Постанова

від 15.08.2022 по справі 926/4243/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2022 р. Справа №926/4243/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Залуцький Д.,

за участю представників сторін:

позивача: Бартусевич В.М.,

відповідача:Юзьків М.І,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької міської ради від 30.03.2022 №01-02/18-1894/1 (вх. суду від 07.04.2022 №01-05/789/22)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2022, повний текст рішення складено 28.02.2022,

у справі № 926/4243/21 (суддя Тинок О.С., м.Чернівці)

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД"

до відповідача: Чернівецької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування пунктів 4.1. та 4.2. рішення 9 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №453 від 28.09.2021

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У жовтні 2021року ТзДВ "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування пунктів 4.1. та 4.2. рішення 9 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №453 від 28.09.2021.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,144га за кадастровим номером №7310136600:14:001:0033, розташованої на вул. Коростишівська,8, на підставі державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ№001449 від 31.01.2001, з подальшими змінами в землекористуванні. На вказаній земельній ділянці розташовані належні позивачу нежитлові будівлі та споруди, частину з яких позивач на підставі договорів купівлі-продажу віджучив, а саме: за договором від 24.04.2019 продано ОСОБА_2 частину головного корпусу під літ. «Б» площею 1747,40кв.м; за договором від 28.05.2021 ОСОБА_1 продано будівлю котельні під літ. «Х» площею 320,10кв.м; за договором від 09.06.2021 ОСОБА_1 продано будівлю мазутної під літ. «Е» площею 27,60кв.м, будівля складу солі під літ. «Ш» площею 33,00кв.м, навіс для солі під літ. «Щ», трубу котельні І, оранжерею V.

24.06.2021 позивач звернувся до міської ради із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 3,144га, з них№1-площею 2,981га, та №2-площею 0,2260га у зв`язку з переходом права власності на частину нерухомого майна до ОСОБА_1

28.09.2021 міською радою прийнято рішення №453, п. 4 якого надано позивачу дозвіл на поділ земельної ділянки у зв`язку з переходи права власності на частину нерухомого майна до ОСОБА_1 ; п.4.1 припинено постійне право користування позивача земельною ділянкою площею 3,144га та визнано припиненим державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ№001449 від 31.01.2001 у зв`язку з переходи права власності на частину нерухомого майна до ОСОБА_1 ; п.4.2 зобов`язано позивача звернутись до ЦНАП Чернівецької міської ради із заявою щодо отримання в оренду земельної ділянки.

Позивач вважає пункти 4.1. та 4.2. рішення ради №453 від 28.09.2021 незаконними, оскільки внаслідок придбання ОСОБА_1 частини нерухомого майна в силу вимог ст. ст. 120, 141 ЗК України у позивача припинилось право користування частиною земельної ділянки, на якій розташоване відчужене майно, інша ж частина, на якій знаходиться майно товариства, залишається у постійному користуванні товариства. Позивач вказує, що в такому випадку зміни в умови землекористування вносяться місцевою радою на підставі проекта розподілу земельної ділянки і реалізовується шляхом внесення змін до державного акту на право постійного користування землею в частині площі, а не прийняття рішення про припинення права постійного користування та визнання припиненим акту на право постійного користування.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2022 у справі №926/4243/21 позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано пункти 4.1. та 4.2 рішення 9 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради Про розгляд звернень юридичних осіб стосовно надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань № 453 від 28.09.2021 в частині припинення Товариству з обмеженою відповідальністю Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма Акцент ЛТД права постійного користування земельною ділянкою за адресою вул. Коростишівська, 8, площею 3,1440 га для виробничих потреб, визнання припиненим державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 31.01.2001 №1752, у зв`язку із переходом власності на частину нерухомого майна до ОСОБА_1 та зобов`язання ТДВ Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма Акцент ЛТД звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради щодо отримання в оренду земельної ділянки за адресою вул. Коростишівська, 8.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 270,00 грн судового збору та 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, оскільки відповідно до приписів ч.1. ст. 79-1, частин 1,2, 6 ст. 120 ЗК України право користування земельної ділянки розповсюджується на її відповідну частину. Пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2020 року справа №904/6059/19, суд вказав, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв`язку з чим зміна кадастрового номера, здійснена з дотриманням вищенаведених норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями статті 141 Земельного кодексу України для припинення права постійного користування земельною ділянкою. Оскільки у даній справі позивач, звертаючись до Чернівецької міської ради з клопотанням про поділ вказаної земельної ділянки, не надавав згоди на вилучення всієї земельної ділянки, що підтверджується копією заяви до компетентних органів від 24.06.2021, в якій позивач просить здійснити поділ земельної ділянки на дві земельні ділянки у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України, для припинення права позивача постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, суд відхилив доводи відповідача про відсутність предмету спору з посиланнями на прийняття міською радою рішення від 01.12.2021 № 624, яким (п.13) скасовано п. 4 рішення №453, вказавши, що рішенням №624 визнано таким, що втратило чинність п.4 рішення №453 в частині надання позивачу дозволу на поділ земельної ділянки, однак оскаржувані позивачем 4.1. та 4.2 рішення № 453 в частині припинення права користування та визнання припиненим державного акту є чинними.

Також, дослідивши надані позивачем договір від 01.01.2019 року про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Бартусевич В.М. та ТДВ ЧВТКФ "Акцент ЛТД", додаткову угоду до договору № 5 від 02.09.2021, акт від 01.01.2021 приймання-передачі наданих послуг по договору, на підставі ст. 129 ГПК України суд вказав про наявність підстав для відшкодування позивачем на користь відповідача 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що міська рада прийняла рішення 01.12.2021 № 624, пунктом 13 якого визнано таким, що втратив чинність п.4 рішення від 28.09.2021 №453, а тому апелянт вважає, що оскаржувані у даній справі підпункти 4.1, 4.2 є похідними від пункту 4 і такі також втратили свою чинність, що свідчить про відсутність предмету спору. Посилаючись на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2022, вказує, що право постійного користування позивача є зареєстрованим та не припиненим. Також, скаржник оскаржує рішення в частині стягнутих з нього витрат на правову допомогу, зазначаючи, що позивач не надав жодних розрахунків вартості наданих послуг, документів на підтвердження їх ринкової вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Позивач вказує, що зі змісту п.13 рішення №624 від 01.12.2021 вбачається, що п.4 рішення №453 визнано таким, що втратив чинність виключно в частині надання позивачу дозволу на поділ земельної ділянки, а припинення права постійного користування, яке відбулось на підставі спірних пунктів 4.1,4.2 є чинними. Посилаючись на рішення ЄСПЛ «Щокін проти України», позивач вказує, що у випадку неоднозначного або множинного тлумачення змісту нормативного акту, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий підхід для особи. Зазначає, що поділ земельної ділянки має наслідок скасування державної реєстрації земельної ділянки із скасуванням кадастрового номера №7310136600:14:001:0033 та здійснення державної реєстрації ділянок, які утворились внаслідок поділу, при цьому зміна межі, площі, кадастрового номера ділянки у зв`язку з поділом не змінює прав позивача, набутих на цю ділянку на підставі акту на право постійного користування та не є підставою для припинення права постійного користування нею. Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є способом набуття права постійного користування, а є похідною від юридичного факту, на підставі таке речове право виникло, оспорювані пункти 4.1,4.2, якими припинено право постійного користування та визнано припинено державний акт на право постійного користування, порушують права позивача.

Щодо заперечень скаржника в частині відшкодування судом судових витрат позивач зазначає, що сума гонорару адвоката визначена сторонами у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, при цьому відповідач не доводив перед судом наявності підстав для зменшення витрат на правову допомогу.

21.06.2022 позивач подав клопотання про стягнення з відповідача 7000,00грн витрат на правову допомогу, надану в апеляційному суді, до якої додано додаткову угоду №6 від 15.04.2022 до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2022, платіжне доручення №867 від 09.05.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 926/4243/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Так, ухвалою від 12.07.2022 розгляд справи відкладено на 16.08.2022.

У судовому засіданні 16.08.2022 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.

Представник позивача заперечив щодо апеляційної скарги та надали усні пояснення.

Третя особа не забезпечила явки свого представника в судове засідання, факт отримання представником третьої особи ухвали від 12.07.2022 підтверджується відповідною заявою.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Земельна ділянка площею 3.144 га за адресою: м. Чернівці, вулиця Коростишівська, 8 за кадастровим номером 7310136600:14:001:0033 належить ТДВ ЧВТКФ "АКЦЕНТ ЛТД" на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ№001449 (зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №1752), виданого 31.01.2001 Чернівецькою міською Радою на підставі рішення Чернівецької міської Ради народних депутатів від 17 серпня 1993 року №441/15; з наступними змінами в землекористуванні від 07 вересня 1999 року №624/18; від 07 березня 2000 року №175/5; від 18 вересня 2000 року №688/18, від 24 квітня 2003 року №200, від 02 грудня 2004 року № 594, від 29 травня 2014 року №1221.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:14:001:0033, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД» земельною ділянкою площею 3.144 га за адресою: вул.Коростишівська, 8 за кадастровим номером 7310136600:14:001:0033 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Номер запису про речове право 24745204 від 06.02.2018.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та схематичного плану земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:14:001:0033 за адресою: вул.Коростишівська, 8 розташовані нежитлові будівлі та споруди, що складаються з: будівля магазину літ.А' загальною площею 349,50 кв.м; частина головного корпусу літ.Б загальною площею 11567,10 кв.м; склад гуми літ. Б' загальною площею 47,50 кв.м; допоміжний корпус літ. В загальною площею 3725,30 кв.м; склад поліуританової підошви літ.В', склад поліуритенової підошви літ. Г', склад-ангар літ. Д' площею 406.20 кв.м; розподільчий пункт 6кВт літ.КК площею 41,30 кв.м; прохідна літ. ЛЛ площею 20.20 кв.м; склад ПММ літ. Т, площею 64,10 кв.м; склад літ.У, площею 462,80 кв.м; насосна станція літ. Ф площею 65,70 кв.м; склад запчастин літ.Ю площею 225,70 кв.м; склад готової продукції літ.Я площею 542,00 кв.м; пожежний резервуар II; яма для цистерн III, резервуар води IV, будівля котельні літ. X загальною площею 320,10 кв.м, будівля мазутної літ. Е загальною площею 27,60 кв.м, будівля складу солі літ. ПІ загальною площею 33,00кв.м., навіс для солі літ. Щ, труба котельні І, оранжерея V, що належали ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10.05.2012 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 01 вересня 2021 року, 24.04.2019 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД» відчужило громадянину ОСОБА_3 частину головного корпусу літера Б, а саме приміщення: 16-1 - 16-27, загальною площею - 1747,40 кв.м., що складають 7/100 частин нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

28.05.2021 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД» відчужило громадянину ОСОБА_1 будівлю котельні літ. X загальною площею 320,10 кв.м, що складає 5/100 частин нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

09.06.2021 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД» відчужило громадянину ОСОБА_1 будівлю мазутної літ. Е загальною площею 27,60 кв.м, будівлю складу солі літ. Ш загальною площею 33,00кв.м., навіс для солі літ. ІД, трубу котельні І, оранжерею V, що складає 2/100 частин нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136600:14:001:0033 за адресою: АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі та споруди з яких:

- 86/100 частин, що складаються з: будівля магазину літ.А' загальною площею 349,50 кв.м; частина головного корпусу літ.Б загальною площею 11567,10 кв.м; склад гуми літ. Б' загальною площею 47,50 кв.м; допоміжний корпус літ. В загальною площею 3725,30 кв.м; склад поліуританової підошви літ.В', склад поліуритенової підошви літ. Г\ склад-ангар літ. Д' площею 406.20 кв.м; розподільчий пункт 6кВт літ.КК площею 41,30 кв.м; прохідна літ. ЛЛ площею 20.20 кв.м; склад ПММ літ. Т, площею 64,10 кв.м; склад літ.У, площею 462,80 кв.м; насосна станція літ. Ф площею 65,70 кв.м; склад запчастин літ.Ю площею 225,70 кв.м; склад готової продукції літ.Я площею 542,00 кв.м; пожежний резервуар II; яма для цистерн III, резервуар води IV належать ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД»,

- 7/100 частин, що складаються в головному корпусі літера Б з приміщень: 16-1 - 16- 27, загальною площею - 1747,40 кв.м належать ОСОБА_3 ,

- 5/100 частин, що складаються з: будівля котельні літ. X загальною площею 320,10 кв.м належать ОСОБА_1 ,

- 2/100 частини, що складаються з: будівля мазутної літ. Е загальною площею 27,60 кв.м, будівля складу солі літ. Ш загальною площею 33,00кв.м., навіс для солі літ. ІД, труба котельні І, оранжерея V належать ОСОБА_1

24.06.2021 ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД» звернулось до Чернівецької міської ради з заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 3,1440 га (кадастровий номер 7310136600:14:001:0033) для виробничих потреб (код 11.02), на 2 (дві) земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 2,9180 га, №2- орієнтовною площею 0,2260 га, у зв`язку із переходом права власності на частину нерухомого майна(том 1.а.с. 15).

28.09.2021 Чернівецькою міською радою прийнято рішення за № 453 «Про розгляд звернень юридичних осіб стосовно надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, визнання такими, що втратили чинність окремих пунктів рішень з цих питань», згідно з яким вирішено:

4. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька виробничо - торговельна колективна фірма «Акцент ЛТД», дозвіл на поділ земельної ділянки за адресою Коростишівська,8, площею 3,1440 га (кадастровий номер 7310136600:14:001:0033) для виробничих потреб (код 11.02), на 2 (дві) земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 2,9180 га, №2- орієнтовною площею 0,2260 га, у зв`язку із переходом права власності на частину нерухомого майна до ОСОБА_1 (підстава: заява ТзОВ «Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма «Акцент ЛТД», зареєстрована 25.06.2021р. за №04/01-08/1-79 (ЦНАП), витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.05.2021р. №258909675, від 09.06.2021р. №260734248, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.06.2021р. №262852643).

4.1.Припинити Чернівецькій виробничо-торговельній колективній фірмі «Акцент ЛТД» право постійного користування земельною ділянкою за адресою Коростишівська,8, площею 3,1440га для виробничих потреб та визнати припиненим державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 31.01.2001 №1752, у зв`язку із переходом власності на частину нерухомого майна до ОСОБА_1 (підстава: стаття 141 Земельного кодексу України, договори купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2021р. №518 та від 09.06.2021р. №582).

4.2.Чернівецькій виробничо-торговельній колективній фірмі «Акцент ЛТД» та ОСОБА_1 звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради щодо отримання в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Провадження у даній справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021.

01.12.2021 Чернівецькою міською радою прийнято рішення №624 «Про розгляд звернень громадян щодо поновлення договорів оренди землі, надання в оренду земельних ділянок для обслуговування нежитлових приміщень», згідно з яким вирішено(том 1,а.с. 118):

П.13 визнати таким, що втратив чинність пункт 4 рішення міської ради від 28.09.2021 №453 «Про розгляд звернень юридичних осіб стосовно надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" дозволу на поділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 3,1440 га (кадастровий номер 7310136600:14:001:0033) для виробничих потреб (код 11.02), на 2 (дві) земельні ділянки, з них: № 1 орієнтовною площею 2,9180 га, № 2 орієнтовною площею 0,2260 га, у зв`язку із припиненням права постійного користування.

П.13.1 надано дозвіл на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:14:001:0033 для виробничих потреб (код 11.02) на 2 (дві) земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 2,9180 га, №2- орієнтовною площею 0,2260 га, у зв`язку із переходом права власності на частину нерухомого майна до ОСОБА_1 (підстава: заява ОСОБА_1 від 20.10.2021).

П.13.2 уповноважено ОСОБА_1 виступити замовником з виготовлення технічної документації з поділу земельної ділянки за адресою вул.Коростишівська,8, площею 3,1440 га (кадастровий номер 7310136600:14:001:0033).

З матеріалів даної справи вбачається, що адвокат ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД» Бартусевич В. звернувся до Чернівецької міської ради з адвокатським запитом від 10.12.2021 №48 щодо повідомлення чи є чинними на момент запиту пункти 4.1,4.2 рішення №453, у відповідь на який Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради листом від 16.12.2021 №Б-34470-24/01 повідомив, що підпункти 4.1,4.2 пункту 4 рішення №453 втратили чинність згідно з рішенням ради №624 від 01.12.2021(том 116-117).

Разом з тим, у відповідь на поданий 23.12.2021 адвокатський запит представника позивача №53 щодо питання, чи є чинним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 31.01.2001 № І-ЧВ№001449, у відповідь на який Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради листом від 29.12.2021 №Б-3676/0-24/01 повідомив, що відповідно до рішення №624 від 01.12.2021 визнано таким, що втратив чинність пункт 4 рішення міської ради від 28.09.2021 №453 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" дозволу на поділ земельної ділянки за адресою вул.Коростишівська,8, площею 3,1440 га (кадастровий номер 7310136600:14:001:0033) для виробничих потреб (код 11.02), на 2 (дві) земельні ділянки, з них: № 1 орієнтовною площею 2,9180 га, № 2 орієнтовною площею 0,2260 га, у зв`язку із припиненням права постійного користування(том 1,а.с.121).

Аналогічну відповідь про втрату чинності п.4 рішення №453 в частині надання позивачу дозволу на поділ ділянки Департамент урбаністики та архітектури надав в листі від 19.01.2022 на адвокатський запит представника позивача від 14.01.2022 (том 1,а.с. 158)

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги ТзДВ "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" про визнання незаконним та скасування пунктів 4.1. та 4.2. рішення 9 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №453 від 28.09.2021, якими припинено право позивача постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул.Коростишівська,8, площею 3,1440 га для виробничих потреб, та визнано припиненим державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 31 січня 2001 року № 1752, у зв`язку з переходом права власності на частину нерухомого майна Жованику В.А.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТДВ ЧВТКФ "АКЦЕНТ ЛТД" належить право постійного користування земельною ділянкою площею 3.144 га за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 7310136600:14:001:0033 на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ№001449 (зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №1752), виданого 31.01.2001.

На зазначені земельні ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, частину яких упродовж 2021року позивач віджучив, зокрема, гр. ОСОБА_1 . Станом на момент подання позову відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці площею 3.144 га розташовані нежитлові будівлі та споруди з яких:

- 86/100 частин, що складаються з: будівля магазину літ.А' загальною площею 349,50 кв.м; частина головного корпусу літ.Б загальною площею 11567,10 кв.м; склад гуми літ. Б' загальною площею 47,50 кв.м; допоміжний корпус літ. В загальною площею 3725,30 кв.м; склад поліуританової підошви літ.В', склад поліуритенової підошви літ. Г\ склад-ангар літ. Д' площею 406.20 кв.м; розподільчий пункт 6кВт літ.КК площею 41,30 кв.м; прохідна літ. ЛЛ площею 20.20 кв.м; склад ПММ літ. Т, площею 64,10 кв.м; склад літ.У, площею 462,80 кв.м; насосна станція літ. Ф площею 65,70 кв.м; склад запчастин літ.Ю площею 225,70 кв.м; склад готової продукції літ.Я площею 542,00 кв.м; пожежний резервуар II; яма для цистерн III, резервуар води IV належать ТДВ ЧВТКФ «Акцент ЛТД»,

- 7/100 частин, що складаються в головному корпусі літера Б з приміщень: 16-1 - 16- 27, загальною площею - 1747,40 кв.м належать ОСОБА_3 ,

- 5/100 частин, що складаються з: будівля котельні літ. X загальною площею 320,10 кв.м належать ОСОБА_1 ,

- 2/100 частини, що складаються з: будівля мазутної літ. Е загальною площею 27,60 кв.м, будівля складу солі літ. Ш загальною площею 33,00кв.м., навіс для солі літ. ІД, труба котельні І, оранжерея V належать ОСОБА_1 .

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі державного акта) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина 1 статті 123 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Отже, земельна ділянка за адресою: м. Чернівці. вул. Коростишівська, 8, загальною площею 3,144 га, перебуває у користуванні ТзДВ «Акцент ЛТД» на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ № 001449 від 31.01.2001, є сформованою, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоєно кадастровий номер 7310136600:14:001:0033.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ТзДВ «Акцент ЛТД» подаючи 24.6.2021 до Чкернівецької міської ради заяву про надання дозволу на поділ земельної ділянки 7310136600:14:001:0033 у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, не надавало згоди на вилучення всієї земельної ділянки.

Отже, підстави передбачених положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України для припинення права позивача постійного користування земельною ділянкою, у даному випадку відсутні.

Положеннями частин 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

За змістом положень частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти (ч. 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абз. 1 та 2 ч. 6).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (див. пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Правовий аналіз вищенаведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу місцевого самоврядування; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Зазначене дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення ради прийнято без урахування положень земельного законодавства щодо поділу земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать різним власникам.

Крім того, враховуючи імперативні положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину(наведений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2020 справа №904/6059/19).

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Згідно з пунктом б) частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

Відповідно до пункту й) частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (частина 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій").

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою, за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою (ч. 1). Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою (ч. 2).

За змістом частини 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок (абзац 1 частини 10 статті 24 вказаного Закону).

Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

За змістом пункту 49 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 - 137 цього Порядку.

Згідно з пунктом 136 цього Порядку відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку.

Зазначені норми права вказують на те, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв`язку з чим зміна кадастрового номера, здійснена з дотриманням вищенаведених норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями статті 141 Земельного кодексу України для, припинення права постійного користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що припинення права постійного користування позивача на земельну ділянку площею 3,144 га здійснено з порушенням положень статті 79-1, частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, статті 19 Конституції України, за відсутності добровільної відмови позивача від права користування усією земельною ділянкою, тому порушене право підлягає захисту шляхом визнання незаконним та скасування оспорюваних пунктів 4.1, 4.2 .1. та 4.2 рішення 9 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради № 453 від 28.09.2021.

Доводи апеляційної скарги відсутність предмету спору у даній справі, оскільки міська рада прийняла рішення 01.12.2021 № 624, пунктом 13 якого визнано таким, що втратив чинність п.4 рішення від 28.09.2021 №453, а тому апелянт вважає, що оскаржувані у даній справі підпункти 4.1, 4.2 є похідними від пункту 4 і такі також втратили свою чинність, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Дійсно, як вбачається з матеріалів даної справи, після відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі ухвалою від 21.10.2021 Чернівецька міська рада прийняла рішення за №624 від 01.12.2021, п. 13 якого вирішила визнати таким, що втратив чинність пункт 4 рішення міської ради від 28.09.2021 №453 «Про розгляд звернень юридичних осіб стосовно надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" дозволу на поділ земельної ділянки за адресою вул.Коростишівська,8, площею 3,1440 га (кадастровий номер 7310136600:14:001:0033) для виробничих потреб (код 11.02), на 2 (дві) земельні ділянки, з них: № 1 орієнтовною площею 2,9180 га, № 2 орієнтовною площею 0,2260 га, у зв`язку із припиненням права постійного користування.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у відповідь на подані представником позивача адвокатський запит чи є чинними на момент запиту пункти 4.1,4.2 рішення №453 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради листом від 16.12.2021 №Б-34470-24/01 повідомив, що підпункти 4.1,4.2 пункту 4 рішення №453 втратили чинність згідно з рішенням ради №624 від 01.12.2021. Однак, на пізніше поданий запит щодо питання, чи є чинним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 31.01.2001 № І-ЧВ№001449, Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради листом від 29.12.2021 №Б-3676/0-24/01 повідомив, що відповідно до рішення №624 від 01.12.2021 визнано таким, що втратив чинність пункт 4 рішення міської ради від 28.09.2021 №453 в частині надання ТОВ"Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" дозволу на поділ земельної ділянки за адресою вул.Коростишівська,8, площею 3,1440 га (кадастровий номер 7310136600:14:001:0033) для виробничих потреб (код 11.02), на 2 (дві) земельні ділянки, з них: № 1 орієнтовною площею 2,9180 га, № 2 орієнтовною площею 0,2260 га, у зв`язку із припиненням права постійного користування(том 1,а.с.121).

Тобто, структурним підрозділом відповідача Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надано суперечливі за своїм змістом відповіді щодо наявності чи відсутності у позивача права постійного користування спірною ділянкою ( у відповіді від 16.12.2021 №Б-34470-24/01 повідомлено, що підпункти 4.1,4.2 пункту 4 рішення №453 втратили чинність згідно з рішенням ради №624 від 01.12.2021, водночас, у відповіді від 29.12.2021, від 19.01.2022 зазначено про втрату чинності лише пункт 4 рішення міської ради від 28.09.2021 №453 в частині надання дозволу на поділ земельної ділянки).

Тобто, з наведених обставин вбачається, що спірні підпункти 4.1. та 4.2 рішення № 453 від 28.09.2021 в частині припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою, визнання припиненим державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 31.01.2001 №1752, зобов`язання позивача звернутись щодо отримання в оренду земельної ділянки є чинними, а тому наявний предмет спору.

Крім того, в контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне вказати на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі №7-рп/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), у якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі 910/15058/18 вказав, що рішення державного органу чи органу місцевого самоврядування, з якого виникають права та обов`язки у конкретної особи, повинно бути мотивованим, а тим більше - рішення, яким скасовується своє попереднє рішення, чим припиняються права відповідної особи. Процедури органів державної влади та місцевого самоврядування повинні бути прозорі та зрозумілі. В іншому випадку рішення органів влади не може вважатися правомірним.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Стретч проти Сполученого Королівства», вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника, Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.06.2003 зазначив, що особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

У параграфах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, параграф 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», № 21151/04, параграф 72, «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, параграф 51). Зокрема, на державні органи покладений обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (зокрема, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, параграф 74, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, параграф 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», параграф 128, «Беєлер проти Італії», параграф 119).

Посилання апелянта на наявність реєстрації права постійного користування позивача, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, яка неодноразово була викладена у його постановах (зокрема, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог ТзДВ "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо заперечень скаржника рішення в частині стягнутих з нього 28 000,00грн витрат на правову допомогу, зазначаючи, що позивач не надав жодних розрахунків вартості наданих послуг, документів на підтвердження їх ринкової вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача в суді першої інстанції представляв адвокат Бартусевич В.М. на підставі ордеру на надання правової допомоги №0132184 від 25.10.2021, складеного згідно з договором про надання правової допомоги від 01.01.2019.

До позовної заяви позивач додав попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн (том 1,а.с. 9). В подальшому, 06.12.2021 адвокат Бартусевич В.М. подала клопотання про стягнення судових витрат, в яких вказана сума 28 000,00грн.

Так, 01.01.2019 адвокатом Бартусевич В.М. та ТДВ ЧВТКФ "Акцент ЛТД" укладено договір про надання правової допомоги та додаткова угода до договору № 5 від 02.09.2021 про надання правової допомоги.

Відповідно до п.4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у форматі гонорару, розмір якого окремо погоджується між ними в додаткових угодах до цього договору.

Як вбачається з додаткової угоди до договору № 5 від 02.09.2021, надання правової допомоги та представництво інтересів ТДВ ЧВТКФ "Акцент ЛТД" по справі про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою за адресою вул. Коростишівська, 8, площею 3,1440 га для виробничих потреб та визнання припиненим державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 31.01.2001 р. №1752, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у фіксованій сумі в розмірі 28 000,00 грн.

Між адвокатом Бартусевич В.М. та ТДВ ЧВТКФ "Акцент ЛТД" 01.01.2021 підписано акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 01.01.2019 та додаткової угоди №5 від 02.09.2021 за договором, в якому гонорар за надання правової допомоги у справі №926/4243/21 визначений сторонами у фіксованій сумі в розмірі 28 000,00 грн. Сторони підтверджують, що правнича допомога надана в повному обсязі та належної якості, взаємні претензії у сторін відсутні. Всього надана правнича допомога вартістю 28000,00 грн.

Платіжним дорученням №792 від 06.12.2021 позивач сплатив Бартусевич В.М. 28 000,00 грн.

У постанові від 28.07.2021 у справі №903/781/21 Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Бартусевич В.М. представляла інтереси позивача в судових засіданнях 08.11.2021, 24.11.2021, 08.12.2021, 10.01.2022, 13.01.2022, 20.01.2022, 17.02.2022, подала заяву про зменшення позовних вимог, заяву про долучення доказів.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При цьому, колегія суддів також враховує викладену у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 922/2913/21 правову позицію, що саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду у питанні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення з підстав неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, представник відповідача не подавав до суду першої інстанції та не заявляв у судовому засіданні клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також не надавав суду доказів неспівмірності вказаних витрат, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача в загальній сумі 28 000,00 грн.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2022 у справі №926/4243/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Разом з тим, 21.06.2022 позивач подав клопотання про стягнення з відповідача 7000,00грн витрат на правову допомогу, надану в апеляційному суді, до якої додано додаткову угоду №6 від 15.04.2022 до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2022, платіжне доручення №867 від 09.05.2022.

Так, відповідно до умов додаткової угоди №6 від 15.04.2022 сторони домовились, що надання правової допомоги та представництво інтересів ТДВ ЧВТКФ "Акцент ЛТД" в процесі судового розгляду №926/4243/21 в Західному апеляційному господарському суді клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у фіксованій сумі в розмірі 7 000,00 грн.

09.05.2022 адвокат та позивач підписали акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 01.01.2019 та додаткової угоди №6, в якому гонорар за надання правової допомоги у справі №926/4243/21 визначений сторонами у фіксованій сумі в розмірі 7 000,00 грн. Сторони підтверджують, що правнича допомога надана в повному обсязі та належної якості, взаємні претензії у сторін відсутні. Всього надана правнича допомога вартістю 7 000,00 грн.

Платіжним дорученням №867 від 09.05.2022 позивач сплатив Бартусевич В.М. 7 000,00 грн.

Адвокат Бартусевич В.М.від імені позивача подала відзив на апеляційну скаргу та представляла його інтереси в судових засіданнях 12.07.2022 та 16.08.2022.

Скаржник не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не заперечив щодо таких в судовому засіданні апеляційного суду.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що заяву представника позивача належить задоволити та відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану в апеляційному суді, в сумі 7000,00грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради від 30.03.2022 №01-02/18-1894/1 (вх. суду від 07.04.2022 №01-05/789/22) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2022 у справі №926/4243/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Стягнути з Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент ЛТД" (58000, м. Чернівці, вул. Коростишевська, 8, код 05502350) 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в апеляційному суді.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.08.2022

Головуючий (суддя-доповідач):Т.Б. Бонк

Судді

С.М. Бойко

Г.Г. Якімець