Постанова

від 18.08.2022 по справі 1240/2257/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 1240/2257/18

касаційне провадження № К/9901/11168/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 (головуючий суддя Басова Н.М.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 (головуючий суддя: Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Шишов О.О.)

у справі №1240/2257/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «СП БАНК»

до Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Східно-промисловий комерційний банк» (далі - ПАТ «СП БАНК») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «СП Банк» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку, тобто у даному випадку з 14.09.2015, втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Головне управління ДФС у Луганській області листом від 05.07.2018 за № 4298/10/12-32-17-03-11 відмовилося виконати вимоги позивача про необхідність зняття обтяження з майна позивача та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо обтяження майна ПАТ «СП БАНК» за № 15382691.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача суперечить законодавству, у зв`язку з чим просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати вчинити дії щодо зняття публічного обтяження - податкової застави майна ПАТ «СП БАНК» із вилученням з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 10.06.2015 №15382691.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податкова застава, застосована до позивача згідно з рішенням заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 17.03.2015 №70/12-14-25-69 про опис майна ПАТ «СП БАНК», відноситься до видів публічного обтяження, а тому в силу приписів пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втратила свою чинність.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Луганській області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Головне управління ДФС у Луганській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «СП БАНК» від 10.09.2015 №166 було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «СП БАНК». 11.06.2018, після спливу 3 років з дня внесення запису №15382691 від 10.06.2015 щодо публічного обтяження, позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області щодо здійснення дій зі зняття обтяження - податкової застави. В той час, податковий борг сплачено не було. Пунктом 93.1 статті 93 Податкового кодексу України чітко визначено підстави для припинення податкової застави. Відповідно до фактичних обставин жодна з подій, визначена підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Кодексу, не відбулась, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення майна позивача з-під податкової застави та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 10.06.2015 за №15382691. Крім того, відповідач вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду, оскільки позов подано 30.07.2018 після спливу більш ніж 3 років з дня внесення запису №15382691 від 10.06.2015 щодо податкової застави майна ПАТ «СП БАНК».

Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій. Позивач зазначив, що для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, позивачем не пропущено строк звернення до суду у зв`язку з тим, що зазначений строк повинен обраховуватися з 05.07.2018, коли відповідач відмовився виконати вимоги позивача у листі за № 4298/10/12-32-17-03-11.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.09.2015 №595 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 10.09.2015 № 166 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «СП БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким зі змінами, внесеними рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.12.2015 №284, розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано усі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, на строк з 11.09.2015 по 10.09.2017 включно. Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2017 № 3790 строки здійснення ліквідації продовжено до 10.09.2018. В подальшому, рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.08.2018 № 2337 строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «СП БАНК» продовжено на один рік з 11.09.2018 по 10.09.2019 включно.

Згідно з даними IC «Податковий блок» станом на дату подання позову до суду по платнику ПАТ «СП БАНК» обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 24766,74 грн. Зазначений борг виник на підставі поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 31.01.2014 №9003485585 та складається з несплачених щомісячних нарахувань в сумі 4127,79 грн за період липень-грудень 2015 року.

Заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області було прийнято рішення від 17.03.2015 №70/12-14-25-69 про опис майна ПАТ «СП БАНК» у податкову заставу.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, було складено податковим керуючим 05.06.2015 за №81/12-14-25-71.

Зазначене рішення та дії контролюючого органу ПАТ «СП БАНК» не оскаржувались.

10.06.2015 відомості щодо обтяження майна ПАТ «СП БАНК» за № 15382691 внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом від 09.03.2017.

Позивач листом від 06.06.2018 №64/18-Л звернувся до відповідача з вимогою здійснити дії зі зняття обтяження - податкової застави майна ПАТ «СП БАНК», вилучивши з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №15382691 від 10.06.2015.

У відповідь на вказаний лист Головне управління ДФС у Луганській області листом від 05.07.2018 за № 4298/10/12-32-17-03-11 повідомило позивача про те, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктом 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України. Жодна з подій, визначена підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Кодексу, не відбулась, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення майна позивача з-під податкової застави та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 10.06.2015 за №15382691

Також в матеріалах справи містяться пояснення позивача до позовної заяви, в яких, серед іншого, зазначено, що на адресу ПАТ «СП БАНК» 15.10.2015 надійшла заява Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС від 08.10.2015 № 1747/10/28-05-23 про задоволення кредиторських вимог на суму податкового боргу в розмірі 93663,37 грн з додатками. Відповідно до змісту заяви та долучених до неї документів сума податкового боргу складається з наступних сум: 507,90 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами; 27607,89 грн земельного податку з юридичних осіб; 1393,67 грн орендної плати з юридичних осіб; 64153,91 грн авансових внесків з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України.

За результатами розгляду цієї заяви уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «СП Банк» заявнику надано відповідь від 24.12.2015 № 251/15-Л. Також, позивач наголошує на тому, що однією зі складових процедури ліквідації банку є продаж майна (активів) банку. Наявність арешту на майно - є прямою та суттєвою перешкодою у виконанні завдань з реалізації майна банку, що ліквідується, як наслідок - унеможливлення процесу накопичення ліквідної маси банку, здійснення виплат у передбаченій статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» черговості тощо.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Зміст податкової застави зазначений в статті 88 ПК України, відповідно до якої з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. (пункт 88.1-88.2).

Процедурні питання податкової застави регулюються статтею 89 ПК України.

Так, право податкової застави виникає серед іншого у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 89.3).

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8).

Статтею 93 ПК України передбачена процедура припинення податкової застави.

Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» податкова застава належить до публічних обтяжень.

При публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (особа) (частина перша статті 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (частина перша статті 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу (особи) з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п`яти днів із дня його припинення. Обов`язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов`язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження (стаття 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Пунктом 4 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, (далі - Порядок №830) визначено, що державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (в тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

За правилами пункту 8 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Наведене розуміння пріоритетності правових норм відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом у постановах від 21.09.2018 у справі №808/3046/16 та від 04.12.2018 у справі № 813/4158/16.

З огляду на вказані вище норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкова застава, застосована до позивача згідно з рішенням заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 17.03.2015 №70/12-14-25-69 про опис майна, відноситься до видів публічного обтяження, а тому в силу приписів пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втратила свою чинність.

Суд також вважає невірними доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки строк, визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку обраховується з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме - відмови відповідача щодо зняття податкової застави майна ПАТ «СП БАНК» в листі від 05.07.2018 за № 4298/10/12-32-17-03-11.

Відтак, доводи касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Гончарова

С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова