Ухвала
від 19.08.2022 по справі 201/5200/22
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5200/22

Провадження № 1-кп/201/695/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020042630000201 від 28.05.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

обвинувачена ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_10

обвинувачений ОСОБА_8

обвинувачена ОСОБА_6

обвинувачена ОСОБА_7

захисник ОСОБА_11

представник потерпілого ОСОБА_12

ВСТАНОВИВ:

У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про арешт майна обвинуваченої ОСОБА_5 , обґрунтовуючи його тим, що останній повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та скеровано обвинувальний акт до суду, цивільний позов під час досудового розслідування не заявлено, однак представник потерпілого повідомила, що його буде подано у суді. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий, прокурор, повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі для забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

На виконання вимог вказаної статті органом досудового розслідування встановлено, що у приватній власності обвинуваченої перебуває наступне майно:

- квартира, загальною площею 94.9 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2138827280000;

- квартира загальною площею 77,7 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 2508818651100;

- машиномісце НОМЕР_1 у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер 2507553751100;

-земельна ділянка площею 0.1 га, кадастровий номер 5110600000:01:047:0138, реєстраційний номер 2083466151106;

-земельна ділянка площею 1 га, кадастровий номер 5121480400:01:004:0013, реєстраційний номер 1791402451214;

- будинок, загальною площею 43,6 м2, який розташований за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 15065921;

- автомобіль марки Ford Transit Connect, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ;

- самоскид марки Schmitz Ski 24, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ;

- сідловий тягач марки Man TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 ;

- цистерна, марки Краз 6510, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN: НОМЕР_9 ;

- автомобіль марки Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 ;

- автомобіль марки Infiniti EX25, реєстраційний номер НОМЕР_12 , VIN: НОМЕР_13 ;

- автомобіль марки BMW 535XI, реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN: НОМЕР_15 .

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна прокурор просив накласти арешт на зазначене майно, заборонивши відчужувати та розпоряджатися вище переліченим нерухомим майном і заборонити розпоряджатися, користуватися та відчужувати вищезазначене рухоме майно.

Позиції інших учасників.

ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечила, повідомила, що не має необхідності сховати належне їй майно.

Захисник підтримав думку своєї підзахисної.

Представник потерпілого поклався на розсуд суду.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього документи, проаналізувавши обвинувальний акт, приходить до наступного висновку.

Норми КПК України, які застосовуються при вирішенні клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майнаяк видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у видіконфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи: (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є притаманний всім статтям Конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч. 3ст.132 КПК Українине доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається з клопотанням.

Згідно із ст. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень статті 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд вчиняє дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Так під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Встановлені судом обставини

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020042630000201 від 28.05.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, розмір шкоди складає 7 644 240 гривень 77 копійок.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Встановлено та підтверджено відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що у приватній власності обвинуваченї перебуває наступне майно: