Рішення

від 15.05.2022 по справі 640/11644/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022 року м. Київ № 640/11644/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Адвокатського бюро «Ширинос та Фулбрайт» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 11а, кв. 63)до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)про визнання протиправним та скасування рішення від 06 червня 2019 року №483/26-15-12-02-20, зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Адвокатське бюро «Ширинос та Фулбрайт» (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить суд: скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 червня 2019 року №483/26-15-12-02-20, визнати протиправними дії відповідача щодо виключення 01 квітня 2019 року з реєстру платників єдиного податку позивача та зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи з дати анулювання реєстрації - 01 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що податковий орган має право прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку виключно за умови проведення перевірки такого платника податків та на підставі відповідного акту перевірки, за умови, що виявлений податковий борг у фізичної особи-підприємця по податкових зобов`язаннях, пов`язаний з його господарською діяльністю. Оскільки перевірка Адвокатського бюро не проводилась, акт перевірки не вкладався, то відповідно дії відносно прийняття спірного рішення та саме рішення щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку є незаконними та такими, що не відповідають положенням Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління ДФС у місті Києві зазначив, що спірне рішення прийняте обґрунтовано у зв`язку з тим, що позивачем подано податкову декларацію, в якій задекларовано суму доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування в сумі 205,23 грн. При цьому, на думку представника податкового органу, законодавець не передбачає обов`язковою умовою для анулювання платника єдиного податку наявність проведення перевірки.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до даних інформаційної системи ДФС України Адвокатське бюро «Ширинос та Фулбрайт» перебувало на обліку як платник єдиного податку третьої групи (юридичні особи).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 04 квітня 2019 року позивач подав податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи за 1 квартал 2019 року №9064235147 на загальну суму доходу 106 120,23 грн.

В даній декларації задекларовано суму доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування в сумі 205,23 грн.

Контролюючим органом здійснено камеральну перевірку зазначеної декларації та у зв`язку з цим 06 червня 2019 року прийнято рішення №483/26-15-12-02-20, яким внаслідок здійснення видів діяльності, які не дають право застосувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимог організаційно-правових форм господарювання (абзац 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України та абзац 5 пункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України) виключено позивача з реєстру платників єдиного податку з 01 квітня 2019 року.

Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції станом на момент існування спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульований статтею 299 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату прийняття вказаного рішення).

У відповідності до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Абзацом 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

У відповідності до абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Представник податкового органу у відзиві на адміністративний позов стверджував, що спірне рішення прийнято з підстав того, що позивачем за І квартал 2019 року подано податкову декларацію платника єдиного податку від 04 квітня 2019 року за №9064235147, в якій задекларовано суму доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування в сумі 205,23 грн.

Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2019 року Адвокатським бюро «Ширинос та Фулбрайт» подана уточнююча податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за І квартал 2019 року, де загальна сума доходу у розмірі 106 120,23 грн. вказана у графі «сума доходу за податковий (звітний) період)», що не призвело до недоїмки сплати податків до бюджету. При цьому, позивачем виправлено відомості щодо наявного доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування у розмірі 205,23 грн. Факт надіслання та отримання зазначеної уточнюючої податкової декларації підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №1 та №2.

Суд в контексту вищенаведеного зазначає, що вимогами пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 15 травня 2018 року у справі №813/676/17, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що посилання представника контролюючого органу на відсутність у пункті 299.10 статті 299 Податкового кодексу України та підпункті 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України вимоги щодо проведення податковим органом перевірки та оформлення її результатів актом перевірки суд вважає помилковими, адже пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України є загальним для всіх випадків виявлення відповідним контролюючим органом порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою.

В той же час, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Вирішуючи даний спір судом встановлено, що жодної документальної перевірки щодо позивача податковим органом не проводилося, акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про виключення з реєстру платників податків єдиного податку не складалося.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Так, згідно відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатське бюро «Ширинос та Фулбрайт» здійснює діяльність за КВЕД Основний: 69.10 Діяльність у сфері права (основний); інші: 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

При цьому, вичерпний перелік видів діяльності та платників, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначено у пункті 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. В той же час, вказані у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності позивача не є такими, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Крім того, контролюючим органом не надано жодних доказів ведення позивачем видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Прийняття ж спірного рішення виключно у зв`язку з технічною помилкою, допущеною позивачем у звітній податковій декларації за І квартал 2019 року не узгоджується з вимогами чинного законодавства, суперечить як порядку, так і законодавчо визначеним підставам прийняття такого рішення.

Додатково суд враховує, що у податковій декларації за І квартал 2019 року у розділі «сума доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування» в розмірі 205,23 грн. позивачем сказано суму виплачених відсотків згідно депозитного договору №846010 від 29 грудня 2018 року, надходження яких на рахунок підтверджується заключною випискою за період з 02 січня 2019 року по 31 березня 2019 року.

Водночас, згідно податкової консультації від 08 жовтня 2018 року №9/4311/ІПК/19-00-12-03-23 «Щодо застосування спрощеної системи оподаткування» сума коштів, повернена банком юридичній особі - платнику єдиного податку третьої групи з власного депозитного рахунку на поточний рахунок, не є доходом такої юридичної особи - платника єдиного податку, проте проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку включаються до доходу юридичної особи.

Частиною 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку.

Господарська операція з розміщення депозитів, яка не має постійного характеру, не є підставою для переходу Підприємства на загальну систему оподаткування.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що контролюючим органом, всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірку проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався, що свідчить про порушення умов і порядку прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та як наслідок наявності правових підстав для його скасування. Крім того, жодними належними документальними доказами контролюючим органом не доведено здійснення позивачем діяльності або видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

З урахуванням вищенаведених норм, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення про виключення із реєстру платників єдиного податку АБ «Ширинос та Фулбрайт» від 06 червня 2019 року №483/26-15-12-02-20 як такого, що прийнято з порушенням порядку та підстав його прийняття.

Щодо позовних вимог про зобов`язання податкового органу поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно пункту 19-3.1 статті 19-3 Податкового кодексу України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки рішення про виключення із реєстру платників єдиного податку АБ «Ширинос та Фулбрайт» від 06 червня 2019 року №483/26-15-12-02-20 є протиправним, то повним, всебічним та об`єктивним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві поновити реєстрацію АБ «Ширинос та Фулбрайт» від 06 червня 2019 року №483/26-15-12-02-20 є протиправним, то повним, всебічним та платником єдиного податку третьої групи з дати такого виключення з реєстру (01 квітня 2019 року) та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконав.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Адвокатського бюро «Ширинос та Фулбрайт» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві рішення про виключення із реєстру платників єдиного податку Адвокатського бюро «Ширинос та Фулбрайт» від 06 червня 2019 року №483/26-15-12-02-20.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві відновити реєстрацію Адвокатського бюро «Ширинос та Фулбрайт» платником єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2019 року.

Стягнути на користь Адвокатського бюро «Ширинос та Фулбрайт» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 11а, кв. 63, код ЄДРПОУ 41211358) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук