Постанова

від 20.02.2020 по справі 826/9296/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9296/17 Головуючий у І інстанції - Літвінова А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Глущенко Я.Б., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року № 0016301306, № 0016311306, № 0016321306, № 0016331306, № 0016341306 та № 0016351306.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки прийняло податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року № 0016301306, № 0016311306, № 0016321306, № 0016331306, № 0016341306 та № 0016351306.

Також, Позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року по справі № 826/6966/17 визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оформленої актом від 20 березня 2017 № 19/26-51-13-06/19727701319 року про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. Тому, визнання перевірки незаконною призводить до відсутності правових наслідків такої.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13 квітня 2017 року № 0016301306, № 0016311306, № 0016321306, № 0016331306, № 0016341306 та № 0016351306.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головним управлінням ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві вказує на те, що перевірка проводилась з "27" лютого 2017 року по "13" березня 2017 року. Станом на 20.03.2017 року ФОП ОСОБА_1 документи не надані, тому перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної платні за період з 01.01.2014 року по 30.12.2016 року здійснено на підставі поданої до ДП1 звітності ФОП ОСОБА_1 перевіркою встановлено порушення п. 176.2 а , б ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 із змінами та доповненнями, а саме: встановлено ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників за період з І кв. 2016 року у сумі 1026,00 грн. ФОП ОСОБА_1 в І кв. 2016 року занизив суму нарахованого (виплаченого доходу) найманим працівникам за І кв. 2016 року у сумі 5700,00 грн., що призвело до ненарахуванню, неутриманню та неперерахованню до бюджету військового збору із заробітної платни у сумі 85,50 грн. Також, ФОП ОСОБА_1 ненарахував, неутримав та неперерахував військового збору в сумі - 341 244,52 грн., а саме від господарської діяльності за 2015 рік - у сумі 165 848,35 грн., за 2016 рік - у сумі 175 310,67 грн. та при виплаті заробітної платні за 2016 рік - у сумі 85,50 грн. чим порушив вимоги п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 16 1 пп. 10 р. ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями. Окрім того, у перевіряємому періоді, ФОП ОСОБА_1 мав взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки „фіктивності", а саме: з ТОВ "Бест Тім ЛТД", ТОВ "Барбо", ТОВ "ОПТ АЛЬЯНС ТРЕЙД 2013", ТОВ "АПОЛО ЛІЗІНГ", ТОВ "МЕРКУРІ ТРЕЙДІНГ", TOB "БРОН ПЛЮС", ТОВ "ЛАМБЕРТ", ТОВ "ГЕРКОС-ПРОФ", ТОВ "ВЕТАВІЯ", TOB "ЕОРСАН", ТОВ"ВАЛЬВОЛ1Н", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ". Крім того, щодо ТОВ "ГОРСАН", ТОВ "МЕРКУРІ ТРЕЙД1НГ", ТОВ "ВЕТАВІЯ", ТОВ "БРОН ПЛЮС", ТОВ "ЛАМБЕРГ", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" та наявні вироки.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником Головного управління ДПС у м. Києві подано клопотання про заміну Відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, оскільки припинена діяльність органів Державної фіскальної служби України.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДФС у м. Києві про заміну Відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відтак, вказаною особою підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни Відповідача її правонаступником.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну Відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення ОСОБА_1 :

- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 та пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України , а саме: безпідставне заниження оподаткованого доходу за 2014 рік в сумі 8 804 566, 99 грн., за 2015 рік в сумі 11 056 556, 40 грн., за 2016 рік в сумі 11 687 378, 13 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань;

- пункту 176.2 "а", "б" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників за період з I кварталу 2016 року;

- пункту 199.2 статті 119 Податкового кодексу України, а саме: подання недостовірних відомостей про суми доходів, нарахованих на користь платника податків;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 16 1підпункту 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: ненарахування, неутримання та неперерахування військового збору в сумі 341 244, 52 грн.;

- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 662 585, 00 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.3, статті 44 Податкового кодексу України, а саме: не надано документів на перевірку.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що визнання протиправними дій по проведенню перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оформленої актом від 20 березня 2017 року № 19/26-51-13-06/ НОМЕР_1 , є підставою для визнання протиправними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2017 року № 0016301306, № 0016311306, № 0016321306, № 0016331306, № 0016341306 та № 0016351306.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктами 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті Податкового кодексу України надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як зазначено у пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України).

У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2018 року по справі № 812/1283/17 та від 24 жовтня 2018 року № 808/1746/15.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки щодо порушення Позивачем приписів податкового законодавства зроблена контролюючим органом за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 20 березня 2017 року № 19/26-51-13-06/ НОМЕР_1 .

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року по справі № 826/6966/17 визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оформленої актом від 20 березня 2017 року № 19/26-51-13-06/19727701319 про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. Рішення суду набрало законної сили 10 липня 2018 року.

Підставою для прийняття податкових повідомлень рішень є саме висновки названого акта перевірки.

Тобто, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що акт перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року не несе жодних правових наслідків для Позивача, адже дії щодо проведення перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було визнано протиправними в судовому порядку.

За таких обставин, на переконання колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної Відповідачем, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Щодо тверджень Відповідача в апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції виявлених за результатами перевірки Позивача порушень податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що сам факт визнання перевірки незаконною нівелює правові висновки викладені в акті перевірки, складеному за результатами її здійснення, а отже неприйняття до уваги судом першої інстанції доводів податкового органу про встановлені в ході перевірки порушення Позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає правомірними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 826/4156/14 (провадження № К/9901/28534/18).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.М. Оксененко

Повний текст складено 20.02.2020 року.