Рішення

від 22.08.2022 по справі 909/447/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/447/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Кая Ігоря Володимировича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юком Логістікс"

про стягнення заборгованості за виконані перевезення в сумі 90408 грн 36 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Фізична особа-підприємець Кай Ігор Володимирович із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юком Логістікс" про стягнення заборгованості за виконані перевезення в сумі 90408 грн 36 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

27.06.2022 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

08.08.2022 відповідач подав відзив на позов вх.№10127/22, який суд прийняв до розгляду.

15.08.2022 позивач подав відповідь на відзив вх.№10473/22, яку суд прийняв до розгляду.

Також 15.08.2022 позивач подав клопотання про залучення у справу співвідповідача вх.№10977/22. Розглянувши подане клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Разом з тим згідно з ч.3 ст.252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.118 ГПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України) .

Враховуючи подання позивачем заяви про залучення співвідповідача після закінчення встановленого законом строку та відсутність заяви про поновлення такого строку, суд дійшов висновку про залишення поданої заяви без розгляду.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання договірних зобов`язань за договорами-заявками №13078 та №13080 від 08.02.2022 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснив доставку вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR). Загальна вартість наданих послуг становить 90408 грн 36 коп. Відповідач в порушення умов договору зобов`язання щодо оплати цих послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 610, 909, 916 ЦК України, ст. 173, 175, 307 ГК України.

У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що договірні відносини склалися саме між сторонами спору; договори - заявки є документами які підтверджують існування договірних відносин, а накладні - CMR є доказами виконання перевізником взятих на себе зобов"язань.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов. Зазначив, що відносини з приводу яких позивач звернувся до суду виникли між позивачем та ФОП Стефанюком Л.М., а не ТОВ "ЮКОМ ЛОГІСТІКС", оскільки акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) підписані Стефанюком Л.М. як фізичною особою підприємцем, а не як директором (засновником) ТОВ "ЮКОМ ЛОГІСТІКС". Вказав, що долучені до позовної заяви договори-заявки свідчать про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання; а CMR підтверджує факт надання послуг, а не визначає суб"єкта, у якого виник обов"язок щодо оплати цих послуг. В підтвердження своїх заперечень подав акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), договір надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №2164/056/2020 від 22.12.2020 укладений між ФОП Стефанюком Л.М. та ПрАТ "Сегежа Оріана Україна".

Обставини справи.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення.

08.02.2022 ТОВ "ЮКОМ ЛОГІСТІКС" (експедитор) та ФОП Кай І.В. (перевізник), уклали договори-заявки на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №13078 та №13080.

В цих договорах сторони погодили такі умови здійснення перевезення:

- експедитор ТОВ "ЮКОМ ЛОГІСТІКС";

- перевізник Фізична особа підприємець Кай Ігор Володимирович;

- маршрут: Maardu(EE) - Калуш (UA);

- тип транспортного засобу та вимоги: Тент;

- тип та характер вантажу: папір;

- вага і об"єм вантажу: 22,5 тони;

- CMR/TIR Karnet: CMR;

- дата завантаження:14.02.2022;

- адреса завантаження : Lao,25, "PROSPERE LOGISTIC BALTIC OU", Maardu,74114, Harju maakond, Естонія;

- місце митного оформлення в країні призначення: вул.Промислова,4 м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

- адреса розвантаження: вул.Заводська,2, м.Калуш,77300, Україна;

- термін доставки: 17.02.2022;

- сума фрахту, спосіб та строки оплати: 1400, 00 EURO (курс НБУ на день прибуття на митний термінал).

Згідно договору -заявки на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №13078 перевезення буде здійснюватись автомобілем державний номерний знак: НОМЕР_1 , напівпричіпа ВО0960ХF.

Відповідно до договору- заявки на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №13080 - автомобілем державний номерний знак: НОМЕР_2 , напівпричіпа НОМЕР_3 .

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №160222-1 та №160222-2.

При дослідженні товарно-транспортних накладних (СМR) суд встановив, що дані зазначені у накладних відповідають даним, які погоджені сторонами в договорах-заявках. Вантаж завантажений, перевезений та отриманий без зауважень та застережень вантажоодержувача, що підтверджується штампом одержувача у графі "24" відповідних СМR.

В порушення умов договорів-заявок, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, надані послуги не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 90408 грн 36 коп. (1400 євро, по курсу НБУ на день прибуття на митний термінал 22.02.2022 (графа 9 СМR) 1 Євро на вказану дату становив 32,2887 грн). Відтак оплата за одне перевезення в гривнях станом на 22.02.2022 становить 45204 грн 18 коп.

Як стверджує позивач 21.03.2022 направив відповідачу всі документи, що є підставою для здійснення оплати, що підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова пошта", копія якої долучена до матеріалів справи. Однак перелік документів не конкретизований у зв"язку із відсутністю у договорах-заявках таких умов.

23.05.2022 позивач, у зв"язку з неоплатою наданих послуг та не встановлення сторонами в договорах-заявках строку оплати виконаних перевезень, з метою досудового врегулювання спору повторно направив на адресу відповідача рахунки- фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) для підписання, а також вимогу з проханням оплатити заборгованість. Докази направлення та отримання відповідачем вимоги з приєднаними документами знаходяться в матеріалах справи. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Оцінка доказів.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, що визначено в ч. 1 ст. 640 ЦК України.

За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Укладені сторонами договори-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні 13078 та №13080 від 08.02.2022 за своєю правовою природою є договором перевезення.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З огляду на наведене, доводи відповідача про те, що директор ТОВ "Юком Логістік" не підписував актів наданих послуг на оспорювану суму є неспроможними, оскільки сам факт відсутності підписаних директором актів, не спростовує факту існування між сторонами договірних відносин з перевезення вантажу, що підтверджується оформленням товарно-транспортних накладних (CMR).

Твердження відповідача про наявність у нього документів (Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг №СФ-09 та №СФ-10 від 22.02.2022 та договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №2164/056/2020 від 22.12.2020), підписаних іншою особою, яка не є стороною спірних правовідносин, суд оцінює критично, оскільки такі не спростовують існування договірних відносин між сторонами спору згідно договорів-заявок.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 86 ГПК України).

Суд, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем були надані більш вірогідні докази належного виконання своїх зобов`язань з перевезення за договорами № 13078 та №13080 від 08.02.2022, у той час, як відповідач доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності обов"язку сплатити на цю суму вартість послуг не надав.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав вимогу та документи 07.06.2022, отже за відсутності будь -яких заперечень щодо вказаної у вимозі заборгованості та мотивованої відмови від прийняття надісланих документів, останнім днем виконання зобов`язання з оплати наданих послуг є 14.06.2022.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд також зазначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина перша та друга статті 193 ГК України).

Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. При цьому особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Висновок суду.

Підсумовуючи викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з перевезення, строк оплати за які настав, суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 90408 грн 36 коп. заборгованості за договорами № 13078 та №13080 перевезення вантажів в міжнародному сполученні від 08.02.2022 є обґрунтованою та належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №53 від 17 червня 2022 року.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач надав розрахунок суми судових витрат, які поніс ФОП Кай І.В. та просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн 00 коп. та 3000 грн 00 коп. в якості відшкодування гонорару успіху.

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про правову допомогу №б/н від 16.06.2022, укладений між ФОП Каєм І.В. , як клієнтом та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем, акт приймання-передачі послуг від 17.06.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера №05-06 від 17.06.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до п.1.1. договору, сторони погодили, що адвокат зобов`язується надавати правову допомогу у спорі з ТОВ "ЮКОМ ЛОГІСТІКС", здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 год), провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (30 хв.), здійснити аналіз судової практики (1 год), провести арифметичні розрахунки (1 год), підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (10 год), вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення примусового виконання судового рішення (4 год).

Порядок розрахунків визначений у розділі 2 договору.

За здійснення дій, що визначені у п.1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9800 грн 00 коп. (п.2.1.).

Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви (п.2.2.).

При задоволенні позову, довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 3000 грн 00 коп. (п.2.3.).

Згідно акта приймання-передачі послуг від 17.06.2022 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги узгоджені сторонами в п.1.1. договору.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При дослідженні наданих позивачем документів суд встановив, що гонорар успіху обумовлений сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тобто належить до судових витрат.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України).

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості відповідними документами, а також задоволення позову та відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про покладення судових витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги та гонорару успіху, на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця Кая Ігоря Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юком Логістікс" про стягнення заборгованості за виконані перевезення в сумі 90408 грн 36 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юком Логістікс", вул. Константини Малицької, буд. 27, м. Івано-Франківськ, 76009 (код 37581393) на користь Фізичної особи-підприємця Кая Ігоря Володимировича, с. Пробіжна, Чортківський район, Тернопільська область, 48520 (код НОМЕР_4 ) 90408 (дев"яносто тисяч чотириста вісім) грн 36 коп. заборгованості за надання послуг перевезення, а також 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору, 9200 (дев"ять тисяч двісті) грн 00 коп. витрат на правову допомогу та 3000 (три) грн 00 коп. гонорару успіху.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.08.2022

Суддя Т. В. Максимів