Постанова

від 21.12.2022 по справі 523/8777/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8283/22

Справа № 523/8777/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі суддів :

головуючої Орловської Н.В.

суддів Пузанової Л.В.

Склярської І.В.

за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к.

розглянув увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадження апеляційнускаргу ОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат НаумоваІнна Федорівна,на рішенняСуворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2022 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство «Атланта» про визнання права спільної сумісної власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2021р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство «Атланта» про визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана квартира придбана 18.06.2008р. на спільні кошти сторін, але право власності на підставі договору купівлі продажу зареєстровано за відповідачкою. Ціна договору станом на час його укладання становила 315565 грн, еквівалентну 65 007,93 дол. США, із яких сплачено сторонами порівну початковий внесок 15000 дол США. Факт сплати позивачкою 7500 дол. США початкового внеску підтверджує показами свідків. Решту покупної ціни квартири ОСОБА_2 сплатила за рахунок отриманого нею кредиту, погашення якого здійснювалось протягом всього часу за спільні кошти.

Оскільки за правилами ст. 175 СК України та ст.368 ЦК України майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їх спільної праці чи спільні кошти, належить їм на праві спільної сумісної власності, просила визнати за нею та відповідачкою право власності по 1\2 частині у спірній квартирі та стягнути на її користь із відповідачки частину судових витрат у розмірі 1577,82 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2022р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що викладені позивачем обставини придбання спірної квартири за спільні кошти сторін належними доказами не підтверджено, тому суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог та відсутність передбачених законодавством підстав для їх задоволення.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Наумова Інна Федорівна, просить рішення суду скасувати і постановити нове про задоволення позовних вимог, оскільки судом не враховано, що сторони були однією сім`єю станом на час придбання спірної квартири, разом оселились з часу укладання договору купівлі- продажу та за рахунок їх спільної праці і спільних коштів виплачували щомісячні платежі за кредитним зобов`язанням відповідачки.

Також не враховано, що за відсутності доходів відповідачка не могла самостійно придбати квартиру та щомісячно виконувати кредитні зобов`язання, тоді як позивач працювала і мала стабільний щомісячний дохід.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду судового рішення.

В судове засідання 21.12.2022 р. прибула представник апелянта адвокат Наумова І.Ф.

Інші учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, а тому їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.

Від ОСОБА_2 20.12.2022 року в електронній формі надійшла заява, у якій просить розглянути справу без її участі.

Заслухавши доповідача, перевіривши на основі встановлених фактів і обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та положень ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, порушення прав, що потребують судового захисту, позивачка пов`язує із тим, що відповідач заперечує наявність спільної сумісної власності на квартиру, яка придбана сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2008р, у якому покупцем зазначена відповідач.

Враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин позивач набула повноліття, із досягненням якого припинений її правовий статус дитини, ознаки якого встановлені ч.1 ст.6 СК України, тому правові підстави виникнення спільної сумісної власності у спірних правовідносинах регламентовані положеннями глави 26 ЦК України.

Судом встановлено, що сторони пов`язані родинними відносинами. Починаючи із 23 липня 2008р. зареєстровані за постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.5-6, 44,т.1).

На підставі договору купівлі продажу, укладеного 18.06.2008р., право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.7-12).

У відповідності до частин першої, другої та четвертої статті 368 ЦК України спільна власність двох і більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності, зокрема, можуть бути фізичні особи, які в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї набули майно, яке є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, ознаками приналежності до спільної сумісної власності є майно, придбане внаслідок спільної праці таких осіб як членів сім`ї .

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної власності.

Розглядаючи позови, пов`язанізспільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, спільною сумісною власністю є:майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, якщо письмовою угодою між членами сім`ї не передбачено інше. (постанова ВС від 1.04.2020р. Справа №594/666/17).

При цьому, за усталеною судовою практикою, спільною працею членів сім`ї слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету, якщо інше не передбачено письмовим договором.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо набуття сім`єю спільної сумісної власності на спірне майно слід установити не лише обставини щодо факту проживання у спірній квартирі сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці та за рахунок спільних коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 18.06.2008 року набула у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . за ціною 315565,00 грн., що на час придбання нерухомого майна було еквівалентно 65007,93 дол. США.

Вказана квартира придбана за кошти, отримані за кредитним договором № ML-509/012/2008 від 18.06.2008 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , відповідно до якого остання отримала у кредит грошові кошти в розмірі 50000,00 дол. США.

Виконання основного кредитного зобов`язання позичальника ОСОБА_2 забезпечене порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки № SR-509/012/2008 від 18.06.2008р., а також іпотекою згідно укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 договору іпотеки № PML 509/012/2008 від 18.06.2008 року, предметом якого була квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи вимоги даного позову, позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що хоч фактичним покупцем спірної квартири стала її мати, однак квартира була придбана за спільні кошти сім`ї. На час укладання договору за рахунок її коштів в розмірі 7500,00 дол. США сплачений перший внесок. Решту коштів на виконання кредитного зобов`язання відповідачки сплачені також за рахунок отриманої позивачкою заробітної платі протягом всього строку кредитування із 2008 по 2014 р.

У відповідності до приписів ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підтвердження зазначеної вище обставини посилалась на докази отриманого нею доходу у вигляді заробітної плати та оплати щомісячних платежів за кредитом.

Однак, із наявних у справі письмових доказів вбачається, що за умовами п.5 договору купівлі продажу спірної квартири, укладеного 16.06.2008р., сторони договору визначили ціну продажу 315 563 грн, яку покупець, ОСОБА_2 сплатила повністю до його підписання.

Крім того, сума покупної ціни сплачена за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_3 за договором кредиту від 18.06.2008р., умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 50 000 дол. США та встановлено графік погашення, визначений із 18.06.2008р. у сумі 1225,70 дол. США щомісячно з наступним зменшенням по мірі часткового погашення тіла кредиту та відповідно зменшення нарахованих відсотків за користування ним. (а.с.29-32).

Згідно розрахункових документів, наданих відповідачем, саме ОСОБА_2 виконані кредитні зобов`язання перед банком, на підтвердження чого останнім видані квитанції, як це передбачено приписами 527, 545 ЦК України. (а.с.102-157).

При цьому, будь-яких доказів того, що вказане грошове зобов`язання ОСОБА_2 виконувалось чи могло бути виконано позивачем згідно договору поруки від 18.06.2008р., як поручителем, відповідальним за повне і своєчасне виконання основного зобов`язання позичальника, також надано не було.

Додана до матеріалів справи копія трудової книжки ОСОБА_1 про те, що вона працює з 2005 року, а також довідка про її дохід, не є належними доказами, оскільки підтверджує тільки факт перебування позивачки у трудових відносинах, тоді як розмір її доходу за весь час виконання кредитного зобов`язання із червня 2008р. - 2014р становив суму 76 461 грн., що є значно меншим, ніж підлягало сплаті за кредитом.

Також позивачка вказувала на те, що починаючи з 18.07.2008 року виконання зобов`язання по сплаті за Кредитним договором № ML-509/012/2008 від 18.06.2008 року здійснювалися за спільні кошти матері та доньки, проте жодних доказів щодо домовленості сторін на спільне виконання кредитного зобов`язання з метою набуття у спільну сумісну власності зазначеної квартири надано не було.

Враховуючи, що позивачкою не надано суду доказів про те, що на момент придбання спірної квартири у її власності знаходилися або могли бути грошові кошти у розмірі 7500 дол. США, та які були передані нею відповідачці для придбання спірної квартири, а також передані інші кошти на погашення кредиту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем зазначених обставин.

Не спростовує висновок суду і довідка ГУ ДПС в Одеській області стосовно ОСОБА_2 про відсутність доходу за період з 2008 року по 2014 роки, оскільки така інформація не є достатнім доказом підтвердження майнового стану відповідачки та її платоспроможності щодо виконання кредитних зобов`язань та не містить вичерпних відомостей про її майновий стан. Відсутність такої інформації не виключає наявності інших джерел доходу, відмінного від здійснення підприємницької діяльності.

Також неприйнятними є доводи апеляційної скарги щодо неприйняття судом інших доказів, а саме, не допитані свідки за клопотанням позивачки від 16.09.2021р.

Як вбачається зі змісту клопотання, заявлені позивачем свідки мали підтвердити обставини щодо пошуку спірної квартири, факту придбання її за спільні кошти та ким виконувалось кредитне зобов`язання.

За змістом кредитного договору від 18.06.2008р. передбачено особисте виконання позичальником зобов`язань щодо його погашення. Іншої домовленості щодо виконання цього обов`язку третьою особою вказаним договором та в ході розгляду справи встановлено не було, тому рішення суду з питань виконання грошового зобов`язання вказаного кредитного договору у разі заперечення таких обставин не може ґрунтуватись на поясненнях свідків.

У справі, що розглядається письмовими доказами доведений факт сплати кредиту саме позичальником, тоді як належних доказів того, що такі виплати здійснені позивачкою остання не надала.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу адвоката Наумової Інни Федорівни, яка в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2022 р. залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2022 року.

Головуюча:

---

Н.В.Орловська

Судді:

---

Л.В.Пузанова

---

І.В.Склярська