Рішення

від 11.08.2022 по справі 926/2799/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року Справа № 926/2799/21

За позовом ОСОБА_1

до відповідача Відкритого акціонерного товариства Чернівецький емальзавод Карпати

про застосування наслідків розірвання договору підряду, стягнення сплачених за них коштів та штрафу в сумі 463 397,62 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Паращук Д.В.

Представники сторін:

від позивача Тодераш Т.Н.;

адвокат Шкварчук В.Д.;

адвокат Цеханський В.Д.;

від відповідача адвокат Тарновецький В.І.

Історія справи.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства Чернівецький емальзавод Карпати про застосування наслідків розірвання договору підряду, стягнення сплачених за них коштів та штрафу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19 червня 2022 року) в сумі 463 397,62 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказує на те, що 12 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Чернівецький емальзавод Карпати (далі Підрядчик) та фізичною особою-підприємцем Тодерашем Тихоном Назаровичем (далі Замовник), згідно пункту 1.1. якого, Підрядчик зобов`язався виконати на свій ризик певну роботу за замовленням Замовника: збудувати і здати у встановлений строк об`єкт (торгове приміщення № 127-А по вул. Ентузіастів, 5-А, у м. Чернівці, площею 18 кв.м) відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник прийняти об`єкт та оплатити виконану роботу.

Однак, ВАТ Чернівецький емальзавод Карпати в порушення умов вказаного договору не виконав взятих на себе зобов`язань, а тому позивач звернувся до відповідача із повідомленням-вимогою від 30 березня 2021 року, у якому ОСОБА_1 повідомив про односторонню відмову від Договору підряду № 23 та вимагав Підрядчика повернути сплачені суми та штрафні санкції.

Вказана вимога залишена відповідачем без розгляду, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов ВАТ Чернівецький емальзавод Карпати, що надійшов 20 серпня 2021 року до Господарського суду Чернівецької області. Так, відповідач вказує на те, що у 2007-2008 роках укладено ще низка Договорів на будівництво торгових приміщень, в тому числі

Договір підряду № 23, укладений 12 лютого 2008 року між сторонами. При цьому, близько половини замовників з тих, хто уклав Договори підряду не завершили проплату авансів по вказаним Договорам. Відтак, відповідач вказує, що несплата авансів по Договорам та фінансова криза в сукупності викликали зупинення будівництва.

Крім цього, відповідач посилається на те, що затримка виконання підрядником робіт пов`язана з порушенням замовниками, в тому числі позивачем умов Договору підряду в частині своєчасного фінансування будівництва, а відтак вказує на відсутність передумов для односторонньої відмови позивача від Договору підряду № 23 від 12 лютого 2008 року.

Разом з цим, 21 червня 2022 року до Господарського суду Чернівецької області надійшла письмова заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, згідно змісту якої ВАТ Чернівецький емальзавод Карпати просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2021 року, судову справу № 926/2799/21 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 09 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року відкладено підготовче засідання у справі № 926/2799/21 на 20 серпня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 серпня 2021 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 27 серпня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 20 вересня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року відкладене підготовче судове засідання на 27 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 30 вересня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30 вересня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 926/3767/21.

Ухвалою суду від 13 червня 2022 року поновлено провадження у справі; підготовче засідання призначено на 21 червня 2022 року.

20 червня 2022 року до Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, згідно змісту якої останній просить стягнути з відповідача 463 397,62 грн.

Вказана заява обґрунтована зміною офіційного курсу долара США до гривні в сторону його збільшення.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 червня 2022 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2799/21; призначено справу до розгляду по суті на 12 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 12 липня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14 липня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 липня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01 серпня 2022 року.

01 серпня 2022 року до Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, згідно змісту якої останній просить стягнути з відповідача 579 246,62 грн.

Вказана заява обґрунтована зміною офіційного курсу долара США до гривні в сторону його збільшення.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог. Крім того, ухвалою суду від 01 серпня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12 серпня 2022 року.

Позивач та представники позивача у судовому засіданні 12 серпня 2022 року підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання 12 серпня 2022 року заперечив проти задоволення позову з підстав вказаних у відзиві на позові.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (аудіозапис).

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Після виходу з нарадчої кімнати у судовому засіданні 12 серпня 2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Так, 12 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Чернівецький емальзавод Карпати (підрядник) та фізичною особою-підприємцем Тодерашем Тихоном Назаровичем (замовник) укладено договір підряду № 23.

Предметом договору є будівництво торгового приміщення в Торгово-сервісному комплексі (ТСК) по вул. Ентузіастів, 5а, м. Чернівці, закінчення будівництва якого і здача в експлуатацію планується до 01 грудня 2010 року (пункт 2.1. договору підряду № 23).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 875 та частини 4 статті 882 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Пунктом 2.3. вказаного договору передбачено, що у збудованому ТСК підрядчик, після закінчення будівництва (п. 2.1.), зобов`язується передати у власність замовника торгове приміщення № 127-А, площею 18 м.кв. на другому поверсі на торговому місці № 127-А згідно його заяви, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

За приписами статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, законодавство допускає визначення сторонами договору грошового зобов`язання у гривні із зазначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Так, згідно пункту 4.1. Договору підряду № 23 Сторони погодили, що вартість торгового приміщення на торговому місці визначена цим Договором являється договірною та складає 8 080,00 грн., що еквівалентно 1 600,00 доларам США за 1 кв.м. згідно курсу НБУ (5,05 грн./1 дол.) на момент укладання договору.

Вказане узгоджується із положеннями частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України, згідно змісту якої сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Положеннями пункту 4.2. Договору, збір на розвиток ринку - 5% від вартості об`єкта та вноситься на рахунок одноразово на протязі 10 днів після заключення договору.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, замовник фінансує будівництво сплатою коштів згідно наступного графіку: 1) 50% - аванс - не пізніше 10 днів з дня підписання даного договору; 2) решта 45% оплачується частками згідно виставлених рахунків по мірі виконання робіт на протязі 10 днів після виставлення рахунків підрядчиком; 3) останні 5% вносяться в день підписання акту прийому-передачі об`єкту договору.

Таким чином, відповідач на виконання пунктів 4.1. та 4.4. Договору підряду № 23 від 12 лютого 2008 року, повинен був сплатити підряднику протягом 10 днів з моменту підписання договору 50% аванс у сумі 72 720,00 грн (18 кв.м х 8080 грн/2) та 5% збору на розвиток ринку в сумі 7272,00 грн (18 кв.м х 8080 грн. х 5%).

Відтак, сторони у справі визначили в положеннях договору (пункт 4.1), що вартість торгового приміщення на торговому місці визначена цим Договором являється договірною та складає 8 080,00 грн., що еквівалентно 1 600,00 доларам США за 1 кв.м. згідно курсу НБУ (5,05 грн./1 дол.) на момент укладання договору, а тому суд вважає, що визначальним для сторін договору було визначення вартості об`єкта саме в доларах США, і позивач оплачував вартість об`єкта будівництва у гривнях, але мав виконати свої грошові зобов`язання таким чином, щоб загальна сума внесених коштів була еквівалентна саме 1 600,00 доларам США за 1 кв.м.

В пунктах 9.5.2. та 9.5.3. Договору підряду № 23 зазначено, що підрядчик зобов`язаний виконати роботу, визначену даним договором, із свого матеріалу і своїми засобами. Підрядчик зобов`язаний приступити до виконання будівельних робіт негайно після підписання даного договору і сплати авансу (п.4.3), але не пізніше 3-го кварталу 2007 року та вжити всі необхідні заходи для здійснення будівництва в термін обумовлений п.2.1. даного договору.

Пунктом 12.1. договору підряду № 23 передбачено, що даний договір складений в 2-х примірниках, вступає в силу з дня його підписання і діє до завершення будівництва ТСК та повного розрахунку сторін за цим договором.

Згідно змісту пункту 2.1. укладеного Договору, закінчення будівництва торгового приміщення в Торгово-сервісному комплексі та здача в експлуатацію планується до 01 грудня 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відповідачем не виконано умов укладеного між сторонами Договору в частині вчасного закінчення будівництва та здачі його в експлуатацію в обумовлені сторонами строки.

В подальшому, 30 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із Повідомленням-вимогою про односторонню відмову від договору підряду № 23 від 12.02.2008р. та застосування наслідків такої відмови, в якому повідомив останнього про односторонню відмову від договору підряду № 23, з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України, оскільки ВАТ Чернівецький емельзавод Карпати не виконує свої зобов`язання з будівництва ТСК вже більше 10 років, хоча кінцевим терміном здачі збудованого ТСК в експлуатацію було 01 грудня 2010 року. Крім того, позивач вимагав повернути сплачений ним відповідачу аванс в сумі 72 720 грн (14 400 доларів США) та штрафні санкції в сумі 40 275,94 грн (1 440 доларів США). Вищезазначене Повідомлення-вимога від 30 березня 2021 року була вручена відповідачу ВАТ Чернівецький емальдавод Карпати 11 травня 2021 року, про що міститься відмітка на повідомленні. Однак, відповіді на дане Повідомлення-вимогу відповідач не надав.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Частиною 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, Господарським судом Чернівецької області розглядалась Господарська справа № 926/3767/21 за позовом Відкритого акціонерного товариства Чернівецький емальзавод Карпати до відповідача ОСОБА_1 про визнання одностороннього правочину щодо відмови від договору підряду № 23 від 12 лютого 2008 року недійсним.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28 грудня 2021 року по справі № 926/3767/21 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30 травня 2022 року. Рішення суду в касаційному порядку не переглядалось, а відтак набрало законної сили.

Судами в межах розгляду вказаної справи встановлено, що ВАТ Чернівецький емальзавод Карпати недоведено належними, достатніми та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом одностороннього правочину односторонню відмову ОСОБА_1 від договору підряду № 23 від 12 лютого 2008 року недійсним, а також того, що в момент вчинення правочину відповідачем не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог.

Крім того, судом встановлено, що позивачем повністю виконано обов`язок, передбачений пунктами 4.1. та 4.4. Договору підряду № 23, щодо сплати 50% авансу та 5% збору на розвиток ринку в сумі 82 500 грн згідно квитанцій № 17 від 12.02.2008 року, № 8 від 13.02.2008 року та № 2 від 19.02.2008 року (21 000 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договором № 23, що підтверджується квитанцією № 17 від 12.02.2008 року; 12 500 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договорами № 23, що підтверджується квитанцією № 8 від 13.02.2008 року; 49 000 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договором № 23, що підтверджується квитанцією № 2 від 19.02.2008 року).

Таким чином, позивачем перераховано відповідачу 50% авансу в сумі 72 720,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день внесення грошових коштів склало 14 400,00 доларів США.

Відтак, судом констатується той факт, що ОСОБА_1 виконано свої зобов`язання за Договором, в частині оплати авансу за будівництво торгового приміщення в Торгово-сервісному комплексі, а відповідачем, в свою чергу, не побудовано ТСК в обумовлені договором строки.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень частин 2-5 статті 643 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За умовами договору підряду № 23, укладеного 12 лютого 2008 року, сторонами досягнуто згоди про фінансування об`єкта нерухомості у розмірі 72 720,00 грн., що еквівалентно 14 400,00 доларів США.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

При визначенні реальних збитків, які понесені позивачем внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, також слід виходити зі сплаченої вартості об`єкту будівництва, виходячи з його еквіваленту у гривнях 14 400,00 доларам США, що за офіційним курсом Національного банку України на 19 червня 2022 року (дату уточнення позовних вимог) складає 421 270,56 грн. (14 400,00 доларів США х 29,2549).

Положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 22 рішення від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття власності, яке міститься в першій частині статті 1 Першого протоколу, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права, і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення.

Отже, грошові кошти, які сплатив Тодераш Тихон Назарович Відкритому акціонерному товариству Чернівецький емальзавод Карпати, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні від 1 червня 2006 року у справі Федоренко проти України, де, зокрема у пункті 24 зазначено, що суд вважає, що, зважаючи на специфічні обставини справи, заявник має вважатися таким, що має законні сподівання щодо прибутку відповідно до положення угоди про доларовий еквівалент, що може вважатися правом власності відповідно до положень статті 1 Першого протоколу, наданого йому за договором з Управлінням.

Згідно із пунктом 21 цього рішення право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Presses Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.95 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31). Натомість сподівання на визнання існування старого права власності, яке давно було неможливо використовувати ефективно, не може вважатися майном в сенсі статті 1 Першого протоколу це ж стосується умовної вимоги, яка втрачає силу внаслідок недотримання цієї умови (Malhous V. The Czech Republic (dec), N 33071/96, 13.12.2000 року, ECHR 2000-XII).

Отже, позивач, укладаючи вищевказаний договір у гривнях в еквіваленті до іноземної валюти - доларах США і сплачуючи платежі на виконання умов цього договору таким чином, щоб загальна сума сплати 50% авансу була еквівалентна 14 400,00 доларів США, у разі розірвання цього договору за вищевказаних обставин не може отримати відшкодування завданих збитків у сумі, меншій, ніж еквівалент у доларах станом на час ухвалення рішення суду про стягнення цих коштів, а не на день укладення договору. У протилежному випадку позбавлення його такого права було б невиправданим та непропорційним втручанням у мирне володіння своїм майном.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків на загальну суму 421 270,56 грн., що еквівалентно 14 400,00 доларів США.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до положень пункту 9.7. Договору підряду № 23, у випадку дострокового розірвання Договору, сторона з вини якої розривається Договір повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10% від внесеної суми та компенсувати всі збитки пов`язані з такими діями.

Враховуючи означені нормативні приписи у сукупності із погодженими сторонами в Договорі відсоткового співвідношення розміру відсотків, які підлягають стягненню, з огляду на те, що Договір розірвано з вини відповідача, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з ВАТ Чернівецький емальзавод Карпати на користь Тодераша Т.Н. 10% від внесеної суми, що складає в гривнях 42 127,06 грн., еквівалентних 1 440,00 доларів США.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд вказує наступне.

Заперечуючи проти позову, Відповідач посилається, окрім іншого на те, що позивачем порушено строки позовної давності для звернення із позовом до суду.

Так, обґрунтовуючи вказане твердження адвокат відповідача вказує, що завершення будівництва, згідно умов укладеного між сторонами Договору, планувалось здійснити у строк до 01 грудня 2010 року, а тому початок перебігу строку позовної давності, на його думку, розпочався в позивача з наступного дня після обумовленої дати, тобто з 02 грудня 2010 року.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі Фінікарідов проти Кіпру).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Як встановлено судом вище, 30 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із Повідомленням-вимогою про односторонню відмову від договору підряду № 23 від 12.02.2008р. та застосування наслідків такої відмови, в якому повідомив останнього про односторонню відмову від договору підряду № 23, з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України, оскільки ВАТ Чернівецький емельзавод Карпати не виконує свої зобов`язання з будівництва ТСК вже більше 10 років, хоча кінцевим терміном здачі збудованого ТСК в експлуатацію було 01 грудня 2010 року. Крім того, позивач вимагав повернути сплачений ним відповідачу аванс в сумі 72720 грн (14400 доларів США) та штрафні санкції в сумі 40275,94 грн (1440 доларів США). Вищезазначене Повідомлення-вимога від 30 березня 2021 року була вручена відповідачу ВАТ Чернівецький емальдавод Карпати 11 травня 2021 року, про що міститься відмітка на повідомленні. Однак, відповіді на дане Повідомлення-вимогу відповідач не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що початок перебігу строку позовної давності розпочався після отримання та ігнорування відповідачем Повідомлення вимоги від 30 березня 2021 року про односторонню відмову від договору підряду № 23 від 12.02.2008р. та застосування наслідків такої відмови, в якому ОСОБА_1 повідомив відповідача про односторонню відмову від договору підряду № 23, з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України та просив про сплату коштів у сумі 15 840,00 дол. США.

Як вбачається із відмітки на позовній заяві ОСОБА_1 до відповідача ВАТ Чернівецький емальдавод Карпати про застосування наслідків розірвання договору підряду, стягнення сплачених за ним коштів та штрафу, позивач звернувся до суду 07 липня 2021 року

Відтак, позивачем не порушено строків позовної давності при зверненні до суду із позовом по справі № 926/2799/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1, 2 статті 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 вказаної статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.

Разом з тим, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 серпня 2022 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог, а тому надмірно сплачену ОСОБА_1 , згідно платіжного доручення квитанції ID 8820-0869-8528-0952 від 01 серпня 2022 року суму судового збору в розмірі 1 737,74 грн. належить повернути позивачу.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Чернівецький емальзавод Карпати (58007, м. Чернівці, вул. Заводська, 19, код ЄДРПОУ 02972440) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову суму в розмірі 463 397,62 грн. та 6 950,96 грн. судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1 737,74 грн., сплаченого згідно платіжного доручення квитанції ID 8820-0869-8528-0952 від 01 серпня 2022 року.

Повний текст складено та підписано 22 серпня 2022 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк