судових витрат слід здійснити згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, стягнувши на користь позивача з відповідача частину сплаченого судового збору 795,57 грн.

(1232,30 грн. *64,56%).

Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 160/24382/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №934102/1-2407-0417 від 10.06.2021, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання на суму 21836,96 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №934102-2407-0417 від 10.06.2021, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання на суму 21836, 96 грн., та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення суду залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 795,57 грн.

за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко