Постанова

від 26.07.2022 по справі 463/6258/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 463/6258/15-ц

провадження № 61-15162св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року у складі судді Гирич С. В.та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В.,Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності.

Позов обґрунтовувала тим, що вона володіє 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності. З попереднім власником ОСОБА_5 було встановлено порядок користування таким будинком, про що складено заяву на ім`я директора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»), посвідчену 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори. На підставі поданої заяви ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 10 жовтня 2008 року зроблено висновок про визначення ідеальних часток у будинку між співвласниками. Оскільки відповідачі стали співвласниками спірного будинку після смерті ОСОБА_5 , враховуючи те, що нові власники продовжують користуватися тими ж приміщеннями, якими користувався ОСОБА_5 , до них перейшли відповідні обов`язки. Фактично приміщення у будинку за АДРЕСА_1 , зайняті співвласниками, виділено в окремі квартири, мають окремі договори з комунальними службами та обладнані окремими засобами обліку, а саме: позивачу належить квартира АДРЕСА_2 , а відповідачам -квартира АДРЕСА_3 .

На пропозицію до відповідачів щодо виділу в натурі частки із спільного майна та укладення відповідного договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, вони не погодились, що порушує права позивача на володіння належним майном. Зазначала, що варіант № 2 висновку експертизи від 28 жовтня 2016 року є найбільш оптимальним та враховує інтереси обох сторін.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила виділити їй відповідно до належної 1/2 частки у будинку АДРЕСА_1 приміщення згідно з варіантом № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 28 жовтня 2016 року у цій справі; припинити право спільної часткової власності позивача у будинку за АДРЕСА_1 .

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у запропонованому експертом варіанті виділу частки позивача відповідачам необхідно здійснити переобладнання своєї частини, зокрема обладнати вхід у підвальне приміщення, вхід у будинок, використовуючи існуючий ганок, провести інші переобладнання. Окрім того, для ізоляції приміщень слід здійснити перенесення лічильника із приміщення входу у підвал першого поверху. Разом з тим, суду не надано проєктних пропозицій на проведення вказаних переобладнань і не визначено їх вартість. Також відсутній проєкт на влаштування лічильника в іншому приміщенні, куди експерт його пропонує перенести, і дозвіл на таке перенесення. Окрім цього, експертом визначено частки при такому виділі ОСОБА_1 - 47/100, а ОСОБА_4 - 53/100 і розраховано грошову компенсацію за невідповідність часток, при цьому на час проведення експертизи ОСОБА_4 належала 2/6 ідеальної частки, а ОСОБА_2 - 1/6.

Таким чином, суд вважав, що запропонований варіант виділу частки позивачу порушує права відповідачів, на них покладаються обов`язки з проведення переобладнання входу у будинок та підвал, виготовлення проектної документації, отримання дозволу і виконання цих робіт за свої кошти, в той час як позивач отримує певний вхід і частину приміщень у власність, які не потребують переобладнань.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 відповідно до належної їй розмір 1/2 частки у будинку АДРЕСА_1 приміщення згідно з варіантом № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судово-будівельної експертизи, складеної 28 жовтня 2016 року експертом Табунщик Т. Я., а саме: приміщення у житловому будинку літ. «А-2» - зелений колір таблиці № 3 і № 5 додатку до висновку: 1-ий поверх: ІІ - коридор площею 1,6 кв. м; ІІІ - частину коридору площею 9,2 кв. м; ІІІ - частину коридору-вхід у підвал площею 2,2 кв. м; всього по першому поверху 13,0 кв. м (дивитись зелений колір таблиці № 5 додатку до висновку). 2-ий поверх: 1 - коридор-сходова клітка площею 8,5 кв. м; 2-1 - коридор площею 3,7 кв. м; 2-2 - санвузол площею 3,9 кв. м; 2-3 - комірка площею 1,0 кв. м; 2-4 - житлова кімната площею 23,2 кв. м; 2-5 - житлова кімната площею 20,0 кв. м; 2-6 - кухня площею 12,7 кв. м; всього по 2-му поверху житлового будинку літ. «А-2» - 73,0 кв. м (дивитись зелений колір таблиці № 3 додатку до висновку). Разом по будинку 86,0 кв. м. Горище житлового будинку надано повністю у користування власника ОСОБА_1 для можливості обслуговування конструкцій даху і покрівлі і утримання їх в належному стані, так як воно знаходиться над приміщенням ОСОБА_1 , що відповідає домовленості з попереднім власником та визначається експертом. ОСОБА_1 передано у власність два балкони літ. «б» і «б'», вхідний ганок літ. «а» і гараж літ. «Б». Ганок літ. «а'» передано у власність ОСОБА_3 . Ворота і огорожу залишено у спільному користуванні. Стягнуто грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в сумі 31 858,50 грн. Частки при визначеному варіанті розподілу встановлено так: власник 1/2 ідеальної частки ОСОБА_1 володіє 47/100 частки (543875,5 : 1151468); власник 1/2 ідеальної частки ОСОБА_3 володіє 53/100 частки (607592,5 : 1151468). Визначено, що вхід у квартиру власника ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_3 ) здійснюватиметься через веранду літ. «а-1». При цьому варіанті розподілу ОСОБА_3 вказано провести такі роботи: в приміщенні коридору літ. ІІІ першого поверху закласти дверний проріз (встановити перегородку); закласти дверний проріз з коридору літ. ІІІ до житлової кімнати літ. 1-5; переобладнати ганок літ. «а'» для зручного входу у приміщення веранди літ. «а-1» (приміщення літ. І); встановити подвійні двері для входу в веранду, або в приміщення житлової кімнати № 1-5; обладнати бетонний приямок для входу в підвал зі сторони дворового фасаду; з існуючого вікна підвалу і наявної ніші в підвальному приміщенні літ. І обладнати дверний проріз з встановленням дверей - таблиця № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 додатку до висновку; перенести лічильник з приміщення входу в підвал першого поверху. ОСОБА_1 вказано провести такі роботи: приміщення входу в підвал коридору ІІІ першого поверху переобладнати у приміщення комори, демонтувати сходи, обладнавши перекриття.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між позивачем та попереднім власником спірного житлового будинку було досягнуто згоди щодо володіння та користування приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_1 і ця домовленість нотаріально посвідчена та обов`язкова для наступних власників, якими в даному випадку є відповідачі у справі. Згідно з висновком № 057/16 судової будівельно-технічної експертизи є технічна можливість виділу часток співвласникам та запропоновано три варіанти без втручання у несучі конструкції. При визначенні варіанту виділу часток, запропонованих експертом, найбільш прийнятним варіантом виділу для обох сторін є варіант № 2, який запропонований експертом з роздільним користуванням приміщеннями житлового будинку. Окрім цього, при зазначеному варіанті пропонуються незначні перепланування, які полягають у зміні цільового призначення деяких приміщень та їх переобладнання.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, касаційний суд виходив із того, що апеляційний суд:

- не звернув уваги на те, що згідно з витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 (1/2 частки), ОСОБА_2 (1/6 частки) та ОСОБА_3 (2/6 частки);

- не врахував, що висновок судової експертизи, який покладений в основу постанови апеляційного суду, ґрунтується на тому, що співвласниками спірного житлового будинку є лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- не лише провів виділ в натурі частки позивача, але й виділив відповідачу ОСОБА_3 у власність ганок літ. «а'», стягнув із неї грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки, визначив за нею частку в розмірі 53/100, без урахування частки ОСОБА_2 ;

- передаючи у користування ОСОБА_1 горище житлового будинку повністю, зазначив про наявність такої домовленості із попереднім власником, проте не вказав, на основі яких доказів зробив такий висновок та чи відображена така домовленість у заяві на ім`я директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», посвідченій 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Олійник Г. Я.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_1 від позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за відхилення від рівності часток, передбаченої варіантом № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 28 жовтня 2016 року експертом ОСОБА_7 , як наслідок визнано рішення суду першої інстанції в цій частині нечинним та закрито провадження у справі в цій частині.

Останньою постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд звернув увагу, що висновок судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 ґрунтується на тому, що співвласниками спірного житлового будинку є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому не враховано, що співвласником будинку є також ОСОБА_2 із частковою 1/6, про що правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, а також наголошують відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд встановив, що у висновку судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 запропоновано три варіанти поділу житлового будинку між співвласниками, і у кожному із запропонованих трьох варіантів співвласнику ОСОБА_1 виділяються приміщення другого поверху, сходова клітка між першим і другим поверхом та горище, однак така домовленість відсутня у спільній заяві позивачки та попереднього співвласника ОСОБА_5 на ім`я директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», посвідченій 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Олійник Г. Я.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири в багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення. Наданий стороною відповідача висновок судової експертизи від 03 червня 2021 року № 15/21 свідчить про те, що позивачем на частині горища здійснено перепланування під мансардні приміщення, й таке перепланування виконано самовільно і не введено в експлуатацію, що не відповідає вимогам законодавчих і нормативних актів, методик рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, чинного законодавства в сфері будівництва. На таке переобладнання співвласники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згоди не давали. Тому порушено принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності на будинок між сторонами.

Разом з тим апеляційний суд зазначив, що захист права у розумінні позивачки, який полягає у застосуванні фактично негативних наслідків для відповідачів, є надто обтяжливим та неспівмірним із переслідуваною позивачем метою та зобов`язанням, яке необхідно покласти на відповідачів у контексті матеріальних затрат та проведених будівельних робіт останніми, зокрема в приміщенні коридору літ. «ІІІ» першого поверху закласти дверний проріз (встановити перегородку), закласти дверний проріз з коридору літ. «ІІІ» до житлової кімнати № 1-5, переобладнати ганок літ. «а'» для зручного входу у приміщення веранди літ. «а-1» (приміщення літ. «І»), встановити подвійні двері для входу в веранду або в приміщення житлової кімнати № 1-5, обладнати бетонний приямок для входу в підвал зі сторони дворового фасаду, з існуючого вікна підвалу і наявної ніші в підвальному приміщенні літ. «І» обладнати дверний проріз з встановленням дверей - таблиця № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 додатку до висновку, перенести лічильник з приміщення входу в підвал першого поверху, при цьому на позивачку ОСОБА_1 покладено обов`язок лише переобладнати приміщення входу в підвал коридору літ. «ІІІ» першого поверху у приміщення комори, демонтувати сходи, обладнавши перекриття.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції безпідставно послався на відповідь Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 листопада 2016 року № 3305-1720, оскільки остання відмовила у наданні погодження у зв`язку з тим, що влаштування приямку для входу у підвал не потребує дозволу, а погодження інших перепланувань не входить до компетенції цього органу вдали;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не заявляла позов про поділ майна, оскільки нею заявлено позов про виділення частини приміщень будинку відповідно до її частки, а відповідачі залишаються співвласниками з визначеними частками на іншу частину будинку і у них зберігається право спільної часткової власності на нього;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що право позивача на виділ в натурі частки позивача у спільному будинку при можливості такого виділу не може залежати від відносин інших співвласників;

- суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою постанову, помилково зрівняв правовий статус власника частки у будинку з правовим статусом власника на квартиру;

- суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми статей 369, 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», які регулюють правовий статус допоміжних приміщень будинку, у той же час до спірних правовідносин підлягали застосуванню норми статей 356, 357, 358, 361, 364, 381 ЦК України, які регулюють право спільної часткової власності на будинок;

- суд апеляційної інстанції не відобразив оцінку наданого позивачем висновку експерта від 23 лютого 2021 року № 3-21, відповідно до якого при запропонованих варіантах поділу житлового будинку АДРЕСА_1 у висновку судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 та при існуючому порядку користування приміщеннями житлового будинку між співвласниками провести поділ горища житлового будинку неможливо;

- суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою адвоката Асташкіна А. В. про відповідність запропонованого варіанту розподілу будинковолодіння вимогам Державних будівельних норм від 03 червня 2021 року № 15/21, яким підтверджено, що обраний позивачем варіант виділу частини будинку не відповідає вимогам законодавчих і нормативних актів, методик рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, чинного законодавства у сфері будівництва;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідачі погодились на виділення горища позивачу при поділі будинку, оскільки під час попереднього апеляційного розгляду цієї справи подали суду висновок експерта, який передбачав варіант розподілу будинку при якому горище переходило у користування позивача;

- суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 463/1397/14;

- суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки тому, що визначальним при поділі будинку відповідно до часток співвласників є технічна можливість його поділу з повним відокремленням приміщень.

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив, що наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржувані рішення прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, відповідають критерію обґрунтованості, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 13 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Личаківського районного суду м. Львова матеріали справи № 463/6258/15-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2021 року матеріали справи № 463/6258/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу № 463/6258/15-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 березня 2010 року ОСОБА_1 (на час укладення договору купівлі-продажу прізвище ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є дублікат договору купівлі-продажу (реєстраційний № 8 від 04 лютого 2010 року, виданий Львівським державним нотаріальним архівом, оригінал посвідчений Першою Львівською державною нотаріальною конторою 22 листопада 1967 року за реєстраційним № 2-14626.

ОСОБА_3 набула право власності на 2/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 2/6 частки земельної ділянки на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В. А.

ОСОБА_2 набув право власності на 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/6 частки земельної ділянки на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В. А.

ОСОБА_1 та попередній власник будинку ОСОБА_5 погодили між собою фактичний порядок користування приміщеннями будинку відповідно до їх часток та подали заяву про розрахунок часток між співвласниками відповідно до встановленого порядку користування будинком, про що складено заяву на ім`я директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», посвідчену 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Олійник Г. Я.

На підставі поданої заяви ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 10 серпня 2008 року виготовлено висновок про визначення ідеальних часток в будинку між співвласниками, за яким частка співвласника ОСОБА_5 становить 57 %, або 57/100, а частка співвласника ОСОБА_1 - 43%, або 43/100.

Згідно з технічним паспортом будинковолодіння АДРЕСА_1 складається з таких приміщень, а саме:

Веранда літ. «а-1»:

- І - приміщення веранди, площею 12,9 кв. м;

Житловий будинок (літ. А-2):

1-й поверх:

- ІІ - коридор, площею 1,6 кв. м;

- ІІІ - коридор, площею 12,4 кв. м;

- 1-1 - туалет, площею 1,2 кв. м;

- 1-2 - ванна, площею 2,4 кв. м;

- 1-3 - кухня, площею 11,9 кв .м;

- 1-4 - житлова кімната, площею 19,6 кв. м;

- 1-5 - житлова кімната, площею 23,1 кв. м.

Всього по першому поверху разом з верандою - 85,1 кв. м.

2-ий поверх:

- І - коридор-сходова клітка, площею 8,5 кв. м;

- 2-1 - коридор, площею 3,7 кв. м;

- 2-2 - санвузол площею 3,9 кв. м;

- 2-3 - комірка, площею 1,0 кв. м;

- 2-4 - житлова кімната, площею 23,2 кв. м;

- 2-5 - житлова кімната, площею 20,0 кв. м;

- 2-6 - кухня, площею 12,7 кв. м.

Всього на 2-му поверсі будинку - 73,0 кв. м

Підвал:

- І- підвал, площею 21,3 кв. м;

- ІІ - підвал, площею 14,6 кв. м;

- ІІІ - підвал, площею 30,6 кв. м;

- ІV - підвал, площею 2,5 кв. м.

Всього по підвалу - 69,0 кв. м.

Загальна площа будинку складає 227,1 кв. м.

Також судами встановлено і сторони під час розгляду справи погодились, що фактично зайняті сторонами приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 виділені в окремі квартири, мають окремі договори із комунальними службами та обладнані окремими засобами обліку, квартира позивача - АДРЕСА_4 .

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач ОСОБА_1 володіє 1/2 частки земельної ділянки, призначеної для обслуговування спірного житлового будинку, кадастровий номер 4610137200:02:001:0020, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого 11 квітня 2006 року за № ЯГ049834, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 володіли цією земельною ділянкою на праві спільної часткової власності по 1/2 частки кожний.

Порядок користування земельною ділянкою визначений у договорі від 10 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та попереднім власником ОСОБА_5 , зафіксований у схемі розподілу земельної ділянки (пункт 4 договору). У пункті 5 договору про порядок користування земельною ділянкою зазначено, що цей договір є складовою частиною державного акта на право власності на земельну ділянку.

У державному акті на право власності на земельну ділянку, зареєстрованому 11 квітня 2006 року за № ЯГ049834, кадастровий номер 4610137200:02:001:0020 зазначено, що ОСОБА_2 став співвласником 1/6 частки земельної ділянки, а ОСОБА_4 належить 2/6 частки земельної ділянки.

ОСОБА_1 зверталася з листом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо виділу часток із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, посилаючись на договір із попереднім власником, однак згоди досягнуто не було.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16, житловий будинок АДРЕСА_1 практично поділений між співвласниками. Враховуючи технічну можливість реального розподілу будинку із врахуванням проведеного обстеження та його запланованого планувального рішення, експертом запропоновано варіанти виділу частини житлового будинку.

У висновку експерта від 26 грудня 2018 року № 31-18 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 зазначено, що при влаштуванні дверного прорізу для входу в підвал у віконному прорізі, розташованому в приміщенні, позначеному на плані підвалу під номером «І», не відбудеться втручання у несучі конструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , а відбудеться відновлення закладеного дверного прорізу, який був влаштований при спорудженні житлового будинку.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що має право на виділ своєї частки будинку АДРЕСА_1 на підставі статті 364 ЦК України, а відповідачі залишаються власниками з визначеними частками на іншу частину будинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно з частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 та від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16.

Ухвалюючи рішення у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій наведеного достатнім чином не врахували та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в цілому.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, як на підставу для відмови у задоволенні позову послався на відповідь Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 листопада 2016 року № 3305-1720 (т. 1 а. с. 108) та зазначив, що міжвідомча комісія не погодила запропоновані висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 варіанти розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 .

Верховний Суд із таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки відповідно до статті 152 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) виконання власником робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до обраного ОСОБА_1 варіанту № 2 виділу частини житлового буднику, за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16, співвласнику ОСОБА_1 запропоновано здійснити переобладнання приміщення коридору літ. «ІІІ» у комору та демонтувати сходи, обладнавши перекриття.

Отже, погодження на проведення такої реконструкції будинку не належить до компетенції Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Висновки суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про те, що позивачем не представлено проектні пропозиції на переобладнання та перепланування, не визначено їхню вартість, Верховний Суд також вважає безпідставним, оскільки відповідно до чинного законодавства проектні пропозиції виготовляються стороною спору після вирішення судом виділу із частки по конкретним варіантом, запропонованим експертом.

Аргументи суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про те, що на цей час відносини між відповідачами погіршилися і вони фактично сім`єю не проживають, є необґрунтованими, оскільки при виникненні спору між відповідачами, вони будуть виходити із частки, яка буде у їх володінні та розпорядженні після виділу частики ОСОБА_1 на підставі положень статті 364 ЦК України.

Посилання апеляційного суду на те, що висновок судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 ґрунтується на тому, що співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при цьому не враховано, що співвласником будинку є також ОСОБА_2 із часткою 1/6, Верховний Суд вважає слушними.

Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що предметом цього спору є виділ 1/2 частки вказаного житлового будинку, яка належить позивачці, а не поділ будинку між його співвласниками.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що позивач у справі ОСОБА_1 та попередній власник будинку ОСОБА_5 погодили між собою фактичний порядок користування приміщеннями будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 7), ця домовленість нотаріально посвідчена та обов`язкова для наступних власників, якими в цьому випадку є відповідачі у справі.

Фактично зайняті сторонами приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 виділені в окремі квартири, мають окремі договори із комунальними службами та обладнані окремими засобами обліку, квартира позивача - АДРЕСА_4 .

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 є технічна можливість виділу часток співвласникам та запропоновано три варіанти без втручання у несучі конструкції.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що право позивачки ОСОБА_1 на виділ своєї 1/2 частки будинку, при реальній технічній можливості її виділу, не може залежати від відносин інших співвласників, а зазначення у висновку експерта від 28 жовтня 2016 року № 057/16 лише одного із співвідповідачів, не змінює розміру частки позивачки, яка підлягає виділу.

Тому вказані посилання апеляційного суду, як підстава для відмови у задоволенні позову, є помилковими.

У оскаржуваній постанові апеляційний суд також зазначив, що захист права у розумінні позивачки, який полягає у застосуванні фактично негативних наслідків для відповідачів, є надто обтяжливим та неспівмірним із переслідуваною позивачкою метою та зобов`язанням, яке необхідно покласти на відповідачів в контексті матеріальних затрат та проведених будівельних робіт останніми, зокрема в приміщенні коридору літ. «ІІІ» першого поверху закласти дверний проріз (встановити перегородку), закласти дверний проріз з коридору літ. «ІІІ» до житлової кімнати № 1-5, переобладнати ганок літ. «а'» для зручного входу у приміщення веранди літ. «а-1» (приміщення літ. «І»), встановити подвійні двері для входу в веранду, або в приміщення житлової кімнати № 1-5, обладнати бетонний приямок для входу в підвал зі сторони дворового фасаду, з існуючого вікна підвалу і наявної ніші в підвальному приміщенні літ. «І» обладнати дверний проріз з встановленням дверей - таблиця № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 додатку до висновку, перенести лічильник з приміщення входу в підвал першого поверху, при цьому на позивачку ОСОБА_1 покладено обов`язок лише переобладнати приміщення входу в підвал коридору літ. «ІІІ» першого поверху у приміщення комори, демонтувати сходи, обладнавши перекриття.

Тобто апеляційний суд висловив незгоду з позицією позивача ОСОБА_1 про те, що найбільш прийнятним варіантом виділу для обох сторін буде варіант № 2, який запропонований експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 з роздільним користуванням приміщеннями житлового будинку.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду, але вважає, що вони також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 передбачено і інші варіанти виділу частки житлового будинку ОСОБА_1 , зокрема варіант № 1, який не передбачає жодних додаткових робіт для сторін та майже збігається з фактичним порядком користування приміщеннями у будинку АДРЕСА_1 відповідно до їх часток, що у свій час погоджений позивачем та попереднім власником будинку ОСОБА_5 та наразі залишається дійсним.

Отже, апеляційний суд у силу свої повноважень, визначених положенням статті 374 ЦПК України, мав право задовольнити позов ОСОБА_1 частково та з метою виконання одного з основних завдань цивільного судочинства - вирішення спору - обрати інший варіант виділу частини будинку із запропонованих експертизою, але вказаного не зробив та помилково відмовив у задоволенні позову повністю.

Оскільки апеляційний суд у оскаржуваній постанові дійшов висновку про неможливість виділу ОСОБА_1 допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_1 , то Верховний Суд, перевіряючи правильність вказаних висновків, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 ЖК України визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Пунктом 3.2.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 установлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (пункти 3.2.5, 3.2.7 Правил).

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що допоміжні приміщення, зокрема горище і підвал, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягають приватизації та не можуть бути поділені і виділені власнику квартири в багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.

Оскільки з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 (т. 1 а. с. 78) вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 - це спарений двоповерховий, з підвалом та горищем цегляний будинок, який складається з житлового будинку літ. «А-2» і прибудованої веранди літ. «а-1», а судами встановлено, що фактично зайняті сторонами приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 виділені в окремі квартири, то вказаний житловий будинок має ознаки багатоквартирного житлового будинку і його допоміжні приміщення, зокрема підвал та горище, не можуть бути предметом виділу судом.

Також Верховний Суд враховує, що у висновку судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 експертом зазначено, що позивачем на частині горища обладнані мансардні приміщення, дане перепланування виконане позивачем самовільно і не введено в експлуатацію.

Як зазначено вище, будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Тобто, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія щодо переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників, однак на таке переобладнання співвласники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згоди не давали.

Отже, висновки апеляційного суду про неможливість виділу ОСОБА_1 горища, як допоміжного приміщення у будинку АДРЕСА_1 є правильними. Також не підлягає виділу й допоміжне приміщення підвалу вказаного будинку.

Разом з тим Верховний Суд переконаний, що вказані висновки апеляційного суду також не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки апеляційний суд в силу свої повноважень, визначених положенням статті 374 ЦПК України, у процесі виділу частки ОСОБА_1 міг виключити згадані допоміжні приміщення із переліку приміщень для виділу з урахуванням частин співвласників та залишити їх у загальному користуванні, одна цього не зробив.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності підлягають частковому задоволенню.

При визначенні варіанту виділу 1/2 частини будинку, із запропонованих експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16, Верховний Суд вважає, що варіант № 1 висновку експертизи, за виключенням виділу горища та підвалу, є найбільш оптимальний та враховує інтереси обох сторін спору, а тому позовні вимоги про виділ ОСОБА_1 1/2 частини будинку треба задовольнити саме не його основі.

У зазначеному варіанті відсутня необхідність перепланування, майже повністю залишається дійсним усталений порядок користування сторонами приміщеннями будинку АДРЕСА_1 .

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені судами повно, досліджено усі наявні у справі докази, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги та часткове задоволення позовних вимог відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає частковому стягненню фактично сплачений останньою судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у сумі 1 583,50 грн ((487,20 грн + 730,80 грн + 1 949,00 грн)/2).

Керуючись статтями 141, 406, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 рокускасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_1 відповідно до належної їй 1/2 частки у будинку АДРЕСА_1 приміщення згідно варіантом № 1 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судово-будівельної експертизи у цивільній справі № 463/6258/15-ц, складеному 28 жовтня 2016 року експертом Табунщик Т. Я., а саме: приміщення у житловому будинку літ. «А-2» - зелений колір таблиці № 2 і № 3 додатку до висновку, без урахування горища та підвалу:

Перший поверх:

- ІІІ - частину коридора - сходова клітка площею 4,0 кв. м (див. зелений колір таблиці № 2 додатку до висновку).

У спільному користуванні (володінні) залишити:

- ІІ - коридор, площею 1,6 кв. м;

- ІІІ - частину коридору, площею 5,2 кв. м;

- ІІІ - частину коридору - вхід у підвал, площею 2,2 кв. м; співвласникам (див. оранжевий колір таблиці № 2 додатку до висновку).

Всього на першому поверсі будинку - 8,5 кв. м.

Другий поверх:

- І - коридор-сходова клітка, площею 8,5 кв. м;

- 2-1 - коридор, площею 3,7 кв. м;

- 2-2 - санвузол площею 3,9 кв. м;

- 2-3 - комірка, площею 1,0 кв. м;

- 2-4 - житлова кімната, площею 23,2 кв. м;

- 2-5 - житлова кімната, площею 20,0 кв. м;

- 2-6 - кухня, площею 12,7 кв. м (див. зелений колір таблиці № 3 додатку до висновку).

Всього на 2-му поверсі будинку - 73,0 кв. м (див. зелений колір таблиці № 3 додатку до висновку). Разом у будинку - 81,0 кв. м.

Також ОСОБА_1 передати у власність два балкони літ. «б» і «б'», гараж літ. «Б».

Вхідний ганок, ворота, огорожу, горище і підвал - залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скаргу сумі 1 583,50 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик