Рішення

від 22.08.2022 по справі 443/1942/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1942/21

Провадження №2/443/217/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 серпня 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

встановив:

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1247,50 грн. додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

В судовому засіданні 10.08.2022 року представник відповідача заявив клопотання про подання ним доказів витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суд.

12.08.2022 року представником відповідача адвокатом Ратичем Т.М. на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з правовою допомогою, додано копію договору про надання правової допомоги від 10.01.2022.

17.08.2022 представником позивача подано письмові заперечення, згідно яких вважає, що прописана у договорі про надання правової допомоги вартість послуг адвоката у сумі 20000,00 грн. є завищеною, такою що не відповідає затраченому часу та об`єму виконаних робіт, зважаючи на складність справи. На його думку витрати на правову допомогу у даній справі становлять 1500,00 грн.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, згідно письмових заперечень представник позивача просить проводити судове засідання у його відсутність.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, однак від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого просить проводити судове засідання за його відсутності.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270цього Кодексу.

Згідно вимог ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу заявлених представником відповідача, суд враховує наступне.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частини третьоїстатті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зістаттею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача подано договір про надання правової допомоги №06/22 від 10.01.2022 року, укладений між адвокатом Ратичем Тарасом Михайловичем та Лозяк Романом Богдановичем (клієнт) (а.с.136);

З умов наданого договору вбачається, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (п.2.1 Договору). Загальна вартістьпослуг адвокатаза цимдоговором становить20000гривень (п.2.3 Договору).

При цьому не зазначено чи вказана вартість послуг адвоката є гонораром у фіксованому розмірі (твердій грошовій сумі) чи погодинній оплаті.

Суд звертає увагу на те, що формулювання «загальна вартість послуг адвоката» у згаданому договорі викликає обґрунтований сумнів про те, що гонорар встановлений у фіксованому розмірі.

Окрім того, пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що вартість послуг клієнт сплачує протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Документів, які б підтверджували обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, суду не надано.

Одночасно, суд вважає, що наданий попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу не може вважатись документом, який підтверджує вартість та вид наданих послуг, оскільки такий датований 29.12.2021, тобто до укладення договору про надання правової допомоги, а відомості зазначені у ньому не відповідають в повній мірі умовам договору про правову допомогу, оскільки як вбачається з такого, розрахунок послуг адвоката було здійснено виходячи із погодинної оплати, чого договором про надання правової допомоги прямо передбачено не було.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 року по справі № 329/766/18.

Обов`язковість подачі таких доказів узгоджується із постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, в якій зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В силу положень ст.17Закону України«Про виконаннярішень ізастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішенні у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, п.268 рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отож, суд вважає, що відповідачем не доведено достатніми доказами розміру заявлених витрат на правову допомогу у сумі 20000 грн., тобто такий не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), отже їх розмір є необґрунтованими.

Разом з тим, дотримуючись засад розумності та справедливості, беручи до уваги те, що адвокатом Ратичем Т.М. фактично було надано послуги ОСОБА_2 , зокрема шляхом участі в судових засіданнях, суд приходить до переконання, що, зважаючи на кількість судових засідань, їх тривалість, обставини справи, а також виходячи із пропорційності розміру задоволених позовних вимог, з позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Керуючись ст.ст.137-139,141,246,270,280-282,354,355ЦПК України, суд

вирішив:

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Сливка С.І.