Ухвала

від 17.08.2022 по справі 914/1131/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1131/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного підприємства Науково-виробнича фірма «Екотоп» (далі - ПП «Екотоп», скаржник, позивач, підприємство) - Батькова В.В. (адвокат),

відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК України, відповідач) - Сигляк І.Я. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного підприємства «Ріал» (далі - ПП «Ріал», третя особа) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП «Екотоп»

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.07.2021 (суддя: Стороженко О.Ф.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 (колегія суддів: Орищин Г.В. (головуючий), судді: Галушко Н.А., Желіка М.Б.)

у справі № 914/1131/20

за позовом ПП «Екотоп»

до АМК України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ПП «Ріал»,

про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав передбачених частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) для визнання рішення АМК в частині визнання дій підприємства як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгу).

Історія справи:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПП «Екотоп» звернулося до суду з позовною заявою про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення адміністративної колегії АМК України від 27.02.2020 за №63/11р/к (далі - Рішення) у справі №63/2-01-105-2019 у частинах, що стосуються позивача.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у діях позивача ознак правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгу), а відтак, рішення АМК України є незаконним та таким, що ухвалене за неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.07.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022, у позові відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволені позовних вимог господарські суди виходили з того, що АМК України у Рішенні сукупно встановлено та доведено обставини, які підтверджують узгодженість поведінки ПП «Екотоп» та ПП «Ріал» під час участі в торгах, проведених Госпрозрахунковим відділом капітального будівництва при Стрийському міськвиконкомі (ідентифікаційний код юридичної особи-22415859), на закупівлі: ДК 021:2015:71320000-7 - Послуги з інженерного проектування, ідентифікатор закупівлі UА-2019-09-06-000673-с, що свідчить про порушення ПП «Екотоп» та ПП «Ріал» законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

2.2.1. Поряд з цим суди відзначили:

- зазначені в оскаржуваному Рішенні АМК висновки ґрунтуються на зібраних відповідачем доказах, які позивачем не спростовані належними та допустимими доказами;

- посилання скаржника про використання спільного електронного майданчика для участі у процедурі закупівлі, як такого, що є офіційно найбільш поширеним серед учасників тендерів платформи «Прозорро» оцінюється судом критично, з огляду на наявність на рику інших електронних майданчиків, таких як «Держзакупівлі.Онлайн», «Е-Тендер», тощо;

- доводи скаржника про те, що наявність спільних засобів зв`язку не може свідчити про спільність ведення господарської діяльності позивача та третьої особи, судами відхиляються з огляду на інформацію наведену у листах Залізничного управління ДПС у Львівській області, Галицького управлінням ДПС у Львівській області та ТОВ «Інтертелеком»;

- господарські суди також відзначили стилістичну подібність способу оформлення електронних скриньок ПП «Екотоп» та ПП «Ріал», з яких вони надсилали податкову звітність. Крім цього, судами враховано, що відповідно до листа ТзОВ «Техноцентр маяк» доступ до поштових скриньок відповідача та третьої особи здійснено з однієї і тієї ж ІР-адреси;

- поряд з цим судами встановлено, що ПП «Ріал» не подало всіх документів необхідних для участі у торгах, що свідчить про його формальну участь, як технічного кандидата;

- перелічені факти виключають можливість випадкового збігу та свідчать про можливість доступу та обміну інформацією між позивачем та третьою особою. Наявність однакової ІР-адреси, наявність спільних властивостей файлів, завантажених ПП «Екотоп» та ПП «Ріал» до електронної системи закупівель, подання ПП НВФ «Екотоп» та ПП «Ріал» у складі тендерних пропозицій електронних файлів з однаковими параметрами «Програма творця», «Програма виробник» та «Версія програми PDF» свідчить про використання спільного доступу до мережі інтернет, що в свою чергу унеможливлює наявність конкуренції між учасниками та підтверджує можливість обміну інформацією між ними на стадії підготовки пропозицій для участі у закупівлі та безпосередньо під час проведення закупівлі.

- також суди попередніх інстанцій врахували рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1091/20, яке набрало законної сили та яким встановлені обставини, що в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, мають преюдиційне значення у даній справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПП «Екотоп» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норму права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №910/9883/17, від 31.10.2019 у справі №910/10013/17, від 24.04.2018 у справі №914/1195/17, а також постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

4.1. АМК України 10.08.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який зареєстровано Верховним Судом 15.08.2022, у якому АМК просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.2. Від ПП «Ріал» відзиву на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходило.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Адміністративною колегією АМК України 27.02.2020 ухвалено Рішення відповідно до якого постановлено:

- визнати дії, зокрема ПП «Екотоп» щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлі: ДК 021:2015: 71320000-7 - Послуги з інженерного проектування, ідентифікатор закупівлі UА-2019-09-06- 000673-с, замовником яких був Госпрозрахунковий відділ капітального будівництва при Стрийському міськвиконкомі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів (пункт 1);

- за порушення, вказане у пункті 1, зокрема на ПП «Екотоп» накладено штраф у розмірі 68 000 гривень.

5.2. Пунктом 5 Рішення АМК України встановлено обставини, які свідчать про узгодженість дій учасників торгів на етапі подання тендерних пропозицій, а саме:

- відповідно до форми реєстру отриманих тендерних пропозицій, свої пропозиції подали такі суб`єкти господарювання:

1) ПП «Ріал» - дата та час подання тендерних пропозицій: 19.09.2019 о 16:57, початкова та остаточна цінова пропозиція 199 2000,00 грн;

2) ПП «Екотоп» дата та час подання тендерних пропозицій: 20.09.2019 о 17:49, початкова та остаточна цінова пропозиція 198 0000,00 грн.

Кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 21.09.2019.

- відповідно до інформації, отриманої від ДП «Прозорро», початкові пропозиції ПП «Екотоп» та ПП «Ріал» для участі у процедурі закупівлі подавали з одного авторизованого електронного майданчика «СмартТендер.біз»;

- відповідно до інформації, отриманої від Залізничного управління ДПС у Львівській області (лист від 03.12.2019 №3141/0/54.10), ПП «Ріал» надсилало податкову звітність виключно з ІР-адреси НОМЕР_1 , що співпадає з ІР-адресою НОМЕР_1 , з якої подавало свою податкову звітність ПП «Екотоп», відповідно до листа Галицького управління ДПС у Львівській області від 05.12.2019 №3232/9/13-01-51-09;

- електронна скринька ПП «Екотоп» - 23269986@mayak.in.ua та електронна скринька ПП «Ріал» - 13818222@mayak.in.ua, з яких ПП «Екотоп» та ПП «Ріал» надсилали податкову звітність, мають стилістично однаковий спосіб оформлення;

- згідно з листом ТзОВ «Техноцентр маяк» (лист від 20.12.2019 № 26) доступ до поштових скриньок ПП «Екотоп» 23269986@mayak.in.ua та ПП «Ріал» 13818222@mayak.in.ua здійснено з однієї ІР адреси НОМЕР_1 . Разом з тим, поштову скриньку з назвою НОМЕР_2 реєстрував директор ПП «Екотоп» ОСОБА_1 . А поштову скриньку з назвою НОМЕР_3 директор ПП «Ріал» ОСОБА_2 ;

- номер телефону бухгалтера ПП «Ріал» НОМЕР_4 , який останнє вказувало в договорах протягом 2019 року, повністю співпадає з основним номером телефону/факсу їх конкурента, який зазначений на бланку ПП «Екотоп» - (032) 253-23-71;

- відповідно до інформації, отриманої від ТОВ «Інтертелеком» (лист від 16.12.2019 №63- 01/2723) номер телефону НОМЕР_4 зареєстрований за ПП «Ріал», що зареєстроване за адресою - Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.25, кв.2;

- відповідно до даних, наданих АТ «Кредобанк» (лист від 26.12.2019 №52-10309бт/19), а саме протоколу з`єднань клієнта IFOBS (система віддаленого доступу) за період з 02.01.2019 по 25.12.2019 встановлено, що ПП «Екотоп» та ПП «Ріал» використовували однакові операційні системи host (ПК) та ІР-адреси в різний часовий період в тому числі до та під час підготовки до участі у закупівлі, що підтверджує наявність спільного комп`ютерного обладнання обох учасників торгів (таблиця №1 Рішення);

- на момент участі у закупівлі керівником ПП «Екотоп» був ОСОБА_1, а керівником ПП «Ріал» - ОСОБА_2 , які відповідно до даних, наведених в таблиці №1 Рішення, під час входу в систему «Клієнт-банк» використовували однакові ІР-адреси, дата співпадає з мінімальною різницею в часі;

- під час дослідження походження файлів, завантажених ПП «Екотоп» та ПП «Ріал» до електронної системи закупівель, встановлено, що документи мають спільні властивості, що свідчить про однакове їх походження (таблиці №2, 3 Рішення);

- встановлено формальний підхід ПП «Ріал» до участі у торгах, що свідчить про його участь у торгах як формального кандидата та підтверджується неподанням усіх документів, які вимагав замовник;

- після аналізу цінових пропозицій учасників торгів встановлено, що різниця цінової пропозиції складає 12 000 грн, тобто становить 0,6%, що дає підстави вважати про практичну схожість цінових пропозицій ПП «Екотоп» та ПП «Ріал».

5.3. Рішення АМК України мотивовано наявністю антиконкурентних узгоджених дій, ознаками яких є:

- використання спільного електронного майданчика для участі у закупівлі;

- використання спільного засобу зв`язку, який офіційно належить одному з відповідачів у справі № 63/2-01-105-2019;

- використання однієї спільної ІР-адреси, з якої здійснювався доступ до поштових скриньок ПП «Екотоп» та ПП «Ріал»;

- участь ПП «Ріал», як технічного кандидата, що підтверджується неподанням усіх документів, які вимагав замовник;

- пропозицій електронних файлів з однаковими параметрами «Програма творець», «Програма виробник» та «Версія програми PDF»;

- формування ціни.

5.4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1091/20, яким відмовлено у задоволенні позову ПП «Ріал» про скасування спірного Рішення АМК України (у частині, що стосується ПП «Ріал») та яке набрало законної сили, встановлено обставини, що в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України мають преюдиційне значення у даній справі.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.07.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 914/1131/20 визначено колегію суддів у складі Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1131/20 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

6.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.08.2022 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №914/1131/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), судді: Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав передбачених частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для скасування рішення АМК України в частині що стосується дій Підприємства як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 вказаного Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

7.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.3. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

7.5. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

7.6. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

7.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.8. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №910/9883/17, від 31.10.2019 у справі №910/10013/17, від 24.04.2018 у справі №914/1195/17, а також постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», Верховний Суд зазначає таке.

7.9. Так, як вбачається зі змісту постанов у справах №910/9883/17 та №910/10013/17, на які посилається скаржник, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та відзначив, що з урахуванням законодавчих приписів, встановивши, що результати біржових аукціонів у дійсності їх учасниками не спотворювалися, та недоведеність АМК протиправної домовленості і дій позивача та інших суб`єктів господарювання, спрямованих на спотворення результатів торгів та усунення конкуренції між учасниками згаданих аукціонів, - дійшли висновку про наявність підстав для визнання рішення в його оспорюваній частині недійсним відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що придбання Позивачем та іншими учасниками аукціонів нафти і газового конденсату за стартовими цінами, визначеними у їх заявках на лоти, слід оцінювати з огляду на те, що кожен суб`єкт господарювання має право встановлювати ціни за своїм власним переконанням з урахуванням власних економічних інтересів та визначати їх з метою отримання прибутку. Поряд з цим АМК не спростовано існування інших, крім узгоджених антиконкурентних дій, факторів та умов, що впливали б на формування учасниками аукціону своєї цінової політики, зокрема світових цін на відповідний продукт. Так, зокрема, розподіл лотів між учасниками аукціонів за певною "територіальною ознакою" зовсім не обов`язково мав бути наслідком домовленості учасників аукціонів, а міг мати економічне підґрунтя, зумовлене виробничими факторами. Протилежного АМК у попередніх судових інстанціях не доведено. При цьому, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, висновки АМК, покладені в основу рішення, мають переважно імовірнісний характер, оскільки ґрунтуються на зроблених Відповідачем припущеннях, а не на беззаперечно встановлених фактах.

7.10. У постанові від 24.04.2018 у справі №914/1195/17, залишаючи без змін судові рішення попередніх судових інстанцій, суд касаційної інстанції відзначив, що у розгляді даної справи, встановивши, що певна схожість в оформленні учасниками торгів їхніх конкурсних пропозицій, за відсутності беззаперечних доказів узгодження Позивачем та Третьою особою своєї поведінки та змісту поданих ними пропозицій в процесі торгів з метою обмеження чи усунення конкуренції між ними, зокрема і щодо узгодження цінових пропозицій учасників (з огляду на те, що саме ціна була єдиним критерієм визначення переможця торгів) не свідчить про наявність попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) та спрямованість цих дій на усунення або недопущення конкуренції, спотворення результатів торгів. Суди дійшли висновку, з урахуванням приписів статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення АМК.

7.11. Разом з тим колегія суддів врахує, що у наведених скаржником постановах, суди, скасовуючи рішення АМК України, виходили з того, що комітетом не доведено належними та допустимими доказами порушення антиконкурентного законодавства позивачами під час підготовки та проведення торгів, та відзначено, що наявність лише цінового критерію ще не свідчить про наявність попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) щодо узгодження цінових пропозицій учасників, такі дії не спрямовані на усунення або недопущення конкуренції, спотворення результатів торгів.

7.12. При цьому Верховний Суд враховує, що у справі, що розглядається, узгодження цінових пропозицій учасників є лише однією з численних обставин, що вказують на узгодженість дій позивача та третьої особи, встановлених судами попередніх інстанцій. З огляду на що, говорити про подібність даних справ є недоцільним.

7.13. Отже, проаналізувавши постанови Верховного Суду у справах №910/9883/17, №910/10013/17, №914/1195/17, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту перелічених судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається (№914/1131/20), оскільки названі справи суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.

7.14. Посилання скаржника на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства, є безпідставними, оскільки постанови Пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні статті 236 ГПК України, а також не є постановами Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.15. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями «обставини справи» і «докази у справі», порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як «суду права», а не «суду факту», повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.16. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

7.17. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.18. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №914/1131/20 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

7.19. Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, ПП «Екотоп» у касаційній скарзі не наводить.

7.20. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.21. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7.22. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві АМК України на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій ухвалі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.2. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «Екотоп»..

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Науково-виробнича фірма «Екотоп» на рішення Господарського суду Львівської області від 16.07.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі №914/1131/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова