Рішення

від 17.08.2022 по справі 922/4301/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2022м. ХарківСправа № 922/4301/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) до Приватного підприємства "Кант" (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53, код ЄДРПОУ 22621180) про стягнення 23 805,60грн за участю учасників справи:

учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Кант" (відповідач) заборгованість у сумі 23 805,60грн, яка складається з вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення, що утворилась за період з жовтня 2011 року по квітень 2021 року у сумі 20 964,54грн, 818,35грн 3% річних за період з 01.03.2020 по 06.10.2021 та 2 022,71грн збитки від інфляції за період з 01.03.2020 по 06.10.2021. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії, поставленої позивачем через централізовану систему опалення до нежитлового приміщення 1-го поверху № VІІІа в житловому будинку, загальною площею 12,4 кв м за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, 2/15, яке належить на праві власності відповідачу відповідно до договору купівлі-продажу № 5425-В-С/від 21.12.2016.

20.12.2021 за клопотанням позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому провадженні на 18.01.2022.

16.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Ольшанченка В.І. на лікарняному, справу № 922/4301/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та заміни тимчасово непрацездатного судді, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022 для розгляду даної справи визначено суддю Лавренюк Т.А.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про призначення справи до розгляду та ухвали про відкладення розгляду справи направлені судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача.

Проте, зазначені процесуальні документи повернуті на поштову адресу суду.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Харківської області, якою було призначено справу до розгляду та ухвали про відкладення розгляду справи були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору суду не надходило.

В судовому засіданні 14.07.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.08.2022.

Учасники справи у призначене судове засідання не з`явились. На адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003 належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємств, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

Приватному підприємству Кант (відповідач) відповідно до договору купівлі-продажу № 5425-В-С від 21.12.2016 належить на праві власності нежитлове приміщення 1-го поверху № VІІІа в житловому будинку, загальною площею 12,4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська 2/15.

У розділі 1 договору купівлі-продажу № 5425-В-С від 21.12.2016 зазначено, що відповідач нежитлове приміщення 1-го поверху № VІІІа в житловому будинку, загальною площею 12,4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська 2/15 орендував на підставі договору оренди № 3013 від 13.09.2011.

Проте, позивачем не надано суду договору оренди № 3013 від 13.09.2011, на який він посилається як на доказ споживання відповідачем теплової енергії у період з жовтня 2011 року по листопад 2016 року.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснював на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Як зазначає позивач, останній на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 здійснював постачання теплової енергії у житловий будинок, де розташоване нежитлове приміщення відповідача.

При цьому, позивачем до матеріалів справи надано акти про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та акти про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, в якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, починаючи з 2013 року, а саме: № 177/6814 від 14.04.2013, № 177/516 від 03.10.2013, № 177/67 від 14.04.2014, № 177/1270 від 23.10.2014, № 177/2010 від 13.04.2015, № 177/3050 від 15.10.2015, № 177/10550 від 24.10.2015, № 177/3922 від 05.04.2016, № 177/7118 від 20.10.2017, № 177/8108 від 10.04.2018, № 177/9206 від 23.10.2018, № 177/9048 від 10.04.2019, № 177/11707 від 08.04.2020, № 177/12594 від 21.10.2020 та № 177/13190 від 12.04.2021.

Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників позивача та балансоутримувача цих будинків.

Також, позивачем надано акти обстеження системи теплоспоживання об`єкта: № 177/770 від 11.07.2017, № 177/1086 від 20.03.2018, № 177/1174 від 25.10.2018, № 177/1424 від 10.01.2020.

Оскільки відповідач з Комунальним підприємством Харківські теплові мережі договір на постачання теплової енергії не укладав, відповідач отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

Система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.

Ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94.

Позивач на адресу відповідача направляв рахунки-фактури на оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії, які відповідачем оплачені не були, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, у відповідача за період з жовтня 2011 року по квітень 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 20 964,54грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Такими діями є реальне постачання теплової енергії у приміщення відповідача та її отримання останнім.

Суд зазначає, що відсутність письмового договору між відповідачем та позивачем не є підставою для не оплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Законом України "Про теплопостачання" передбачено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 ст.19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, а саме: договором купівлі-продажу № 5425-В-С від 21.12.2016, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що відповідач з 21 грудня 2016 року по квітень 2021 року використовував нежитлові приміщення 1-го поверху № VІІІа в житловому будинку, загальною площею 12,4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська 2/15, які належать відповідачу на праві власності.

Факт постачання позивачем теплової енергії в житловому будинку, розташованому за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2 з грудня 2016 року по квітень 2021 року підтверджується актами на включення та відключення опалення, які підписані та скріплені печатками повноважних представників позивача та балансоутримувача будинку, наявними в матеріалах справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 9 453,66грн за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011 року по листопад 2016 року позивач посилається на те, що нежитлові приміщення 1-го поверху № VІІІа в житловому будинку, загальною площею 12,4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська 2/15 відповідач орендував на підставі договору оренди № 3013 від 13.09.2011.

Проте, як вже було встановлено судом, позивач договору оренди суду не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Дійсно, із матеріалів справи судом вбачається, що у договорі купівлі-продажу № 5425-В-С від 21.12.2016 є посилання на договір оренди № 3013 від 13.09.2011, однак сам договір оренди в матеріалах справи відсутній. Враховуючи відсутність договору оренди в матеріалах справи суд позбавлений можливості дослідити умови даного договору, зокрема, в частині наявності обов`язку відповідача здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, зокрема, чи повинен був відповідача самостійно здійснювати відповідні платежі, чи вони входили до складу орендної плати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем суду належними та допустимими доказами факту споживання відповідачем теплової енергії у період жовтень 2011 року - листопад 2016 року. Також, в матеріалах справи відсутні і акти обстеження приміщень та акти на підключення/відключення теплової енергії у 2011, 2012 роках.

Оскільки система опалення нежитлових приміщень відповідача нежитлового приміщення 1-го поверху № VІІІа в житловому будинку, загальною площею 12,4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська 2/15, яке з грудня 2016 року належить відповідачу на праві власності, є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, суд констатує, що відповідачем за період з грудня 2016 року по квітень 2021 року без укладання письмового договору споживалась теплова енергія.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити суму боргу за спожиту теплову енергію, на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, а позивачем в свою чергу не доведено належними та допустимими доказами факт споживання відповідачем теплової енергії у період з жовтня 2011року по листопад 2016 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 20 964,54грн. за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011 року по квітень 2021 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 510,88грн за спожиту відповідачем теплову енергію в період з грудня 2016 року по квітень 2021 року.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 9 453,66грн за період з жовтня 2011 року по листопад 2016 року суд відмовляє з підстав їх недоведеності.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 818,35грн та збитків від інфляції в розмірі 2 022,71грн за період з 01.03.2020 по 06.10.2021, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, керуючись наступним.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України).

Статтю 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 818,35рн та збитків від інфляції в розмірі 2 022,71грн за період з 01.03.2020 по 06.10.2021, судом встановлено, що даний розрахунок здійснено позивачем з урахуванням заборгованості в розмірі 9 453,66грн, в задоволенні якої судом відмовлено.

За таких обставин, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що 3% річних за період з 01.03.2020 по 06.10.2021 нараховані на загальну суму заборгованості в розмірі 11 510,88грн (за кожен період окремо) складають 364,44грн, а збитки від інфляції складають 964,55грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції за період з 01.03.2020 по 06.10.2021 підлягають частковому задоволенню в розмірі 364,44грн 3% річних та 964,55грн збитків від інфляції.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 453,91грн та збитків від інфляції в розмірі 1 058,16грн суд відмовляє.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Кант" (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53, код ЄДРПОУ 22621180) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) - заборгованість по оплаті теплової енергії в сумі 11510,88грн за період з грудня 2016 року по квітень 2021 року, 3% річних в сумі 364,44грн, збитки від інфляції в сумі 964,55грн та 2 270,00грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 9453,66грн, 3% річних в розмірі 453,91грн та збитків від інфляції в розмірі 1058,16грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського.

Повне рішення складено "22" серпня 2022 р.

СуддяТ.А. Лавренюк