Постанова

від 16.08.2022 по справі 320/16013/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16013/21 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у Київській області) на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВАРТО» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та застосування адміністративного арешту коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ ВКФ «ВАРТО», накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29.10.2021;

- застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ТОВ ВКФ «ВАРТО» у всіх банківських установах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що між сторонами наявний спір про право, оскільки відповідачем оскаржується законність дій щодо проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту майна платника податків, а тому на підставі п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та підстави звернення Головного управління Державної податкової служби у Київській області до суду, позаяк останнє звертається з вищевказаними вимогами в загальному порядку, а тому визначені оскаржуваною ухвалою підстави для відмови у відкритті провадження у справі, передбачені п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України (наявність спору про право), є безпідставними.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий пункту 94.6 ПК України).

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відтак, податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про арешт коштів на рахунках платника податків на підставі пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, главою 11 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави).

Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.

Відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.

У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя).

Відповідно до частини 4 цієї статті, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина п`ята). Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення (частина шоста). Обчислення строку для розгляду заяви судом відбувається в годинах, та суд повинен прийняти рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин, відлік якого розпочинається з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина сьома). До цього строку включаються години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню (частина восьма).

Тобто, податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини четвертої статті 283 КАС України у зв`язку з наявністю спору про право.

Відмова у відкритті провадження відповідно до частини 5 цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 КАС України, адже спір про право може виникнути і на етапі застосування адміністративного арешту податковим органом, а тому звернення до суду з заявою відповідно до статті 283 КАС України в такому випадку може бути недоцільним. В будь-якому випадку спір про право повинен бути не уявним, а реальним, та суду необхідно надати докази про звернення за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.02.2021 у справі № 300/563/20.

Також, законодавцем встановлено, що суд повинен перевірити обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна та, в разі наявності спору про право, такий розгляд здійснюється в загальному позовному провадженні. Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3 КАС України). Відтак, здійснюючи розгляд справи в порядку загального провадження, суд зобов`язаний перевірити дотримання критеріїв, встановлених частиною другою статті 2 КАС України з метою досягнення основного завдання адміністративного судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2020 у справі № 280/2993/19.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги враховує, що позивач звертається із позовною заявою, в якій просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ВКФ «ВАРТО» та застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ТОВ ВКФ «ВАРТО» не у порядку, визначеному статтею 283 КАС України, а в порядку загального позовного провадження.

За таких обставин, приписи пункту 2 частини 4 ст. 283 КАС України не можуть застосовуватись у випадку звернення до суду в порядку загального провадження з позовною заявою, оскільки цією статтю врегульовано випадки розгляду заяв податкового органу у безспірному терміновому порядку.

Щодо зазначення судом першої інстанції наявності спору про право колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, відмовляючи у відкритті провадження за позовом податкового органу, суд першої інстанції встановив факт наявності спору про право, оскільки ТОВ ВКФ «ВАРТО» звернулось до суду з позовом до податкового органу про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача.

Так, колегією суддів встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/13182/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВАРТО» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Київській області від 29.09.2021 № 2171-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВАРТО».

Разом з тим, незгода з діями податкового органу або з наказом про проведення перевірки не є спором про право. Більш того, ТОВ ВКФ «ВАРТО» має право на будь-якій стадії процесу відмовитись від позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.07.2022 у справі № 320/1950/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України, не відповідають дійсним обставинам справи та є неправильними.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у Київській області) - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 17.08.2022.