Рішення

від 21.08.2022 по справі 932/9497/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/9497/21

Провадження № 2/932/5142/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2022 року м. Дніпро

Бабушкінський районнийсуд м.Дніпропетровська ускладі головуючогосудді -Куцевола В.В., розглянувши за правиламиспрощеного позовногопровадження безвиклику сторіну містіДніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання відновити газопостачання, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява в якій позивач просила суд: визнати бездіяльність АТ «Дніпрогаз», що виражається у не відновленні газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , протиправною; зобов`язати АТ «Дніпрогаз» відновити газопостачання до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з АТ «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_1 понесені збитки у розмірі 27762,00 грн.; стягнути з АТ «Дніпрогаз» » на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем послуг, які надаються АТ «Дніпрогаз» (особистий рахунок № НОМЕР_1 ).

04.08.2021 року АТ «Дніпрогаз» було відключено будинок АДРЕСА_3 (квартири АДРЕСА_4 та відповідно і квартиру АДРЕСА_5 від газопостачання, у зв`язку з витоком газу на вимикаючому пристрої ввідного газопроводу.

Станом на день подання позову, газопостачання до будинку АДРЕСА_6 , не відновлено, з огляду на те, що будинок АДРЕСА_3 який знаходиться на балансі ОСББ яке в свою чергу не має договору на технічне обслуговування систем газопостачання з АТ «Дніпрогаз».

Оскільки позивач вважає, що сам факт відсутності укладеного договору на технічне обслуговування систем газопостачання не є безумовною підставою для відключення добросовісного споживача послуг від газопостачання, вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача по не відновленню газопостачання до квартири АДРЕСА_5 протиправною та зобов`язання останнього відновити газопостачання.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди позивач посилалась на те, що відключення від газопостачання спричинило необхідність придбання електричного котлу та мультиварки, загальна сума яких становить 27762,00 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. позивач посилалась на те, що дії відповідача стали передумовою спричинення побутових незручностей, значних незапланованих фінансових витрат та емоційного дискомфорту.

Ухвалою від 11.11.2021 відкрито провадження у справі, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем було надано відзив доводи викладені в якому зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами з огляду на те, що відновлення газопостачання наразі є не можливим оскільки відсутній договір на обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових газових мереж будинку з будь-якою компанією, яка надає такі послуги, (всі об`єкти систем газопостачання і газове обладнання перед їх підключенням до діючих газопроводів, а також після ремонту підлягають зовнішньому огляду і опресування повітрям, що проводиться компанією за договором яка надає послуги з обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових газових мереж. Пуск газу в газопровід без його зовнішнього огляду та контрольного опресування не допускається).

Позивачем надано відповідь на відзив, доводи викладені в якому зводяться до того, що саме відповідач повинен здійснювати обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових газових мереж.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, доводи викладені в якому зводяться до того, що відповідач, не є особою на яку покладено обов`язок з обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових газових мереж та зазначено, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, оскільки належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання управителя будинку виконувати свої обов`язки щодо належного утримання спільного майна.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих сторонами письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до інформації зазначеної в позові та наявної у відкритих джерелах, будинок АДРЕСА_6 знаходиться на балансі ОСББ (код ЄДРПОУ 36095427).

Згідно з копією договору №62AN491-6344-21 від 13.09.2021 року року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Оператор газорозподільчої системи «Дніпрогаз», останній прийняв на себе зобов`язання по наданню послуг з сервісного (технічного) обслуговування системи газопостачання та газовикористовуючого обладнання які знаходяться у власності або користування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 (код точки обліку 0310211302).

Відповідно до копії відповіді наданої в.о. головного інженера АТ «Дніпрогаз» Лисечко О.В. від 24.09.2021 року, 04.08.2021 року під час обстеження системи газопостачання, співробітником АТ «Дніпргаз» виявлено витік газу на вимикаючому пристрої ввідного газопроводу за адресою: АДРЕСА_8 . У зв`язку з чим, з вказаної дати було припинено розподіл природного газу до квартир АДРЕСА_9 даного житлового будинку. Також зазначено, що припинення газопостачання було вимушеним заходом обумовленим виникненням аварійної ситуації відповідно до ПБСГ та кодексу ГРМ. Розподіл природного газу буде відновлено після надання (забезпечення) доступу співробітникам АТ «Дніпрогаз» до внутрішньо будинкової системи газопостачання, газового обладнання у квартирах вказаного будинку для огляду та контрольного опресування відповідно до п.7.17 ПБСГ, а також укладення власником (балансоутримувачем, управителем) акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, і договору на технічне обслуговування з суб`єктом господарювання, який має відповідний дозвіл на проведення робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту системи газопостачання і газового обладнання, з урахуванням вимог ПБСГ та кодексу ГРМ.

Відповіді аналогічного змісту були надані АТ «Дніпрогаз» 25.08.2021 року та 24.09.2021 року.

З огляду на те, що позивачем не оскаржується правомірність відключення від газопостачання, дане питання судом не досліджується.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, об`єктом захисту, в тому числі судового, є порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Відповідно до ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче- огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

За статтею4Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку»,об`єднаннястворюється длязабезпечення ізахисту правспіввласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно з приписами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Тобто, ОСББ за своїм правовим статусом є особою приватного права (створена в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), метою діяльності якої є реалізація інтересів визначеного кола приватних осіб та вирішення замість них питань у сфері отримання комунальних послуг та послуг утримання будинку і його прибудинкової території, вирішення інших завдань.

Отже, з аналізу вказаних норм та виходячи із суті спору, вбачається, що у різі якщо власниками багатоквартирного будинку створено ОСББ, на яке відповідно до приписів Закону, покладено обов`язок вирішення питань пов`язаних з управлінням майном яке є у спільній власності власників квартир, то саме управитель багатоквартирногобудинку наділений правом на звернення до суду за захистом прав відносно такого майна. Тобто, кожну особу наділено правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права (права щодо свого майна та інтересу), а у разі наявності порушеного права відповідно до спільного майна особу, яка наділена правом на захист такого майна, в даному випадку управителя багатоквартирного будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме фотокарток наданих позивачем до позову, відключення мало місце на трубі газопроводу, яка знаходиться зовні будинку, а не у квартирі позивача, у зв`язку з чим належним позивачем у даній справі повинно бути ОСББ, а не позивач, оскільки остання не наділена правом на захист прав і інтересів мешканців квартир АДРЕСА_10 щодо утримання майна, яке є у спільній власності власників багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим заявлені вимоги є такими, що не можуть бути задоволеними.

Посилання позивача на договір №62AN491-6344-21 від 13.09.2021 року, не може бути прийнятим до уваги оскільки зобов`язання АТ «Дніпрогаз» прийняті за ним стосуються надання послуг з сервісного (технічного) обслуговування системи газопостачання та газовикористовуючого обладнання, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_5 , а не за її межами.

Також суд звертає увагу, що позивачем не ставиться вимога щодо зобов`язання АТ «Дніпрогаз» про належне виконання умов договору №62AN491-6344-21 від 13.09.2021 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання відновити газопостачання, стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя В.В. Куцевол