Рішення

від 15.08.2022 по справі 902/380/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2022 р. Cправа № 902/380/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Манзюк Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", 21037, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром", 21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 02968869

про стягнення 12 796,30 гривень

за участю представників:

від позивача - Топольницький А.Й. (у порядку самопредставництва)

від відповідача - Яворович Ю.І. (згідно довіреності)

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 27.05.2022 року надійшла позовна заява №1.13-4209 від 20.05.2022 (вх.№382/22 від 27.05.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №ВІ-010800 від 01.01.2019 у розмірі 12796,30 гривень основного боргу за грудень 2021, січень-березень 2022, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 01.06.2022 суд постановив позовну заяву №1.13-4209 від 20.05.2022 (вх.№382/22 від 27.05.2022) залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

13.06.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2022 року.

Ухвалою від 20.06.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/380/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 14.07.2022.

14.07.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 14.07.2022 року суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судове засідання у справі № 902/380/22 з розгляду справи по суті відклав на 28.07.2022 року о 10:00 год.

28.07.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 27.07.2022 (вх. № 01-34/6125/22 від 28.07.2022) про відкладення розгляду справи для вирішення сторонами питання погашення заборгованості.

28.07.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 27.07.2022 (вх. № 01-34/6127/22 від 28.07.2022) у якому відповідач зазначає про визнання позовних вимог, на підтвердження зазначеного надає акт звірки розрахунків від 27.07.2022 та клопоче про прийняття рішення про розстрочення виплати заборгованості.

28.07.2022 відповідачем подано також до суду заяву № б/н від 27.07.2022 (вх. № 01-37/30/22 від 28.11.2022) про розстрочення боргу.

У судовому засіданні 28.07.2022 представником позивача подано до суду підписаний обома сторонами акт звірки № 17536 від 18.07.2022 згідно якого станом на 28.07.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 796,30 гривень.

У судовому засіданні 28.07.2022 року суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання у справі № 902/380/22 з розгляду справи по суті на 16.08.2022 року о 15:30, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, щодо розстрочення виконання рішення суду про стягнення 12 796,30 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію заперечив.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі, заяву про розстрочення боргу підтримав, просив її задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 16.08.2022 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі - позивач) є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.

На своєму офіційному веб-сайті за посиланням: http://vіn.еnега.uа/еl/соntrасts позивачем розміщено договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).

Позивач на адресу відповідача направив договір про постачання електричної енергії споживачу №ВІ-010800 та заяву-приєднання з додатками.

За твердженням позивача, відповідач, здійснивши фактичне споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків, приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-010800 від 10 грудня 2019 року починаючи з 01.01.2019 року згідно пункту 13.10 цього договору.

На підтвердження факту споживання електричної енергії починаючи з 01.01.2019 та оплати виставлених рахунків позивачем надано сальдові обороти по споживачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Оспром" за календарний період 2019-2020 роки, копію виписки з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" станом на 28.12.2021 про оплату за активну електричну енергію за серпень згідно рахунку № ВІ-010800/35921/1 від 30.11.2021.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункт 5.2. договору).

Згідно пункту 5.6. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Положеннями додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії (Комерційна пропозиція № 1.2.1.1) у розділі "Спосіб оплати" передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі 100% попередньої оплати заявлених споживачем обсягів споживання на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Попередня оплата здійснюється до 24 числа місяця, що передує розрахунковому у розмірі, який визначається за формулою. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом постачальника, зазначений у договорі або розрахункових документах. Сума переплати/недоплати споживача, яка виникла в наслідок різниці, визначається після завершення звітного розрахункового періоду. Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається постачальником на розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до Розділу "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати" Комерційної пропозиції, рахунок надається споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії згідно з умовами цього договору.

За умовами підпункту 1 пункту 7.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію та інші платежі, визначені цим договором.

На виконання умов договору, протягом грудня 2021 року, січня-березня 2022 позивач поставив відповідачу електричну енергію в обсязі фактичного споживання відповідачем.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії позивач поставив відповідачу електричну енергію у грудні 2021 року у кількості 895 кВт/год на суму 3 715,78 грн., у січні 2022 року у кількості 895 кВт/год на суму 3 520,64 грн., у лютому 2022 року у кількості 809 кВт/год на суму 2 526,11 грн. та у березні 2022 у кількості 895 кВт/год. на суму 3033,77 грн.

За твердженням позивача, вартість електричної енергії отриманої у грудні 2021 року, січні-березні 2022 в розмірі 12 796,30 грн. відповідачем не оплачено.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги про стягнення 12 796,30 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію визнав у повному обсязі.

Сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків №17536 за період з 01.12.2021-31.03.2022, згідно якого заборгованість відповідача станом на 28.07.2022 становить 12 796,30 гривень.

Доказів сплати зазначеної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №ВІ-010800 у розмірі 12 796,30 гривень основного боргу за грудень 2021 року, січень-березень 2022 року, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору з оплати поставленої електричної енергії.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу I Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Абзацом 1 пункту 3.1.5 глави 3.1 розділу ІІІ Правил передбачено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних вебсайтах та на сайті Регулятора.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 3.1.7. глави 3.1. розділу ІІІ Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 розділу IV Правил).

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (абз. 1 п. 4.19. розділу IV Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію на суму 12 796,30 гривень належним чином не виконав.

Зазначена обставина підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.07.2022 року та заявою відповідача про визнання позову у повному обсязі, викладеній у відзиві на позов.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості за електричну енергію.

Згідно частини 1,2, 4, 5 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд встановив, що заява відповідача про визнання позову підписана представником відповідача, що діє на підставі довіреності, зміст якої не містить застережень щодо обмежень на вчинення такої процесуальної дії як визнання позову та дії представника відповідача не суперечать інтересам особи, яку він представляє та доказам, які містяться у матеріалах справи.

За вказаних обставин, суд не знаходить підстав для відмови в прийнятті визнання відповідачем позову.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за спожиту електричну енергію, враховуючи приписи статті 191 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 796,30 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час розгляду справи, відповідачем подано заяву № б/н від 27.07.2022 (вх. № 01-37/30/22 від 28.11.2022) про розстрочення боргу.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що ТОВ "Оспром" через російську військову агресію не працює і знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані, який не дає йому можливості погасити існуючий борг перед ТОВ "Енера Вінниця" без розстрочення, а розстрочення виконання рішення суду надасть можливість належним чином розрахуватись із позивачем та виконати рішення суду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" про розстрочення боргу, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4 ст. 331 ГПК України).

Можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 ГПК України.

Дослідивши подані відповідачем в обґрунтування заяви докази та обставини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх та належних правових підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

На підтвердження важкого фінансового стану відповідачем надано суду виписку АТ "Райффайзен Банк" за рахунком UA513808050000000026005128576 з 01.03.2022 по 27.07.2022 року.

Надаючи оцінку поданому доказу, судом взято до уваги, що відповідач, посилаючись на відсутність коштів на рахунку надав виписку з одного банку, разом з тим відомостей щодо наявності/відсутності інших банківських рахунків ТОВ "Оспром" та коштів на них, у тому числі в інших банківських установах відповідачем суду не надано.

На обгрунтування важкого фінансового стану, відповідачем надано баланс за 2020 рік.

Надаючи оцінку поданому доказу, судом взято до уваги, що фінансовий звіт за 2020 рік на час розгляду справи не є актуальним та не доводить фактичну суму збитків за результатами здійснення господарської діяльності на час розгляду справи, зокрема за 2021 рік та перше півріччя 2022 року.

У той же час фінансовий звіт (баланс) ТОВ "Оспром" за 2021, перше півріччя 2022 року відповідачем не подано.

На обгрунтування важкого фінансового стану, відповідачем також надано копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2022 та 05.05.2022 року.

Надаючи оцінку вказаній обставині, судом взято до уваги, що відкриття виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішень суду у інших справах не є беззаперечною обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим у цій справі на момент звернення відповідача із відповідною заявою.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідачем не наведено обгрунтованих підстав та обставин щодо фактичної можливості погашення боргу із розстроченням боргу за графіком протягом одного року.

Належних та достовірних доказів в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, що дасть можливість погасити існуючий борг згідно графіку розстрочення платежів відповідачем до суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення боргу та відмовляє у її задоволенні.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що питання розстрочення виконання судового рішення за наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду може бути розглянуте також після його ухвалення судом за правилами статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 18333 від 20.05.2022 року сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 1 240,50 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову з суми основного боргу) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору у сумі 1 240,50 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) відповідно до статей 129 - 130 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 86, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" (21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 02968869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 12 796,30 гривень (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто шість гривень, 30 копійок) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", НОМЕР_1 у ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 41835359.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" (21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 02968869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) 1 240,50 гривень (одну тисячу двісті сорок гривень п`ятдесят копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору на поточний рахунок ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", НОМЕР_2 в ТВБВ №10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код ЄДРПОУ 41835359).

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 240,50 гривень (одна тисяча двісті сорок гривень п`ятдесят копійок), що становить 50 % судового збору сплаченого ним до Державного бюджету України при поданні позову згідно платіжного доручення № 18333 від 20.05.2022 року.

5. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник судового рішення у цій справі є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 240,50 гривень (одна тисяча двісті сорок гривень п`ятдесят копійок).

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Примірник судового рішення направити сторонам (позивачу - скріплений гербовою печаткою суду) рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: info@vin.enera.ua, osprom1@gmail.com.

8. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу 21037, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 131; info@vin.enera.ua;

3 - відповідачу 21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, буд. 40 osprom1@gmail.com.