Рішення

від 26.07.2022 по справі 495/4756/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/4756/22

Номер провадження 2/495/1846/2022

27 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Боярського О.О.,

при секретарі Грунт А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ТОВ «Козацька долина»звернулося до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в якому просить суд:

- визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» (код ЄДРПОУ 03768799, юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке, вул. Центральна, 45А) на земельну ділянку, якою позивач користується на підставі державного акту на право колективної власності серії ОД № 05-02 від 27.11.1995 року, земельна ділянка площею 19,034 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1907, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке.

-визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» (код ЄДРПОУ 03768799, юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке, вул. Центральна, 45А) на земельні ділянки, якими позивач користується на підставі державного акту на право постійного користування серії ОД № 05-07 від 27.11.1995 року:

на земельну ділянку площею 13,6743 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1909, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке;

на земельну ділянку площею 56,3214 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1905, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке;

на земельну ділянку площею 13,7531 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1910, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке;

на земельну ділянку площею 0,2114 га, розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120882800:02:002:0195;

на земельну ділянку площею 4,4117 га, розташована АДРЕСА_2 ;

на земельну ділянку площею 3,3601 га, розташована АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5120882800:01:001:0778;

на земельну ділянку площею 1,20 га, розташована АДРЕСА_3 ;

на земельну ділянку площею 2,3050 га, розташована АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5120882800:02:001:0080.

Позовна заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» як правонаступник колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» й учасник правовідносин в порядку ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних та оспорюваних прав, також законних інтересів з наступних підстав.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вже неодноразово зверталось до керівництва ТОВ «Козацьке долина» вимогою про усунення правопорушення, а саме привести правоустановчі документи на земельні ділянки, загальною площею 102,7 га, розташованих на території Козацької сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Вимогу мотивовано тим, що право користування вказаними земельними ділянками належить КСП «Україна» на підставі державного акту на право колективної власності на землю та державного акту на праві постійного користування на землю, інститут яких у зв`язку із змінами у чинному законодавстві вже не передбачено.

27.11.1995 року Козацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області був виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Україна» Державний акт на право колективної власності на землю Серія ОД-05-02, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2, відповідно до якого КСП «Україна» передано у колективну власність земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва площею 3635,7 га. У власність передано земельні ділянки №№ 2,3,4,7,9,10,12,13,15,18,19,20,21,22,25.

27.11.1995 року Козацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області був виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Україна» Державний акт на право постійного користування землею Серія ОД-05-07, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7, відповідно до якого КСП «Україна» передано у постійне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва площею 525 га. В постійне користування передано земельні ділянки № 1,5,6,8,11,14,16,17,23,24,26,27.

ТОВ «Козацька долина» являється правонаступником прав і обов`язків колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ, Статутом ТОВ «Козацька долина» і іншими доказами.

Чинність державних актів на право колективної власності на землю, на право постійного користування земельною ділянкою виданих до введення у дію Земельного кодексу України 2001 року, підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року по справі №1-17/2005.

Конституційний Суд України в п.п. 5.2, 5.6 рішення від 22.09.2005 р. по справі № 1-17/ 2005, роз`яснив, що «...стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41,55 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Отже, з часу видачі і реєстрації 27.11.1995 року Козацькою сільською радою Державного акта на право колективної власності на землю Серія ОД-05-02, члени КСП «Україна», тепер ТОВ «Козацька долина», стало суб`єктом права колективної власності на земельні ділянки площею 3635,7 га, з яких в даний час залишилось в колективній власності землі, які не паювались для сільськогосподарського виробництва площею 19,034 га.

З часу видачі і реєстрації 27.11.1995 року Козацькою сільською радою Державного акта на право постійного користування землею Серія ОД-05-07, КСП «Україна», тепер ТОВ «Козацька долина», набуло права постійного користування земельними ділянками для сільськогосподарського виробництва площею 83,7488 га. та для обслуговування будівель та споруд площею 10,2882 га.

Хоча діючим законодавством не передбачено такої форми власності, як колективна, право колективної власності на землю співвласників майна бувшого КСП «Україна» і право постійного користування земельними ділянками КСП «Україна» не припинилось, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду України (справа про постійне користування земельними ділянками) у справі N 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005.

Співвласники майна бувшого КСП «Україна» не приймали рішення про добровільну відмову від права колективної власності на землю та права постійного користування земельними ділянками в користь держави, рішення про примусове припинення права колективної власності на землю теж не приймалось.

ТОВ «Козацька долина» не давала згоди на вилучення із його користування в користь держави земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні.

Таким чином, правових підстав для передачі земель колективної власності і земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні ТОВ «Козацька долина» у державну власність не було.

На наданий час ТОВ «Козацька долина» відкрито та безперешкодно користується вказаними спірними ділянками.

Згідно положень статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент існування КСП «Україна» земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Положеннями частини шостої статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на на момент існування КСП «Україна» передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в пункті 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент існування КСП «Україна» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Отже виходячи з системного тлумачення наведених вище норм права у сукупності із встановленими обставинами можна дійти висновку, що земельні ділянки колективної власності, що належала КСП «Україна» на підставі державного акта на право колективної власності на землю, яка залишилася після розпаювання і є предметом спору, перейшла у власність правонаступника тобто позивача у справі.

Таким чином, КСП «Україна», а в подальшому його правонаступник ТОВ «Козацька долина», мали належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві.

Крім того слід зазначити, що підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 ЗК України від 18 грудня 1990 року та у статті 140 ЗК України від 25 жовтня 2001 року та ці підстави є вичерпні.

Зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Згідно з вимогами Держгеокадастру, слід усунути правопорушення у вигляді користування земельними ділянками, в тому числі, й приведення до оформлення такого користування у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Визнання права власності є належним способом захисту, обраний позивачем.

На підставі наведеного просить задовольнити позов.

Процесуальні дії.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.07.2022 року провадження по справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27.07.2022 року сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просить справу розглядати у відсутність позивача та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлялася. 26.07.2022 року до канцелярії суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 відповідно до якої воназазначає, що позовні вимоги ТОВ «Козацька долина»визнає, просить справу розглянути без її участі.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлялася. 26.07.2022 року до канцелярії суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_5 відповідно до якої вона зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Козацька долина» визнає, просить справу розглянути без її участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся. 26.07.2022 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 відповідно до якої він зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Козацька долина» визнає, просить справу розглянути без його участі.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлялася. 26.07.2022 року до канцелярії суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_4 відповідно до якої вона зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Козацька долина» визнає, просить справу розглянути без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся. 26.07.2022 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 відповідно до якої він зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Козацька долина» визнає, просить справу розглянути без його участі.

У відповідності з ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.ч. 3, 4ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями206,207цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Фактичні обставини справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до керівництваТОВ «Козацьке долина» із вимогою, якоювимагають усунути порушення, а саме привести правоустановчі документи на земельні ділянки, загальною площею 102,7 га, розташованих на території Козацької сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Вимогу мотивовано тим, що право користування вказаними земельними ділянками належить КСП «Україна» на підставі державного акту на право колективної власності на землю та державного акту на праві постійного користування на землю, інститут яких у зв`язку із змінами у чинному законодавстві вже не передбачено.

27.11.1995 року Козацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області був виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Україна» Державний акт на право колективної власності на землю Серія ОД-05-02, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2, відповідно до якого КСП «Україна» передано у колективну власність земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва площею 3635,7 га. У власність передано земельні ділянки №№ 2,3,4,7,9,10,12,13,15,18,19,20,21,22,25.

27.11.1995 року Козацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області був виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Україна» Державний акт на право постійного користування землею Серія ОД-05-07, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7, відповідно до якого КСП «Україна» передано у постійне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва площею 525 га. В постійне користування передано земельні ділянки № 1,5,6,8,11,14,16,17,23,24,26,27.

ТОВ «Козацька долина» являється правонаступником прав і обов`язків колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ, Статутом ТОВ «Козацька долина» і іншими доказами.

Чинність державних актів на право колективної власності на землю, на право постійного користування земельною ділянкою виданих до введення у дію Земельного кодексу України 2001 року, підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року по справі №1-17/2005.

Конституційний Суд України в п.п. 5.2, 5.6 рішення від 22.09.2005 р. по справі № 1-17/ 2005, роз`яснив, що «...стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41,55 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом (2768-14) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

На наданий час ТОВ «Козацька долина» відкрито та безперешкодно користується вказаними спірними ділянками.

Згідно із статутом позивача ТОВ «Козацька долина» є правонаступником Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» та його попередника Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна».

Жодним рішенням суду або іншим документом вказаний статут не є скасованим чи визнаний судом недійсним, тому позивач є юридичним правонаступником після Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» та його попередника Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна».

Під час розгляду справи відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнали у повному обсязі.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом (2768-14) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс (2768-14) серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до статті 116 Кодексу (2768-14) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 Кодексу (2768-14).

Суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» № 449 від 02.04.2002 р., раніше видані державні акти на право власності на землю тощо та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними залишаються чинними до їх заміни.

Відповідно до п. 1 ч. З ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. І ст. З ЗК України, в редакції Закону N 2196-ХІ1 (2196-12) від 13.03.1992р., надалі «ЗК України, 1992 р.», власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ст. 5 ЗК України, 1992 р., земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України, 1992 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, з часу видачі і реєстрації 27.11.1995 року Козацькою сільською радою Державного акта на право колективної власності на землю Серія ОД-05-02, члени КСП «Україна», тепер ТОВ «Козацька долина», стало суб`єктом права колективної власності на земельні ділянки площею 3635,7 га, з яких в даний час залишилось в колективній власності землі, які не паювались для сільськогосподарського виробництва площею 19,034 га.

З часу видачі і реєстрації 27.11.1995 року Козацькою сільською радою Державного акта на право постійного користування землею Серія ОД-05-07, КСП «Україна», тепер ТОВ «Козацька долина», набуло права постійного користування земельними ділянками для сільськогосподарського виробництва площею 83,7488 га. та для обслуговування будівель та споруд площею 10,2882 га.

Позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачено такої форми власності, як колективна, право колективної власності на землю співвласників майна бувшого КСП «Україна» і право постійного користування земельними ділянками КСП «Україна» не припинилось, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду України (справа про постійне користування земельними ділянками) у справі N 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005.

При цьому, співвласники майна бувшого КСП «Україна» не приймали рішення про добровільну відмову від права колективної власності на землю та права постійного користування земельними ділянками в користь держави, рішення про примусове припинення права колективної власності на землю теж не приймалось.

Оскільки, співвласники рішення про передачу земель колективної власності в державну власність не приймали, угода про передачу права власності на земельну ділянку колективної власності в державну власність не укладалась, передачі земель колективної власності бувшого КСП «Україна» в державну власність не відбулось.

Відповідно до абз. «а» ч. 1 ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку зокрема, є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 142 ЗК України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Держава набуває права власності на землю у разі:

а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами;

в) прийняття спадщини;

г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;

ґ) конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до абз. «а», «б» ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За твердженням позивача, ТОВ «Козацька долина» не давала згоди на вилучення із його користування в користь держави земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні.

Таким чином, правових підстав для передачі земель колективної власності і земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні ТОВ «Козацька долина» у державну власність не було.

На наданий час ТОВ «Козацька долина» відкрито та безперешкодно користується вказаними спірними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗК України, тільки при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2, абз. «а» ч. З ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом:

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У відповідності до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно із статутом позивача ТОВ «Козацька долина» є правонаступником Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» та його попередника Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна».

Жодним рішенням суду або іншим документом вказаний статут не є скасованим чи визнаний судом недійсним, тому позивач є юридичним правонаступником після Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» та його попередника Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна».

Відповідно до статті 3 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 ЗК України 1990 року).

Згідно з статтею 60 ЗК України 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідності до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент існування КСП «Україна» земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Положеннями частини шостої статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент існування КСП «Україна» передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в пункті 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент існування КСП «Україна» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Отже виходячи з системного тлумачення наведених вище норм права у сукупності із встановленими обставинами можна дійти висновку, що земельні ділянки колективної власності, що належала КСП «Україна» на підставі державного акта на право колективної власності на землю, яка залишилася після розпаювання і є предметом спору, перейшла у власність правонаступника тобто позивача у справі.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції чинній станом на 2004 рік, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Такі ж висновки наведені у рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 справа № 1-17/2005.

Крім того пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України у редакції, чинній станом на 2001 рік, визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, КСП «Україна», а в подальшому його правонаступник ТОВ «Козацька долина», мали належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві.

Крім того слід зазначити, що підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 ЗК України від 18 грудня 1990 року та у статті 140 ЗК України від 25 жовтня 2001 року та ці підстави є вичерпні.

Зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У частині першій статті 141 ЗК України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті «в» цієї частини (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 лютого 2011 року у справі № 21-3а11.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ «Козацька долина» є правонаступник КСП «Україна», що підтверджується статутом цього товариства, який є чинним.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Тобто з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державні акти на право власності на землю видані до внесення змін у земельне законодавство є чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Вказані норми законодавства не передбачають визнання повторного права власності на такі земельні ділянки на підставі судового рішення.

Згідно з вимогою Держгеокадастру, слід усунути правопорушення у вигляді користування земельними ділянками, в тому числі, й приведення до оформлення такого користування у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Визнання права власності є належним способом захисту, обраний позивачем.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 90, 258, 259, 263, 265, 268, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки - задовольнити.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» (код ЄДРПОУ 03768799, юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке, вул. Центральна, 45А) на земельну ділянку, якою позивач користується на підставі державного акту на право колективної власності серії ОД № 05-02 від 27.11.1995 року, земельна ділянка площею 19,034 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1907, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацька долина» (код ЄДРПОУ 03768799, юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке, вул. Центральна, 45А) на земельні ділянки, якими позивач користується на підставі державного акту на право постійного користування серії ОД № 05-07 від 27.11.1995 року:

на земельну ділянку площею 13,6743 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1909, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке;

на земельну ділянку площею 56,3214 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1905, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке;

на земельну ділянку площею 13,7531 га, кадастровий номер 5120882800:01:002:1910, розташована Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке;

на земельну ділянку площею 0,2114 га, розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120882800:02:002:0195;

на земельну ділянку площею 4,4117 га, розташована АДРЕСА_2 ;

на земельну ділянку площею 3,3601 га, розташована АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5120882800:01:001:0778;

на земельну ділянку площею 1,20 га, розташована АДРЕСА_3 ;

на земельну ділянку площею 2,3050 га, розташована АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5120882800:02:001:0080.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О.Боярський