Постанова

від 10.08.2022 по справі 140/8301/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 рокуСправа № 140/8301/21 пров. № А/857/8986/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большокової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Приватної фірми «Техагробуд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року (суддя Плахтій Н.Б., м.Луцьк, повний текст складено 22 листопада 2021 року),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Приватна фірма «Техагробуд» (далі ПФ) звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2021 №0039370701 (далі ППР).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року позов задоволено (далі Рішення суду).

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що контрагенти позивача участі у біржових аукціонах по закупівлі лісосировини, з якої виготовлялись заготовки дубові, не приймали, документи від таких про походження даного товару не надано. Зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а ознакою господарської операції є те, що така повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вважає, що приймаючи оскаржуване ППР контролюючий орган діяв правомірно, в межах законодавчо наданих повноважень.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2022 року, Рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (далі Постанова суду).

За наслідками касаційного перегляду Постанови суду постановою Верховного Суду від 31 травня 2022 року Постанову суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав того, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, Постанову суду ухвалив без повідомлення осіб, чим порушив право скаржника на справедливий апеляційний перегляд справи, а також принципи змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про протиправність декларування позивачем витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та, як наслідок, правомірність висновків акта перевірки про встановлені порушення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ПФ взято на податковий облік в контролюючому органі 31.03.1999, основним видом його діяльності є КВЕД 16.10 лісопильне та стругальне виробництво.

У період з 17.03.2020 по 18.03.2020 та з 09.02.2021 по 26.02.2021 Головним управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку ПФ, за результатами якої складено акт від 05.03.2021 №1874/07-01/30297312 (далі Акт).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК), статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пункту 5, 7, 21 П(С)БО №15 «Дохід», пункту 6 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 582944 грн, в тому числі за 2017 на 414954 грн, за 2018 на 167990 грн.

09.04.2021 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР:

№0020630701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) на 728680 грн (далі ППР №0701).

Не погодившись із зазначеним ППР №0701 позивач оскаржив таке в адміністративному порядку, результаті чого Державною податковою службою України прийнято ППР, яким ПФ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 641238,40 грн (основне зобов`язання 582944 грн, штрафні санкції 58294,40 грн).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої - п`ятої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємства з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону №996-XIV встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктами 5-7 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі Мінфін) від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі П(с)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Тобто, у бухгалтерському та податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Як видно зі змісту Акта, контролюючий орган під час проведення перевірки, встановив заниження ПФ показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 на загальну суму 3238575 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 2305298 грн, за 2018 рік на суму 933277 грн, внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з придбання заготовок дубових обрізних у наступних контрагентів: фізичних осіб-підприємців (далі ФОП) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Такий висновок відповідача базується на тому, що у зазначених підприємців відсутні трудові ресурси (наймані працівники) та основні засоби, виробничі та складські приміщення для виробництва та зберігання заготовок дубових необрізних, відсутні придбання та походження лісосировини для виготовлення заготовок дубових. На думку контролюючого органу, господарські операції із вказаними підприємцями не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, з огляду на що вказані операції визнані перевіркою такими, що містять ознаки нереальності, а придбані позивачем заготовки дубові обрізні по операціях із ФОПами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідають визначенню безоплатно отриманих відповідно до вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі №140/2715/18.

Судом встановлено, що господарські операції із ФОПами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 підтверджуються наступними доказами:

договором купівлі-продажу №3/4 від 06.04.2015, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 продає, а ПФ купує на умовах франко-склад заготовки дубові; видатковими накладними №2 від 02.02.2017, №11 від 21.03.2017, №23 від 22.05.2017, №30 від 22.06.2017, №43 від 25.10.2017; товарно-транспортними накладними №2 від 02.02.2017; №11 від 21.03.2017, №23 від 22.05.2017, №30 від 22.06.2017, №43 від 25.10.2017 (т.1, а.с.153, 155, 166, 183, 196); платіжними дорученнями, які засвідчують факт оплати позивачем за товар «заготовки» (т.1, а.с.140-141, 152, 156, 165, 182, 195, 213-218);

договором купівлі-продажу №23/10/17 від 23.10.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_6 продає, а ПФ купує на умовах франко-склад заготовки дубові; видатковими накладними №25/10/17 від 25.10.2017, №09/11/17 від 09.11.2017, №27/11/17 від 27.11.2017, №09/01/18 від 09.01.2018, №11/06/18 від 11.06.2018, №12/07/18 від 12.07.2018; товарно-транспортними накладними №25/10/17 від 25.10.2017, №09/11/17 від 09.11.2017, №27/11/17 від 27.11.2017, №09/01/18 від 09.01.2018, №11/06/18 від 11.06.2018, №12/07/18 від 12.07.2018; відповідними платіжними дорученнями про оплату позивачем товару (дубові заготовки) (т.1 а.с.241, 247-248, т.2 а.с.12-13, 28-29, 41-42, 56-59, 69-76);

договором купівлі-продажу №15/06/17 від 05.07.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 продає, а позивач купує дубові заготовки; накладними №20/09/2017 від 20.09.2017, №20/09 від 20.09.2017; товарно-транспортними накладними №20/09/2017 від 20.09.2017; платіжним дорученням №5926 від 07.07.2017 (т.1 а.с.220-221, 230-231, 239, т.3, а.с.16-17);

договором купівлі-продажу №01/23/05/2018 від 23.05.2018, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 продає, а ПФ купує заготовки дубові; видатковими накладними (накладними) №25/05/2018 від 25.05.2018, №18/06/18 від 18.06.2018, №20/06/18 від 20.06.2018, №21/06/18 від 21.06.2018; платіжними дорученнями про оплату товару «заготовки дубові» (т.3 а.с.54, 61, 85, 98, 99, 108-113);

договором купівлі-продажу необробленої деревини (породи дуб) №10/05/17 від 10.05.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 продає, а ПФ купує лісопродукцію (породи дуб); видатковими накладними (накладними) №31/05/17 від 31.05.2017, №30/06 від 30.06.2017, №07/06/17 від 07.06.2017, №03/07 від 03.07.2017, №13/07 від 13.07.2017, №20/07 від 20.07.2017, №01/08 від 02.08.2017, №03/08 від 03.08.2017, №23/08 від 23.08.2017, №19/09 від 19.09.2017, №06/05/17 від 25.05.2017; товарно-транспортними накладними №31/05/17 від 31.05.2017, №03/07 від 03.07.2017, №07/06/17 від 07.06.2017, №03/07 від 03.07.2017, №13/07 від 13.07.2017, №20/07 від 20.07.2017, №03/08 від 03.08.2017, №03/08 від 03.08.2017, №23/08 від 23.08.2017, №19/09 від 20.09.2017, №06/05/17 від 25.05.2017; відповідними платіжними дорученнями про оплату за товар «дубові заготовки» (т.2 а.с.77, 87-88, 102-103, 119-120, 159-160, 180-181, 194-195, 214-215, 229-230, 245-246, т.3, а.с.14-15, 28-29, 43-50).

Вищенаведені первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону № 996-XIV та підтверджують реальність господарських операцій між ПФ та ФОПами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 щодо придбання товару «заготовки дубові», відтак висновки контролюючого органу про безоплатне отримання позивачем товару не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача про те, що вище перелічені ФОПи в біржових аукціонах по закупівлі лісосировини, з якої виготовлялись заготовки дубові, участі не приймали, а тому не могли їх реалізувати позивачу, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПФ надало видаткові накладні (накладні), як підтверджують факт придбання зазначеними підприємцями лісопродукції у, зокрема, Приватного підприємства «Апогей», ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 (т.1, а.с.150, 164, 181, 193, 194, 226, 246, т.2, а.с.11, 25, 37, 51, 52, 83, 97, 98, 112, 129, 141, 155, 176, 177, 190, 191, 205, 225, 226, 238, т.3, а.с.5, 8, 9, 59, 70, 81, 94, 95), яка в подальшому реалізована позивачу.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та обставина, що придбану сировину позивач реалізував на експорт, про що свідчать вантажно-митні декларації. При цьому, здійснюючи експорт лісосировини, позивач керувався вимогами Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» (далі - Закон №2860-ІV).

Відповідно до статті 3 Закону 2860-IV реалізація за межі митної території України в митному режимі експорту суб`єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 2-1 цього Закону, допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів видаються підприємствами - постійними лісокористувачами разом з товарно-транспортною накладною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1260 затверджено «Тимчасовий порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій» (далі - Порядок №1260).

Пунктами 3-5 Порядку №1260 визначено, що сертифікат є обов`язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Сертифікат видається на кожну партію лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, оформлену одним товаросупровідним документом, і діє протягом 60 днів з дати його видачі.

Для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явлення оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).

Відповідно до пункту 7 Порядку №1260 сертифікат видається у день подання документів. У разі наведення неповної або недостовірної інформації у документах, передбачених пунктом 5 цього Порядку, експортерам в одноденний строк письмово повідомляється про відмову у видачі сертифіката з обґрунтуванням причин. Відмова у видачі сертифіката може бути оскаржена в установленому законодавством порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу на кожну експортну поставку лісосировини був виданий відповідний сертифікат, який підтверджує походження сировини, з якої було виготовлено заготовки дубові. При цьому наявні у справі товарно-транспортні накладні (ТТН-ліс) також підтверджують походження деревини від первинного постачальника до кінцевого.

Покликання відповідача на ту обставину, що ФОПи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не мають трудових та інших ресурсів, які необхідні для провадження господарської діяльності, то суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, 6 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

На момент здійснення господарських операцій із позивачем вищевказані підприємці були діючими, при цьому ці ФОПи декларували дохід від підприємницької діяльності, про що зазначено безпосередньо у Акті, а отже не приховували свої відносини з позивачем, що свідчить про їх добросовісність як платників податків та контрагентів у спірних відносинах, діяльність яких спрямована на отримання реального економічного результату.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про протиправність декларування позивачем витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та, як наслідок, правомірність висновків акта перевірки про встановлені порушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 22 серпня 2022 року.