Рішення

від 12.05.2022 по справі 640/8210/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2022 року м. Київ № 640/8210/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у м. КиєвідоДочірнього підприємства "Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"простягнення заборгованості представники сторін, присутні у судовому засіданні 01.02.2022:позивача - не з`явилися; відповідача - Васькіна В.В.,ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі - позивач або ГУ ДПС у м. Києві або контролюючий орган) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Дочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України «Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі - відповідач або ДП «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України» або підприємство), у якому позивач просить суд стягнути кошти платника податків з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 8 788 509,92 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/8210/21, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

20.05.2021 та 17.06.2021 судом оголошено перерви, справу призначено до розгляду на 29.07.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.08.2021.

Призначеного дня в судовому засіданні оголошено перерву до 23.09.2021, а в подальшому до 28.10.2021.

Надалі розгляд справи відкладено до 07.12.2021, а потім призначено до розгляду на 01.02.2022.

Вказаного дня представники позивача в судове засідання не з`явилися.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не сплачено податковий борг у розмірі 8 788 509,92 грн. (вісім мільйонів сімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`ять гривень 92 коп.). У відповіді на відзив позивач стверджує, що сума податкового боргу з податку на прибуток судовим рішенням від 18.02.2021 по справі № 640/15642/20 не скасована. Окрім того, відповідачем не спростовується факт несплати самостійно задекларованих зобов`язань. Таким чином, сума податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 8 788 509,92 грн. на момент звернення ГУ ДПС у м. Києві до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою у даній справі набула статусу податкового боргу у визначенні Податкового кодексу України та підлягає стягненню.

Представник підприємства заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що контролюючий орган набуває право на стягнення податкового боргу лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання протягом 30 днів після винесення платнику податків податкової вимоги. Зауважує, що податкова вимога від 10.03.2021, на яку посилається позивач, скасована судовим рішенням, що набрало законної сили, інших податкових вимог про сплату заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 8 507 103,95 грн. від контролюючого органу він не отримував. Наведене, на думку відповідача, свідчить про той факт, що у позивача не виникло право на звернення до суду з відповідним позовом в частині стягнення з підприємства податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 8 507 103,95 грн. Ввважає пред`явлені позовні вимоги передчасними.

У судовому засіданні 01.02.2022 судом ухвалено про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2022 залишено без задоволення заяву представника відповідача Баумана Ю.Т. (адвоката) б/н від 29.11.2021 «Про застосування строків давності звернення до адміністративного суду».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2019 рік (від 02.03.2020 № 9335225404), якою самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 8 509 989,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по податку на прибуток підприємства, що підлягає стягненню, з урахуванням наявної переплати на суму 2 885,05 грн., становить 8 507 103,95 грн.

Окрім того, відповідачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 7й місяць 2019 року (від 16.08.2019 № 9184672975), якою самостійно визначено податкове зобов`язання із земельного податку в розмірі 47 076,56 грн. (564 918,72 грн./12).

Також, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по земельному податку з юридичних осіб, за результатами якої на підставі акта від 30.01.2020 № 000977/26-15-04-10/2140024 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 21.04.2020:

- № 0406290410, яким визначено грошове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 177,26 грн.;

- № 0406330410, яким визначено грошове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 158 779,41 грн.

Наведені рішення направлені за юридичною адресою відповідача засобами поштового зв`язку (лист зі штрихкодовим ідентифікатором 0410715368475) з огляду на вибуття адресата.

Відтак, сума заборгованості відповідача із земельного податку, що підлягає стягненню, з урахуванням недоїмки на суму 116,82 грн. та решти несплаченої пені на суму 51 509,64 грн., становить 271 659,69 грн.

Окрім того, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої на підставі акта від 16.10.2020 № 007001/26-15-04-16/2140024 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 20.11.2020:

- № 53930416, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9 243,43 грн.;

- № 53900416, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 332,85 грн.

Наведені рішення направлені за юридичною адресою відповідача засобами поштового зв`язку (лист зі штрихкодовим ідентифікатором 0410716661397) у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

В підсумку, сума заборгованості відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає стягненню, становить 9 576,28 грн.

Також, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності подання/неподання звіту про суми податкових пільг (форма 1-ПП), за результатами якої на підставі акта від 04.03.2020 № 181/26-15-04-01-21/2140024 прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 № 0343850401, яким визначено грошове зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 170,00 грн.

Наведене рішення направлене за юридичною адресою відповідача засобами поштового зв`язку (лист зі штрихкодовим ідентифікатором 0410714430347) з огляду на вибуття адресата.

Відповідно, сума заборгованості відповідача за адміністративними штрафами, що підлягає стягненню, становить 170,00 грн.

Враховуючи вимоги статті 59 ПК України, позивачем виставлено податкову вимогу від 10.03.2020 № 19084-10 на суму 8 605 806,98 грн., яка була отримана уповноваженим представником відповідача 17.03.2020 (рекомендований лист зі штрихкодовим ідентифікатором 0209420102670).

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як передбачено підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Платник за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 ПК України).

Згідно із пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Як передбачено пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємства у розмірі 8 507 103,95 грн., податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 9 576,28 грн., земельного податку у розмірі 271 659,69 грн., а також за адміністративними штрафами у розмірі 170,00 грн. не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

При цьому, доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та погашення податкового боргу із податку на прибуток підприємства, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку, а також за адміністративними штрафами відповідачем суду не надано.

Щодо посилань відповідача на оскарження податкової вимоги від 10.03.2020 № 19084-10 на суму 8 605 806,98 грн., суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Дійсно, підприємство зверталось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.03.2020 № 19084-10.

Так, рішенням суду від 18.02.2021 у справі № 640/15642/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у м. Києві від 10.03.2020 №19084-10 в частині суми 8 507 103,95 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 у справі за позовом ДП «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 ПК України).

Тобто, законодавець пов`язує припинення дії частково скасованої в судовому порядку податкової вимоги із певною подією - прийняттям нової вимоги на зменшену суму.

Згідно із поясненнями, наданими представником ГУ ДПС у м. Києві, нова податкова вимога (замість скасованої в частині) контролюючим органом не виносилась.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що податкова вимога від 10.03.2020 № 19084-10 не є відкликаною, а тому, з урахуванням наявності в матеріалах справи доказів вручення такої вимоги платнику, контролюючий орган набув права на пред`явлення позову про стягнення з відповідача податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.34 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено статтею 95 ПК України.

Зокрема, відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

При цьому, оскільки поняття «кошти» включає готівку та безготівкові кошти, то судове рішення про стягнення коштів на погашення податкового боргу передбачає стягнення як коштів з рахунків платника, так і вилучення готівки в рахунок погашення податкового боргу.

В силу приписів пунктів 95.3, 95.4 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини; контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків; стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (адреса: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 34, ідентифікаційний код - 02140024), з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих ДП «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 44116011) кошти за податковим боргом в сумі 8 788 509,92 грн. (вісім мільйонів сімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`ять гривень 92 копійки) з них: податку на прибуток (11021000) - 8 507 103,95 грн., земельний податок з юридичних осіб (18010500) - 271 659,69 грн., у тому числі пеня - 51 509,64 грн., податок на нерухоме майно (18010400) - 9 576,28 грн., адміністративні штрафи (21081103) - 170,00 грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко