Рішення

від 23.05.2022 по справі 640/12068/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Київ № 640/12068/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» (позивач, ТОВ «ТБК «БМ-Груп») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04202615140106 від 08.04.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04212615140106 від 08.04.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04222615140106 від 08.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формуючи висновок про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача, фіскальний орган керувався доказами, які не можуть складати основу акту перевірки. У свою чергу, реальність згаданих операцій підтверджується належними первинними документами, з огляду на що, оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

У відзиві ГУ ДПС у м. Києві, із посиланнями на акт перевірки зазначає про отримання інформації про наявність вироку по керівнику одного із контрагентів. Щодо інших, із посиланнями на матеріали досудового розслідування та податкову інформацію, зроблено висновок про неможливість ведення господарської діяльності. За наслідком визнання господарських операцій нереальними, встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту, завищення витрат, що призвело до зменшення бази оподаткування ППП, а також ПДВ, відповідачем нараховано штрафні санкції.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТБК «БМ-Груп» службовими особами ГУ ДПС у м. Києві виявлені порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки від 20.02.2019 (Акт перевірки).

Контролюючим органом самостійно донараховано грошові зобов`язання, що викладено в податкових повідомленнях-рішеннях:

- № 04202615140106 від 08.04.2019, яким донараховано грошове зобов`язання з ПДВ на 49 470,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 12 368,00 грн;

- № 04212615140106 від 08.04.2019, яким знижено від`ємне значення податкового кредиту на 28 723,00 грн;

- № 04222615140106 від 08.04.2019, яким донараховано грошове зобов`язання з ППП на суму 76 684,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 19 171,00 грн.

Не погоджуючись зі згаданими ППР, ТОВ «ТБК «БМ-Груп» звернулось з позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Висновки Акту перевірки, ґрунтуються на визнанні нереальними господарських операцій позивача з ТОВ «Калабрія Плюс», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Курсверх», ТОВ «Фелоріс Плюс».

1. Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Калабрія Плюс», під час перевірки встановлено, що останнім надавались рекламні послуги на загальну суму 80 000,00 грн, з яких 13 333,33 грн - ПДВ.

В бухгалтерському обліку згадані операції відображено наступним чином: 13 333,33 грн - сформовано податковий кредит з ПДВ та сформовано витрати на збут у розмірі 66 666,67 грн.

Нереальність господарських операцій пояснюється наявністю картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 03.02.2017, відсутністю придбання реалізованого позивачу товару та наявністю вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 755/4734/17.

2. Стосовно ТОВ «Фелоріс Плюс», перевіркою встановлено надання останнім експедиційних послуг на загальну суму 140 798,60 грн, з яких 23 466,44 грн ПДВ (117 332,20 грн без ПДВ), та реалізацію ковроліну виставкового на загальну суму 31 541,04 грн, з яких 5256,84 грн ПДВ (26 284,20 грн без ПДВ).

В бухгалтерському обліку згадані операції відображено наступним чином: 28 723,27 грн - сформовано податковий кредит з ПДВ, сформовано витрати на збут у розмірі 117 332,00 грн та оприбутковано товару на склад на суму 26 284,00 грн.

Нереальність господарських операцій обґрунтована відсутністю основних засобів для здійснення відповідних господарських операцій, не встановленням фактів придбання контрагентом реалізованих позивачу товарів, наявністю картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 22.11.2017.

Акт перевірки також містить посилання на матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні № 757/42929/18-к за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, в якому фігурує керівник ТОВ «Фелоріс Плюс» - ОСОБА_1 .

Із протоколу допиту ОСОБА_1 відповідачем визначено, що останній не мав причетності до діяльності ТОВ «Фелоріс Плюс», а досудовим розслідуванням встановлено участь товариства у схемі незаконного формування податкового кредиту в період з січня 2016 року.

3. Щодо ТОВ «Дервік Капітал», перевіркою встановлено продаж останнім товарів на користь позивача на загальну суму 178 816, 32 грн, з яких 29 802,72 грн ПДВ (149 013,60 грн без ПДВ).

В бухгалтерському обліку згадані операції відображено наступним чином: 149 013,60 грн оприбутковано товар на склад, 29 802,72 грн віднесено до складу податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Дервік Капітал» пояснюється відсутністю основних засобів для здійснення відповідних господарських операцій, встановленням відмінності номенклатури придбаних товарів проданим позивачу, наявністю картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 03.02.2017.

Окрім того, службовими особами відповідача досліджено матеріали досудового розслідування, серед яких, протокол допиту ОСОБА_2 - керівника ТОВ «Дервік Капітал», за змістом якого останній не був причетним до ведення фінансово-господарської діяльності товариства.

ГУ ДПС у м. Києві також посилається на ухвали Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/39742/18-к від 29.08.2018 та у справі № 757/40733/18-к від 20.08.2018 по кримінальному провадженню за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, в якому фігурує ТОВ «Дервік Капітал», як підприємство транзитно-конвертаційної групи, яке створене з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань.

4. Стосовно ТОВ «Курсверх» перевіркою встановлено реалізацію останнім рекламних послуг на загальну суму 38 000,00 грн, з яких 6 333,33 грн ПДВ (31 666,67 грн без ПДВ).

В бухгалтерському обліку згадані операції відображено наступним чином: сформовано податковий кредит на суму 6 333,00 грн та сформовано витрати на суму 31 667,00 грн.

Нереальність господарських операцій, за висновком фіскального органу, пояснюється відсутністю основних засобів для надання відповідних послуг, відмінністю номенклатури придбаних товарів з реалізованими послугами, наявністю картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 03.02.2017.

Відповідачем також отримано протоко допиту ОСОБА_3 - керівника ТОВ «Курсверх», за змістом якого, останній був непричетним до фінансово-господарської діяльності товариства.

Також висновки підкріплені посиланнями на ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2018 у справі № 760/1697/18 по кримінальному провадженню за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України та від 18.01.2017 у справі № 760/21875/16-к по кримінальному провадженню за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за змістом яких, ТОВ «Курсверх» використовується для використання незаконної діяльності для обготівкування грошових коштів та ухилення від сплати податків.

За підсумковим висновком, ТОВ «ТБК «БМ-Груп» безпідставно віднесено витрати за згаданими операціями на загальну суму 215 666,00 грн, оприбутковано товарів, отриманих від третіх осіб на суму 210 375,00 грн, оформлених, як операції зі згаданими контрагентами, безпідставно оформлено податковий кредит на загальну суму 78 192,32 грн.

Під час розгляду справи, ухвалою від 25.11.2020, Запорізькому та Донецькому окружним адміністративним судам доручено допитати керівників ТОВ «Курсверх» (поточне найменування - ТОВ «Світч» та ТОВ «Фелоріс Плюс» відповідно. Ухвалами Запорізького та Донецького окружних адміністративних судів зазначено про неможливість з об`єктивних причин виконати таке доручення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Наведеними нормами передбачений обов`язок платника податків належним чином відображати реальні господарські операції в первинних документах, при цьому, останні визнаються лише джерелом відомостей, які можуть не відображати реальних фактів.

Як справедливо зазначено в акті перевірки, первинні документи повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкту оподаткування.

Більш того, за висновком суду, первинні документи мають містити детальну інформацію щодо здійснених господарських операцій,

Із наявних у матеріалах справи первинних документів, серед яких, договори, акти здачі-прийняття робіт, послуг, рахунки-фактури, картки руху коштів, убачається належне оформлення задекларованих операцій.

Зі змісту акта перевірки, контролюючим органом також не висловлено зауважень щодо первинних документів, натомість, увага зосереджена на нереальності господарських операцій через неможливість або низьку вірогідність їх надання контрагентами позивача.

Стосовно неподання звітності контрагентами позивача, а також діяльності підрядників ТОВ «ТБК «БМ-Груп», варто зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкової звітності та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведений висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Оскільки умисел діяльності позивача не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, не встановлений жодним судовим рішенням, а матеріали справи не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування, згадані доводи відповідача є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для вирішення даного спору.

Серед заявлених на підтвердження позиції податкового органу обставин, протоколи допиту керівників контрагентів та матеріали досудового розслідування.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (ст. 83 ПК України).

Судом встановлено, що вироків стосовно директорів або інших службових осіб ТОВ «Фелоріс Плюс», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Курсверх» станом на дату ухвалення даного рішення, не винесено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Логічно-зворотним є твердження про те, що не встановлення іншим судом обставин, зокрема, щодо вини особи у вчиненні злочину, не слугує підставою звільнення від доказування.

Іншими словами, лише висновки про наявність або відсутність складу злочину в діях певної особи, які викладаються у вироку суду, мають преюдиціальний характер для адміністративного суду та не вимагають доказування.

За відсутності вироку, неможливе встановлення складу злочину або кримінального правопорушення, натомість, застосовуючи матеріали досудового розслідування, податковий орган, презюмуючи істинність викладених в них відомостей, підмінив поняття «інформація» та «факт».

З урахуванням викладеного, посилання ГУ ДПС у м. Києві на нереальність господарських операцій із ТОВ «Фелоріс Плюс», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Курсверх» не підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а доводи акту перевірки спростовуються викладеним вище..

Згадана логіка, у свою чергу, підтверджує висновки контролюючого органу стосовно господарських операцій із ТОВ «Калабрія Плюс».

У ЄДРСР опублікований вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 755/4734/17, за змістом якого між керівником ТОВ «Калабрія Плюс» та прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 укладено угоду про визнання винуватості від 09.03.2017.

Зміст згаданої угоди полягав у визначенні формулювання вчиненого керівником правопорушення, яке полягало в оформленні документів без мети ведення господарської діяльності від імені товариства.

Згаданий вирок в апеляційному порядку не оскаржений та набрав законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові від 12.11.2019 в адміністративній справі № 826/17813/18 Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої, однозначним доказом нереальності господарських операцій із контрагентом є вирок суду, який одночасно відповідає двом критеріям: (1) набрав законної сили, (2) встановлює об`єктивну сторону складу злочину (кримінального правопорушення).

Оскільки згаданий вирок не містить встановленої об`єктивної сторони вчиненого злочину, його не слід вважати однозначним доказом нереальності операцій.

У той же час, зі змісту наданих первинних документів, які підтверджують договірні відносини між ТОВ БМ-Груп» з ТОВ «Калабрія Плюс», убачається, що останній надавав рекламні послуги, шляхом розповсюдження готових рекламних листівок за одинадцятьма адресами в м. Києві протягом серпня 2016 року.

На підтвердження виконання договору надано звіт про проведення рекламної кампанії та макети фронтальної та зворотної частини рекламних флаєрів.

Як встановлено контролюючим органом, ТОВ «Калабрія Плюс» не реєструє податкові накладні, на час надання послуг задекларувало одного працівника, не здійснювало видатків на користь фізичних осіб-підприємців та не придбавало рекламні послуги у контрагентів.

Наведені обставини, разом із чинним вироком стосовно керівника товариства свідчать про неможливість товариством здійснювати господарські операції, принаймні, з причин фізичної нереальності надання послуг за одинадцятьма адресами одночасно.

Таким чином, за сукупністю непрямих доказів, суд погоджується із доводами відповідача стосовно нереальності господарських операцій із ТОВ «Калабрія Плюс».

Зі змісту висновку акта перевірки убачається, що нереальні господарські операції позивача з ТОВ «Калабрія Плюс» вплинули на заниження податку на додану вартість на 13 333,00 грн та безпідставного декларування витрат, що вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на 66 666,67 грн та призвело до заниження ППП на 12 000,00 грн (66 666,67 грн * 18 %).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Міністерством фінансів України наказом № 27/4248 від 19.01.2000 затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (ПСБО 16).

Згідно з п. п. 5, 6, 9 ПСБО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту).

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати в розмірі 66 666,67 грн, задекларовані ТОВ «ТБК «БМ-Груп» за наслідком здійснення нереальних операцій із ТОВ «Калабрія Плюс» не визнаються витратами, натомість, не зменшують фінансовий результат з ППП до оподаткування.

Згідно з п. 136.1 ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку (на прибуток підприємств) становить 18 відсотків.

З урахуванням викладеного, ППР № 04222615140106 від 08.04.2019 є правомірним в частині донарахування грошового зобов`язання з ППП на 12 000,00 грн (66 666,67 грн * 18 %).

Що стосується заниження податку на додану вартість, згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Оскільки сформований позивачем податковий кредит за операціями з ТОВ «Калабрія Плюс» зменшив податкове зобов`язання з ПДВ наступного звітного періоду на 13 333,00 грн, зважаючи на відсутність правомірних підстав формування такого кредиту, контролюючий орган правомірно збільшив грошове зобов`язання з ПДВ, натомість, ППР № 04202615140106 від 08.04.2019 є правомірним в частині нарахування ПДВ в розмірі 13 333,00 грн.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України (в редакції, станом на дату винесення оскаржуваних ППР) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки ППР № 04202615140106 від 08.04.2019 та № 04202615140106 від 08.04.2019 є правомірними в частині 13 333,00 грн та 12 000,00 грн відповідно, застосування штрафних санкцій в розмірі 3333,25 грн та 3000,00 грн є правомірним.

При цьому, зважаючи на безпідставність нарахувань в більшій частині грошового зобов`язання, пропорційні штрафи накладені на позивача безпідставно.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом скасування:

ППР № 04202615140106 від 08.04.2019 в частині нарахування грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 36 137,00 грн (49 470,00 грн - 13 333,00 грн) та застосування штрафної санкції в розмірі 9034,75 грн (12 368,00 грн - 3333,25 грн);

ППР № 04212615140106 від 08.04.2019 - повністю;

ППР № 04222615140106 від 08.04.2019 в частині нарахування грошового зобов`язання з ППП у розмірі 64 684,00 грн (76 684,00 грн - 12 000,00 грн) та застосування штрафної санкції в розмірі 16 171,00 грн (19 171,00 грн - 3000,00 грн).

Згідно з частинами 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про доведення відповідачем лише частини фактів порушення позивачем податкового законодавства та обставин, за яких контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання, натомість, підстав для застосування штрафних санкцій, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання позовної заяви позивачем сплачено 2 796,24 грн судового збору. Ціна позову становить 186 416,00 грн, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 154 749,75 грн, що складає 83 % ціни позову, натомість, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає 2 320,88 грн (2 796,24 грн * 83 %) судового збору.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04202615140106 від 08.04.2019 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 36 137,00 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 9034,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04212615140106 від 08.04.2019.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04222615140106 від 08.04.2019 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 64 684,00 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 16 171,00 грн.

5. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

6. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 2 320,88 (дві тисячі триста двадцять) гривень 88 копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» (вул. Щербакова, 53, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ: 37146545).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 44116011).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко