Рішення

від 15.08.2022 по справі 902/134/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2022 р. Cправа № 902/134/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна" (вул. Малопідвальна, буд. 12/10, м. Київ, 01001)

до: Фермерського господарства "ТРИ В+" (вул. Садова, 10, с. Ходаки, Жмеринський (Барський) район, Вінницька область, 23020)

про стягнення 2 926 728,71 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Мітченко Т.В. за довіреністю (в режимі відеоконференції);

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна" з вимогою до Фермерського господарства "ТРИ В+" про стягнення суми боргу в розмірі 2 825 775,00 грн., суми інфляційного збільшення 22 606,20 грн, суми трьох процентів річних 11 616,77 грн, суми пені 66 734,74 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала суду від 17.02.2022 направлена позивачу за адресою місцезнаходження рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

За відсутності відомостей щодо отримання позивачем ухвали суду протягом значного проміжку часу, судом проведено моніторинг офіційного сайту Укрпошта, відповідно до трекінгу з якого з`ясовано, що станом на 03.05.2022 ухвала суду від 17.02.2022 не вручена отримувачу під час доставки.

20.05.2022 судом повторно направлено на адресу позивача ухвалу суду від 17.02.2022, яка, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0100196484226 отримана позивачем 07.06.2022.

13.06.2022 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача - адвоката Мітченко Т.В. № б/н від 10.06.2022 про вступ у справу як представника в додаток до якого долучено клопотання про продовження строку на усунення недоліків та долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 16.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/134/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.07.2022.

23.06.2022 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 23.06.2022 (вх. № 01-34/5062/21 від 23.06.2022) представника позивача - адвоката Мітченко Т.В. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Фермерського господарства "ТРИ В+" 2 325 775,00 грн. - суму боргу, 22 606,20 грн - суму інфляційного збільшення, 11 616,77 грн - суму трьох процентів річних, 66 734,74 грн - суму пені.

11.07.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 11-07 від 11.07.2022 (вх. № 01-34/5638/22) голови Фермерського господарства "ТРИ В+" Дідура В.С., який зареєстрований загальним відділом "Канцелярія" 12.07.2022.

Зазначений відзив відповідачем повторно 12.07.2022 направлено на електронну адресу суду, який зареєстровано за вх. № 01-34/5638/22 від 12.07.2022.

В судовому засіданні 12.07.2022, дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що вказана заява подана з дотриманням положень ст. 46 ГПК України, а тому прийнята до розгляду. Таким чином, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову складає 2 426 732,71 грн, з яких: 2 325 775,00 грн. - сума боргу; 22 606,20 грн - сума інфляційного збільшення; 11 616,77 грн - сума трьох процентів річних; 66 734,74 грн - сума пені.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 16.08.2022, про що 12.07.2022 постановлено відповідну ухвалу.

14.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 11-07 від 11.07.2022 (вх. № 01-34/5731/22) голови Фермерського господарства "ТРИ В+" Дідура В.С. в паперовому вигляді.

Ухвалою суду від 27.07.2022 судове засідання, призначене на 16.08.2022 у справі постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Забезпечено участь представника Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна" у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.08.2022 до суду надійшло клопотання відповідача № 15-07 від 15.07.2022 про закриття провадження у справі з підстав погашення основного боргу в повному обсязі.

На визначену судом з`явився представник позивача в режимі відеоконференції.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, ухвалою суду від 12.07.2022.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 16.08.2022 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 16.08.2022 представник позивача не з`явився, з огляду на що вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № СХТ-173000110 від 24.02.2021 в частині проведення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством "Агріматко - Україна", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення з Фермерського господарства 2 325 775,00 грн - суми основного боргу, 22 606,20 грн - суми інфляційного збільшення, 11 612,77 грн - 3% річних та 66 734,74 грн - суми пені.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що перша оплата за товар в розмірі 313 975,00 грн проведена 26.03.2021, як обумовлено сторонами у специфікації до Договору. В подальшому, а саме 01.02.2022, проведено оплату в розмірі 500 000,00 грн. Остаточно суму основного боргу за Договором в розмірі 2 325 775,00 грн погашено 12.08.2022.

За наведеного відповідач, посилаючись на відсутність суми основного боргу, просить закрити провадження у справі. При цьому, заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції, покликаючись на форс-мажорні обставини у зв`язку з введенням на території України воєнного стану через військову агресію рф, відповідач не визнає.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 24 лютого 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» (позивач, за Договором Постачальник) та Фермерським господарством «ТРИ В+» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № СХТ-173000110 (надалі Договір), згідно з предметом якого, Постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується передати у власність Покупцеві на умовах DDP с. Ходаки Барського району Вінницької області (згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 р.) товари (надалі іменуються товари) за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменуються специфікації), які є додатками до цього Договору та його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до Договору вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна сума Договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього договору.

Згідно п. 2.2 Договору строки поставки товару погоджуються Сторонами та відображаються в специфікаціях.

В п.п. 3.1, 3.3 Договору Сторони визначили, що Постачальник зобов`язаний: передати Покупцю товар у строки, визначені п. 1.1 Договору. Товар постачається централізовано-кільцевими завезеннями повністю або частинами за попередніми заявками покупця, узгодженими з Постачальником в будь-якій формі (в т.ч. усно). Постачальник свідчить, що товар, який постачається, під забороною (арештом) не перебуває, є вільним від будь-яких прав стягнення, застави, та інших подібних прав та вимог будь-якого виду, включаючи відсутність договірних прав третіх осіб чи зобов`язань перед будь-якими третіми особами щодо товару, які можуть бути реалізовані після укладення Договору.

Умовами п.п. 3.4, 3.5 Договору визначено, що Покупець зобов`язаний прийняти товар, вказаний у п. 1.1 цього Договору, в погоджені сторонами строки. Здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 4 даного Договору.

Покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми Договору, яка розраховується згідно п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору на решту суми Постачальник надає Покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації.

Відповідно до п. 4.3 Договору ціни на товари є договірними і вказані у специфікаціях.

В п. 5.1 Договору визначено, що відвантаження товару Постачальником здійснюється виключно за умови виконання п. 4.1.

Положеннями п. 5.2 Договору передбачено, що передача товару Постачальником представнику Покупця здійснюється виключно за умови надання представником Покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Умовами п. 6.6 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

Право власності на товар Покупець набуває з моменту передачі товару (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору взаємодія сторін в ході прийому-передачі товару, що постачається, регламентується нормами чинного законодавства.

Згідно п. 9.1 Договору всі спори, що можуть виникнути в ході виконання договору, Сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо сторони не досягнуть узгодженого рішення, спір вирішується у відповідному господарському суді.

В п. 9.2 Договору Сторони визначили, що додатки до Договору і протоколи, в залежності від їхнього змісту, можуть доповнювати або змінювати зміст окремих пунктів договору за умови підписання повноважними особами обох сторін.

Умовами п. 9.3 Договору визначено, що згідно з положеннями, викладеними у ст. 259 Цивільного кодексу України, Сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 (п`ять) років та спеціальний строк позовної давності, в частині стягнення пені - 5 (п`ять) років.

Положеннями п. 10.3 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (надалі також ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обовзковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в межах Договору поставки товару № СХТ-173000100 між позивачем та відповідачем складено додаток № 00001 від 25.03.2021 до Договору № СХТ-173000100 від 24.02.2021 р. специфікацію № 00001, в якій Сторонами погоджено продукцію, що підлягає поставці за спірним Договором поставки, на загальну суму 3 139 750,00 грн. (в т.ч. ПДВ 523 291,67 грн.), а також строки оплати товару Покупцем.

Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного Договору позивачем було здійснено поставку обумовленого Договором товару на адресу відповідача на загальну суму 3 139 750,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 331049 від 31.03.2021. на суму 3 139 750,00 грн (в т.ч. ПДВ 523 291,67 грн.).

Поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису голови фермерського господарства Дідура В.С. на вищезазначеній накладній, а також скріплення відповідною печаткою Покупця, та довіреністю № 5 від 26.03.2021.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним Договором щодо поставки товару згідно вищевказаної видаткової накладної.

В свою чергу, отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, за умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору Покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми Договору, яка розраховується згідно п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації. На решту суми Постачальник надає Покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації.

При цьому, в специфікації № 00001 від 25.03.2021 до Договору сторони встановили наступний строк оплати Покупцем товару: 26.03.2021 - попередня оплата в розмірі 313 975,00 грн., 01.11.2021 - погашення товарного кредиту в розмірі 2 825 775,00 грн.

Так, з огляду на вказані положення Договору та специфікації, відповідач зобов`язався здійснити попередню оплату 20% вартості товару, що поставляється, а на решту суми Постачальником надається Покупцеві відстрочка по оплаті, строки якої визначаються у специфікаціях.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена попередня оплата, встановлена у специфікації, про що свідчить платіжне доручення № 1087 від 26.03.2021 на суму 313 975,00 грн.

В подальшому, 01.02.2022, згідно платіжного доручення № 1860, відповідачем сплачено 500 000,00 грн, що зумовило зменшення позивачем ціни позову на означену суму.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар підтверджується в розмірі 2 325 775,00 грн.

Поряд з цим, після відкриття провадження у даній справі відповідачем, за платіжним дорученням № 2114 від 12.08.2022 на суму 2 325 775,00 грн. сплачено заборгованість за Договором № СХТ-173000100 від 24.02.2021 в повному обсязі.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 2 325 775,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 325 775,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 22 606,20 грн - інфляційних втрат, 11 612,77 грн - 3% річних та 66 734,74 грн - пені. Період нарахування визначений позивачем з 02.11.2021 по 21.12.2021.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційного збільшення, трьох процентів річних та пені відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованим.

При перевірці розрахунку інфляційного збільшення, 3% річних та пені судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень Договору та норм чинного законодавства України.

Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати товару, позовні вимоги про стягнення 22 606,20 грн - інфляційних втрат, 11 612,77 грн - 3% річних та 66 734,74 грн - пені, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Посилання відповідача на введений на території України воєнний стан, як форс-мажорну обставину яка звільняє від відповідальності за порушення виконання зобов`язання судом відхиляються, позаяк нарахування штрафних санкцій позивачем проведено за період з 02.11.2021 по 21.12.2021, тоді як воєнний стан на території України введено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з підстав наведених вище.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду з ціною позову 2 926 728,71 грн позивачем за платіжним дорученням № 34 05.01.2022 сплачено 43 900,93 грн. судового збору, за ставкою 1,5 відсотка ціни позову.

В процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог на 500 000,00 грн основного боргу.

Приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, позивач, за відповідним клопотанням, має право на повернення судового збору в сумі 7 500,00 грн.

Решта суми судового збору сплаченого позивачем з позовної заяви в розмірі 36 400,93 грн. підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «ТРИ В+» (вул. Садова, 10, с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020; код ЄДРПОУ 39254261) на користь Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (вул. Малопідвальна, буд. 12/10, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 30725226) 66 734 грн. 74 коп. - пені; 11 612 грн. 77 коп. - 3% річних; 22 606 грн. 20 коп. - інфляційних втрат та 36 400 грн. 93 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 2 325 775,00 грн закрити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та відомі суду адреси електронної пошти позивача - agrimatko.ukraina@agrimatko-eu.com; представника позивача - mitchenko@i.ua; відповідача - pecheraagro@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 23 серпня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Малопідвальна, буд. 12/10, м. Київ, 01001)

3 - відповідачу (вул. Садова, 10, с. Ходаки, Жмеринський (Барський) район, Вінницька область, 23020)