Постанова

від 15.12.2022 по справі 640/3867/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3867/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТЕМІР» до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРТЕМІР» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 №00002121402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган дійшов безпідставних висновків, посилаючись у акті перевірки на знеособлені вироки щодо керівників контрагентів позивача у кримінальних справах, в межах яких реальність господарських операцій цих контрагентів із позивачем, які стали предметом спірної перевірки, не досліджувалися. В свою чергу, позивачем надано усю первинну документацію відповідачу, зокрема, податкові накладні, які є зареєстрованими, видаткові накладні, рахунки - фактури та інші бухгалтерські документи, правильність складання яких не ставилася відповідачем під сумнів під час проведення спірної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягають скасуванню. Зазначає, що договори із контрагентами ТОВ «Елевтек Груп» та ТОВ «Аркас-Трейд» укладено позивачем виключно для здійснення вигляду господарських операцій та очевидно є підробленими. На переконання апелянта, відсутність факту реальності господарських операцій із вказаними контрагентами підтверджується: Поясненнями ОСОБА_1 , наданими старшому оперуповноваженому ВОСА ПДВ ОУ ДПІ у Шевченківському районі, про те, що останній, зареєстрований як керівник ТОВ «Елевтек Груп» насправді не здійснював жодну фінансову-господарську діяльність цього товариства; вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 у справі №369/2278/18 (щодо керівництва ТОВ «Елевтек Груп») та вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №757/58449/19-к (щодо керівництва ТОВ «Аркас-Трейд»), у яких осіб, які сприяли створенню вказаних товариств визнано винними у злочинах, передбачених, зокрема, статтею 205 Кримінального кодексу України.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 17.01.2019 №548 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ортемір» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Елевтек Груп» за липень 2016 року, з ТОВ «Аркас-Трейд» за листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, про результати якої складено Акт від 31.01.2019 №63/26-15-14-02-05/21639640.

За висновками Акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Ортемір»:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11, пункту 5 П(с)БО №15, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 252169 грн, в тому числі по періодах 2016 рік - 252169 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункті 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 163417 грн, в тому числі по періодах: серпень 2016 року - 30982 грн, листопад 2016 року - 1988 грн, грудень 2016 року - 130447 грн;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 70073 грн, в тому числі по періодах 2016 року - 70073 грн

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 №00002121402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 204271 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які доводили б правомірності винесеного оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек груп».

Відповідачем досліджено господарські операції відповідно до Договору поставки від 04.07.2016 №07-04/16, згідно з якого ТОВ «Елевтек Груп» (Постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність покупця ТОВ «Ортемір» товар, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Так, згідно з пунктом 1.2 розділу 1 цього Договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються Сторонами під час оформлення замовлення на кожну партію товару та вказуються у рахунках-фактурах Постачальника, а також видаткових накладних, оформлених на підставі рахунків-фактур Постачальника. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У матеріалах справи містяться на виконання Договору: рахунок - фактура від 05.07.2016 №12-05-07/16 на суму з ПДВ 156000 грн, видаткова накладна від 05.07.2016 №12-05-07/16 на суму з ПДВ 156000 грн, рахунок-фактура від 21.07.2016 305-21-07/16 на суму з ПДВ 29892 грн, видаткова накладна від 21.07.2016 305-21-07/16 на суму з ПДВ 29892 грн. Останні містять визначення товарів, специфікації кількість одиниць, печатки Сторін та підписи їх уповноважених представників.

Зокрема, позивачем надані платіжні доручення від 30.08.2016 №967, від 30.08.2016 №968, від 30.08.2016 №965, від 30.08.2016 №966, якими підтверджується оплата за товар згідно з Договором та зазначеними вище рахунками-фактурами, та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.07.2016-31.08.2016 про оборот за період у загальному розмірі 185892, 00 грн.

Також позивачем надано копії прийнятих та зареєстрованих в ЄРПН податкової накладної від 21.07.2016 №24 на суму з ПДВ 29892,00 грн та податкової накладної від 05.07.2016 №5 на суму з ПДВ 156000 грн, на які посилається відповідач у Акті перевірки.

Разом із тим, з Акта перевірки встановлено, що підставою для визнання господарських операцій за цим Договором нереальними, відповідачем зазначено підписання цього Договору та зазначеної вище первинної документації ОСОБА_1 , яким, відповідно до пояснень, наданих старшому оперуповноваженому ВОСА ПДВ ОУ ДПІ у Шевченківському районі, заперечується здійснення фінансову-господарської діяльності в якості директора цього товариства.

Крім того, відповідач у Акті перевірки посилається на відомості Єдиного реєстру судових рішень, у яких наявний вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 у справі №369/2278/18 за кримінальним провадженням, зареєстрованим у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32017100000000159 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частини другої статті 28, частини першої, другої статті 205, частини другої статті 205-1 Кримінального кодексу України.

У Акті перевірки зміст вироку відповідачем процитовано, проте останній знеособлено.

Відповідно до мотивувальної частини вироку, Особою_2 повторно з корисливих мотивів підписано установчі та реєстраційні документи, що свідчать про придбання ним суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Елевтек Груп» (код ЄДРПОУ 40518981), які містять завідомо неправдиві відомості, повторно вчинено підроблення документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а також умисно подано їх державному реєстратору.

Згідно з резолютивною частиною вироку, судом затверджено угоду від 28.02.2018 між обвинувачем Особа_2 та прокурором відділу прокуратури міста Києва та визнано винуватим Особу_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частинами першою, другою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Також, відповідачем досліджено господарські операції відповідно до Договору поставки від 16.11.2016 №2016-16.11, згідно з якого ТОВ «Аркас-Трейд» (Постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність покупця ТОВ «Ортемір» товар, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Так, згідно з пунктом 1.2 розділу 1 цього Договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються Сторонами під час оформлення замовлення на кожну партію товару та вказуються у рахунках-фактурах Постачальника, а також видаткових накладних, оформлених на підставі рахунків-фактур Постачальника. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У матеріалах справи містяться на виконання Договору: рахунок - фактура від 20.12.2016 №20/12 на суму з ПДВ 1088106 грн, видаткова накладна від 20.12.2016 №20/12 на суму з ПДВ 1088106 грн, рахунок-фактура від 20.12.2016 №21/12 на суму з ПДВ 29695 грн, видаткова накладна від 20.12.2016 №21/12 на суму з ПДВ 29695 грн, рахунок-фактура від 08.12.2016 №8/12 на суму з ПДВ 57252 грн, видаткова накладна від 08.12.2016 №8/12 на суму з ПДВ 57252 грн, рахунок - фактура від 07.12.2016 №7/12 на суму з ПДВ 22128 грн, видаткова накладна від 07.12.2016 №7/12 на суму з ПДВ 22128 грн, рахунок - фактура від 21.11.2016 №21/11 на суму з ПДВ 11928 грн, видаткова накладна від 21.11.2016 №21/11 на суму 1192 грн. Останні містять визначення товарів, специфікації кількість одиниць, печатки Сторін та підписи їх уповноважених представників.

Зокрема, позивачем надані платіжні доручення від 07.12.2016 №1097, від 29.12.2016 №1144, від 10.01.2017 №1152, від 10.01.2017 №1153, від 10.01.2017 №1153, від 10.01.2017 №1155, від 10.01.2017 №1156, від 10.01.2017 №1157, від 10.01.2017 №1158, від 10.01.2017 №1160, від 10.01.2017 №1161, від 10.01.2017 №1162, від 10.01.2017 №1163, від 10.01.2017 №1164, якими підтверджується оплата за товар згідно з Договором та зазначеними вище рахунками-фактурами, та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.11.2016-30.06.2017 про оборот за період у загальному розмірі 1215048,00 грн.

Також позивачем надано копії прийнятих та зареєстрованих в ЄРПН податкової накладної від 20.12.2016 №272 на суму з ПДВ 1088106 грн, від 20.01.2016 №265 на суму з ПДВ 35634,00 грн, від 12.12.2016 №145 на суму з ПДВ 57252,00 грн, від 12.12.2016 №130 на суму 22128,00 грн, від 21.11.2016 №60 на суму з ПДВ 11928,00 грн, на які посилається відповідач у Акті перевірки.

Разом із тим, з Акта перевірки встановлено, що однією з підстав для визнання господарських операцій за цим Договором нереальними, відповідачем зазначено підписання цього Договору та зазначеної вище первинної документації ОСОБА_2 , яка була керівником ТОВ «Аркас-Трейд» у період з 10.06.2016 по 21.03.2017.

Відповідач у Акті перевірки посилається на відомості Єдиного реєстру судових рішень, у яких наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №757/58449/17-к за кримінальним провадженням, зареєстрованим у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32016100110000084 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частини першої статті 205 Кримінального кодексу України.

У Акті перевірки зміст вироку відповідачем процитовано, проте останній знеособлено.

Відповідно до мотивувальної частини вироку, Особою_2 в період червня 2016 року, діючи в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва попередньою змовою із невстановленими слідством особами за грошову винагороду вчинила пособництво фіктивному підприємництву шляхом сприяння створенню суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ «Аркас-Трейд» з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно з резолютивною частиною вироку, Особу_2 визнано винною у скоєнні злочинів за частиною п`ятою статі 27, частиною першою статі 205 Кримінального кодексу України.

З вищевикладеного вбачається наявність вироків суду щодо осіб, які були засновниками та директорами ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп», та яких визнано винними у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частинами першою, другою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, встановлені у вищевказаних вироках факти фіктивності господарської діяльності ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп» у тому числі у відносинах із позивачем, є обов`язковими для адміністративного суду у справі, що розглядається.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року № 21-277а15 міститься висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України виходив із того, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції набрав законної сили вирок суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини, і ця обставина не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами (також постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637).

Таку позицію Верховного Суду України неодноразово підтримував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі №826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а та ін.).

Важливо відмітити, що про помилковість відхилення судами вироку щодо фіктивного підприємництва наголосив також і Верховний Суд України у постанові від 18 липня 2017 року по справі № 826/24815/15, вказавши про необхідність врахування встановлених вироком обставин того, що складені первинні документи дали відповідним особам можливість перераховувати кошти без фактичного проведення господарських операцій та відображати у податковій та бухгалтерській звітностях підприємства та його контрагентів такі операції.

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, з огляду на наведені вище правові позиції Верховного Суду України, та Верховного Суду від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала, помилковими є мотиви суду першої інстанції про те, що вироки щодо фіктивності ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп» не є безумовним доказом при розгляді даного спору. З цих підстав, колегія суддів також вважає помилковими посилання суду першої інстанції на інші рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції додатково наголошує, що наявність всіх необхідних реквізитів первинних документах, належна реєстрація контрагентів, правильний математичний розрахунок суми операцій, відсутність відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням тощо, безумовно не свідчить про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій, які зафіксовані у спірних документах, оскільки реальності здійснення таких операцій судом у ході апеляційного провадження не встановлено.

Так, як зазначалося, саме лише документальне підтвердження, правильність документального оформлення певних операцій, не свідчить про правильність відображення таких операцій у податковому обліку. Одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, у відповідності до якого неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі спірним є не так питання наявності чи відсутності певних первинних документів, а питання можливості підтвердження такими документами відомостей податкового обліку з огляду на обставини реальності чи нереальності господарських операцій, які зафіксовані у них.

У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з постачання товару та надання послуг. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції податковому обліку та враховувати їх при розрахунку податкового кредиту.

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в пункті 32 рішення про справі «Булвес АД» проти Болгарії», в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 06.07.2006 у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): « <...> коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті».

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Колегія суддів зазначає, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №815/5845/16, від 16.04.2019 у справі 804/8168/15 та від 10.10.2019 у справі №826/5966/16, від 30.06.2020 у справі № 280/546/19.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

Беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані ТОВ «Ортемір» первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Аркас-Трейд» і ТОВ «Елевтек Груп» підписані від імені директорів особами, які не брали участі у господарські діяльності підприємства, факт здійснення фіктивної діяльності яких в указаний період встановлено вироками судів, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів податкового органу про те, що надані позивачем докази не вважаються належними та такими, що підтверджують факт придбання ТОВ «Ортемір» товарів у вказаних контрагентів.

ТОВ «Ортемір» взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді не підтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 у справі №804/6171/13-а.

Оскільки вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 у справі №369/2278/18 та вирок Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 757/58449/17-к, є чинними, тому обставини встановлені у зазначених кримінальних справах повинні враховуватися при розгляді цієї справи відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України.

Вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента платника податків, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/14465/13-а.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що формально складені та підписані на папері між ТОВ «Ортемір» і ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп» первинні документи містять всі передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити.

Однак, позивачем не надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп» та які б давали право на формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин з даними підприємствами, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме - підписані особами, щодо яких встановлено відсутність участі у господарській діяльності підприємств.

Висновок щодо виключно документального оформлення досліджуваних господарських операцій підтверджується й тим, що, за даними податкового органу, у ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп» відсутні трудові і виробничі потужності для виконання господарських зобов`язань перед ТОВ «Ортемір».

Враховуючи, що позивачем не доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також встановлені вироками судів, які набрали законної сили, фіктивного характеру діяльності ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп», що несумісна з легальною діяльністю суб`єкта господарювання реального сектору економіки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Ортемір» правових підстав для формування валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп».

Судова колегія погоджується з посиланням апелянта на те, що встановлення факту його взаємовідносин з фіктивними суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Ортемір», однак, відсутність ознак реальності господарських операцій, встановлена вище дефектність первинних документів та їх підписання від імені осіб, щодо яких встановлено, у тому числі вироками судів, факт створення ТОВ «Аркас-Трейд» та ТОВ «Елевтек Груп» з метою державної реєстрації фіктивного суб`єкта господарювання не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТЕМІР» до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких