Рішення

від 18.08.2022 по справі 911/277/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/277/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артвіл-Агро» до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» про стягнення 152 439,35грн, без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артвіл-Агро» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» (далі відповідач) про стягнення 152 439,35грн з яких: 143 200грн - основний борг; 2 004,80грн - втрати від інфляції за листопад-грудень 2021 року; 1 071,06грн 3% річних за період з 22.10.2021 по 20.01.2022; 6 163,49 грн - пеня за період з 22.10.2021 по 20.01.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №29/09/1-АА від 29.09.2021 оренди транспортного засобу сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) в частині оплати виконаних робіт у встановлений договором строк (а.с.1-2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2022: відкрито провадження у справі за поданим позовом; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті (а.с. 35-36).

Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем 21.02.2022, а відповідачем 16.02.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103281164604, 0103281062089 (а.с. 40, 54).

У строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також після ознайомлення відповідача в особі його представника з матеріалами справи 11.07.2022 (а.с.57), а повторно іншим представником відповідача 01.08.2022 (а.с. 60) у розумний строк відзив на позов до суду станом на 18.08.2022 не находив; клопотань про поновлення відповідного строку суд до прийняття рішення у справі не отримав.

Як визначено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

29.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №29/09/1-АА від 29.09.2021 оренди транспортного засобу сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) (далі договір, а.с.2-4) та додаткову угоду № 1 до договору (далі додаткова угода, а.с.5), яка є невід`ємною його частиною відповідно до п. 11.9 договору.

Як визначено п.1.1 договору, позивач зобов`язується передати у тимчасове володіння і користування відповідачу сільськогосподарську техніку, зазначену у додатковій угоді до даного договору та/або в акті прийому-передачі сільськогосподарської техніки, який є додатком до договору, забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію, а відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу, виплачувати орендну плату за користування сільськогосподарською технікою та повернути її в порядку, встановленому цим договором.

Згідно п.1.3 договору об`єктом оренди за цим договором є сільськогосподарська техніка, зазначена у додатковій угоді та в акті прийому-передачі сільськогосподарської техніки, яка, в силу п.2.1 договору передається для проведення сільськогосподарських робіт для вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках.

Договором сторонами передбачено, що передача сільськогосподарської техніки в оренду здійснюється за актом прийому-передачі сільськогосподарської техніки (п.3.2 договору), а строк оренди встановлюється додатковою угодою до договору та визначається в днях фактичного використання майна (п.4.1 договору).

У відповідності до п.п. 5.1, 5.2 договору розмір орендної плати встановлюється додатковою угодою; орендна плата сплачується відповідачем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця протягом строку визначеного сторонами у додаткових угодах.

Пунктом 5.5 договору зазначено, що з метою фіксації факту оренди за договором позивач, на підставі наданих відповідачем даних, поетапно після кожних трьох днів оренди (фактичного використання) або кожних зораних 300 га складає (підписує та скріплює печаткою) акт приймання-передачі з нарахуванням орендної плати та цього ж дня електронною поштою надсилає його відповідачу для підписання.

Як визначено п.5.6 договору, відповідач у разі відсутності зауважень щодо суми та якості, підписує вищевказаний акт і повертає електронною поштою його позивачу не пізніше наступного дня за днем отримання; у разі неповернення відповідачем належним чином оформленого акту приймання-здачі протягом встановленого терміну, послуги оренди вважаються наданими, а акт узгодженим та має юридичну силу для здійснення оплати, що не звільняє відповідача від обов`язку передати підписаний уповноваженими представниками сторін оригінал цього акту. При цьому, п. 5.7 договору передбачено, що всі претензії щодо якості відповідач заявляє не пізніше 2-х календарних днів після виконання наданих послуг.

Згідно п.8.1 договору після закінчення терміну оренди за договором орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) сільськогосподарської техніки.

У випадку прострочення сплати орендної плати відповідач зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вiд суми боргу за кожен день прострочення (п. 9.5 договору).

Відповідний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (п. 10.1 договору); закінчення строку договору не звільняє сторін вiд відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 10.3 договору).

29.09.2021 позивачем за додатковою угодою (а.с.5), що фактично також є актом прийому-передачі, передано відповідачу трактор Fendt 936 Vario 2015 р.в., дискову борону Amazone Catros+, 6м.

Додатковою угодою сторонами установлено, що техніка передається з екіпажем для здійснення таких сільськогосподарських робіт на земельних ділянках на території орендаря загальною орієнтовною площею: дискування до 7 см 900га.

Сторонами п.4 додаткової угоди погоджено, що вартість оренди техніки з екіпажем, що визначена пунктом 2 угоди, становить 400грн за гектар з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.5 додаткової угоди сплата коштів за оренду здійснюється по факту використання орендованої техніки після обробітку кожних 150 га або трьох днів обробітку на підставі актів приймання-передачі не пізніше 2-х днів з моменту підписання кожного акту.

На підтвердження фактів виконання зобов`язань за договором та передачі техніки у користування за договором, позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані одноособово позивачем, на загальну суму 290508грн з ПДВ, а саме:

-№ ОУ-0000029 від 05.10.2021 на суму 67 308грн;

-№ ОУ-0000030 від 07.10.2021 на суму 80 000грн;

-№ ОУ-0000031 від 18.10.2021 на суму 143 200грн (а.с. 6-8).

Відповідні акти не підписані відповідачем, проте в рахунок часткової оплати оренди відповідачем перераховано:

-06.10.2021 - 67 308грн з призначенням платежу: «оплата за послуги оренди сг.техніки (дискування) ДН, згідно рах. 31 від 05.10.2021, про що свідчить виписка з рахунку позивача (а.с.10)»;

-09.10.2021 - 80 000грн з призначенням платежу: «оплата за послуги оренди сг.техніки (дискування) ДН згідно рах. 32 від 07.10.2021», що підтверджується платіжними дорученням №4590 від 09.10.2021 (а.с. 11).

На підтвердження направлення, як передбачено п.5.5 договору, електронною поштою акту від 18.10.2021 позивачем до поданої позовної заяви долучено у паперовій копії скрін електронного листа від 18.10.2021. Однак, оскільки додатком до такого листа, як вбачається, є лише рахунокфактура, відповідний доказ не може бути прийнятий судом в якості доказу направлення відповідачем саме відповідного акту.

Поряд з цим, позивач направив 19.10.2021 відповідачу поштою лист №1 від 19.10.2021, у якому просив підписати, скріпити початковою та повернути, у тому числі акт здачі-прийняття робіт №У-000031 від 18.10.2021, а також оплатити рахунок-фактуру № СФ-0000034 від 18.10.2021 на суму 143200грн (а.с.13), що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 3960021847490, накладною та фіскальним чеком щодо оплати послуг пересилання (а.с.15).

Доказів повернення відповідного акта з підписом або висловлення зауважень до нього, у т.ч. з оспоренням факту користування технікою, обсягу або вартості послуг, під час розгляду відповідної справи відповідачем не надано.

23.12.2021 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №2 від 23.12.2021 про оплату боргу у сумі 143 200грн та повернення оформлених належним чином актів здачі-прийняття робіт та акту звірки взаєморозрахунків (а.с.16), що підтверджується описом вкладення та накладною №3960022057256, фіскальним чеком від 23.12.2021 (а.с.17-18).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що до подачі позову відповіді на вказані листи від відповідача не отримав, а борг у розмірі 143 200грн за оренду техніки з екіпажем відповідачем не погашений.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплати користування технікою з екіпажем, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач, якому направлено акт ОУ-0000031 від 18.10.2021, не підписав його, однак, у строк, встановлений п.5.6 договору, не пізніше наступного дня за днем отримання не висловив зауважень щодо факту користування об`єктом оренди, обсягом послуг, вартістю тощо, що ним не спростовано під час розгляду справи шляхом надання доказів зворотного, такий акт за умовами договору вважається узгодженим та відповідач мав здійснити оплати за відповідним актом у строк, встановлений п.5 додаткової угоди.

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, не виконавши зобов`язання з оплати наданих послуг в установлений договором строк, відповідач допустив порушення відповідних зобов`язань.

Так, як визначено ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Не виконавши зобов`язання у встановлений договором строк, відповідач допустив порушення зобов`язання, у зв`язку з чим заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 143200грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів.

Водночас, перевіривши надані позивачем розрахунки таких вимог, суд не може погодитись з їх обґрунтованістю з огляду на наступне.

Позивачем нарахування втрат від інфляції та 3% річних, що заявлені до стягнення, здійснено на борг у розмірі 143 200грн за період з 22.10.2021 по 20.01.2022.

Разом з тим, зобов`язання з оплати послуг за актом №ОУ-0000031 від 18.10.2021 у розмірі 143 200грн не можна вважати простроченим з 22.10.2021, оскільки позивачем не доведено факт направлення відповідачу саме 18.10.2021 зазначеного акту електронною поштою, як вже зазначалось.

Фактично позивач довів направлення такого акта лише 19.10.2021 рекомендованим поштовим відправленням і, зважаючи на п.п.1,2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 №958 «Про затвердження Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 №173/24950), таке відправлення не могло бути отримано у той же день відповідачем. Так, нормативний строк пересилання відповідного відправлення «Укрпошта Стандарт», враховуючи, що пересилання здійснювалось між іншими населеними пунктами різних областей України становить 7 днів (день подання відправлення для пересилання + 5 днів+1 день, на який збільшується строк відповідно до п.2).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не доведено іншого строку отримання, зважаючи на направлення відправлення 19.10.2021, таке відправлення не могло бути вручено відповідачу раніше 25.10.2021. Таким чином, оскільки відповідач мав підписати акт не пізніше наступного дня (п.5.6 договору), а строк оплати, визначений п.5 додаткової угоди, - не пізніше 2 днів з дня підписання акту, останнім днем для оплати є 28.10.2021.

Отже, суд вважає обґрунтованим нарахування втрат від інфляції та 3% річних лише починаючи з 29.10.2021.

За розрахунком суду за період з 29.10.2021 по 20.01.2022 (дата закінчення періоду нарахування, вказана у позові), розмір 3% річних складає 988,67грн.

З урахуванням зазначеного, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у відповідному розмірі 988,67грн, а у задоволенні вимог про стягнення 82,39грн 3% річних суд відмовляє.

Заявляючи вимоги про стягнення втрат від інфляції, позивач у позові вказує період нарахування з 22.10.2021 по 20.01.2022, однак, нараховує втрати від інфляції лише включно по грудень 2021 року (на момент здійснення розрахунку позивачем офіційний індекс інфляції за січень 2022 року навіть не був визначений).

Розмір втрат від інфляції за період з 29.10.2021 по 31.12.2021 складає 2004,80грн, що відповідає заявленому позивачем розміру.

З урахуванням зазначеного, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 6163,49грн пені за період з 22.10.2021 по 20.01.2022, які суд вважає обґрунтованими лише в частині з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено також пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі, не перевищує максимального розміру пені, визначеного вищевказаними нормами.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки позивач допустив порушення зобов`язання з оплати послуг за договором, за яке за взаємною згодою сторін п.9.5 договору встановлена відповідальність у вигляді сплати пені позивач набув права вимагати сплати пені у узгодженому розмірі.

Так, як визначено ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Між тим, нарахування пені починаючи з 22.10.2021 не є обґрунтованим позивачем, оскільки ним не доведено, що відповідне зобов`язання є простроченим з відповідної дати.

За розрахунком суду, враховуючи встановлений договором строк виконання зобов`язання, період прострочення з 29.10.2021 по 20.01.2022, розмір пені становить 5767,24грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 5767,24грн пені, у задоволенні вимог в частині стягнення 396,25грн пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2473,21грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» (ідентифікаційний код 40970242; 07231, Київська обл., Іванківський р-н, с. Олізарівка, вул. Миру, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артвіл-Агро» (ідентифікаційний код 41210360; 39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Чумацький шлях, буд. 1, кв. 4) 143 200грн основного боргу, 988,67грн 3% річних, 2004,80грн втрат від інфляції, 5767,24грн пені, а також 2 473,21грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 82,39грн 3% річних, 396,25грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається у строк, визначений ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, встановленого ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова