Постанова

від 31.07.2022 по справі 917/1310/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року м. Харків Справа № 917/1310/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.;

та представників учасників справи від позивача не з`явився; від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Зоряни", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2022 року у справі №917/1310/21

за позовом - Селянського (Фермерського) господарства "Зоряни", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область

про - усунення перешкод у здійснення права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

У серпні до господарського суду Полтавської області звернулося Селянське (Фермерське) господарство "Зоряни" (далі-Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" (далі-Відповідач) за змістом якої просило суд зобов`язати Відповідача не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 49,9982га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0417, місце розташування Жабківська сільська рада Лохвицького району Полтавської області, шляхом надання Позивачу вільного доступу до нерухомого майна та права здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.02.2022 року у справі №917/1310/21 в задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, за змістом якої просив означене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на необґрунтованість оспорюваного рішення, його незаконність та неповне з`ясування судом при його ухваленні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції безпідставно зазначив Додаткову угоду №1 від 30.11.2020 року у якості встановлення строку оплати Відповідачем до 01 березня наступного року за роком користування, оскільки означена додаткова угода не схвалена та не підписана Позивачем;

- суд першої інстанції залитшив поза увагою факт порушення Відповідачем умов укладеного між сторонами договору, оскільки Відповідач здійснював оплату з порушенням строку її внесення передбаченого п. 3.1. Договору, а саме: здійснив оплату за 2018 рік лише 29 листопада 2018 року, хоча повинен був здійснити оплату до 31.10.2018 року; за 2019 рік оплата проводилася два траншами 23 квітня 2019 року та 27 вересня 2019 року; за 2020 рік 27 травня 2020 року;

- спірний договір є розірваним з 01.01.2021 року з підстав порушення Відповідачем його умов, а тому з означеної дати останній зобов`язаний утримуватися від будь-яких дій, щодо перешкоджання Позивачу здійснювати право користування земельною ділянкою;

- суд залишив поза увагою порушене право Поизвача, як належного землекористувача;

- факт вчинення перешкод зі сторони Відповідача щодо користування Позивачем земельною ділянкою підтверджується листом Відповідача №1442 від 21.10.2020 року та №1658 від 30.11.2020 року, в яких останній не визнає факту припинення дії спірного договору, а зазначає, що буде проводити на означеній ділянці сільськогосподарські роботи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31 травня 2022 року у справі №917/1310/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача за змістом якого Відповідач заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд оспорюване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про перенесення судового розгляду означеної справи з 01 серпня 2022 року на іншу дату за мотивами зазначення в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 15 червня 2022 року про можливість перенесення розгляду скарги на іншу дату в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки. Будь-яких інших обґрунтувань означене клопотання не містить.

До Східного апеляційного господарського суду від Позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі представника Позивача.

Ухвалою колегії суддів занесеною до протоколу судового засідання від 01 серпня 2022 року на підставі ст. 202 ГПК України Відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про перенесення судового розгляду, оскільки ним не заявлено поважних причин неможливості брати участь в судовому засіданні, зокрема, за допомогою режиму відеоконференції, явка сторін не визнавалася судом обов`язковою. Щодо посилання на пункт резолютивної частини ухвали суду від 15 червня 2022 року про можливість перенесення судового засідання на іншу дату з міркувань безпеки, то означене стосується безпеки працівників суду, що забезпечують розгляд справи в судовому засіданні, а учасникам справи розяснена можливість взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції в іншому суді, або за допомогою системи EasyCon, але означеним правом Відповідач не скористався.

Представники учасників справи в судове засідання, не з`явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:

- укладення між сторонами 01.10.2018 договору виробництва сільськогосподарської продукції (далі-Договір), за змістом якого Позивач, як землекористувач земельної ділянки на території Жабківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області загальною площею 49,9982 га (рілля) з кадастровим номером 5322684000:00:001:0417 на підставі Державного акту І-ПЛ №012052., зобов`язується надати згоду на виробництво, а Відповідач на свій ризик зобов`язався виробити сільгосппродукцію (надалі - виробництво) та провести розрахунки із землекористувачем за надання згоди на виробництво, зі строком дії до 01 жовтня 2025 року;

- укладення між сторонами додатковї угоди від 01.08.2019, якою змінено розмір і строки оплати за Договором, пункт 3.2 Договору викладено в новій редакції, згідно якого розмір оплати складає 241 468,99 грн (в тому числі ПДВ) зі строком сплати до 01 березня наступного року, що слідує за сільськогосподарським роком;

- укладення між сторонами додатковї угоди від 06.11.2019 року, якою пункт 3.2 Договору викладений у новій редакції, за змістом якої розмір оплати становить 241 468,99 грн (в тому числі ГЩВ), що складається із компенсації плати за землю та відшкодування витрат землекористувача та можливістю її уточнення шляхом укладення додаткових угод;

- повідомлення Позивачем Відповідача листами від 12.10.2020 року, 28.10.2020 року та від 01.12.2020 року про розірвання Договору з 01 січня 2021 року на підставі п. п. 5.3, 7.9 Договору;

- заперечення Відповідача Позивачу, що викладено в листах від 21.10.2020 року та 30.11.2020 року щодо такого розірвання Договору;

- наявність перешкод з боку Відповідача намаганням Позивача 03.05.2021 самостійно засіяти спірну земельну ділянку, що проявилися у блокуванні сільськогосподарської техніки Позивача;

- звернення Позивача того ж дня з заявою до Миргородського РВ відділення поліції №2 ГУНП в Полтавській області з приводу означених перешкод та припинення перевірки заяви зазначеним органом з мотивів наявності між сторонами договірних відносин.

Позивач в суді першої інстанції в обґрунтування позовних вимог зазначав, що Відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності та повноти оплати за спірним Договором, так як: оплата за 2018 рік була проведена 29 листопада 2018 року; за 2019 рік 23 квітня 2019 року та 27 вересня 2019 року відповідно; за 2020 рік 27 травня 2020 року; за 2021 рік оплата до 01 березня проведена не була. На підставі означеного Позивач керуючись пунктами 5.3,7.9 Договору прийняв рішення про одностороннє розірвання Договору, при цьому повідомивши Відповідача про означене відповідними листами. Також Позивач наголошує на тому, що він надав можливість Відповідачу закінчити всі сільськогосподарські роботи на ділянці за 2020 рік, оскільки в вищезазначеному повідомлення про розірвання Договору повідомлено про його припинення з 01 січня 2021 року. Спірний договір є розірваним з 01.01.2021 року з підстав порушення Відповідачем його умов, а тому останній зобов`язаний утримуватися від будь-яких дій, щодо перешкоджання Позивачу здійснювати право користування земельною ділянкою.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що він належним чином виконував свої зобов`язання за Договором щодо сплати передбачених грошових коштів, так як така плата здійснювалася на підставі укладеної між сторонами Додаткової угоди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Позивачем факту порушення Відповідачем умов спірного Договору, оскільки сторони погодили, що грошові суми за сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за Договором будуть сплачуватися за результатами сільськогосподарського року, після його завершення в строк до 01 березня наступного року, що слідує за сільськогосподарським роком.

Суд констатував, що отримуючи в 2020 році плату за означеним Договором, Позивач зобов`язався надати Відповідачу згоду на виробництво сільгосппродукції в поточному сільськогосподарському році, який закінчиться не раніше 01.03.2021 року, а в черговому році настане 01.03.2022 року.

Інші доводи учасників справи суд вважав такими, що не потребують детального висвітлювання в мотивувальній частині рішення суду з посиланням на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображена в справі «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року.

Колегія суддів не погоджується з означеними висновками господарського суду Полтавської області, а доводи апеляційної скарги вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом позовної заяви є вимога Позивача про зобов`язання Відповідача не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 49,9982га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0417, місце розташування Жабківська сільська рада Лохвицького району Полтавської області, шляхом надання вільного доступу до земельної ділянки та права здійснювати сільськогосподарські роботи.

Матеріалами справи встановлено та Відповідачем не спростовано, що Позивач є належним землекористувачем та користується зазначеною земельною ділянкою, що знаходиться в державній власності, відноситься до земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, на підставі права постійного користування, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права.

Фактично Позивач вимагає захистити своє право як належного і єдиного землекористувача відповідної земельної ділянки.

За змістом ст. ст. 92, 93 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, він не міг бути підставою до відчуження відповідного права користування земельною ділянкою Позивачем, що, зокрема, прямо передбачено п. 1.6 Договору.

Будь-якого права Відповідача щодо користування спірною земельною ділянкою не зареєстровано у передбаченому законом порядку.

За змістом ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, зокрема, норма ст. 391 цієї глави передбачає таке право у вигляді вимоги про усунення перешкод у здійсненні такого права користування, аналогічні умови щодо захисту права землекористувача містить ст.152 Земельного Кодексу України.

Крім того, стаття 95 Земельного Кодексу України містить перелік прав землекористувачів, зокрема, право самостійно господарювати на землі, а порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Сам факт перешкоджання Відповідачем Позивачу в користуванні земельною ділянкою підтверджений поясненнями Позивача, фактом його звернення до правоохоронних органів, не заперечувався в суді першої інстанції Відповідачем, підтверджений ним в листуванні в листопаді 2020 року та встановлений судом першої інстанції.

За таких обставин порушене право Позивача підлягає захисту шляхом задоволення заявлених ним позовних вимог.

Судова колегія також зазначає, що суд першої інстанції, обмежившись дослідженням обставини дотримання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати, вимоги Позивача щодо захисту його права належного землекористувача взагалі не дослідив, не з`ясувавши обставини, що мають значення для справи та не застосувавши вищезазначені норми закону, що регулюють земельні відносини.

Судова колегія зазначає, що вищенаведений аналіз правовідносин між сторонами є достатнім для захисту прав Позивача, але оскільки сторони пов`язують виникнення спору саме з існуванням між ними договірних відносин, з метою повноти вирішення спору та дотримання принципів диспозитивності та пропорційності господарського процесу судова колегія вважає за необхідне дослідити ці обставини справи, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині спростування висновку суду першої інстанції про належне та своєчасне виконання Відповідачем свого обов`язку з оплати за Договором, судова колегія вважає ці доводи обґрунтованими, оскільки суд безпідставно зробив висновок про погодження сторонами строку та порядку внесення оплати за Договором в його пункті п.3.2 в редакції Додаткової угоди від 01.08.2019 року, а саме зі строком оплати до 01 березня наступного року, що слідує за сільськогосподарським роком.

Як вбачається з тексту Договору, саме строки внесення оплати за Договором були узгоджені сторонами в його п.3.1, редакція якого залишилася незмінною та передбачала обов`язок оплати за Договором у такі строки: за 2018 рік - до 31 жовтня 2018 року, починаючи з 2019 і до кінця дії Договору до 01 березня відповідного року, тоді як зміст пункту 3.2 передбачавав розмір оплати та порядок її визначення.

Дійсно, сторонами укладено Додаткову угоду від 01.08.2019 року, якою внесено зміни до п.3.2 Договору, зокрема, включено до нього умови щодо терміну сплати грошової суми в строк до 01 березня наступного року, що слідує за сільськогосподарським роком.

Отже взаємовиключні умови щодо строку внесення оплати за Договором, що містились одночасно в п.п.3.1 та 3.2 Договору, проіснували лише три місяці, оскільки Додатковою Угодою від 06.11.2019 року відповідна умова щодо альтернативного строку була фактично виключена зі змісту п.3.2 Договору.

Зазначена обставина також не відображена в рішенні суду першої інстанції, хоча саме її наявністю обґрунтовувалася позиція Позивача як в листах щодо підстав до розірвання Договору, так і в позовній заяві з наданням відповідних доказів.

Докази укладення сторонами інших додаткових угод до Договору, а також внесення змін в його умови, в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що оплата Відповідачем за Договором була проведена за 2018 рік - 29 листопада 2018 року; за 2019 рік - 23 квітня 2019 року та 27 вересня 2019 року; за 2020 рік 27 травня 2020 року; за 2021 рік оплата до 01 березня 2021 року проведена не була.

Між сторонами відсутній спір щодо повноти проведення вищенаведених оплат на момент заявлення Позивачем про розірвання Договору, отже ця обставина не досліджується судом апеляційної інстанції

За таких підстав право Позивача на своєчасне отримання оплати за Договором було Відповідачем порушено, про що Позивачем докладно викладено в вищенаведених листах на адресу Відповідача від 12 жовтня 2020 року, 28 жовтня 2020 року та від 01.12.2020 року про розірвання Договору в односторонньому порядку з 01 січня 2021 року на підставі п.п.5.3, 7.9 Договору.

Змістом ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Умовами наведених пунктів 5.3, 7.6, 7.9 Договору передбачено право Позивача розірвати Договір в односторонньому порядку (фактично відмовитись від договору) у разі невиконанні Відповідачем умов Договору щодо строків розрахунків за Договором, шляхом направлення йому відповідного листа.

Інших умов щодо цього, зокрема, певного терміну прострочення у виконанні обов`язку зі своєчасної оплати сторонами в Договорі не передбачено, також між сторонами відсутній спір щодо істотності зазначених прострочень, які складають: за 2018 рік один місяць, за 2019 рік - п`ять місяців (до моменту укладення угоди від 01.08.2019 року та майже сім місяців до фактичної повної оплати), за 2020 рік майже три місяці.

За таких обставин, з урахуванням невизнання Відповідачем свого обов`язку вносити плату за Договором в передбачений його п.3.1 строк - до 01 березня відповідного року, відсутності обґрунтовувань поважності причин відповідних прострочень заява Позивача про розірвання Договору в односторонньому порядку (відмова від договору) на підставі п.п.5.3, 7.9 Договору, починаючи з 01.01.2021 року, що викладена в листах від 12 жовтня 2020 року, 28 жовтня 2020 року та від 01.12.2020 року є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам закону та Договору.

Враховуючи вищенаведене, встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, встановлення та не спростування Відповідачем факту вчинення ним перешкод Позивачу щодо користування останнім спірною земельною ділянкою, колегія суддів дійшла висновку про наявність законних та належним чином обґрунтованих підстав для задоволення заявлених Позивачем позовних вимог.

За таких підстав рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2022 року у справі №917/1310/21 про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України через нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У справі слід прийняти нове судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог про зобов`язання Відповідача не чинити Позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 49.9982 га., кадастровий номер 5322684000:00:001:0417, місце розташування Жабківська сільська рада Лохвицького району Полтавської області, шляхом надання Позивачу вільного доступу до нерухомого майна та права здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи.

На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені в суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору слід покласти на Відповідача, відшкодувавши за рахунок останнього суму сплаченого Позивачем судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Зоряни", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2022 року у справі №917/1310/21 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2022 року у справі №917/1310/21 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Селянського (Фермерського) господарства "Зоряни", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область - задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 49.9982 га., кадастровий номер 5322684000:00:001:0417, місце розташування Жабківська сільська рада Лохвицького району Полтавської області, шляхом надання Селянському (Фермерському) господарству "Зоряни" вільного доступу до нерухомого майна та права здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи.

Судові витрати, понесені у зв`язку з поданням позовної заяви до суду першої інстанції покласти на Відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область на користь Селянського (Фермерського) господарства "Зоряни", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область на користь Селянського (Фермерського) господарства "Зоряни", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 01.08.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 19.08.2022

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.С. Хачатрян