Постанова

від 18.08.2022 по справі 320/6290/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6290/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду її клопотання від 26.10.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:094:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути її клопотання про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:094:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;

- стягнути на її користь з Вишгородської районної державної адміністрації 5 000,00 грн завданої моральної шкоди.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:

-визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті або позитивного або негативного рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.10.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:094:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

-зобов`язано Вишгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.10.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:094:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, та прийняти передбачене законом рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Вишгородської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

У квітні 2022 року представник позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року заяву задоволено частково: стягнуто на користь гр. ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Вишгородської міської ради витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот ) грн 00 коп.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує посиланням на неспівмірність та непропорційність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, незначну складність цієї справи, а також зловживанням своїми процесуальними правами з огляду на подання ідентичних позовів до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Вишгородської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, здійснивши аналіз положень ст. ст. 132, 134, 139, 252 КАС України та ст. ст. 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийшов до висновку про часткову співмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням складності цієї справи та витраченим адвокатом часом на такі послуги, а також відсутність клопотання про зменшення суми витрат.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Матеріали справи свідчать, що Вишгородською міськрадою не подавалося до суду першої інстанції клопотання про зменшення суми належної до присудження витрат на професійну правничу допомогу з підстав її несмівмірності.

Водночас, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000,00 грн надано:

- договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №105/10 від 15.10.2020;

- розрахунок адвокатських послуг від 26.05.2021, у якому наведено перелік послуг та час, витрачений на їх надання, а також зазначено, що вартість години роботи адвоката складає 1000,00 грн.;

- акт виконаних послуг від 26.05.2021, згідно якого вартість послуг становить 3000,00 грн.

Відповідно до зазначеного акта позивачу надані наступні послуги:

- здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо тривалістю 30 хвилин;

- здійснення правового аналізу судової практики з питань надання безоплатно у власність земельних ділянок тривалістю 1 година;

- складання і подання позовної заяви тривалістю 1,5 години.

Загальна кількість витраченого часу складає 3 години.

Також на підтвердження оплати наданих АО «Октопус» послуг позивачем також надано копію квитанції від 02.01.2022.

Щодо обґрунтованості витрат, наведених в акті виконаних послуг від 14.09.2020 року (далі - Акт; а.с. 18) послуг із здійснення правового аналізу документів та правового аналізу судової практики, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що складання і підготовка позовної заяви належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів, до якої входить вивчення документів, консультація щодо спірних правовідносин та аналіз судової практики. Отже, окреме виділення від підготовки позовної заяви таких послуг є необґрунтованим, позаяк останні є елементом підготовки позовної заяви, а тому такі витрати не можуть вважатися обґрунтованими.

Отже, за результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу частково підтверджуються належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.

За таких обставин, з огляду на недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу в меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву щодо відшкодування судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 вересня 2019 року в справі №826/8890/18 та від 07 листопада 2019 року в справі №826/14299/17.

Доводи відповідача про те, що витрати є неспівмірними, є його суб`єктивною оцінкою та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надав фактичні (реальні) правові послуги.

Колегія суддів зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №520/2915/19.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 252, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач І.О. Грибан

Судді О.О. Беспалов

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 19.08.2022р.)