Постанова

від 21.06.2023 по справі 932/9497/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3768/23 Справа № 932/9497/21 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання відновити газопостачання, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , та споживачем послуг, які надаються АТ «Дніпрогаз» (особистий рахунок № НОМЕР_1 ).

04 серпня 2021 року АТ «Дніпрогаз» було відключено будинок АДРЕСА_2 (квартири АДРЕСА_3 та відповідно і квартиру АДРЕСА_4 від газопостачання, у зв`язку з витоком газу на вимикаючому пристрої ввідного газопроводу.

Станом на день подання цього позову, газопостачання до будинку АДРЕСА_5 не відновлено, з огляду на те, що будинок АДРЕСА_2 який знаходиться на балансі ОСББ яке в свою чергу не має договору на технічне обслуговування систем газопостачання з АТ «Дніпрогаз».

Так, позивач, посилаючись на те, що сам факт відсутності укладеного договору на технічне обслуговування систем газопостачання не є безумовною підставою для відключення добросовісного споживача послуг від газопостачання, вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом про визнання бездіяльності відповідача по невідновленню газопостачання до квартири АДРЕСА_4 протиправною та зобов`язання останнього відновити газопостачання.

При цьому, визначаючи розмір матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилалась на те, що відключення від газопостачання спричинило необхідність придбання електричного котлу та мультиварки, загальна сума яких становить 27 762,00 грн.

Водночас, визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, позивач посилалась на те, що дії відповідача стали передумовою спричинення побутових незручностей, значних незапланованих фінансових витрат та емоційного дискомфорту.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати бездіяльність АТ «Дніпрогаз», що виражається у не відновленні газопостачання до квартири АДРЕСА_6 , протиправною; зобов`язати АТ «Дніпрогаз» відновити газопостачання до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_6 ; стягнути з АТ «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_1 понесені збитки у розмірі 27 762,00 грн; стягнути з АТ «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн; а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Дніпрогаз» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання відновити газопостачання, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до інформації зазначеної в позові та наявної у відкритих джерелах, будинок АДРЕСА_5 знаходиться на балансі ОСББ (код ЄДРПОУ: 36095427).

Згідно з копією договору №62AN491-6344-21 від 13 вересня 2021 року року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дніпрогаз», останній прийняв на себе зобов`язання по наданню послуг з сервісного (технічного) обслуговування системи газопостачання та газовикористовуючого обладнання, які знаходяться у власності або користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 (код точки обліку 0310211302).

Відповідно до копії відповіді від 24 вересня 2021 року, наданої в.о. головного інженера АТ «Дніпрогаз» Лисечко О.В., 04 серпня 2021 року під час обстеження системи газопостачання, співробітником АТ «Дніпрогаз» виявлено витік газу на вимикаючому пристрої ввідного газопроводу за адресою: АДРЕСА_8 . У зв`язку з чим, з вказаної дати було припинено розподіл природного газу до квартир АДРЕСА_9 даного житлового будинку. Також зазначено, що припинення газопостачання було вимушеним заходом обумовленим виникненням аварійної ситуації відповідно до ПБСГ та кодексу ГРМ. Розподіл природного газу буде відновлено після надання (забезпечення) доступу співробітникам АТ «Дніпрогаз» до внутрішньо будинкової системи газопостачання, газового обладнання у квартирах вказаного будинку для огляду та контрольного опресування відповідно до п.7.17 ПБСГ, а також укладення власником (балансоутримувачем, управителем) акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, і договору на технічне обслуговування з суб`єктом господарювання, який має відповідний дозвіл на проведення робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту системи газопостачання і газового обладнання, з урахуванням вимог ПБСГ та кодексу ГРМ.

Відповіді аналогічного змісту були надані АТ «Дніпрогаз» 25 серпня 2021 року та 24 вересня 2021 року.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відключення мало місце на трубі газопроводу, яка знаходиться зовні будинку, а не у квартирі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим належним позивачем у даній справі повинно бути ОСББ, адже ОСОБА_1 не наділена правом на захист прав і інтересів мешканців квартир АДРЕСА_10 , щодо утримання майна, яке є у спільній власності власників багатоквартирного будинку, а тому дійшов висновку, що заявлені вимоги є такими, які не можуть бути задоволеними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, об`єктом захисту, в тому числі судового, є порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Відповідно до ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче- огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 ст.385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

За статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно з приписами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Тобто, ОСББ за своїм правовим статусом є особою приватного права (створена в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), метою діяльності якої є реалізація інтересів визначеного кола приватних осіб та вирішення замість них питань у сфері отримання комунальних послуг та послуг утримання будинку і його прибудинкової території, вирішення інших завдань.

Отже, з аналізу вказаних норм та виходячи із суті спору, вбачається, що у разі якщо власниками багатоквартирного будинку створено ОСББ, на яке відповідно до приписів Закону, покладено обов`язок вирішення питань пов`язаних з управлінням майном, яке є у спільній власності власників квартир, то саме управитель багатоквартирного будинку наділений правом на звернення до суду за захистом прав відносно такого майна. Тобто, кожну особу наділено правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права (права щодо свого майна та інтересу), а у разі наявності порушеного права відповідно до спільного майна особу, яка наділена правом на захист такого майна, в даному випадку управителя багатоквартирного будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не враховані норми матеріального права, зокрема, що ОСББ чи управитель має право, а не обов`язок. Також ОСОБА_1 вказує, нею було укладено Договір №62AN491-6344-21 від 13 вересня 2021 року сервісного (технічного) обслуговування з відповідачем. Укладення договору на технічне обслуговування мереж та приладів позивачем у квартирі це перший крок для укладення в подальшому у передбачений законом спосіб «мовчазної згоди» щодо укладення договору на обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання кожним співвласником окремо, як це передбачено чинним законодавством. Тобто, відповідач був обізнаний щодо укладення всіма мешканцями (співвласниками багатоквартирного будинку) договорів на технічне обслуговування мереж та приладів у квартирах співвласників та сам відповідач зазначив цей крок для подальшого обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у будинку АДРЕСА_5 , про що було повідомлено суд першої інстанції. При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що відповідачу простіше коли договір на обслуговування укладений з юридичною особою, наприклад, з ОСББ, ніж з кожним споживачем, які в подальшому можуть мати заборгованості зі сплати за послуги. Разом з тим, враховуючи, що АТ «Дніпрогаз» надає позивачу послуги щодо газопостачання, скаржниця вважала беззаперечним той факт, Закон України «Про захист прав споживачів» може та має бути застосованим в даній ситуації, коли зі сторони АТ «Дніпрогаз» порушуються права позивача, як споживача, а АТ «Дніпрогаз» в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» виступає виконавцем.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.

У травні 2018 року Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №250 було визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної холдінгової компанії «УКРГАЗ» від 30 липня 1997 року №35, на підставі якого обов`язок щодо здійснення ТО внутрішньобудинкових мереж та газових приладів було покладено виключно на газорозподільні компанії.

З прийняттям низки законодавчих актів, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №250 від 10 травня 2018 року, Наказу Мінрегіонбуду №190 від 27 липня 2018 року, Кодексу газорозподільних систем послуга з технічного обслуговування ВБСГ стала ринковою.

Відповідно до п.5.10 розділу V Правил безпеки систем газопостачання власники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі)) житлових і громадських будинків, підприємств комунального та побутового обслуговування населення повинні утримувати в належному стані ущільнення вводів підземних комунікацій в підвалах будинків, а також місць перетинів газопроводами елементів будівель; утримувати в належному до експлуатації стані фасадні та внутрішні газопроводи.

Крім цього, згідно глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Споживачам газу важливо розуміти, що на підставі чинного законодавства за ними закріплена відповідальність за безпечну експлуатацію та своєчасне технічне обслуговування газових мереж та встановленого обладнання. Отже, для здійснення своєчасного технічного обслуговування або ремонту газопроводів їх власник (споживач) може звернутись в будь-яку організацію, що має дозвіл державних органів на проведення таких робіт. При цьому, споживачі за наявності акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін зможуть чітко розуміти, за яку ділянку мереж вони самостійно несуть відповідальність.

Крім того, 01 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03 грудня 2020 року №1060-IX. Документом внесено зміни у положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якими мешканцям газифікованих багатоквартирних будинків або за їхнім рішенням - управителям багатоквартирного будинку, об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі необхідно укласти договори на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (на мережі спільного користування) на кожен багатоквартирний будинок окремо (будинки від двох і більше квартир).

Згідно з п.2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж є ринковою послугою та здійснюється коштом співвласників. Саме тому з метою безперебійної та безаварійної експлуатації систем газопостачання мешканці багатоквартирного житлового фонду можуть вимагати від ОСББ/управителів укладання таких договорів.

Після обрання підрядної компанії для обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж керуюча компанія (управитель, голова ОСББ, ЖБК, тощо) може включити ці витрати до вартості послуги з утримання будинків і прибудинкових територій.

Якщо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель або інша уповноважена співвласниками особа не обере у визначені Законом терміни надавачів цієї послуги, вважається, що співвласники багатоквартирного будинку приєдналися до договору на ТО ВБСГ багатоквартирного будинку з Оператором ГРМ.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме фотокарток наданих суду позивачем, відключення мало місце на трубі газопроводу, яка знаходиться зовні будинку, а не у квартирі ОСОБА_1 .

Отже, посилання позивача на договір №62AN491-6344-21 від 13 вересня 2021 року не може бути прийнятим до уваги, оскільки зобов`язання АТ «Дніпрогаз» прийняті за ним стосуються надання послуг з сервісного (технічного) обслуговування системи газопостачання та газовикористовуючого обладнання, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_4 , а не за її межами.

Крім того, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегією суддів із пояснень представника апелянта було установлено, що управителем ОСББ укладено з відповідачем, зокрема, договір на технічне обслуговування та поточного ремонту системи газопостачання і газового обладнання, з урахуванням вимог ПБСГ та кодексу ГРМ, та наразі відновлено розподіл природного газу до квартир АДРЕСА_11 .

Таким чином, судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини справи, а саме, що належним позивачем у даній справі повинно бути ОСББ, адже ОСОБА_1 не наділена правом на захист прав і інтересів мешканців квартир АДРЕСА_10 , щодо утримання майна, яке є у спільній власності власників багатоквартирного будинку, тому колегія суддів дійшла висновку про правомірність такої відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої саме протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненадання послуг газопостачання протягом тривалого часу до її квартири, не надала ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази не підтверджують доводів позивача щодо протиправної бездіяльності АТ «Дніпрогаз» та наявності підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди з останнього.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки місцевий суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, тобто, доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова