Рішення

від 15.08.2022 по справі 910/8874/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2022Справа № 910/8874/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Конон В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/8874/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина"

до Закритого акціонерного товариства "Назаровское"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро"

про стягнення 2681985,38 рублів, що еквівалентно 1001989,74 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явилися;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина" (далі - відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (далі - відповідач-2) про стягнення 1001989,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача на підставі договору уступки права вимоги (цесії) №6 від 28.12.2020 перейшло право майнової вимоги до відповідача-2 щодо оплати поставленої за ТТН продукції, належне виконання зобов`язань якого забезпечено договором поруки від 03.02.2021 з відповідачем-1, тому позивач просить солідарно стягнути вартість неоплаченого товару в розмірі 2681985,38 рублів, що еквівалентно 1001989,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8874/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та, оскільки відповідач-2 і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, є резидентами Російської Федерації, зупинено провадження у справі №910/8874/21 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення відповідачу-2 та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та матеріалів позовної заяви.

02.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення з клопотанням про долучення додаткових доказів, що підтверджують здійснення господарських операцій між третьою особою та відповідачем-2, а саме, заява свідка, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, авансовий звіт, копія трудової книжки комірника ОСОБА_2., реєстр переданих документів. При цьому, у поясненнях позивач визнає, що договір поставки не підписаний з боку відповідача-2, оригінали якого ТОВ "Трак-Агро" неодноразово передавало відповідачу-2, втім відсутність підписаного сторонами договору, на думку позивача, не є підставою для відмови в оплаті поставленого на адресу відповідача-2 товару, оскільки прийнявши товар відповідно до товарних накладних, відповідач-2 фактично висловив свою волю на укладення цивільно-правової угоди, що відповідає договору поставки. З урахуванням викладеного посилається на те, що договір поставки вважається укладеним в спрощеній формі, шляхом обміну товарно-розпорядчими документами, відтак у відповідача-2 виник обов`язок по оплаті поставленого на його адресу товару, а у ТОВ "Трак-Агро" виникло право вимоги оплати за поставлений товар, яке, в свою чергу, перейшло позивачеві на підставі договору цесії. Водночас звертає увагу на те, що ТОВ "Трак-Агро" зверталося до відповідача-2 з проханням повернути, а при відсутності такої можливості, здійснити оплату поставленого товару, підписати договір поставки, надіслати належно оформлені екземпляри на адресу постачальника та повідомляло про те, що відбулася переуступка права вимоги, однак листи були проігноровані відповідачем-2, жодної відповіді ТОВ "Трак-Агро" так і не отримало. Разом з додатковими поясненнями з клопотанням про долучення додаткових доказів позивачем також подана відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначає про необгрунтованість тверджень відповідача-2 стосовно непідсудності даного спору Господарському суду міста Києва, оскільки відповідач-1 є юридичною особою, місцезнаходженням якої є м.Київ. Так само необгрунтованими є і доводи відповідача про відсутність відтиску печатки в товарних накладних та довіреності, оскільки фактичне здійснення господарських операції підтверджується і іншими доказами, зокрема, даними бухгалтерського обліку ТОВ "Трак-Агро".

Водночас, на адресу суду від відповідача-2 відзиву на позовну заяву по справі №910/8874/21 не надходило.

10.08.2021 суд, у відповідності до частин 4, 5 ст.233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення провадження у справі у зв`язку зі спливом терміну, який був визначений судом для повідомлення Закритого акціонерного товариства "Назаровское" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" про розгляд даної справи та відкладення підготовчого засідання у справі.

06.09.2021 через відділ діловодства суду надійшли заперечення третьої особи на відзив відповідача-2, в яких заперечує проти наведених міркувань відповідача-2 з підстав того, що передача товару відповідачу-2 підтверджується не лише первинними документами, але й даними бухгалтерського обліку ТОВ "Трак-Агро", що підтверджує фактичне здійснення господарських операції. При цьому, надає договір оренди транспортного засобу, договір на надання послуг з водієм ОСОБА_1 по транспортуванню товару, що є доказом та підтвердженням технічної можливості для поставки товару на адресу відповідача-2. Третя особа зазначає, що неодноразово зверталася до відповідача-2 з проханням повернути товар, а за неможливості, сплати кошти за поставлений товар, підписати договір поставки, вислати належно оформлені екземпляри на адресу третьої особи, втім дані листи були проігноровані відповідачем-2 та відповіді надано не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 зупинено провадження у справі №910/8874/21 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ухвал Господарського суду міста Києва у справі №910/8874/21 та матеріалів позовної заяви з додатками та відкладено підготовче засідання у справі на 26.10.2021.

28.09.2021 від компетентного органу Російської Федерації до Господарського суду міста Києва надійшли докази виконання судового доручення щодо вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача) ухвали про відкриття провадження у справі №910/8874/21 та матеріалів позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 поновлено провадження у справі №910/8874/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 зупинено провадження у справі №910/8874/21 до надходження належної відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення відповідачу-2 ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 про відкриття провадження у справі №910/8874/21, ухвали Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 та матеріалів позовної заяви з додатками та відкладено підготовче засідання у справі на 25.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 поновлено провадження у справі №910/8874/21.

25.01.2022 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на загальну суму 4954,86 грн.

11.02.2022 від компетентного органу Російської Федерації до Господарського суду міста Києва надійшли докази виконання судового доручення про вручення Закритому акціонерному товариству «Назаровское» (відповідач-2) ухвали про відкриття провадження у справі №910/8874/21 та матеріалів позовної заяви.

У судовому засіданні 22.02.2022, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 22.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відтак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві судове засідання 22.03.2022 не відбулось.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Стаття 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.07.2022.

У судовому засіданні 26.07.2022 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву до 16.08.2022.

Позивач у судове засідання 16.08.2022 не з`явився, втім подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник третьої особи явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачі явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про причини не неявки суд не повідомили, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлялися належним чином.

При цьому, беручи до уваги, що відповідач-2 є резидентом Російської Федерації, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» та Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками якої є Україна та Російська Федерація Господарський суд міста Києва звертався до компетентного органу Російської Федерації про вручення Закритому акціонерному товариству «Назаровское» перекладу на російську мову постановлених ухвал в межах даної справи та матеріалів позовної заяви.

11.02.2022 на адресу суду від Арбітражного суду Красноярського краю надійшла ухвала про виконання судового доручення Господарського суду міста Києва та підтвердження про вручення направлених документів.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Окрім того, частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1 зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2-А.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку, зокрема, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», вважається днем вручення учаснику справи відповідної ухвали суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, враховуючи місцезнаходження відповідача-2 та третьої особи, з метою належного повідомлення, на сайті Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада розміщено інформацію про дату, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а інші учасники справи, які не з`явилися в судове засідання були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про наявність поважних причин неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 16.08.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У нарадчій кімнаті 16.08.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (далі - постачальник, третя особа) та Закритим акціонерним товариством "Назаровское" (далі - покупець) протягом червня-липня 2018 року була досягнута згода про поставку товару, у зв`язку з чим постачальник здійснив поставку запасних частин, що підтверджується товарними накладними №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018 на загальну суму 2681985,38 російських рублів.

Товар був поставлений на склад покупця, прийнятий матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское" - комірником ОСОБА_2. З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що вона обіймає посаду комірника з 21.03.2006 та в силу своїх трудових обов`язків відповідає за товарно-матеріальні цінності при їх надходженні на склад і їх подальшого руху, отже, є уповноваженою особою на прийом товарно-матеріальних цінностей безпосередньо від постачальників.

Позивач зазначає, що довіреність від відповідача-2 на отримання товару не вимагалася, оскільки товар доставлений безпосередньо на склад покупця-вантажоодержувача (РФ, Красноярський край, Назаровський район, вул. Шкільна, буд.15), про що свідчать товарно-транспортні накладні №ТТН-0177, ТТН-0178, ТТН-0180, ТТН-0181, ТТН-0182 від 03.06.2018, товарно-транспортні накладні №ТТН-0191, ТТН-0193, ТТН-0195, ТТН-0196, ТТН-0197 від 05.07.2018 (підписані комірником ОСОБА_2.), подорожні листи ПЛ №0111 від 03.06.2018 та ПЛ №0117 від 05.07.2018, авансовий звіт від 13.06.2018 та касові чеки на ПММ.

Доставка товару на склад ЗАТ "Назаровское" підтверджується і заявою свідка ОСОБА_1 від 09.07.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. (зареєстрована в реєстрі №№1181,1182) та оформлена у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України. Водій ОСОБА_1 пояснив, що здійснює доставку товару і його розвантаження ЗАТ "Назаровское" близько 17 років. Зі сформованої практики, в`їзд на територію центрального складу і ремонтних майстерень без розпорядження зав. РТМ ОСОБА_3 був неможливий, оскільки саме з його дозволу здійснювався пропускний режим на територію складських приміщень підприємства ЗАТ "Назаровское". ОСОБА_3 або відповідальні працівники разом з комірником брали участь в розвантаженні товару, проводили його огляд за якістю і ремонтопридатністю переданих запасних частин. При цьому, комірник ОСОБА_2 завжди проводила огляд та звірку між фактично розвантаженим товаром і документами по найменуванню, каталожними номерами і кількістю. Свідок зазначає, що комірник ОСОБА_2 разом з водієм, після розвантаження запчастин в склад, здійснювала додаткову перевірку фактично завантажених запчастин за каталожними номерами, найменуваннями і кількісним складом по товарним накладним. ОСОБА_1 повідомив, що після передачі товару він передавав ОСОБА_2 товарно-транспортні накладні, УПД, екземпляри документів з підписом ОСОБА_2 забирав, а через деякий час ЗАТ "Назаровское" оплачувало поставку запчастин. Також повідомив, що у період з 2018 по 2019 роки, він як і раніше, здійснив доставку товару на автомобілі ГАЗ-3302 держ. номер НОМЕР_1 , Е964ЕТ154 на адресу ЗАТ "Назаровское" від фірми ТОВ "Трак-Агро", втім оплату поставленої продукції ЗАТ "Назаровское" так і не здійснило.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро", враховуючи відсутність оплати поставленої продукції, зверталося до відповідача-2 з проханням здійснити оплату за отриманий товар або повернути товар згідно товарних накладних (листи вих. №12/49, №12/50, №12/51, №12/52, №12/53, №12/54, №12/55, №12/56, №12/57, №12/58 від 02.11.2020), втім відповіді на зазначені звернення не отримав, як і не отримав оплати поставленої продукції чи її повернення.

При цьому, 28 грудня 2020 року між ТОВ "Трак-Агро" (далі - цедент) і ТОВ "Укрстор-Інвест" (далі - цессіонарій) був укладений договір №6 відступлення прав вимоги (цесії) (далі - договір цесії), за умовами п. 1.1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає в повному обсязі право вимоги з оплати заборгованості за поставлений боржнику ЗАТ "Назаровское" (ідентифікаційний код 2427000415) товар, що є його покупцем, але не оплаченого ним.

Згідно пункту 1.2 договору цесії право вимоги цедента до боржника складає заборгованість в сумі 2681985,38 російських рублів - вартість переданого та не оплаченого товару згідно товарним накладним.

Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується: товарними накладними №177 від 03.06.2018, УПД №177 від 03.06.2018 в сумі 359727,60 російських рублів; №178 від 03.06.2018, УПД № 178 від 03.06.2018 в сумі 299651,29 російських рублів; № 180 від 03.06.2018, УПД № 180 від 03.06.2018 в сумі 278031,03 російських рублів; №181 від 03.06.2018, УПД №181 від 03.06.2018 в сумі 350442,32 російських рублів, №182 від 03.06.2018, УПД №182 від 03.06.2018 в сумі 247175,79 російських рублів, №191 від 05.07.2018, УПД №191 від 05.07.2018 в сумі 54312,06 російських рублів, №193 від 05.07.2018, УПД №193 від 05.07.2018 в сумі 245401,48 російських рублів, №195 від 05.07.2018, УПД №195 від 05.07.2018 в сумі 264975,04 російських рублів, №196 від 05.07.2018, УПД №196 від 05.07.2018 в сумі 210896,25 російських рублів та №197 від 05.07.2018, УПД №197 від 05.07.2018 в сумі 371372,52 російських рублів, що додані до даного договору, підписані повноважними представниками цедента та боржника.

Права вимоги переходить від цедента до цесіонарія з моменту підписання акту приймання-передачі документів. З моменту підписання акта приймання-передачі документів цесіонарій набуває прав нового кредитора боржника в частині переданого та неоплаченого товару (п.3.5 договору цесії).

За умовами п. 5.11 договору цесії, в решті, що не передбачено умовами даного договору, сторони керуються чинним законодавством України.

На виконання умов договору цесії, 29.12.2020 цедент передав цесіонарію (позивачу) всі документи, що засвідчують право вимоги цедента до боржника за товарними накладними №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому - передачі документів (додаток №1 до договору відступлення прав вимоги (цесії)).

Отже, з моменту підписання акту приймання-передачі документів від 29.12.2020, до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до боржника (відповідача-2) в частині зобов`язання з оплати товару, який був поставлений відповідно до товарних накладних №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018 на загальну суму 2681985,38 російських рублів.

Листом №12/146 від 29.12.2020 третя особа повідомила відповідача-2 як боржника про укладення договору відступлення права вимоги №6 від 28.12.2020, у зв`язку з чим просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного повідомлення оплатити наявну заборгованість в сумі 2681985,38 російських рублів на розрахунковий рахунок нового кредитора ТОВ "Укрстор-Інвест", або здійснити повернення переданого, але не оплаченого товару. Вказаний лист був отриманий відповідачем 15.01.2021, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №66251854066278, втім залишений відповідачем-2 без задоволення.

03.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" як цедентом/кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Київщина" (відповідач-1) як поручителем укладений договір поруки до договору №6 поступки прав вимоги (цесії) від 28.12.2020 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання боржником (ЗАТ "Назаровское") своїх зобов`язань по сплаті боргу за поставлений товар в сумі 2681985,38 російських рублів, що виникли в порядку і на умовах, визначених договором №6 від 28.12.2020 поступки прав вимоги (цесії).

Згідно з п. 1.3 договору поруки, в разі порушення боржником обов`язку по оплаті відповідно до договору цесії боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки на підставах, передбачених у ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 6.3 договору поруки).

Позивач направив відповідачу-2 як боржнику претензію (вимогу) №34-21 від 02.04.2021, у якій вимагав протягом семи днів з дня отримання даної претензії повернути неоплачений товар або сплатити суму заборгованості в розмірі 2681985,38 російських рублів.

Оскільки відповідач-2, як боржник, не виконав своїх зобов`язань з оплати товару, позивач надіслав відповідачу-1, як поручителю, претензію (вимогу) №47-21 від 23.04.2021, в якій вимагав протягом п`яти днів з дня отримання даної претензії оплатити суму заборгованості в розмірі 2681985,38 російських рублів.

Втім, відповідачі не виконали своїх зобов`язань за договором поставки та поруки, оплату поставленого товару не здійснили, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів в сумі 2681985,38 російських рублів.

Згідно зі статті 11 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Поставкою товару на склад покупця-вантажоодержувача (Красноярський край, Назаровський район, вул. Шкільна, буд. 15) третьою особою та прийняття його матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское", яка перебуває з товариством в трудових відносинах, сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Подібне правове регулювання укладення договору поставки в спрощений спосіб та його виконання встановлено вимогами статей 8, 153, 158, 160, 161,420, 432, 433, 434, 435,438, 454, 486, 506, 523 Цивільного кодексу Російської Федерації.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" поставило безпосередньо на склад Закритого акціонерного товариства "Назаровское" 03.06.2018 та 05.07.2018 продукцію (запасні частини), які прийняті матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское" - комірником ОСОБА_2 , про що складені товарні накладні №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018 на загальну суму 2681985,38 російських рублів. Поставка товару на загальну суму 2681985,38 російських рублів також підтверджується товарно-транспортними накладними №ТТН-0177, ТТН-0178, ТТН-0180, ТТН-0181, ТТН-0182 від 03.06.2018, товарно-транспортними накладними №ТТН-0191, ТТН-0193, ТТН-0195, ТТН-0196, ТТН-0197 від 05.07.2018 (підписані комірником ОСОБА_2 ), подорожніми листами ПЛ №0111 від 03.06.2018 та ПЛ №0117 від 05.07.2018, авансовим звітом від 13.06.2018, касовими чеками на купівлю паливно-мастильних матеріалів для автомобільного транспорту постачальника та заявою свідка ОСОБА_1 від 09.07.2021, який безпосередньо здійснював доставку продукції відповідачу-2 та її передачу працівнику відповідача-2.

Під час розгляду справи жодних належних та допустимих доказів у спростування факту поставки товару відповідачем-2 суду надано не було, як і не надано доказів повернення отриманого товару чи його оплати.

При цьому, судом враховано, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

У даному випадку, матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" здійснило доставку продукції (запасні частини), визначеної в товарних накладних №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018 на загальну суму 2681985,38 російських рублів безпосередньо на склад Закритого акціонерного товариства "Назаровское" 03.06.2018 та 05.07.2018, яка була прийнята матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское" - комірником ОСОБА_2. Доказів того, що відповідач-2 скористався правом на відмову від прийняття продукції або її повернення постачальнику суду не надано.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт поставки 03.06.2018 та 05.07.2018 відповідачу-2 продукції за товарними накладними №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018 на загальну суму 2681985,38 російських рублів та прийняття її уповноваженою особою, а відтак і наявність обов`язку сплатити продавцеві повну ціну отриманого і не повернутого товару.

Разом з тим, 28 грудня 2020 року між ТОВ "Трак-Агро" і ТОВ "Укрстор-Інвест" був укладений договір №6 відступлення прав вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ "Трак-Агро" відступив на користь ТОВ "Укрстор-Інвест" право вимоги по сплаті заборгованості за поставлену згідно товарних накладних №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018 продукцію на загальну суму 2681985,38 російських рублів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому за статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частина 2 статті 518 ЦК України).

Листом №12/146 від 29.12.2020, який був отриманий ЗАТ "Назаровское" 15.01.2021, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №66251854066278, третя особа повідомила відповідача-2 як боржника про укладення договору відступлення права вимоги №6 від 29.12.2020, у зв`язку з чим просила протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного повідомлення оплати наявну заборгованість в сумі 2681985,38 російських рублів на розрахунковий рахунок нового кредитора ТОВ "Укрстор-Інвест", або здійснити повернення переданого, але не оплаченого товару.

Втім, отримавши повідомлення про заміну сторони у зобов`язанні з поставки товару на загальну суму 2681985,38 російських рублів, відповідач-2 не висунув будь-яких заперечень проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні, як і не сплатив суму боргу.

Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест", як нового кредитора, наявне право вимагати оплату поставленої за товарними накладними №177 від 03.06.2018, №178 від 03.06.2018, №180 від 03.06.2018, №181 від 03.06.2018, №182 від 03.06.2018, №191 від 05.07.2018, №193 від 05.07.2018, №195 від 05.07.2018, №196 від 05.07.2018 та №197 від 05.07.2018 продукції на загальну суму 2681985,38 російських рублів, що доведено належними та допустимими доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, на свою користь.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За визначенням статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

03.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" як цедентом/кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Київщина" як поручителем укладений договір поруки, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання боржником (ЗАТ "Назаровское") своїх зобов`язань по сплаті боргу за поставлений товар в сумі 2681985,38 російських рублів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач надіслав відповідачу-1 як поручителю претензію (вимогу) №47-21 від 23.04.2021, у якій вимагав протягом п`яти днів з дня отримання даної претензії оплатити суму заборгованості в розмірі 2681985,38 російських рублів.

Втім, доказів на підтвердження виконання вказаної претензії відповідач-1 суду не надав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти за поставлену продукцію, як і не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та враховуючи, що ні відповідач-2 як боржник за договором поставки, укладеного в спрощений спосіб, ні відповідач-1 як поручитель за договором поруки не виконали зобов`язання з оплати поставленого товару, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 2681985,38 російських рублів на користь нового кредитора.

Водночас, судом враховано, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно частин 1, 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України, і юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, крім винятків, встановлених законом та міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 366 ГПК України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених в статті 76 цього Закону.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Таким чином, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Україна є учасницею Угоди від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-ХІІ "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" (далі - Угода).

Згідно зі статтею 1 Угоди, дана угода регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень по ним.

Статтею 2 Угоди визначено, що для цілей цієї Угоди під господарюючими суб`єктами розуміються підприємства, їх об`єднання, організації будь-яких організаційно - правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця відповідно до законодавства, яке діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, і їх об`єднання.

Статтею 13 Угоди визначено, що ця Угода відкрита для підписання державами -учасницями Співдружності Незалежних Держав і має бути ратифікована.

Як випливає з довідки про ратифікацію документів і виконання внутрішньодержавних процедур за документами, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів і Економічною радою Співдружності Незалежних Держав (станом на 15.01.2008) Угода набула чинності для Білорусі, Вірменії, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану, Узбекистан, Киргизької Республіки, Російської Федерації та України.

Однією зі сторін є резидент Російської Федерації, отже Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності поширюється і підлягає застосуванню при вирішенні питання про підсудність даного спору.

В силу частини 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, будучи частиною національного законодавства України, має пріоритет в його застосуванні перед нормами національного законодавства, в тому числі і чинних законів.

Відповідно до статей 1, 2 Угоди від 20 березня 1992 року, цією Угодою регулюються питання, пов`язані з вирішенням будь-яких цивільно-правових спорів учасниками яких є суб`єкти права учасників Угоди, в тому числі суб`єкти Україна і Російської Федерації, якими є обидва відповідача.

Згідно літери "а" частини 1 статті 4 Угоди від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992 "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних з здійсненням господарської діяльності" визначено, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати згадані в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території даної держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день пред`явлення позову. Якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав-учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача на вибір позивача.

Таким чином, в силу імперативної норми міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір цивільно-правового характеру, в якому відповідачі знаходяться на території як України так і Російської Федерації, може розглядатися компетентним судом України, в разі якщо цей суд обрав позивач на власний розсуд.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідачів в порядку приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідачів витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, зокрема, судові витрати на поштові відправлення сторонам справи та витрати, пов`язані зі здійсненням перекладу на російську мову позовної заяви та ухвал суду у загальному розмірі 4954,86 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 128 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, а саме витрат на поштові відправлення, позивачем надані квитанції оператора поштового зв`язку (ПАТ "Укрпошта") на загальну суму 2614,86 грн, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та доведеність заявленої до стягнення суми витрат позивача на поштові відправлення.

Крім того, згідно частини 4 статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження витрат на здійснення перекладу на російську мову позовної заяви та ухвал суду, позивачем надано товарний чек №2406218 від 24.06.2021 на суму 1300,00 грн, доказів на підтвердження понесення ним інших витрат не надано. При цьому суд зазначає, що позивача ухвалами суду від 09.06.2021 та 26.10.2021 було зобов`язано надати переклад документів (позовної заяви та ухвал суду), а отже вказані витрати були необхідними та неминучими у розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини "Самсін проти України " вказано, що відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем було надано докази на підтвердження понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, на загальну суму 3914,86 грн, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання позивача та покладення на відповідачів в порядку приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судових витрат, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду у розмірі 3914,86 грн

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина" та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" про стягнення 1001989,74 грн задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 33641275) та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, Російська Федерація, Красноярський край, Назаровський район, п.Степовий, вул. Шкільна, буд. 15; ідентифікаційний код 2427000415, КПП 245601001, ОДРН 1022401588615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89; ідентифікаційний код 43453016) основний борг у розмірі 2681985 (два мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять) російських рублів 38 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 33641275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89; ідентифікаційний код 43453016) судовий збір у розмірі 7514 (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 93 коп. та судові витрати у розмірі 1957 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 43 коп.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, Російська Федерація, Красноярський край, Назаровський район, п.Степовий, вул. Шкільна, буд. 15; ідентифікаційний код 2427000415, КПП 245601001, ОДРН 1022401588615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89; ідентифікаційний код 43453016) судовий збір у розмірі 7514 (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 93 коп. та судові витрати у розмірі 1957 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 43 коп.

5. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2022.

Суддя Т.В. Васильченко