Рішення

від 14.08.2022 по справі 523/8777/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8777/21

Провадження №2/523/348/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2022 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/8777/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Доброславське» в м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Атланта» про визнання права спільної сумісної власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб без осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Доброславське» в м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Атланта» про визнання права спільної сумісної власності на квартиру.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що позивачка ОСОБА_3 є донькою відповідачки ОСОБА_2 18.06.2008 року, позивачкою та її матір`ю за спільні грошові кошти було придбано трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Договором купівлі продажу від 18.06.2008 року. Ціна Договору купівлі продажу склала 315565,00 грн., що еквівалентно 65007,93 дол. США. Із цієї суми позивачкою та відповідачкою було надано початковий внесок у розмірі 15000,00 дол. США рівними частинами.

Оскільки грошових коштів на придбання житлової квартири не вистачало, відповідачкою ОСОБА_2 із АТ «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір № ML-509/012/2008 від 18.06.2008 року, відповідно до якого остання отримала у кредит грошові кошти в розмірі 50000,00 дол. США. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором 18.06.2008 року між ОСОБА_2 із АТ «ОТП Банк» укладено Договір іпотеки № PML 509/012/2008 від 18.06.2008 року. Окрім того, в якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, 18.06.2008 між позивачкою ОСОБА_5 та АТ «ОТП Банк» було укладено Договір поруки № SR-509/012/2008 від 18.06.2008 року.

Позивачка зазначає про те, що хоч фактичним покупцем житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стала відповідачка, однак, квартира була придбана за спільні кошти, грошові кошти в розмірі 7500,00 дол. США надавала позивачка. Окрім того, починаючи з 18.07.2008 року виконання зобов`язання по сплаті за Кредитним договором № ML-509/012/2008 від 18.06.2008 року здійснювалися за спільні кошти матері та доньки. Тобто кожного місяця, починаючи з моменту виникнення зобов`язань по оплаті за кредитним договором, позивачка надавала для погашення кредиту половину суми вказаної в Додатку № 1 до Кредитного договору Графіку платежів.

Між позивачкою та відповідачкою була домовленість, що право власності на придбану квартиру оформляється на ОСОБА_2 , а після виконання зобов`язань за Кредитним договором частина квартири буде належати ОСОБА_3 . Станом на дату звернення до суду з даним позовом умови Кредитного договору було виконано в повному обсязі спільним зусиллям сім`ї. Однак, саме з цього часу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почали відбуватися сварки, відповідачка виганяє доньку із квартири, чинить їй перешкоди у користуванні спільним майном, постійно ображає, та відмовляється розділити дану квартиру. Так, постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.02.2021 року у справі № 523/389/21 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні домашнього насильства.

У жовтня 2019 року позивачка дізналася, що її мати спілкується з людьми, які мають вплив на її матір, та намагаються заволодіти її майном шляхом шахрайських дій. Однак, відповідачка не хоче прислухатися до своєї доньки, внаслідок чого між ними виник ще більший конфлікт.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд констатує, що відповідачкою ОСОБА_2 було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачка заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідачка зазначає про те, що вона придбала житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , і надані позивачкою докази підтверджують саме даний факт. До укладення Договору купівлі продажу квартири ОСОБА_2 не вистачало грошової суми для придбання квартири, у зв`язку з чим 18.06.2008 року вона отримала кредит у АТ «ОТП Банк», та в якості забезпечення вказаного зобов`язання уклала договір іпотеки, предметом якого стала вказана вище квартира. Також відповідачка зазначила про те, що вказана квартира була придбана виключно за її кошти, наразі кредит сплачена і вона є повноцінним володільцем вказаного майна.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 08.06.2021 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.11.2021 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з`явилася. Однак, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивачка пояснила, що вона працює з 2005 року, отримувала зарплату, що свідчить про наявність у неї доходу на час придбання спірної квартири.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Також пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 31.06.2014 року подарувала ОСОБА_3 житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , тобто вказана квартира була подарована відповідачкою після повної виплати кредитного зобов`язання. Окрім того, відповідачка не могла щомісячно самостійно здійснювати оплату кредиту, що підтверджується тим фактом, що ОСОБА_2 перебувала в лікарні у м. Тирасполь, регіон Придністров`я, країна Молдова на стаціонарному амбулаторному лікуванні з 10.03.2009 року по 16.03.2009 року. За березень 2009 року відповідно до квитанції № 1 від 18.03.2009 року платіж було здійснено 18.03.2009 року, тобто в період, коли відповідачка перебувала на амбулаторному лікуванні у м. Тирасполь і фактично не могла бути присутня у м. Одесі. А тому, представник позивача просила суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі. Пояснила, що зазначені позивачем та її представником обставини не відповідають дійсності. Також відповідачка зазначила про те, що при черговій сплаті кредиту у неї завжди були відкладені кошти на його погашення, і факт її перебування на стаціонарному лікуванні у м. Тирасполь жодним чином не підтверджує того факту, що періодична сплата за кредитним договором здійснювалася за кошти її доньки ОСОБА_3 . Просила суд відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі.

Представник третьої особи АТ «ОТП Банк» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, із будь якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався. А тому, суд проводить розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Представник третьої особи ТОВ «Агентство в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, із будь якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався. А тому, суд проводить розгляд справи за відсутності представника третьої особи

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачка ОСОБА_3 є донькою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справ копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 16.10.1980 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі продажу нерухомого майна від 18.06.2008 року набула у приватну власність житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного Договору купівлі продажу від 18.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. за реєстровим № 3497. Ціна складала 315565,00 грн., що на час придбання нерухомого майна було еквівалентно 65007,93 дол. США.

18.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір № ML-509/012/2008 від 18.06.2008 року, відповідно до якого остання отримала у кредит грошові кошти в розмірі 50000,00 дол. США.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором 18.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «ОТП Банк» укладено Договір іпотеки № PML 509/012/2008 від 18.06.2008 року, предметом якого була житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, в якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, 18.06.2008 між позивачкою ОСОБА_5 та АТ «ОТП Банк» було укладено Договір поруки № SR-509/012/2008 від 18.06.2008 року.

Згідно приписів ч. 1 ст. 175 СК України майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на вище викладене, виходячи із підстав даного позову та пояснень учасників справи, предметом доказування у даній справі є факт набуття спірної квартири у власність відповідачки за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і саме на позивача у даній справі покладається тягар доказування вказаних обставин.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову, ОСОБА_3 зазначає про те, що хоч фактичним покупцем житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стала її мати, однак, квартира була придбана за спільні кошти, грошові кошти в розмірі 7500,00 дол. США надавала позивачка.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, суд констатує, що в підтвердження зазначеної вище обставини позивачкою не було додано суду жодного належного доказу, який би підтверджував факт передачі матері ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 7500,00 дол. США для придбання житлової квартири.

Окрім того, позивачкою також не було додано доказу того факту, що на момент придбання спірної квартири у її власності знаходилися або взагалі могли знаходитися грошові кошти у вказаній сумі.

Додана до матеріалів справи копія трудової книжки ОСОБА_3 про те, що вона працює з 2005 року, а також довідка про її дохід, не є належним доказом у даній справі, оскільки підтверджує тільки факт працевлаштування позивачки.

Також позивачка вказувала на те, що починаючи з 18.07.2008 року виконання зобов`язання по сплаті за Кредитним договором № ML-509/012/2008 від 18.06.2008 року здійснювалися за спільні кошти матері та доньки.

Однак, вказане твердження спростовується доданими відповідачкою до матеріалів справи копіями квитанцій про здійснення валютно обмінної операції та квитанціями про поповнення поточного рахунку для погашення кредиту (а.с. 102 157).

Із вказаних та досліджених судом квитанцій вбачається, що саме відповідачка ОСОБА_2 здійснювала операції щодо купівлі іноземної валюти та зараховування періодичних платежів на погашення заборгованості по кредиту.

Докази протилежного стороною позивача суду надано не було.

На виконання вимог ухвали суду від 05.11.2011 року ГУ ДПС в Одеській області було надано суду довідку стосовно ОСОБА_2 про виплачені доходи за період з 2008 року по 2014 року, з якої вбачається про відсутність такого доходу.

Однак суд вважає, що інформація у зазначеній довідці не є достатнім доказом підтвердження майнового стану відповідачки ОСОБА_2 та її платоспроможності щодо виконання взятих кредитних зобов`язань, оскільки не містить відомостей про майновий стан відповідачки, який може мати інші джерела доходу, відмінні від здійснення підприємницької діяльності, враховуючи той факт, що позивачка сама зазначає у позовній заяві про те, що відповідачка власними коштами разом з нею здійснювала виплату періодичних платежів на виконання кредитних зобов`язань.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зазначала про те, що за березень 2009 року відповідно до квитанції № 1 від 18.03.2009 року платіж було здійснено 18.03.2009 року, тобто в період, коли відповідачка перебувала на амбулаторному лікуванні у м. Тирасполь і фактично не могла бути присутня у м. Одесі.

Однак, суд не може погодитися із вказаним твердженням представника позивача з тих підстав, що з наявної в матеріалах справи копія Виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 вбачається, що така перебувала на лікуванні у м. Тирасполь у період з 10.03.2009 року по 16.03.2009 року. Тобто на день здійснення чергового платежу на виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 не знаходилася на стаціонарному лікуванні вже два дні.

Щодо доданихдо матеріалівсправи вякості доказівпротоколу проприйняття заявипро вчиненнякримінального правопорушеннявід 28.11.2020року тапостанови Суворовськогорайонного судувід 09.02.2021року усправі №523/389/21,то судвважає,що такіне єналежними доказами у даній справі, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування, а є тільки підтвердженням наявності сімейного конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги той факт, що викладені позивачем обставини не підтверджені жодним належним доказом, суд доходить про безпідставність для висновку, що спірна житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін, оскільки не доведено належним чином, що така була набута ОСОБА_6 за спільні з позивачкою кошти.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи докази суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що наявні матеріалах справи докази не підтверджують порушеного права позивача, у зв`язку з чим, в задоволенні даного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 321, 368 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб без осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Доброславське» в м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Атланта», про визнання права спільної сумісної власності на квартиру відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 серпня 2022 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер