Постанова

від 11.11.2020 по справі 463/6258/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 463/6258/15-ц

провадження № 61-13129св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

16 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів, який неодноразово уточнювала в процесі розгляду справи. За уточненими позовними вимогами просила виділити їй відповідно до належної 1/2 частки у будинку АДРЕСА_1 приміщення згідно варіанту № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 28 жовтня 2016 року по даній справі; припинити право спільної часткової власності позивача у будинку за АДРЕСА_1 .

Позов мотивувала тим, що володіє 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності. З попереднім власником ОСОБА_4 було встановлено порядок користування таким будинком, про що було складено заяву на ім`я директора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі - ОКП ЛОР БТІ та ЕО ), посвідчену 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори. На підставі поданої заяви ОКП ЛОР БТІ та ЕО 10 жовтня 2008 року зроблено висновок про визначення ідеальних часток у будинку між співвласниками. Оскільки відповідачі стали співвласниками спірного будинку після смерті ОСОБА_4 , враховуючи те, що нові власники продовжують користуватися тими ж приміщеннями, якими користувався ОСОБА_4 , до них перейшли відповідні обов`язки. Фактично зайняті співвласниками приміщення у будинку за АДРЕСА_1 виділені в окремі квартири, мають окремі договори з комунальними службами та обладнані окремими засобами обліку, а саме: позивачу належить квартира АДРЕСА_2 . На пропозицію до відповідачів щодо виділу в натурі частки із спільного майна та пропозицію укласти договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна відповідачі не погодились, що порушує права позивача щодо володіння належним майном.

Зазначає, що варіант № 2 висновку експертизи від 28 жовтня 2016 року є найбільш оптимальний та враховує інтереси обох сторін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 відповідно до належної їй 1/2 частки у будинку АДРЕСА_1 приміщення згідно варіанту № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судово-будівельної експертизи, складеної 28 жовтня 2016 року експертом Табунщик Т. Я. , а саме: приміщення у житловому будинку літ. А-2-зелений колір таблиці № 3 і № 5 додатку до висновку: 1-ий поверх: ІІ-коридор площею 1,6 кв. м; ІІІ-частину коридору площею 9,2 кв. м; ІІІ-частину коридору-вхід в підвал площею 2,2 кв. м; всього по першому поверху 13,0 кв. м (дивитись зелений колір таблиці № 5 додатку до висновку). 2-ий поверх: 1 - коридор-сходова клітка площею 8,5 кв. м; 2-1 - коридор площею 3,7 кв. м; 2-2 - санвузол площею 3,9 кв. м; 2-3 - комірка площею 1,0 кв. м; 2-4 - житлова кімната площею 23,2 кв. м; 2-5 - житлова кімната площею 20,0 кв. м; 2-6 - кухня площею 12,7 кв. м; всього по 2-му поверху житлового будинку літ. А-2 - 73,0 кв. м (дивитись зелений колір таблиці № 3 додатку до висновку). Разом по будинку 86,0 кв. м. Горище житлового будинку надано повністю у користування власника ОСОБА_1 для можливості обслуговування конструкцій даху і покрівлі і утримання їх в належному стані, так як таке знаходиться над приміщенням ОСОБА_1 , що відповідає домовленості з попереднім власником та визначається експертом. ОСОБА_1 передано у власність два балкони літ. б і б' , вхідний ганок літ а і гараж літ. Б . Ганок літ а' передано у власність ОСОБА_3 . Ворота і огорожу залишено у спільному користуванні.

Стягнуто грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 в сумі 31 858,50 грн. Частки при визначеному варіанті розподілу встановлено наступними: власник 1/2 ідеальної частки ОСОБА_1 володіє 47/100 частки (543875,5 : 1151468); власник 1/2 ідеальної частки ОСОБА_3 володіє 53/100 частки (607592,5 : 1151468). Вхід у квартиру власника ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_3 ) здійснюватиметься через веранду літ а-1 . При даному варіанті розподілу ОСОБА_3 вказано провести наступні роботи: в приміщенні коридору літ. ІІІ першого поверху закласти дверний проріз (встановити перегородку); закласти дверний проріз з коридору літ. ІІІ до житлової кімнати літ. 1-5; переобладнати ганок літ. а' для зручного входу у приміщення веранди літ. а-1 (приміщення літ. І); встановити подвійні двері для входу в веранду, або в приміщення житлової кімнати літ. 1-5; обладнати бетонний приямок для входу в підвал зі сторони дворового фасаду; з існуючого вікна підвалу і наявної ніші в підвальному приміщенні літ. І обладнати дверний проріз з встановленням дверей - таблиця № 4 і № 5 додатку до висновку; перенести лічильник з приміщення входу в підвал першого поверху. ОСОБА_1 вказано провести такі роботи: приміщення входу в підвал коридору літ. ІІІ першого поверху переобладнати у приміщення комори, демонтувати сходи, обладнавши перекриття.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між позивачем та попереднім власником спірного житлового будинку було досягнуто згоди щодо володіння та користування приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_1 і ця домовленість нотаріально посвідчена та обов`язкова для наступних власників, якими в даному випадку є відповідачі по справі.

Згідно висновку № 057/16 судової будівельно-технічної експертизи є технічна можливість виділу часток співвласникам та запропоновано три варіанти без втручання у несучі конструкції. При визначенні варіанту виділу часток, запропонованих експертом найбільш прийнятним варіантом виділу для обох сторін є варіант № 2, який запропонований експертом з роздільним користуванням приміщеннями житлового будинку. Окрім цього, при зазначеному варіанті пропонуються незначні перепланування, які полягають у зміні цільового призначення деяких приміщень та їх переобладнання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Личаківського районного суду міста Львова.

03 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 03 листопада 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи. Заявники зазначають, що обраний судом апеляційної інстанції варіант розподілу спірного будинку порушує державні будівельні норми та не забезпечує баланс інтересів кожного із співвласників. Позивач частину горища самовільно перепланувала під мансардні приміщення. Самочинно збудовані об`єкти нерухомості не підлягають поділу. Вказують, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спірний будинок належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2 частини), ОСОБА_2 (1/6 частини) та ОСОБА_3 (2/6 частини).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 березня 2010 року позивач по справі ОСОБА_1 (на час укладення договору купівлі-продажу прізвище ОСОБА_8 є власником 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - дублікат договору купівлі-продажу (реєстраційний № 8 від 04 лютого 2010 року, виданий Львівським державним нотаріальним архівом, оригінал посвідчений Першою Львівською держнотконторою 22 листопада 1967 року за реєстраційним № 2-14626 (т. 1 а. с. 6).

Відповідач по справі ОСОБА_3 набула право власності на 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 26 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В. А. (т. 1 а. с. 178-179).

Відповідач по справі ОСОБА_2 набув право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_5 на підставі договору дарування від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В. А. (т. 1 а. с. 178-179).

Позивач по справі ОСОБА_1 та попередній власник будинку ОСОБА_4 погодили між собою фактичний порядок користування приміщеннями будинку відповідно до їх часток та подали заяву про розрахунок часток між співвласниками відповідно до встановленого порядку користування будинком, про що складено заяву на ім`я директора ОКП ЛОР БТІ та ЕО , посвідчену 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Олійник Г. Я. (т. 1 а. с. 7).

На підставі поданої заяви ОКП ЛОР БТІ та ЕО 10 серпня 2008 року зроблено висновок про визначення ідеальних часток в будинку між співвласниками (т. 1 а. с. 8).

Сторони не заперечують, що фактично зайняті ними, як співвласниками, приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 виділені в окремі квартири, мають окремі договори із комунальними службами та обладнані окремими засобами обліку, квартира позивача - № 1, квартира відповідачів - № 2.

Згідно з витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач ОСОБА_1 володіє 1/2 частки на земельну ділянку, призначену для обслуговування спірного житлового будинку, кадастровий номер 4610137200:02:001:0020 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 37).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого 11 квітня 2006 року № ЯГ049834 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 володіли даною земельною ділянкою на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожний.

Порядок користування земельною ділянкою був визначений у договорі від 10 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та попереднім власником ОСОБА_4 , зафіксований у схемі розподілу земельної ділянки (пункт 4 договору). У пункті 5 договору про порядок користування земельною ділянкою зазначено, що даний договір є складовою частиною державного акту на право власності на земельну ділянку (т. 1 а. с. 38, 39).

У державному акті на право власності на земельну ділянку, зареєстрованому 11 квітня 2006 року за № ЯГ049834, кадастровий номер 4610137200:02:001:0020 зазначено, що ОСОБА_2 став співвласником 1/6 частки земельної ділянки, а ОСОБА_3 належить 2/6 земельної ділянки. (т. 1 а. с. 36).

Позивач ОСОБА_1 зверталася з листом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо виділу часток із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, посилаючись на договір із попереднім власником, однак згоди досягнуто не було.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 житловий будинок АДРЕСА_1 практично поділений між співвласниками. Враховуючи технічну можливість реального розподілу будинку із врахуванням проведеного обстеження та його запланованого планувального рішення, експертом запропоновано варіанти виділу частини житлового будинку (т. 1 а. с. 77-106).

У висновку експерта № 31-18 від 26 грудня 2018 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_1 зазначено, що при влаштуванні дверного прорізу для входу в підвал у віконному прорізі, розташованому в приміщенні, позначеному на плані підвалу під номером І не відбудеться втручання у несучі конструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , а відбудеться відновлення закладеного дверного прорізу, який був влаштований при спорудженні житлового будинку (т. 2 а. с. 33-41).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки лише з ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції не врахував та не звернув уваги на те, що згідно з витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2 частина), ОСОБА_2 (1/6 частина) та ОСОБА_3 (2/6 частини).

Висновок судової експертизи, який покладений в основу постанови апеляційного суду ґрунтується на тому, що співвласниками спірного житлового будинку є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . При цьому не враховано, що співвласником будинку є також ОСОБА_2 , про що зазначав у своєму рішенні суд першої інстанції, а також наголошують відповідачі у касаційній скарзі.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив важливих для вирішення цього спору фактичних обставин, що стосуються кола співвласників спірного житлового будинку. При цьому апеляційний суд не лише провів виділ в натурі частки позивача, але й виділив відповідачу ОСОБА_3 у власність ганок літ а' , стягнув із неї грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки, визначив за нею частку в розмірі 53/100, без урахування частки ОСОБА_2 .

Передаючи у користування ОСОБА_1 горище житлового будинку повністю, апеляційний суд зазначив про наявність такої домовленості із попереднім власником, проте не вказав, на основі яких доказів зробив такий висновок та чи відображена така домовленість у заяві на ім`я директора ОКП ЛОР БТІ та ЕО , посвідченій 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Олійник Г. Я. (т. 1 а. с. 7).

Оскільки на стадії касаційного перегляду справи виправити вказані недоліки неможливо, тому постанова суду апеляційної інстанції має бути скасована з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, не встановивши фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та допустивши зазначені порушення норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції з питань факту та права, а касаційна - з питань права.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а апеляційний суд не дослідив усі зібрані у справі докази та не встановив обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 417, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська