Рішення

від 16.08.2022 по справі 908/426/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 21/6/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2022 Справа № 908/426/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/426/22

За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" (вул. Чубанова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69118, e-mail: avangard_ogmailto:@ukr.net, код ЄДРПОУ 42032841, в особі представника позивача адвоката Скрима В.А. Адвокатське бюро "Валерії Скрими", вул. Олександрівська, буд. 18, оф. 1, м. Запоріжжя, 69063, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1)

До відповідача - Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317)

про стягнення 26 265, 52 грн.

Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

не з`явились

СУТЬ СПОРУ:

15.02.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" надійшла позовна заява від 07.02.2022 (вх. № 475/08-07/22 від 15.02.2022) в якій заявник просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

2. Стягнути з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" 25 182, 00 грн. основного боргу, 859, 14 грн. 3% річних, 224, 38 грн. інфляційних втрат, що складає в загальній сумі штрафні санкції - 1 083, 52 грн.

3. Стягнути з Відповідача сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 2 481, 00грн;

4. Стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2022 розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" від 07.02.2022 (вх. № 475/08-07/22 від 15.02.2022) передано судді Черкаському В.І.

Ухвалою від 21.02.2022 суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" від 07.02.2022 (вх. № 475/08-07/22 від 15.02.2022) до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/426/22. Ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 17.03.2022, 10 - 00.

Ухвалою від 17.03.2022 продовжено строк розгляду справи відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відкладено розгляд справи по суті.

Ухвалою від 21.07.2022 розгляд справи по суті призначено на 17.08.2022, 11 - 00.

09.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив № 131-729 від 08.08.2022 (вх. № 9167/08/08/22 від 09.08.2022) в якому відповідач частково визнає позовні вимоги та просить задовольнити позов в частині стягнення заборгованості за Договором поставки № 109/081020 від 08.10.2020 у сумі 26 265, 52 грн. та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Також просить суд розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

17.08.2022 на електронну адресу суду від представника позивача адвоката В. СКРИМИ надійшли наступні документи:

- заява від 17.08.2022 (вх. № 9607/08-08/22 від 17.08.2022) в якій просить суд проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують. Заява підписана електронним цифровим підписом.

- клопотання від 17.08.2022 (вх. № 9613/08-08/22 від 17.08.2022) про долучення доказів до матеріалів справи з додатками до нього. Клопотання підписане електронним цифровим підписом.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

У судовому засіданні 17.08.2022 винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством ч обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" (далі - ТОВ "АОГ", Постачальник або позивач) та Запорізьким державним підприємством "Радіоприлад" (далі - ЗДП "Радіоприлад", Покупець або Відповідач) був укладений Договір поставки № 109/081020 від 08.10.2020 (далі за текстом - Договір) згідно умов якого Постачальник зобов`язувався поставляти та передавати у власність Покупця бензин, дизельне паливо у скетч-картах (надалі за текстом - "Товар") а покупець, зобов`язувався прийняти і оплатити товар Код за ДК 021:2015 (СРV): Нафта і дистиляти - Код ДК 021:2015-09130000-9.

Згідно п. 1.2 Договору партією товару є кількість і асортимент Товару, що визначається кожною окремою заявкою Покупця за цим Договором. Замовленням Покупцем здійснюється шляхом відправлення електронного листа, онлайн замовленням на сайті або телефонним зв`язком.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі в наступній формі: 100 % оплата від загальної суми товару згідно виставлених рахунків Постачальником протягом 10 банківських днів з моменту поставки Товару та реєстрації Постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В пункті 3.2 Договору визначено, що датою поставки (передачі) Товару та переходу права власності на Товар є дата фактичного отримання Товару Покупцем від Постачальника у відповідності до належного оформлення первинних документів: видаткової накладної.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2021 заборгованість на користь Позивача за поставлений товар складає 25 182, 00 грн.

Позивачем на адресу Відповідача направлялася претензія від 18.11.2021 вих. б/н з метою досудового врегулювання питання щодо невиконання зобов`язань за Договором Відповідачем, але Відповідачем так і не сплачено заборгованість, жодних письмових відповідей на претензію не отримано.

Згідно замовлень Відповідача, Постачальник, на виконання умов Договору та замовлення, згідно видаткових накладних здійснив поставку Товару Покупцю, а саме:

- видаткова накладна № 84 від 26.10.2020 на загальну суму 4 950, 00 грн., всього з ПДВ - 5 940, 00 грн., кількість - 300л. бензину А-95. Товар отримано 26.10.2020 представником Відповідача за довіреністю № 373 від 26.10.2020 Чикобава Д.Л. про що свідчить підпис та печатка Відповідача. Під час поставки Відповідачу з боку Позивача був виставлений рахунок - № 73 від 26.10.2020. Податкова накладна від 26.10.2020 № 10 зареєстрована в ЄРПН згідно умов ст. 201 ПК України.

- видаткова накладна № 122 від 26.11.2020 на загальну суму 6 445, 00 грн., всього з ПДВ - 7 734, 00 грн., кількість - 300л. бензину А-95, 100л бензину А-92. Товар отримано 26.10.2020 представником Відповідача за довіреністю № 441 від 26.11.2020 Кущ О. В. про що свідчить підпис та печатка Відповідача, товар передано згідно Акту прийому-передачі талонів. Відповідачу з боку Позивача був виставлений рахунок - № 108 від 26.11.2020. Податкова накладна від 26.11.2020 № 21 зареєстрована в ЄРПН згідно умов ст. 201 ПК України.

- видаткова накладна № 161 від 23.12.2020 на загальну суму 9 590, 00 грн., всього з ПДВ - 11 508, 00 грн., кількість - 400л. бензину А-95, 200л бензину А-92. Товар отримано 23.12.2020 представником Відповідача за довіреністю № 464 від 23.12.2020 Кущ О. В. про що свідчить підпис та печатка Відповідача, товар передано згідно акту прийому-передачі талонів. Відповідачу з боку Позивача був виставлений рахунок - № 150 від 23.12.2020. Податкова накладна від 23.12.2020 зареєстрована в ЄРПН згідно умов ст. 201 ПК України.

В порушення умов Договору Відповідач не виконав зобовязання щодо оплати виставлених рахунків за поставлений товар, що підтверджується бухгалтерською довідкою Позивача від 24.01.2022. Крім того, Відповідачу направлений Акт звірки взаєморозрахунків за вищевказаним Договором.

Позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які складено позивачем за результатами здійсненої поставки палива відповідачу, в якій відображено вартість поставленого товару.

Але, у строк передбачений у ст. 530 Цивільного кодексу України, Відповідач суму боргу не сплатив, чим порушив права Позивача користуватись грошовими коштами, що належать Позивачеві на законних підставах.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом не встановлено спеціальних вимог щодо форми та порядку укладання договору поставки, а отже можна дійти висновку, що укладення договору поставки може відбуватись у спрощений спосіб, а саме шляхом вчинення дій щодо передання товару та його оплати.

Здійснення Відповідачем часткових оплат за товар та поставка товару Позивачем на користь Відповідача є підтвердженням наміру сторін на укладення договору поставки.

Так, частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом вище також зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги доводи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" про стягнення з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" основного боргу у розмірі 25 182 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заборгованість за Договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано. Стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних у розмірі 859 грн. 14 коп. та сума інфляційних втрат в розмірі 224 грн. 38 коп. за періоди 09.10.2020-07.02.2022, 10.12.2020-07.02.2022, 11.01.2021-07.02.2022 відповідно.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн. 00 коп. та просив стягнути вказану суму витрат з відповідача.

Суду було надано Договір № 6/20 про надання професійної правничої допомоги від 23.03.2022, Додаткову угоду № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 6/20 від 23.03.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001829 від 27.09.2018 адвоката Скрими В.А., ордер Серія АР № 1084690 від 02.02.2022 на надання правничої (правової) допомоги адвоката В. Скрими, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 15.08.2022 до додаткової угоди № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 6/20 від 23.03.2022, довідка № 2/6/20 від 15.08.2022 на підтвердження виконання клієнтом умов Додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги № 6/20 від 23.03.2022, якою підтверджено факт оплати ТОВ "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" грошових коштів у розмірі 4 000 грн. 00 коп. на виконання умов Додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 6/20 від 23.03.2022.

З урахуванням таких факторів, як: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та значенням справи для сторони; вартість професійної правничої допомоги, наданої на етапі підготовки справи до слухання (правовий аналіз наданих документів, підготовка матеріалів для позовної заяви, складання позовної заяви) було узгоджено сторонами в сумі 4 000 грн. та визначено в довідці № 2/6/20 від 15.08.2022. Факт надання правничої допомоги засвідчується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 15.08.2022 до додаткової угоди № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 6/20 від 23.03.2022, а факт оплати цих послуг заявником довідкою № 2/6/20 від 15.08.2022.

Суд вважає, що 4 000 грн. 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, дослідивши всі матеріали справи, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (пр. Соборний, буд. 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ОІЛ ГРУП" (вул. Чубанова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69118, e-mail: avangard_ogmailto:@ukr.net, код ЄДРПОУ 42032841) про стягнення з відповідача 25 182 (двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 14 коп. 3 % річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. - судового збору, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Повне рішення буде складено протягом п`яти днів.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 22.08.2022.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ