Рішення

від 21.08.2022 по справі 140/2154/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2154/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОІМПОРТ ПЛЮС» до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОІМПОРТ ПЛЮС» (далі ТзОВ «АВТОІМПОРТ ПЛЮС», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №КТ-UA205000-0051-2021 від 09 грудня 2021 року.

В обґрунтування позову товариство зазначає, що з метою здійснення основного виду діяльності придбало сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, VIN НОМЕР_1 . Зазначений транспортний засіб позивачем заявлено до митного оформлення згідно з УКТ ЗЕД за кодом 8701209000 з описами товару сідельний тягач. Однак, під час здійснення контролю правильності класифікації товару відповідач самостійно класифікував задекларований товар тa прийняв оскаржуване рішення про визначення коду товару, який митний орган класифікував за кодом 8704229900, як вантажний автомобіль, бувший у використанні.

Позивач дане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає положенням Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф України», Поясненням до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності щодо правил класифікації товарів.

Ухвалою суду від 02 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ТзОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» не визнав, посилаючись на те, що у листі Держмитслужби від 17 квітня 2020 року №20-5/20-01/7/3862, для сідельних тягачів марки «MAN» за інформацією офіційного представника цієї фірми в Україні (ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн») ідентифікувати сідельні тягачі цієї марки можливо за типом підвіски, відповідно до зазначеної інформації сідельні тягачі марки «MAN» мають тип підвіски (BLS, DDS, LLS), який додатково помічається літерою «S», від німецького «Sattelzugmaschine» - сідельний тягач, а відтак вважає прийняте рішення про визначення коду товару від 09 грудня 2021 року №КТ-UA205000-0051-2021 законним та обґрунтованим. Просив в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 04 січня 2021 року між TзOB «АВТОІМПОРТ ПЛЮС» (покупець) та BROLD Company OU (продавець) було укладено контракт №04/01-21, згідно з яким продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нові та бувші у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нові та бувші у використанні, мотоцикли, квадра цикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні, одяг, що був у вжитку, взуття, що було у вжитку, інші текстильні засоби, що були у вжитку.

Відповідно до пункту 2.1 контракту товар поставляється на умовах DAP Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно згідно правил «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2010 року, за домовленістю сторін.

Так, для митного оформлення товару: «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування, маркa - MAN, модель - TGL 8.220, VIN НОМЕР_1 , бувший у використані, тип двигуна дизельний, робочий об`єм двигуна 4580 см.куб., потужність двигуна 162 kw, колісна формула 4х2, кількість місць 2, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, вантажопідйомність 3110 кг, маса в разі максимального завантаження 7490 кг, не виготовлений на базі кузова легкового автомобіля», позивачем на Волинську митницю була подана наступна МД та комплект документів до неї, а саме: МД №UA205140/2021/094131 від 19 листопада 2021 року, рахунок-фактура (інвойс) від 08 листопада 2021 року №3768-ВВ, декларація про походження товару від 08 листопада 2021 року №3768-ВВ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29 червня 2021 року, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 19 листопада 2021 року №211101-Т, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу №04/01-21 від 04 січня 2021 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08 листопада 2021 року №3768-ВВ, довідка від 19 листопада 2021 року.

Вказаний товар відповідно до графи 33 зазначених митних декларації заявлено за кодом 8701209000 УКТЗЕД.

22 листопада 2021 року посадовими особами митниці проведено огляд спірного товару, про що складено відповідний акт.

09 грудня 2021 року Волинська митниця прийняла рішення про визначення коду товару №KT-UA205000-0051-2021 відповідно до якого транспортний засіб «Сідельний тягач, маркa - MAN, модель - TGL 8.220, бувший у використанні..., заявлений до митного оформлення за митною декларацією №UA205140/2021/094131 від 19 листопада 2021 року відповідно за кодом 8701209000 згідно з УКТЗЕД, класифіковано за кодом 8704229900 згідно з УКТЗЕД як вантажний автомобіль, бувший у використанні, маркa - MAN, модель - TGL 8.220, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, дата першої реєстрації 15 квітня 2013 року, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 4580 см.куб., потужність двигуна 162 kw, кількість місць 2, категорія ТЗ N2, колісна формула 4х2, маса в разі максимального завантаження 7490 кг, тип підвіски ВL, Виробник: «MAN», DE. Торгівельна марка: «MAN».

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів визначається Митним кодексом України, Законом України «Про Митний тариф України».

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з частинами першою-третьою статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Порядок роботи відділу митних платежів (далі - ВМП), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов`язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України, порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності визначає Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року №650 (далі Порядок № 650).

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІІ Порядку №650 посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Як передбачено пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 650, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних «Класифікаційні рішення» програми «Інспектор 2006» ЄАІС.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 650 у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД. При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник щодо класифікації товару.

Так, у графі 33 МД від 19 листопада 2021 року №UA205140/2021/094131 спірний товар «Сідельний тягач, маркa - MAN, модель - TGL 8.220, бувший у використанні...» був задекларований за кодом 8701209000 згідно з УКТЗЕД.

Разом з тим, Волинська митниця оскаржуваним рішенням про визначення коду товару від 09 грудня 2021 року Волинська митниця прийняла рішення про визначення коду товару №KT-UA205000-0051-2021 класифікувала вказаний товар за кодом 8704229900, змінивши також опис товару на «бувший у використанні, маркa - MAN, модель - TGL 8.220, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, дата першої реєстрації 15 квітня 2013 року, ідентифікаційний номер (номер шасі) - WMAN13ZZ7DY296814, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 4580 см.куб., потужність двигуна 162 kw, кількість місць 2, категорія ТЗ N2, колісна формула 4х2, маса в разі максимального завантаження 7490 кг, тип підвіски ВL, Виробник: «MAN», DE. Торгівельна марка: «MAN».

Суд не погоджується із класифікацією спірного товару митним органом, виходячи з такого.

У відповідності до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, наведених в Додатку до Закону України «Про Митний тариф України», класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (ргіmа fасіе) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(с) товар, класифікацію, якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або З (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Таким чином, зазначеними правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої товарної підкатегорії необхідно виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТЗЕД.

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку, що напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій.

Напівпричіп призначений для з`єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.

Однак, у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутнє визначення «сідловий тягач».

Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Крім цього, згідно з визначенням поняття «сідловий тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З огляду на зазначене вище, напівпричепи та сідлові тягачі, згідно чинного законодавства є транспортними засобами спеціального призначення.

Наказом Міністерства фінансів України від 02 грудня 2016 року № 1058 затверджено Порядок взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) (далі - Порядок №1058), який розроблено відповідно до вимог статей 347, 356, 357, 502, 515-517 Митного кодексу України, статті 84 Податкового кодексу України, з метою організації взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України під час проведення досліджень (аналізів, експертиз).

Цей Порядок визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) при направленні запитів про проведення досліджень (аналізів, експертиз), постанов про призначення експертиз у справах про порушення митних правил до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС (далі - СЛЕД ДФС), а також проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами СЛЕД ДФС (пункт 1 розділу І Порядку №1058).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №1058 дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами СЛЕД ДФС за територіальним розподілом, установленим ДФС.

Згідно розділу II Порядку №1058 дослідження (аналізи, експертизи) під час здійснення податкового контролю, митного контролю та митного оформлення, у справах про порушення митних правил призначаються, якщо виникла потреба у послугах фахівців, які володіють спеціальними знаннями у галузях науки, мистецтва, техніки, економіки тощо.

Експертиза призначається у випадках, передбачених Податковим та Митним кодексами України.

Рішення про призначення експертизи у межах податкового контролю, проведення дослідження (аналізу, експертизи) під час здійснення митного контролю та митного оформлення оформлюється уповноваженою посадовою особою органу ДФС у вигляді запиту.

Рішення про призначення експертизи у справі про порушення митних правил оформлюється посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, у вигляді постанови.

Проведення експертизи із визначення вартості товарів здійснюється на підставі постанови про призначення експертизи у справі про порушення митних правил або запиту у межах здійснення податкового контролю.

Таким чином, якщо у разі виникнення у митного органу сумнівів щодо характеристик імпортованого позивачем товару, відповідач мав право у встановленому законодавством порядку направити запит до СЛЕД ДФС.

Під час розгляду справи, відповідачем не доведено, що при митному оформленні товару заявленого у МД від 19 листопада 2021 року №UA205140/2021/094131 декларант або уповноважена ним особа письмово повідомлялася про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД. Крім того, Волинською митницею запит про проведення досліджень до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень не направлявся.

Відтак, на думку суду, всупереч наведеним нормам чинного законодавства відповідачем не повно з`ясовано відомості про товар (визначальні характеристики), зазначені у наданих для митного контролю документах.

При цьому, на підтвердження правомірності щодо визначення коду товару в поданій митній декларації позивачем було проведено дослідження транспортного засобу марки MAN TGL 8.220 з VIN-номером НОМЕР_1 з метою визначення марки, типу кузова та інших технічних характеристик. Згідно висновку експертного дослідження від 07 грудня 2021 року №69 колісний транспортний засіб марки MAN TGL 8.220 з VIN-номером НОМЕР_1 за своїм типом кузова є сідельними тягачами, який за своєю конструкцією і обладнанням призначений для буксирування напівпричепів.

Вказані висновки узгоджується також з іншими письмовими доказами у справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення Волинської митниці про визначення коду товару від 09 грудня 2021 року №UA205000-0051-2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно достатті 244 КАС Українисуд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Крючковим В.О., рахунок-фактуру №1-000000294 від 11 лютого 2022 року, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-000000294 на суму 8 500,00 грн, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, платіжне доручення від 15 лютого 2022 року №25.

За умовами договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року вартість послуг погоджується сторонами додатково та підтверджуються актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до рахунка-фактури №1-000000294 від 11 лютого 2022 року вартість послуг за надання правової допомоги згідно договору від 01 грудня 2021 року щодо оскарження рішення Волинської митниці про визначення коду товару №КТ-UA205000-0051-2021 від 09 грудня 2021 року становить 8 500,00 грн.

Як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1-000000294, загальна вартість робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 15 лютого 2022 року становить 8 500,00 грн та включає такі послуги: ознайомлення з товаросупровідними документами наданих клієнтом 1,5 год; пошук інформації в мережі Інтернет щодо контрагента та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції - 1 год; юридичний прогноз справи та побудова стратегії представництва - 1 год; детальний аналіз та вивчення експертного висновку та порівняння технічних характеристик товару 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин - 2 год; аналіз та вивчення рішення про визначення коду товару та підготовка зазначеної позовної заяви до суду 4 год.

Оплату послуг за надання правової допомоги підтверджує платіжне доручення від 15 лютого 2022 року №25 на суму 8 500,00 грн.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні,на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару є спором немайнового характеру незначної складності, а консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції та підготовка та подання позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2 481,00 грн згідно з платіжним дорученням від 10 лютого 2022 року №24.

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 6 481,00 грн, з них: судовий збір 2 481,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про визначення коду товару №КТ-UA205000-0051-2021 від 09 грудня 2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОІМПОРТ ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України судові витрати в сумі 6 481 (шість тисяч чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОІМПОРТ ПЛЮС» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 30, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38807101).

Відповідач: Волинська митниця Державної митної служби України (44350, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер