Рішення

від 20.02.2022 по справі 826/9296/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2022 року 11:09 № 826/9296/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,-

за участю сторін:

представника позивача - Харіна О.М.,

представника відповідача - Мудренко Д.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0016301306, №0016311306, №0016321306, №0016331306, №0016341306 та №0016351306.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно та на підставі хибних висновків акта перевірки від 20 березня 2017 року №19/26-51-13-06/19727701319, прийняло спірні податкові повідомлення-рішення.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача також вказав, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року по справі №826/6966/17 визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оформленої актом від 20 березня 2017 року №19/26-51-13-06/19727701319 про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

На думку представника позивача, визнання перевірки незаконною призводить до відсутності правових наслідків такої, що узгоджується із практикою Верховного Суду з приводу вирішення аналогічних спорів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року скасовано вищевказані судові рішення першої та апеляційної інстанції та направлено справу №826/9296/17 на новий розгляд з підстав того, що встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/6966/17 обставини, не можна ототожнювати з правовою оцінкою судів, здійсненою за результатами розгляду справи.

На думку суду касаційної інстанції, задоволення позову у цій справі виключно з мотивів визнання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року у справі №826/6966/17 протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 , оформленої актом від 20 березня 2017 року №19/26-51-13-06/ НОМЕР_1 , без з`ясування обґрунтованості нарахування та за межами справи про визнання протиправними рішень податкового органу та їх скасування, не може бути підставою для скасування донарахованих за наслідками перевірки податкових зобов`язань платника податків.

Направляючи дану справу на новий розгляд, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку відповідача при призначенні та проведенні розглядуваного контрольного заходу й дійти власних висновків щодо правомірності/неправомірності такої поведінки та оскаржуваних рішень податкового органу.

В ході нового розгляду даної справи представником позивача заявлено заяву про зміну (доповнення) позовних вимог (прийнята судом), в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у місті Києві щодо складання акту від 20 березня 2017 року за №19/26-51-13-06/19727701319 про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року;

- визнати незаконними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0016301306, №0016311306, №0016321306, №0016331306, №0016341306, №00163351306.

Дана заява обґрунтована тим, що здійснення перевірки та складання акту є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому, за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту, у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача просив врахувати, що ФОП ОСОБА_1 встановлено обставини непред`явлення документів та здійснено дії по не допуску посадових осіб Головного управління ДФС у місті Києві до перевірки, про що складено відповідний акт.

В судовому засіданні при здійсненні нового розгляду даної справи представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у відзиві на заявлені вимоги зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, адже підставою донарахування податкових зобов`язань стало ненадання первинних документів під час перевірки. При цьому, позивачем не надано первинних документів навіть під час нового розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у період з 27 лютого по 13 березня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 20 березня 2017 року №19/26-15-13-06/1972701339.

Перевіркою встановлено наступні порушення ОСОБА_1 :

- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 та пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України , а саме: безпідставне заниження оподаткованого доходу за 2014 рік в сумі 8 804 566, 99 грн, за 2015 рік в сумі 11 056 556, 40 грн., за 2016 рік в сумі 11 687 378, 13 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань;

- пункту 176.2 "а", "б" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників за період з I кварталу 2016 року;

- пункту 199.2 статті 119 Податкового кодексу України, а саме: подання недостовірних відомостей про суми доходів, нарахованих на користь платника податків;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 161підпункту 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: ненарахування, неутримання та неперерахування військового збору в сумі 341 244, 52 грн.;

- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 662 585, 00 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.3, статті 44 Податкового кодексу України, а саме: не надано документів на перевірку.

На підставі висновків акта перевірки 13 квітня 2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0016301306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2 559,00 грн., з яких за основним платежем - 1 026,00 грн., штрафні санкції - 1 533,00 грн.;

- №0016311306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 9 993 877,50 грн., з яких за основним платежем - 6 662 585,00 грн., за штрафними санкціями - 3 331 292,50 грн.);

- №0016321306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичною особою за результатами річного декларування на загальну суму 7 264 769,49 грн., з яких основний платіж - 5 811 815,58 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 452 953,91 грн.;

- №0016331306, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 426 448,78 грн., з яких за основним платежем - 341 159,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 85 289,76 грн.;

- №0016341306, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору із заробітної плати на суму 120,26 грн., з яких основний платіж - 85,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 42,76 грн.;

- №0016351306, на підставі якого до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу, що обґрунтування заявлених позовних вимог ґрунтуються виключно на тому, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки (не пред`явлено наказ та направлення на проведення перевірки) та порядок оформлення її результатів шляхом складення відповідного акта перевірка.

Так, відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (в редакції станом на час існування спірних правовідносин) (далі також - ПК України), посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з п. 75.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 77.1, 77.4 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті ПК України надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Протиправність оскаржуваних дій відповідача, на думку позивача, полягає в тому, що:

- відповідачем фактично проведено документальну планову невиїзну перевірку замість виїзної;

- позивачу не було надіслано/вручено усі передбачені в п. 81.1 ст. 81 ПК України документи, що дає право на проведення оскаржуваних дій щодо проведення перевірки позивача.

Так, з акту перевірки вбачається, що оскаржувані дії щодо проведення перевірки позивача вчинялися на виконання наказу відповідача від 16 лютого 2017 року №1157 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 1 квартал 2017 року.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не ставилось під сумнів правомірність дій та сам факт включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 1 квартал 2017 року, а також не ставилась під сумнів правомірність вказаного вище наказу відповідача від 16 лютого 2017 року №1157.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що копія наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки №1157 від 16.02.2017 року та письмове повідомлення №1119/Б/26-15-13-06-24 від 16.02.2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вказано представником відповідача, направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки направлено рекомендованим листом з повідомленням в зв`язку з тим, що працівниками державної податкової інспекції не виявилось можливим пред`явити дані направлення ФОП ОСОБА_1 або його довіреній особі.

Водночас, надіслання направлення на проведення перевірки засобами поштового зв`язку узгоджується з нормами чинного законодавства.

Відтак, факт надіслання наказу на проведення перевірки, чинного та не оскарженого в судовому порядку, а також направлення на проведення перевірки надало відповідачу право на початок її проведення.

Посилання представника позивача на висновки судового рішення в справі №826/6966/17 як на підставу визнання протиправними дій щодо оформлення результатів проведеної перевірки та складення на підставі висновків такої перевірки спірних податкових повідомлень-рішень, на думку суду, не може бути безумовною підставою для їх скасування в судовому порядку з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, частиною сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №810/6689/14, викладено думку про те, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №810/5854/14 звернула увагу на те, що доводи позивача щодо протиправності дій інспектора зі складання акта перевірки та помилковості (необ`єктивності) висновків, що містяться в такому акті, можуть бути перевірені адміністративним судом у разі звернення особи з позовом про визнання протиправним і скасування рішення посадової особи інспекції, яким порушено права, свободи або законні інтереси позивача, прийнятого за результатами проведеної перевірки.

Водночас Верховний Суд під час касаційного розгляду 28 квітня 2020 року справи №815/94/16, зокрема зазначив, що передбачене частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених указаним положенням КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

Суд при вирішенні даної справи враховує, що перевірка проводилась у період з 27 лютого 2017 року по 13 березня 2017 року, однак станом на 20 березня 2017 року ФОП ОСОБА_1 документи до перевірки не надав.

У зв`язку з наведеним та з метою отримання документів, необхідних для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було направлено лист від 06 березня 2017 року №1562/Б/26-15-13-06-24 про надання податкової інформації та її документального підтвердження.

Однак, ні на момент закінчення проведення перевірки, ні на момент оформлення її результатів, позивачем не надано контролюючому органу запитуваних документів. Також, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем дій щодо надіслання податковим органом вищевказаного запиту та визнання в судовому порядку таких дій протиправними, що б звільняло позивача від виконання його вимог.

Водночас, внаслідок ненадання запитуваних документів податковим органом сформовано висновок щодо порушень законодавства на підставі наявних у його розпорядженні відомостей та даних, зокрема, перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної платні за період з 01.01.2014 року по 30.12.2016 року здійснено на підставі поданої до державної податкової інспекції звітності ФОП ОСОБА_1 .

Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Суд враховує, що при розгляді податкових спорів не заперечується, що платник має право посилатись на наявність процедурних порушень під час призначення та проведення податкової перевірки, оскаржуючи прийняті за результатами податкової перевірки податкові повідомлення-рішення у судовому порядку, але суд повинен фактично оцінити доводи платника податків на предмет того, чи вплинули або об`єктивно могли вплинути такі порушення процедури на правильність висновків податкового органу про наявність податкового правопорушення платника податків за результатами конкретної податкової перевірки.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19).

Відповідно до пп.а п.176.2 ст.176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Так, при співставленні податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку з поданими звітами про суми нарахованого єдиного внеску, встановлено, що у І кварталі 2016 року ФОП ОСОБА_1 подав податковий розрахунок за формою 1-ДФ з недостовірними відомостями про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, а саме: занизив суму нарахованого (виплаченого) доходу найманим працівникам за І кв. 2016 року у сумі 5700,00 грн., що призвело до ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників у сумі 1026,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників за період з І квартал 2016 року у сумі 1 026, 00 грн.

Крім того, відповідно до вимог п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України за неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачено застосовування штрафних санкцій.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», яким, зокрема, встановлено військовий збір.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПК України, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Оподаткуванню військовим збором підлягають доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, тощо.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Відповідно до п.п. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платники військового збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПК України.

З акта перевірки вбачається, що при співставленні податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку з поданими звітами про суми нарахованого єдиного внеску, встановлено, що у І кварталі 2016 року ФОП ОСОБА_1 подав недостовірні відомості про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, а саме: занизив суму нарахованого (виплаченого) доходу найманим працівникам за І кв. 2016 року у сумі 5700,00 грн., що призвело до ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників у сумі 1026,00 грн.

Жодними документальними доказами не спростовано, що ФОП ОСОБА_1 в І кварталі 2016 року занизив суму нарахованого (виплаченого) доходу найманим працівникам за І квартал 2016 року у сумі 5700,00 грн., що призвело до ненарахування, неутримання та неперераховання до бюджету військового збору із заробітної платні у сумі 85,50 грн.

Також, документальною перевіркою встановлено, а жодними належними документальними доказами не спростовано, що у 2015 році ФОП ОСОБА_1 безпідставно занизив оподатковуваний дохід за 2015 рік в сумі 11 056 556,40 грн., за 2016 рік в сумі 11 687 378,13 грн., що призвело до несплати військового збору в сумі - 341 159,02 грн. від здійснення господарської діяльності, а саме за 2015 рік - у сумі 165 848,35 грн., за 2016 рік - у сумі 175 310,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 не нарахував, не утримав та не перерахував військового збору в сумі - 341 244,52 грн., а саме від господарської діяльності за 2015 рік - у сумі 165 848,35 грн., за 2016 рік - у сумі 175 310,67 грн. та при виплаті заробітної платні за 2016 рік - у сумі 85,50 грн. чим порушив вимоги п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.161 пп.10 р. ХХ Податкового Кодексу України.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 мав взаємовідносини з контрагентами, які на момент проведення перевірки мали ознаки фіктивності, а саме: з ТОВ «Бест Тім ЛТД» (код ЄДРПОУ 38601551) (стан платника - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); з ТОВ «Барбо» (код ЄДРПОУ 38336531) (стан платника - «11» - припинено, але не знято з податкового обліку); з ТОВ «ОПТ АЛЬЯНС ТРЕЙД 2013» (код ЄДРПОУ 38569969) (стан платника - « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); ТОВ «АПОЛО ЛІЗІНГ» (код ЄДРПОУ 39333112) (стан платника - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); ТОВ «МЕРКУРІ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 39333180) (стан платника - « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); ТОВ «БРОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39427859) (стан платника - «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) ТОВ «ЛАМБЕРТ» (код ЄДРПОУ 39606152) (стан платника - « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); ТОВ «ГЕРКОС-ПРОФ» (код ЄДРПОУ 39690773) (стан платника - « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); ТОВ «ВЕТАВІЯ» (код ЄДРПОУ 39710663) (стан платника - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); ТОВ «ГОРСАН» (код ЄДРПОУ 39791208) (стан платника - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); ТОВ «ВАЛЬВОЛІН» (код ЄДРПОУ 39791234) (стан платника - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); ТОВ «ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39921862) (стан платника - « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

При цьому, як свідчать матеріали справи, господарські взаємовідносини мали місце з товариствами, щодо посадових осіб яких наявні вироки, зокрема:

- вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року директора ТОВ «Брон Плюс» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України;

- вироком Деснянського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року директора та єдиного застовника ТОВ «Екобудмеханізація» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 та частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України;

- вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 03 жовтня 2017 року директора ТОВ «Ветавія» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Також, щодо ТОВ «ГОРСАН» (код ЄДРПОУ 39791208), ТОВ «МЕРКУРІ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 39333180), ТОВ «ЛАМБЕРТ» (код ЄДРПОУ 39606152) наявні вироки.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відніс суми ПДВ, які документально не підтверджені та не пов`язані з господарською діяльністю на загальну суму ПДВ 4 118 904,00 грн.

За період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2 652 183,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 16 Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» показників за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в загальній сумі 50 057,00 грн. встановлено, що на формування зазначеного рядка мало вплив перенесення від`ємного значення попереднього звітного періоду, яке було сформовано за рахунок фінансово - господарських взаємовідносин.

В порушення вимог п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстровано в Мін`юсті України 29.01.2016 за №159/28289, ФОП ОСОБА_1 неправомірно сформовано показники рядка 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у деклараціях з податку на додану вартість з січня по грудень 2016 року у сумі 50 057,00 грн. поданих до ДПІ у Дарницького районі ГУ ДФС у м. Києві.

Так, на підтвердження вказаної позиції контролюючим органом надано копії облікових карток контрагентів позивача за перевіряємий період, запитів про надання податкової інформації та її документального підтвердження, відповіді на такі запити.

Водночас, підставою донарахування податкових зобов`язань стало ненадання первинних документів під час перевірки. Також позивачем не надано первинних документів під час розгляду справи по суті.

Відповідно до положень до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 по справі №804/708/16 ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням, не пов`язаним з наявністю фактів незабезпечення зберігання документів.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 по справі №822/1212/16 зазначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а тому доводи позивача не спростовують обґрунтованість прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна думка висвітлена в постановах Верховного Суду від 29.05.2020 року по справі №826/27811/15 від 06.08.2019 року в справі №160/8441/18.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, з огляду на те, що позивачем не надано жодного документального підтвердження на спростування висновків щодо наявних порушень податкового законодавства, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування в судовому порядку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук