Ухвала

від 04.01.2023 по справі 140/8301/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 січня 2023 року

м. Київ

справа № 140/8301/21

адміністративне провадження № К/990/449/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року

у справі №140/8301/21

за позовом Приватної фірми «Техагробуд»

до Головного управління ДПС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі №140/8301/21, предметом розгляду якої є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2021 року №0039370701, згідно якого, із врахуванням рішення Державної податкової служби України, до позивача застосовано санкції на суму 641 238,40 гривень.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданій касаційній скарзі, відповідач, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому податковий орган зазначає, що оскаржувані рішення прийнятті за наслідками неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5,7, 21 П(С)БО №15 «Дохід», пункту 6 П(С)БО №16 «Витрати».

В той же час касаційна скарга не містить посилання на конкретну норму права, щодо застосування якої в подібних правовідносинах існує висновок Верховного Суду (з посиланням на висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права) та який не застосований судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи по суті.

Крім того, податковий орган у касаційній скарзі вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі №809/393/18, від 28 серпня 2021 року у справі №816/1780/15, від 11 листопада 2022 року у справі №640/11120/21, зазначивши певні висновки зроблені судами у цих справах.

При цьому, відповідач вважає, що відносини які розглядалися Верховним Судом у вищезазначених справах є подібними, оскільки предметом розгляду як зазначених справах так і даної справи, є податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, якими нараховано грошові зобов`язання, які здійсненні на підставі висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій у зв`язку з відсутністю трудових і матеріально технічних ресурсів у контрагента.

Суд звертає увагу на те, що для обґрунтування касаційної скарги недостатньо самого лише зазначення та цитування постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.

Зміст касаційної скарги не доводить та не підтверджує того факту, що правовідносини у цій справі та справах №809/393/18, №816/1780/15, №640/11120/21є подібними.

В той же час, аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що відповідач вважає, що судами попередніх інстанції, в порушення вимог не надано оцінки поясненням представників відповідача, та не досліджено докази на які посилався відповідач.

Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, відповідач зобов`язаний обґрунтувати зазначене порушення з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з відповідним пунктом частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга у справі №140/8301/21 не містить посилання та обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави касаційного оскарження у цій справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі №140/8301/21 - повернути скаржнику.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова