Постанова

від 26.02.2019 по справі 1240/2257/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року справа № 1240/2257/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Шишова О.О., Блохіна А.А., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі представника позивача Козаренка Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року (повне судове рішення складено 26 жовтня 2018 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 1240/2257/18 (суддя в І інстанції Басова Н.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий комерційний банк" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року Публічне акціонерне товариство Східно-промисловий комерційний банк (далі - АТ СП БАНК ) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ СП Банк звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.09.2015 №595 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Східно-промисловий комерційний банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 10.09.2015 № 166 Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Східно-промисловий комерційний банк та делегування повноважень ліквідатора банку , яким зі змінами, внесеними Рішенням Фонду від 30.12.2015 №284, розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговано усі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, на строк з 11.09.2015 по 10.09.2017 включно. Рішенням Фонду від 28.08.2017 № 3790 строки здійснення ліквідації продовжено до 10.09.2018. Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 46 зазначеного Закону, з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

У відповідності до ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Під час реалізації наданих цим Законом повноважень, Уповноваженою особою Фонду встановлений факт накладення публічного обтяження на майно АТ СП БАНК .

Так, на підставі рішення заступника начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ МД у Луганській області від 17.03.2015 № 70/12-14-25-69 складено Акт № 81/12-14-25-71 опису майна від 05.06.2015. При цьому вказаний Акт не містить підписів представників Банку чи залучених осіб. У подальшому, а саме 10.06.2015, відомості щодо обтяження майна АТ СП БАНК за № 15382691 внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку, тобто у даному випадку з 14.09.2015, втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Про факт проведення ліквідаційної процедури, а також необхідність зняття обтяження та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 10.06.2015 за № 15382691 повідомлено відповідача листом від 06.06.2018 №64/18-Л.

У відповідь на вказаний лист, 09.07.2018 до АТ СП БАНК надійшов лист ГУ ДФС у Луганській області від 05.07.2018 за № 4298/10/12-32-17-03-11, згідно з яким відповідач відмовився виконати законні вимоги позивача.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача суперечить наведеним законодавчим актам, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати вчинити певні дії щодо зняття публічного обтяження - податкової застави майна АТ СП Банк із вилученням з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 10.06.2015 №15382691.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема, наполягає на тому, що рішенням Фонду від 10.09.2015 №166, як сам позивач зазначає у адміністративному позові, було розпочато процедуру ліквідації АТ СП БАНК . 11.06.2018, тобто після спливу 3 років з дня внесення запису №15382691 від 10.06.2015 щодо публічного обтяження, позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області щодо здійснення дій зі зняття обтяження - податкової застави. В той час, податковий борг сплачено не було. Пунктом 93.1 статті 93 Податкового Кодексу України чітко визначено підстави для припинення податкової застави. Відповідно до фактичних обставин жодна з подій, визначена підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Кодексу, не відбулась, у зв'язку з чим, відсутні підстави для звільнення майна позивача з-під податкової застави та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 10.06.2015 за №15382691.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.09.2015 №595 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Східно-промисловий комерційний банк Фондом прийнято рішення від 10.09.2015 № 166 Про початок процедури ліквідації АТ СП БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку , яким зі змінами, внесеними Рішенням Фонду від 30.12.2015 №284, розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано усі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зокрема, ст.ст.37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, на строк з 11.09.2015 по 10.09.2017 включно. Рішенням Фонду гарантування від 28.08.2017 № 3790 строки здійснення ліквідації продовжено до 10.09.2018. В подальшому, рішенням Фонду від 23.08.2018 № 2337 строки здійснення процедури ліквідації АТ СП БАНК продовжено на один рік з 11.09.2018 по 10.09.2019 включно (а.с.6,7,8,9,100).

Позивач перебуває на обліку в Офісі великих платників ДФС, в ДПІ у м. Сєвєродонецьку перебуває на обліку за неосновним місцем (а.с.38-40). Згідно даних ITC Податковий блок станом на теперішній час по платнику АТ СП Банк (код ЄДРПОУ 23478833) обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 24 766,74 грн. Зазначений борг виник на підставі поданої податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 31.01.2014 №9003485585 та складається з несплачених щомісячних нарахувань в сумі 4127,79 грн. за період липень-грудень 2015 (а.с.36-37,43,44).

Заступником начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області було прийнято рішення від 17.03.2015 №70/12-14-25-69 про опис майна АТ СП Банк у податкову заставу (а.с.41).

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, було складено податковим керуючим 05.06.2015 за №81/12-14-25-71 (а.с.42).

Зазначене рішення та дії контролюючого органу ПАТ Східно-промисловий комерційний банк не оскаржувались.

10.06.2015 відомості щодо обтяження майна АТ СП БАНК за № 15382691 внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом від 09.03.2017 (а.с.13-16).

Позивач листом від 06.06.2018 №64/18-Л звернувся до відповідача з вимогою здійснити дії зі зняття обтяження - податкової застави майна АТ СП Банк , вилучивши з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №15382691 від 10.06.2015 (а.с.17).

У відповідь на вказаний лист, ГУ ДФС у Луганській області листом від 05.07.2018 за № 4298/10/12-32-17-03-11 повідомило позивача про те, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пп.93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 ст.93 Податкового кодексу України (а.с.18).

Також в матеріалах справи містяться пояснення позивача до позовної заяви (а.с.95-99), в яких, серед іншого, зазначено, що на адресу АТ СП Банк 15.10.2015 надійшла заява СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального ГУ ДФС від 08.10.2015 № 1747/10/28-05-23 про задоволення кредиторських вимог на суму податкового боргу в розмірі 93 663,37 грн. з додатками (а.с.101-115). Відповідно до змісту заяви та долучених до неї документів сума податкового боргу складається з наступних сум: 507,90 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений юридичними особами; 27 607,89 грн. земельного податку з юридичних осіб: 1 393,67 грн. орендної плати з юридичних осіб; 64 153,91 грн. авансових внесків з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України. За результатами розгляду цієї заяви уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ СП Банк заявнику надано відповідь від 24.12.2015 № 251/15-Л. Також, позивач наголошує на тому, що однією зі складових процедури ліквідації банку є продаж майна (активів) банку. Наявність арешту на майно - є прямою та суттєвою перешкодою у виконанні завдань з реалізації майна банку, що ліквідується, як наслідок - унеможливлення процесу накопичення ліквідної маси банку, здійснення виплат у передбаченій ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб черговості, тощо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 №4452-VІІ (з відповідними змінами та доповненнями в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №4452-VІІ), Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18.11.2003 №1255-ІV (з відповідними змінами та доповненнями в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1255-ІV), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830 (далі- Порядок №830).

Так, згідно п.п.14.1.155 ст.14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Зміст податкової застави зазначений в статті 88 ПК України, відповідно до якої з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. (п.88.1-88.2).

Процедурні питання податкової застави регулюються ст. 89 ПК України.

Так, право податкової застави виникає серед іншого у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп.89.1.1).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.89.3).

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п.89.8).

Статтею 93 ПК України передбачена процедура припинення податкової застави.

93.1. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

93.2. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18.11.2003 №1255-ІV, податкова застава належить до публічних обтяжень.

При публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (особа) (частина 1 статті 38 Закону №1255-ІV).

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (частина 1 статті 39 Закону №1255-ІV).

Публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу (особи) з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження (стаття 41 Закону №1255-ІV).

Згідно пункту 4 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Державна реєстрація податкової застави, предметом якої є рухоме майно, проводиться податковим керуючим, яким складено акт опису (абзац 4 пункту 5 Порядку №830).

Пунктом 24 Порядку №830 передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Слід зазначити, що саме з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, Верховною Радою України 23.02.2012 був прийнятий Закон №4452-VІІ.

Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VІІ, з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (в тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Аналізуючи у сукупності вказані вище норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що податкова застава, застосована до позивача згідно рішення заступника начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області від 17.03.2015 №70/12-14-25-69 про опис майна, відноситься до видів публічного обтяження, а тому в силу приписів пункту 7 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VІІ з дня початку процедури ліквідації банку втратила свою чинність.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 1.3 статті 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону № 4452-VІІ, та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

За правилами пункту 8 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону № 4452-VI.

Наведене розуміння пріоритетності правових норм відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом, викладеній у постанові від 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16, постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 813/4158/16, постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 805/2941/15-а (реєстраційні номера рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76694450, 78329892, 78771827 відповідно).

Оскільки відповідач, дізнавшись про процедуру ліквідації АТ СП Банк , не здійснив дії щодо зняття публічного обтяження - податкової застави майна АТ СП Банк , тим самим допустив протиправну бездіяльність, чим порушив законні права та інтереси позивача.

Правильним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття публічного обтяження - податкової застави майна АТ СП Банк із виключенням з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 10.06.2015 №15382691.

Втрата чинності публічного обтяження у вигляді податкової застави на підставі положень пункту сьомого частини другої статті 46 Закону № 4452-VI не позбавляє податковий орган права на позачергове задоволення вимог щодо стягнення суми податкового боргу у порядку, визначеному частиною третьою статті 52 цього Закону.

Доводи апелянта з приводу прерогативи ПК України над іншими нормативно-правовими актами та не оскарження позивачем рішення про опис майна у податкову заставу колегія суддів не бере до уваги по вище викладеним мотивам.

Інших доводів апеляційна скарга не містить, а суд не вбачає допущення судом порушень норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 23, 33, 195, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 1240/2257/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 26 лютого 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді А.А. Блохін

О.О. Шишов