Ухвала

від 21.08.2022 по справі 826/18807/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/18807/15

адміністративне провадження № К/990/21782/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 826/18807/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Хімгруп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2015 року:

- №0005952203, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на суму 669 692,00 грн.;

- №0005962203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 11 463 550,00 грн., у тому числі основний платіж - 9 170 804,00 грн. та штрафні санкції - 2 292 701 грн.;

- №0005972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 22 229 327,50 грн., у тому числі основний платіж - 17 783 462,00 грн. та штрафні санкції - 4 445 865,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №826/18807/15 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 серпня 2015 року №0005972203 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 8 752 529,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 188 132,25 грн. скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №826/18807/15 залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21 серпня 2015 року №0005972203 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 8 752 529грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 188 132,25грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року, від 25 листопада 2021 року, від 29 грудня 2021 року, від 08 лютого 2022 року та від 14 червня 2022 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

15 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла вшосте подана касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 826/18807/15.

Під час перевірки вшосте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона дослівно повторює зміст попередніх касаційних скарг.

Так, аналогічно попереднім касаційним скаргам, у поданій вшосте касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд у своїх ухвалах про повернення раніше поданої касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду пов`язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження.

У поданій касаційній скарзі скаржник не обґрунтовує, в чому саме полягає неправильне застосування норм права, а також не доводить подібності правовідносин, натомість лише наводить обставини справи, окремі витяги з постанов Верховного Суду, норми Податкового кодексу України із абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права.

Крім того, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).

Також скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вшосте, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 826/18807/15 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов