Рішення

від 10.05.2022 по справі 640/3867/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2022 року м. Київ № 640/3867/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортемір»

до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головне управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою діяльністю «Ортемір» (далі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №00002121402.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої встановлено заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного року.

На переконання позивача, контролюючий орган дійшов таких висновків безпідставно, посилаючись у акті перевірки на знеособлені вироки щодо керівників контрагентів позивача у кримінальних справах, в межах яких реальність господарських операцій цих контрагентів із позивачем, які стали предметом спірної перевірки, не досліджувалися.

В свою чергу, позивачем надано усю первинну документацію відповідачу, зокрема, податкові накладні, які є зареєстрованими, видаткові накладні, рахунки - фактури та інші бухгалтерські документи, правильність складання яких не ставилася відповідачем під сумнів під час проведення спірної перевірки.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного впровадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 26.04.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що договори із контрагентами ТОВ «Елевтек Груп» та ТОВ «Аркас-Трейд» укладено позивачем виключно для здійснення вигляду господарських операцій та очевидно є підробленими.

На переконання відповідача, відсутність факту реальності господарських операцій із вказаними контрагентами підтверджується: Поясненнями ОСОБА_1 , наданими старшому оперуповноваженому ВОСА ПДВ ОУ ДПІ у Шевченківському районі, про те, що останній, зареєстрований як керівник ТОВ «Елевак Груп» насправді не здійснював жодну фінансову-господарську діяльність цього товариства; вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 року у справі №369/2278/18 (щодо керівництва ТОВ «Елевак Груп») та вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі №757/58449/19-к (щодо керівництва ТОВ «Аркас-Трейд»), у яких осіб, які сприяли створенню вказаних товариств визнано винними у злочинах, передбачених, зокрема, статтею 205 Кримінального кодексу України.

Посилаючись на судову практику щодо оцінки судами вказаних обставин наявності вироків, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 12.04.2019 року позивачем подано клопотання про приєднання доказів, а саме, подано листи - відповіді на адвокатські запити щодо наявності матеріалів кримінальних проваджень, на які посилається відповідач у акті перевірки, у Київській місцевій прокуратурі №6 та Києво-Святошинській місцевій прокуратурі.

Через канцелярію суду 23.08.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій повторно наголошено на реальності господарських операцій позивача із контрагентами та неналежність доказів, на які посилається відповідач щодо спростування цього твердження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 року клопотання ТОВ «Ортемір» від 08.08.2019 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повернуто без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 року клопотання ТОВ «Ортемір» від 23.08.2019 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повернуто без розгляду.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Таким чином, суд дійшов висновку здійснити процесуальне правонаступництво відповідача з Головного управління ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого орган виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів ДПС», ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленою підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов`язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Таким чином, на теперішній час функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києві, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку замінити відповідача на правонаступника, а саме Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 17.01.2019 року №548 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ортемір» (код 21639640) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Елевік Груп» (код 40518981) за липень 2016 року, з ТОВ «Аркас-Трейд» (код 40560656) за листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, про результати якої складено Акт від 31.01.2019 року №63/26-15-14-02-05/21639640 (далі також - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Ортемір»:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11, пункту 5 П(с)БО №15, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 252169 грн., в тому числі по періодах 2016 рік - 252169 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункті 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 163417 грн., в тому числі по періодах: серпень 2016 року - 30 982 грн., листопад 2016 року - 1988 грн., грудень 2016 року - 130447 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 70073 грн., в тому числі по періодах 2016 року - 70073 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №00002121402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 204271 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення, заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзаців 1, 4, 5 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України 78.1. документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 78.4. статті 78 ПКУ України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 78.5-78.8 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.3 статті 81 ПК України 81.3. під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно із статтею 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; 83.1.5. виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 85.1., абзацу 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4. статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до пунктів 85.6.-85.8 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з абзацами 1-3 пункту 86.1. статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до пунктів 86.8., 86.10 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

З матеріалів справи судом встановлено дотримання ГУ ДФС у м. Києві процедури здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки та оформлення її результатів, що не ставиться під сумнів позивачем.

Щодо суті встановлених ГУ ДФС у м. Києві порушень податкового законодавства України позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із статтею 134 ПК України об`єктом оподаткування (податку на прибуток) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;

дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку (податку на додану вартість) з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;ьг) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із статтею 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1-198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов`язання на підставі таких операцій.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (в редакції, чинній на момент здійснення господарський операцій між позивачем та контрагентом) (далі також - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Суд зауважує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, висновки контролюючого органу мають базуватися за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що платником податку були пред`явлені необхідні первинні документи, які є підставою для належного формування складу податкового кредиту.

Так, досліджуючи фактичне придбання послуг/постачання товарів у межах господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Елевік Груп», судом встановлено, що відповідачем досліджено господарські операції відповідно до Договору поставки від 04.07.2016 року №07-04/16 (далі також - Договір), згідно з якого ТОВ «Елевтек Груп» (Постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність покупця ТОВ «Ортемір» товар, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Так, згідно з пунктом 1.2 розділу 1 цього Договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються Сторонами під час оформлення замовлення на кожну партію товару та вказуються у рахунках-фактурах Постачальника, а також видаткових накладних, оформлених на підставі рахунків-фактур Постачальника. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У матеріалах справи містяться на виконання Договору: рахунок - фактура від 05.07.2016 року №12-05-07/16 на суму з ПДВ 156 000 грн., видаткова накладна від 05.07.2016 року №12-05-07/16 на суму з ПДВ 156 000 грн., рахунок-фактура від 21.07.2016 року 305-21-07/16 на суму з ПДВ 29 892 грн., видаткова накладна від 21.07.2016 року 305-21-07/16 на суму з ПДВ 29 892 грн. Останні містять визначення товарів, специфікації кількість одиниць, печатки Сторін та підписи їх уповноважених представників.

Зокрема, позивачем надані суду платіжні доручення від 30.08.206 року №967, від 30.08.2016 року №968, від 30.08.2016 року №965від 30.08.2016 року №966, якими підтверджується оплата за товар згідно з Договором та зазначеними вище рахунками-фактурами, та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.07.2016-31.08.2016 про оборот за період у загальному розмірі 185 892, 00 грн.

Також позивачем надано суду копії прийнятих та зареєстрованих в ЄРПН податкової накладної від 21.07.2016 року №24 на суму з ПДВ 29 892, 00 грн. та податкової накладної від 05.07.2016 року №5 на суму з ПДВ 156 000 грн., на які посилається відповідач у Акті перевірки.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що первинні документи відповідають Закону №996, не містять неточностей або інших недоліків.

Разом з тим, з Акта перевірки судом встановлено, що єдиною підставою для визнання господарських операцій за цим Договором нереальними, відповідачем зазначено підписання цього Договору та зазначеної вище первинної документації ОСОБА_1 , яким, відповідно до пояснень, наданих старшому оперуповноваженому ВОСА ПДВ ОУ ДПІ у Шевченківському районі, заперечується здійснення фінансову-господарської діяльності в якості директора цього товариства.

В той же час, суд зауважує, що згідно із незмінною судовою практикою, започаткованою Вищим адміністративним судом України, зокрема у справі №К/800/61969/13 (ухвала від 27.07.2015 року) зазначено, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом.

Отже, суд вважає посилання відповідача у Акті перевірки на пояснення директора контрагента позивача, отримані в ході оперативних заходів, неналежним доказом нереальності операцій, проведених на підставі Договору від 04.07.2016 року №07-04/16.

Крім того, відповідач у Акті перевірки посилається на відомості Єдиного реєстру судових рішень, у яких наявний вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 року у справі №369/2278/18 за кримінальним провадженням, зареєстрованим у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32017100000000159 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частини другої статті 28, частини першої, другої статті 205, частини другої статті 205-1 Кримінального кодексу України.

У Акті перевірки зміст вироку відповідачем процитовано, проте останній знеособлено.

Відповідно до мотивувальної частини вироку, Особою_2 повторно з корисливих мотивів підписано установчі та реєстраційні документи, що свідчать про придбання ним суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Елевтек Груп» (код ЄДРПОУ 40518981), які містять завідомо неправдиві відомості, повторно вчинено підроблення документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а також умисно подано їх державному реєстратору.

Згідно з резолютивною частиною вироку, судом затверджено угоду від 28.02.2018 року між обвинувачем Особа_2 та прокурором відділу прокуратури міста Києва та визнано винуватим Особу_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частинами першою, другою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

У такій категорії справ, які стосуються фіктивного підприємництва, питання щодо дефекту податкового повідомлення-рішення та наявності вироку суду в кожній конкретній справі суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи. Про це зазначено, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі №826/19939/16.

Водночас, щодо посилань відповідача, суд дійшов наступних висновків.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2019 року у справі №804/729/17 зазначено, що виходячи з положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, межі обов`язковості вироку для адміністративного суду встановлюються лише щодо питань, чи існувало діяння та чи було вчинене воно цією особою. Колегія суддів врахувала, що через підприємство з фіктивними (формальними) засновниками може вестися цілком правомірна юридична діяльність, яка має відповідні правові наслідки, а тому визнаний у вироку факт фіктивного підприємництва автоматично не тягне за собою скасування всіх результатів відносин з контрагентами. Такий вирок підлягає врахуванню у сукупності з дослідженням усіх складових господарських операцій.

В ухвалі від 28.04.2021 у справі №160/3364/19, Верховним Судом звернуто увагу, що норми матеріального права не можуть пов`язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковою наявністю вироку за фіктивне підприємництво. Сам же факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару та зміни в активах/зобов`язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, в ухвалі від 23.06.2021 року у справі № 160/3364/19, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, ураховуючи аналіз кримінальної складової усіченого складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, злочин фіктивного підприємництва вважається закінченим у момент реєстрації/перереєстрації юридичної особи, що не має нічого спільного з господарською діяльністю такої юридичної особи, зокрема підписанням первинних документів і сплатою податків.

Зокрема, в ухвалі звернуто увагу на необхідність врахувати зміни законодавства щодо виключення з Кримінального кодексу України статті 205: «Набрання чинності 25 вересня 2019 року положень Закону України від 18.09.2019 року №101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» матиме вплив на розгляд податкових спорів, де матеріали кримінальних проваджень з статтями 205, 212 Кримінального кодексу України використовувалися для обґрунтування податкових донарахувань. Зокрема, у зв`язку з відповідними обставинами, матеріали таких кримінальних проваджень є неналежними доказами.

Окремо Верховним Судом звернуто увагу на пояснювальну записку до закону, який декриміналізує статтю 205 Кримінального кодексу України, в якій законодавець визначає проблематику використання податковими органами вироків по статті 205 кримінального кодексу України: «Щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом тільки, якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності».

Таким чином, суд не повинен брати до уваги будь-який вирок, наданий контролюючим органом. Вирок повинен мати відношення до взаємовідносин платника податків та контрагента. Що стосується статті 205 Кримінального кодексу України, то потрібно здійснювати поглиблений аналіз наданого податковим органом вироку, установити, чи дійсно вирок мав відношення до господарських відносин платника податків і контрагента та, врешті, кого було притягнуто до відповідальності».

Суд зауважує, що з витягу неідентифікованого у Акті перевірки судового рішення, процитованого ГУ ДФС у м. Києві, встановлено відсутність зазначення про досліджувані в межах спірної перевірки господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Отже, посилання відповідача на фігурування контрагента позивача у вироку за кримінальним провадженням, відкритому за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 205 Кримінального кодексу України, як на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Елевтек-Груп», є безпідставними та не обґрунтованими.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Аркас-Трейд» (код ЄДРОПУ 40560656), судом встановлено, що відповідачем досліджено господарські операції відповідно до Договору поставки від 16.11.2016 року №2016-16.11 (далі також - Договір), згідно з якого ТОВ «Аркас-Трейд» (Постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність покупця ТОВ «Ортемір» товар, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Так, згідно з пунктом 1.2 розділу 1 цього Договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються Сторонами під час оформлення замовлення на кожну партію товару та вказуються у рахунках-фактурах Постачальника, а також видаткових накладних, оформлених на підставі рахунків-фактур Постачальника. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У матеріалах справи містяться на виконання Договору: рахунок - фактура від 20.12.2016 року №20/12 на суму з ПДВ 1 088 106 грн., видаткова накладна від 20.12.2016 року №20/12 на суму з ПДВ 1 088 106 грн., рахунок-фактура від 20.12.2016 року №21/12 на суму з ПДВ 29 695 грн., видаткова накладна від 20.12.2016 року №21/12 на суму з ПДВ 29 695 грн., рахунок-фактура від 08.12.2016 року №8/12 на суму з ПДВ 57 252 грн., видаткова накладна від 08.12.2016 року №8/12 на суму з ПДВ 57 252 грн., рахунок - фактура від 07.12.2016 року №7/12 на суму з ПДВ 22 128 грн., видаткова накладна від 07.12.2016 року №7/12 на суму з ПДВ 22 128 грн., рахунок - фактура від 21.11.2016 року №21/11 на суму з ПДВ 11 928 грн., видаткова накладна від 21.11.2016 року №21/11 на суму 1 192 грн. Останні містять визначення товарів, специфікації кількість одиниць, печатки Сторін та підписи їх уповноважених представників.

Зокрема, позивачем надані суду платіжні доручення від 07.12.2016 року №1097, від 29.12.2016 року №1144, від 10.01.2017 року №1152, від 10.01.2017 року №1153, від 10.01.2017 року №1153, від 10.01.2017 року №1155, від 10.01.2017 року №1156, від 10.01.2017 року №1157, від 10.01.2017 року №1158, від 10.01.2017 року №1160, від 10.01.2017 року №1161, від 10.01.2017 року №1162, від 10.01.2017 року №1163, від 10.01.2017 року №1164, якими підтверджується оплата за товар згідно з Договором та зазначеними вище рахунками-фактурами, та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.11.2016-30.06.2017 про оборот за період у загальному розмірі 1 215 048,00 грн.

Також позивачем надано суду копії прийнятих та зареєстрованих в ЄРПН податкової накладної від 20.12.2016 року №272 на суму з ПДВ 1 088 106 грн., від 20.01.2016 року №265 на суму з ПДВ 35 634,00 грн., від 12.12.2016 року №145 на суму з ПДВ 57 252,00 грн., від 12.12.2016 року №130 на суму 22 128,00 грн., від 21.11.2016 року №60 на суму з ПДВ 11 928,00 грн., на які посилається відповідач у Акті перевірки.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що первинні документи відповідають Закону №996, не містять неточносте або інших недоліків.

Разом з тим, з Акта перевірки судом встановлено, що однією з підстав для визнання господарських операцій за цим Договором нереальними, відповідачем зазначено підписання цього Договору та зазначеної вище первинної документації ОСОБА_2 , яка була керівником ТОВ «Аркас-Трейд» у період з 10.06.2016 року по 21.03.2017 року.

Відповідач у Акті перевірки посилається на відомості Єдиного реєстру судових рішень, у яких наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі №757/58449/17-к за кримінальним провадженням, зареєстрованим у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32016100110000084 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частини першої статті 205 Кримінального кодексу України.

У Акті перевірки зміст вироку відповідачем процитовано, проте останній знеособлено.

Відповідно до мотивувальної частини вироку, Особою_2 в період червня 2016 року, діючи в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва попередньою змовою із невстановленими слідством особами за грошову винагороду вчинила пособництво фіктивному підприємництву шляхом сприяння створенню суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ «Аркас-Трейд» з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно з резолютивною частиною вироку, Особу_2 визнано винною у скоєнні злочинів за частиною п`ятою статі 27, частиною першою статі 205 Кримінального кодексу України.

Суд зауважує, що з витягу неідентифікованого у Акті перевірки судового рішення, процитованого ГУ ДФС у м. Києві, встановлено відсутність зазначення про досліджувані в межах спірної перевірки господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Отже, посилання відповідача на фігурування контрагента позивача у вироку за кримінальним провадженням, відкритому за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 205 Кримінального кодексу України, як на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Аркас-Тред», є безпідставними та не обґрунтованими, а вказаний вирок не визнається належним та допустимим доказом з аналогічних підстав не визнання таким вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 року у справі №369/2278/18.

Таким чином, оскільки умисел діяльності позивача не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, не встановлений жодним судовим рішенням, а матеріали справи не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування або вчиненні іншого порушення податкового законодавства, згадані доводи відповідача є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для вирішення даного спору.

Щодо твердження відповідача у Акті перевірки про відсутність у ТОВ «Аркас-Трейд» основних фонів, трудових та виробничих ресурсів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: «…відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.».

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та виробничих ресурсів не знаходять свого правового обґрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду, позаяк не можуть бути основою висновку щодо нереальності господарських операцій.

Щодо твердження відповідача про відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції у ТОВ «Аркас-Трейд», суд зазначає наступне.

В ухвалі від 23.06.2021 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Також чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Верховним Судом вказано, що такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.12.2018 року у справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а.

З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 зазначає, що з огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства відповідальність і негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит і податок на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватися лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі і з ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Також у схожих висновках Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, а саме: у постановах від 10.07.2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 року у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі № 806/705/15 тощо.

Враховуючи викладене, щодо господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Елевтек Груп» та ТОВ «Аркас-Трейд», суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), Судом у пункту 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, Європейським судом з прав людини застосовано принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Судом визнано, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Судом констатовано факт порушення статті 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Права на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податку, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Відповідно до абзаців 1, 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідач на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б встановлені судом обставини, а відтак, не довів правомірності винесеного на підставі Акту перевірки від 31.01.2019 року №63/26-15-14-02-05/21639640 оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №00002121402.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №00002121402 як протиправне, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містяться платіжне доручення від 21.03.2019 року №2247 на суму 1 143, 06 грн. та платіжне доручення від 13.03.2019 року №2243 на суму 1 921, 00 грн., на загальну суму 3 064, 06 грн., яким підтверджується сплата позивачем судового збору.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС у м. Києві на користь ТОВ «Ортемір».

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортемір» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №00002121402.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) суму судового збору у розмірі 3 064, 06 грн. (три тисячі шістдесят чотири грн. 06 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортемір» (код ЄДРПОУ 21639640, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 6).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ортемір» (код ЄДРПОУ 21639640, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 6).;

Відповідач: відокремлений підрозділ ДПС Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне судове рішення складено 11.05.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна