Постанова

від 10.08.2022 по справі 380/3166/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року Справа № 380/3166/22 пров. № А/857/9163/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большокової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов-Бардс» до Львівської митниці про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року (суддя Кравців О.Р., м.Львів, повний текст складено 16 травня 2022 року),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов-Бардс» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Львівської митниці (далі Митниця) в якому просило:

визнати дії суб`єкта владних повноважень відповідача щодо відмови у формуванні висновку про повернення надлишково сплачених митних платежів (коштів) за Митною декларацією UA209120/2021/040494 (далі МД), а саме мита в розмірі 41431,37 грн і ПДВ в розмірі 91149,01 грн протиправними;

зобов`язати Митницю вчинити дії, а саме підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення на користь ТОВ надмірно сплачених мита в розмірі 41431,37 грн та ПДВ в розмірі 91149,01 грн;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що нарахування сум митних платежів, зокрема й мита і ПДВ, здійснено самим позивачем, виписка з банківської установи SWIFT про зарахування суми в розмірі 13731,09 € на рахунок позивача не є належним документом, оскільки в ній відсутні відомості, які однозначно дозволили б стверджувати, що переказані кошти є сумою ПДВ, поверненою на виконання контракту, а сам контракт є виконаний його сторонами з моменту оплати вартості товару та передачі автомобіля у власність покупця і у зв`язку із цим є припиненим, а відтак внесення змін до нього будь-якими додатковими угодами є неможливим. Зазначає, що як видно із долученого до митного оформлення контракту уповноваженою особою від компанії продавця виступає директор Андреас Смикалла, однак, відповідно до поданої Додаткової угоди до контракту, така була укладена та підписана продавцем-консультантом Тімом-Крістіаном Мейсе. Усе вищезазначене в сукупності стало підставою для прийняття митним органом листа про відмову у формуванні висновку про повернення позивачу надлишково сплачених 41431,37 грн мита і 91149,01 грн. ПДВ.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог ТОВ.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Glinicke British Cars Gottingen Co. KG» (далі ТОВ-1) з однієї сторони та ТОВ з іншої сторони було укладено Договір G21711 купівлі-продажу автомобіля марки Land Rover модель Range Rover 4.4I SDV8 Autobiography (далі Договір, Автомобіль відповідно). Пунктом 4.1. вищезаначеного Договору вартість транспортного засобу визначалася в розмірі 86000 €.

24.11.2021 згідно з Актом приймання-передачі автомобіля представник підприємства ТОВ прийняв, а представник ТОВ-1 передав предмет Договору, після чого було подано МД на загальну суму 2599412,40 грн (з врахуванням доданої до товару вартості перевезення суми розміром 4500 грн згідно з Довідкою від 23.11.2021 №23/11) та сплачено передбачені чинним законодавством України митні платежі та збори, зокрема, мито в розмірі 10% митної вартості товару, що становило 259941,24 грн та ПДВ в розмірі 20% митної вартості товару, обраховане шляхом додавання сум вартості переміщуваного товару, вартості транспортування, мита та акцизу, що в сукупності становило 579776,76 грн.

29.11.2021 знову ж таки між ТОВ-1 з однієї сторони та позивачем було укладено Додаткову угоду до Договору, яким вартість Автомобіля було знижено до 72268,91€ та визначено обов`язковий до сплати депозит ПДВ країни походження товару в розмірі 13731,09€ (далі Додаткова угода).

Згідно з пунктом 4.2. вищевказаної Додаткової угоди після розмитнення придбаного транспортного засобу депозит ПДВ країни походження товару в розмірі 13731,09 € підлягав поверненню на користь позивача. В подальшому, на виконання умов цього правочину, після проведення процедури митного очищення Автомобіля, ТОВ-1 надіслало 03.12.2021 банківським переказом SWIFT на рахунок ТОВ вищевказаний депозит ПДВ країни походження товару в розмірі 13731,09€.

Визначена МД вартість переміщуваного в режимі імпорту товару знизилася на 13731,09€ (414313,67 грн) та становила 2185098,73 грн. Таким чином, мито в розмірі 10% митної вартості товару, що підлягало сплаті позивачем, складало суму в розмірі 218509,87 грн (замість сплаченої раніше суми в розмірі 259941,24 грн) і ПДВ в розмірі 20% митної вартості товару, обраховане шляхом додавання сум вартості переміщуваного товару, вартості транспортування, мита та акцизу, що становило 488627,75 грн (замість сплаченої раніше суми в розмірі 579776,76 грн).

Також позивач вказує, що у повній відповідності до зазначених вище вимог податкового та митного законодавства, ТОВ подало 16.12.2021 відповідачу заяви за №№16/12 та 113 із проханням повернути надлишково сплачені під час здійснення процедури митного очищення товару суми мита в розмірі 41431,37 грн та ПДВ в розмірі 91149,01 грн, з додаванням підтверджуючих документів, зокрема й Додаткової угоди від 29.11.2021 до Договору та Виписки з банку №01993871337008ІК від 03.12.2021 про зарахування на рахунок позивача після проведення процедури митного очищення автомобіля депозиту ПДВ країни походження товару в розмірі 13731,09 €.

Листом від 30.12.2021 №7.4-3/15/13/16305 відповідач повідомив позивача про відсутність документів, поданих разом із заявами від 16.12.2021, які б стверджували факт, що одержаний грошовим переказом SWIFT платіж в розмірі 13731,09 € від ТОВ-1 є поверненням депозиту ПДВ країни походження товару та відмовив у поверненні на користь ТОВ надлишково сплачених 41431,37 грн мита і 91149,01 грн ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституцій України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 41.1.2 статті 41 Податкового кодексу України (далі ПК) контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи).

Статті 271 та 272 Митного кодексу України (далі МК) визначають, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір. Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом. Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Платником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 276 МК.

Законом, яким встановлюються ставки ввізного мита є Закон України «Про Митний тариф в Україні».

Згідно поданої позивачем МД переміщенні товару на митну територію України було зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД 8703339010 та застосовано ставку ввізного мита у розмірі 10% вартості переміщуваного товару, що на день митного оформлення становила 259941,24 грн з розрахунку 86000 € х 30, 1734,00 грн (офіційний курси гривні до євро згідно відомостей Національного банку України) х 0,1 (10% розміру ставки).

Як наслідок, на час подання митному органу МД позивачем підлягала до сплати сума мита в розмірі 259941,24 грн.

Зазначена сума була задекларована, сплачена позивачем та не заперечується відповідачем по справі.

У свою чергу, порядок обрахунку та сплати податку на додану вартість встановлюється ПК.

Так, підпунктом 3 пункту 180.1 статті 180 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Підпункт «в» пункту 185.1 статті 185 ПК встановлює, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з абзацами 1-6 пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

За змістом статті 194 ПК операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 ПК зазначає, що ставка податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Як видно матеріалів справи та не заперечується відповідачем позивачем згідно МД було нараховано та сплачено до бюджету суму податку на додану вартість за ставкою в розмірі 20% митної вартості товару, обраховану шляхом додавання сум вартості переміщуваного товару, вартості його транспортування, мита та акцизу, що в сукупності становило суму в розмірі 579776,76 грн.

Надалі, 29.11.2021 між ТОВ-1 та ТОВ було укладено Додаткову угоду, якою вартість Автомобіля було знижено до 72268,91€ та визначено обов`язковий до сплати депозит ПДВ країни походження в розмірі 13731,09€.

Згідно з пунктом 4.2 вищевказаної Додаткової угоди після розмитнення придбаного транспортного засобу депозит ПДВ країни походження товару в розмірі 13731,09 € підлягав поверненню на користь позивача.

На виконання умов цього правочину від 29.11.2021, після проведення процедури митного очищення Автомобіля, ТОВ-1 надіслало 03.12.2021 банківським переказом SWIFT на рахунок ТОВ вищевказаний депозит ПДВ країни походження товару в розмірі 13731,09€.

Як наслідок, визначена МД вартість переміщуваного в режимі імпорту товару знизилася на 13731,09 € (414313,67 грн) та становила 72268,91€ (2185098,73 грн).

Таким чином, мито в розмірі 10% митної вартості товару, що підлягало сплаті позивачем, складало 218509,87 грн (замість сплаченої ним раніше суми в розмірі 259941,24 грн) і ПДВ в розмірі 20% митної вартості товару, обраховане шляхом додавання сум вартості переміщуваного товару, мита та акцизу, що становило 488627,75 грн (замість сплаченої ним раніше суми в розмірі 579776,76 грн).

Вищевказані обставини підтверджуються Додатковою угодою та Випискою з банку від 03.12.2021 №01993871337008ІК про зарахування на рахунок позивача ПДВ країни походження товару в розмірі 13731,09 €.

Порядок повернення надміру сплачених митних платежів регламентується нормами ПК, МК та «Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів», що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі МЮУ) 29.11.2019 за № 1191/34162; далі Порядок №643).

Згідно пункту 43.1 статті 43 ПК помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пункти 43.3 та 43.4 вищевказаної статті зазначають, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку на підставі пункту 43.6 статті 43 ПК.

Відповідно до абзацу 1 пункту 43.5 статті 43 ПК контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналогічні положення містяться й у Порядку №643.

Зокрема, пунктами 1, 3 розділу ІІІ вказаного Порядку №643 зазначають, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів. До заяви додаються документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені.

Згідно з пункту 3 та абзацу 4 пункту 4 розділу ІІ Порядку №643 після реєстрації заява платника податку про повернення залишків коштів авансових платежів (передоплати) передається на опрацювання до відповідного структурного підрозділу Держмитслужби або митниці Держмитслужби для підготовки висновку (далі Підрозділ). Підрозділ, в свою чергу, за допомогою засобів АСМО формує висновок про повернення коштів авансових платежів (передоплати) з депозитного рахунку (далі - висновок на повернення коштів) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пункт 5 та абзац 1 пункту 6 вказаного розділу ІІ Порядку №643 зазначають, що в строк не більше восьми робочих днів від дня реєстрації заяви за допомогою засобів АСМО висновок підписується відповідними уповноваженими особами Держмитслужби або митниці Держмитслужби та після підписання реєструється засобами АСМО. Підрозділ не пізніше наступного робочого дня з дня підписання висновку на підставі висновків формує в електронній формі реєстр Держмитслужби або митниці Держмитслужби належних до повернення коштів авансових платежів (передоплати) та направляє до Казначейства для повернення коштів.

Згідно з частини другої статті 301 МК у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Пункт 4 частини п`ятої вищезазначеної статті вказує, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною.

Під час розгляду справи з`ясовано, що, позивач звернувся до Митниці із заявами від 16.12.2021 №№16/12, 113, до яких було додано вищезазначену Додаткову угоду до Договору та Виписку з банку від 03.12.2021 №01993871337008ІК про надходження на рахунок ТОВ суми в розмірі 13731,09 €.

Покликання відповідача на укладення Додаткової угоди до Договору вже після оплати вартості транспортного засобу суд вірно були відхилені судом першої інстанції, з огляду на те, що жодною нормою чинного законодавства України не встановлюється заборона сторін змінювати ціну таких видів договорів купівлі-продажу, у тому числі й шляхом внесення змін до них, навіть у випадку, якщо такий договір вже є виконаним.

Що стосується твердження скаржника про підпис Додаткової угоди продавцем-консультантом, то слід вказати, що вказані обставини не впливають на дійсність уже виконаних між ТОВ та ТОВ-1 зобов`язань, крім того відповідачем не надано і у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували про недійсність вищезазначених Договору та Додаткової угоди.

Окрім того, як видно із матеріалів справи, як і Договір, який надавався Митниці для проведення процедури митного очищення товару, так і Додаткова угода, яка була надана відповідачу в складі заяви від 16.12.2021 №113 підписані однією і тією ж особою Тімом-Крістіаном Мейсе.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 22 серпня 2022 року.