Рішення

від 10.08.2022 по справі 906/178/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/178/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Шимон О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинюк Д.В. - адвокат, ордер серії АМ №1024384 від 17.05.2022;

від відповідача: Ващук Ю.С. - адвокат, ордер серії АМ №1024867 від 30.05.2022;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабіс»

до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022,

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабіс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022, укладеного між ТОВ "Лабіс" та Хорошівською селищною радою Житомирського району Житомирської області.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2022 підготовче засідання призначено на 17.05.2022.

Ухвалою суду від 17.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 30.05.2022.

Ухвалою суду від 30.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі до 20.06.2022 на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 20.06.2022 в режимі відеоконференції (з урахуванням ухвали суду від 16.06.2022).

20.06.2022 безпосередньо у засіданні суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 20.06.2022 (а.с.49-60), просив поновити строк для такого та долучити його до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 20.06.2022 суд задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та долучення його до матеріалів справи; продовжив строк підготовчого провадження у справі та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 06.07.2022.

27.06.2022 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 25.06.2022, до якої додано податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік (а.с.65-75).

Ухвалою суду від 06.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2022.

У засіданні 11.08.2022 представники сторін надали усні пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача з приводу таких заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 11.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022 в частині визначення розміру орендної плати, відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач є гірничодобувним підприємством, на нього розповсюджується встановлена ст.284 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пільга щодо обчислення розміру орендної плати, тобто у даному випадку має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути вище розміру земельного податку, встановленого для цієї категорії земельних ділянок: не може перевищувати 25% від 3% нормативної грошової оцінки.

У відзиві на позовну заяву від 20.06.2022 відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що договір оренди землі було укладено сторонами через тривалий час після набрання чинності змін до ПК України, тобто приписи п.284.4 ст.284 цього Кодексу набули чинності і діяли вже досить давно, вочевидь були доступні і відомі як орендарю, так і орендодавцю; позивач під час укладення спірного договору на викладених у ньому умовах добровільно погодив ціну договору, яка є відмінною (вищою) від встановленої ПК України.

Під час розгляду справи по суті у своїх усних поясненнях представник відповідача додав, що позивачу на електронну пошту було надіслано відповідь на його лист-пропозицію із зазначенням того, що питання внесення змін до договору вирішуються на сесії селищної ради, які у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні не проводяться. Однак позивач, не дочекавшись відповіді, звернувся з вирішенням даного питання в судовому порядку.

Не погодившись з доводами відповідача, позивач у відповіді на відзив від 25.06.2022 зазначив, що підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати за земельну ділянку комунальної власності є законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального ) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування; вказав, що рішення Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №838 від 20.12.2021 в частині встановлення ТОВ «Лабіс» річного розміру орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є незаконним, оскільки порушує імперативні норми податкового законодавства: розмір орендної плати перевищує граничний розмір ставки орендної плати щодо земельної ділянки даного виду (0,75% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) (а.с.65-68).

Окрім того, у засіданні 11.08.2022 представник позивача наголосив, що будь-які листи у відповідь на пропозицію позивача внести зміни до спірного договору від відповідача не надходили, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.12.2021 Хорошівською селищною радою 10-ої сесії 9-го скликання прийнято рішення №838 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укладання договору оренди земельної ділянки ТОВ «Лабіс» (а.с.59-60).

На підставі вказаного рішення 04.01.2022 між Хорошівською селищною радою (орендодавець) та ТОВ «Лабіс» (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,6620 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:1605, яка знаходиться на території Рижанського старостинського округу (а.с.6-7).

Відповідно до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 7378547,40 грн.

Договір укладено строком на 5 років зі щорічною індексацією орендної плати згідно визначених коефіцієнтів (п.8 договору).

У п.9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за земельну ділянку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки і становить в грошовому виразі 368927,37 грн в рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця, наступного за звітним (п.11 договору).

Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, нормативної грошової оцінки землі, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.12 договору).

У п.п.14, 15 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. Цільове призначення земельної ділянки: 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Згідно з п.34 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Як встановлено судом, договір оренди землі від 04.01.2022 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 24.01.2022, номер запису 46350680 (а.с.9-10).

04.01.2022 сторонами складено акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець - Хорошівська селищна рада передає, а орендар - ТОВ «Лабіс» приймає в оренду строком на 5 років зі щорічною індексацією орендної плати згідно визначених коефіцієнтів земельну ділянку площею 4,6620 га, в тому числі землі під відкритими розробками, шахтами, кар`єрами, торфорозробками та відповідними спорудами, кадастровий номер 1821184000:09:003:1605, яка знаходиться на території Рижанського старостинського округу.

Земельна ділянка з цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, передається в оренду для розробки родовища «Невирівське» (а.с.7 на звороті).

На підтвердження того, що ТОВ «Лабіс» є гірничодобувним підприємством, до справи долучено спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами №6320 від 20.02.2019; акт Державної служби України з питань праці №3455 від 06.05.2019 про надання гірничого відводу ТОВ «Лабіс» з метою розробки Південної частини Невирівського родовища лабрадориту та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.08.2018 (а.с.11-12, 13, 16-17).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом - пропозицією вих.№1 від 31.01.2022 привести умови договору оренди землі від 04.01.2022 у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом укладення додаткової угоди та надав проект додаткової угоди на підписання (а.с.13).

Відповідно до п.п.1,2 додаткової угоди, запропоновано внести зміни до договору оренди землі від 04.01.2022, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №46350680 24.01.2022 14:46:14, виклавши п.9 договору у новій редакції: «9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст.274 Податкового кодексу України, на рік». Усі інші умови залишаються незмінними (а.с.15).

Вказаний лист - пропозицію вручено відповідачу 03.02.2022 вх.№102, про що свідчить розписка останнього на даному примірнику (а.с.14).

Не отримавши відповіді від Хорошівської селищної ради щодо зміни умов договору оренди землі в добровільному порядку, позивач звернувся з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.ч.1,3 ст.626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Положення умов договору мають відповідати загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст.3 ЦК України, якими є, зокрема, свобода договору.

Разом із тим, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

З викладеного можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Положеннями ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) врегульовано порядок зміни та розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч.2-4 ст.188 ГК України).

Водночас ст.651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже ч.ч.2, 3 ст.188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч.2 ст.651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Відповідно до ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У ст.13 Закону України "Про оренду землі" вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч.1-3 ст.21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України.

Згідно з пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 ст.271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено, - площа земельних ділянок.

У п.288.1 ст.288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п.288.2 ст.288 ПК України).

У п.288.4 ст.288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з приписами пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

У пп.288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положеннями п.289.1 ст.289 ПК України закріплено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

При цьому мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Водночас Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (набрав чинності з 01.01.2018), з урахуванням Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" № 2628-VIII від 23.11.2018 (набрав чинності з 01.01.2019), статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, за змістом якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статтей 274 і 277 цього Кодексу.

Отже з 01.01.2018 встановлено спеціальні ставки орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Суд звертає увагу, що спірний договір оренди землі було укладено 04.01.2022, тобто приписи п.284.4 ст.288 ПК України набули чинності та діяли вже 4 роки, а отже, вочевидь, були доступні та повинні були бути відомі як орендарю, так і орендодавцю за цим договором. Сторони спочатку погодили умови договору оренди землі, в тому числі й істотні умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а потім орендар (позивач) з посиланням на вищевказані положення Податкового кодексу України, які вже діяли тривалий час до укладення договору сторонами, звернувся спочатку до орендодавця (відповідача) з пропозицією про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022 і, не дочекавшись відповіді останнього, - до суду з даним позовом.

За змістом ст.ст.632, 651 ЦК України та ст.30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, від 14.12.2021 у справі №910/1344/21.

Водночас, згідно з п.12 спірного договору оренди землі від 04.01.2022, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, нормативної грошової оцінки землі, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

З огляду на те, що за змістом п.288.5 ст.288 ПК України та ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням наведених умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку у період дії договору.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, від 14.12.2021 у справі №910/1344/21.

При цьому суд звертає увагу, що спірний договір оренди землі було укладено сторонами вже через тривалий час після набрання чинності змін до Податкового кодексу України (щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам), за типовою формою, на підставі вільного волевиявлення сторін шляхом узгодження всіх його істотних умов, у тому числі і орендної плати.

З урахуванням викладеного, дослідивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав, з якими вищенаведені положення чинного законодавства пов`язують можливість внесення змін до спірного договору оренди за рішенням суду, а отже за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у договір у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.01.2022 у справі №905/83/21.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати, в силу вимог ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.08.22

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.) на ел.пошту (Arkadiy0101@gmail.com);

3 - відповідачу (рек.) та на ел.пошту (v-vselrada@ukr.net; juliavaschuk92@gmail.com).