Рішення

від 31.01.2023 по справі 320/16013/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року м.Київ № 320/16013/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВАРТО" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та застосування адміністративного арешту коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВАРТО", у якому просить суд:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ ВКФ «ВАРТО», накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29.10.2021;

- застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ТОВ ВКФ «ВАРТО» у всіх банківських установах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 29.09.2021 №2171-п вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ виробничо-комерційної фірми "ВАРТО". Однак посадова особа підприємства відповідача не допустили уповноважених осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено акт про від підпису у направленнях на проведення перевірки від 29.10.2021 №1131/10-36-07-02-07/30895651 та акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки від 29.10.2021 №1130/10-36-07/30895651. Відмова відповідача від допуску посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної перевірки зумовила винесення рішення про застосування адміністративного арешту майна та звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 відмовлено у відкритті провадження у цій справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.08.2022 матеріали адміністративної справи №320/16013/21 повернулись на адресу Київського окружного адміністративного суду, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи ця справа була передана для продовження розгляду судді Лисенко В.І.

Суд ухвалою від 29.08.2022 відкрив спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами позивача, надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що адміністративний арешт станом на час розгляду справи вже є припиненим відповідно до вимог п.п.94.19.1, п.94.19 ст. 94 ПК України, оскільки з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна вже пройшов значний час, визначений для перевірки його обґрунтованості судом. Також, відповідач стверджує, що у позивача відсутнє право на проведення перевірок, оскільки пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (С0\/І0-19) та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №640/18314/21 скасовано постанову КМУ від 03.02.2021 №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок. Крім того, наказ Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 29.09.2021 №2171-п не містив печатки органу ДПС та підстав для проведення перевірки, що є суттєвими недоліками, а тому відмова відповідача у допуску на перевірку ГУ ДПС у Київській області відповідає вимогам ПК України. Відповідач наголосив, що позивачем не наведено жодних доказів, які б вказували б на наявність підстав для задоволення позову щодо арешту майна чи коштів на рахунках та наявність у нього податкового боргу, відсутності у нього майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, а також, зокрема, доказів недопущення відповідачем посадових осіб до обстеження територій та приміщень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Наказу Головного управління ДПС у Київській області від 29.09.2021 року за №2171-п посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресою провадження господарської діяльності відповідача.

Контролюючим органом пред`явлено направлення №7636/10-36-07-02-07 від 29.10.2021 року, №7642/10-36-07-14 від 29.10.2021 року, №7643/10-36-07-14 від 29.10.2021 року, №7644/10-36-07-07 від 29.10.2021 року та №7645/10-36-07-07 від 29.102.2021 року, з метою вручення наказу та ознайомленням із направленнями на проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача.

На підставі вищенаведеного позивачем складено акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки від 29.10.2021 року за №1130/10-36-07-02-07/30895651.

У зв`язку із наведеним, позивачем прийнято рішення від 29.10.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким позивач застосував умовний адміністративний арешт майна відповідача.

В подальшому позивач звернувся із позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках платника податків у всіх банківських установах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 ПК України.

Згідно із положеннями п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акту опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявністю хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна слугував факт відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення у відношенні нього перевірки.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно із п.94.6 ст.94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно із пп.94.19.1 п.94.1 ст.94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у п.94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу, оскільки з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна вже минуло 96 годин, встановленого для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до п.п.94.19.1 пункту 94.19 ст. 94 ПК України.

Щодо позовних вимог про зупинення видаткових операцій, суд зазначає таке.

Частиною четвертою ст.5 КАС України, встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно із пп.20.1.31 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах.

Позивачем не доведено наявності податкового боргу у відповідача, відсутності у нього майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, а також, зокрема, доказів недопущення відповідачем посадових осіб до обстеження територій та приміщень.

До аналогічних висновків щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов під час вирішення справ №820/3059/17 (постанова від 8 серпня 2018 року), №280/2993/19 (постанова від 26 червня 2020 року), №820/5045/18 (постанова від 16 грудня 2020 року).

Як убачається з матеріалів справи, на підставі пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, абз. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок Головне управління прийняло наказ від 29.09.2021 № 2171-п, згідно якого наказано провести з 29.10.2021 документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВКФ "ВАРТО" тривалістю 20 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 30.06.2021.

29.10.2021 посадовим особам відповідача виписані направлення на проведення планової виїзної документальної перевірки.

29.10.2021 посадовими особами Головного управління складений акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової перевірки з поясненнями позивача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

-документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

-документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

-обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

-цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

-обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

-здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовження дію карантину з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України продовжено дію карантину до 30.04.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 405 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України продовжено дію карантину до 30.06.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 611 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України продовжено дію карантину до 31.08.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 855 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України продовжено дію карантину до 31.08.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. № 981 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України (чинної на час прийняття спірного наказу) продовжено дію карантину до 31.12.2021 (чинної на час видачі направлень на проведення планової перевірки позивача).

Під дію мораторію, передбаченою вказаною нормою ПК України попадають планові перевірки.

Відповідач у спірних правовідносинах посилається на введення в дію постанови Кабінету Міністрів України Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок № 89 від 03.02.2021, за якою Головному управлінню області дозволено здійснювати документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Проте, норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин також діє.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 5.2. ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Отже, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 року і суперечить останній, тому, у відповідності до п. 5.2 ПК України, саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Змінити норми, встановлені ПК України, в тому числі і щодо зміни строків та компетенції проведення документальної планової виїзної перевірки можливо лише шляхом внесення відповідних змін до ПК України, як це передбачено п. 2.1 ст. 2 ПК України.

Таким чином, за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, прийняття оскаржуваного наказу ГУ ДПС у Київській області (Код ЄДРПОУ ВП: 44096797) від 29.09.2021 №2171-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства.

Варто окремо наголосити на тому, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа за №320/13182/21 за позовом ТОВ виробничо-комерційна фірма "ВАРТО" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС У Київській області від 29.09.2021 №2171-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ "ВАРТО" (податковий номер 30895651)».

Рішенням від 02.09.2022 року адміністративний позов було задоволено та визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ від 29.09.2021 №2171-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ "ВАРТО" (податковий номер 30895651)» з чим погодився Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.12.2022 року.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду своєю ухвалою від 06.01.2023 повернув Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №320/13182/21.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, з огляду на те, що наказ Головного управління ДПС у Київській області від 29.09.2021 року за №2171-п визнаний судами протиправним та скасований, рішення у справі набрало законної сили, то рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 Податкового кодексу України арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України».

Враховуючи наведений правовий висновок та фактичні обставини справи, суд наголошує, що оскільки однією з підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідно до норми пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, позивач обґрунтовано звернувся з цим позовом до суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій у зв`язку з відмовою посадової особи відповідача в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки.

Відтак, встановивши під час розгляду справи відсутність законних підстав для проведення такої перевірки, із врахуванням набрання законної сили рішення у справі №320/13182/21 про визнання протиправним та скасуванням самого наказу на проведення такої перевірки, суд дійшов висновку, що підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків та застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках платника податків у всіх банківських установах у зв`язку з не допуском до перевірки посадових осіб контролюючого органу за відсутності законних підстав для її проведення, немає.

Тому саме з цієї підстави у задоволенні позову Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВАРТО" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках платника податків у всіх банківських установах слід відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем вказаного обов`язку не виконано.

Встановлені судом фактичні обставини зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.