Ухвала

від 07.06.2022 по справі 640/8244/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/2783

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

08 червня 2022 року м. Київ № 640/8244/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву представника некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/8244/22 за позовом

некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України»

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» (надалі - позивач), адреса: 03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6 до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 4441/5 від 10 грудня 2021 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2021 року за № 1610/37232 «Про внесення зміни до Положення про офіс приватного виконавця».

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Разом з позовною заявою позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову у справі за позовом некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до Положення про офіс приватного виконавця» № 4441/5 від 10 грудня 2021 року та зупинити дію наказу до розгляду справи по суті.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема на те, що відповідно до норм статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Представник позивача у поданій заяві зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для приватних виконавців, які вже розпочали здійснювати свою діяльність до внесення цих змін, та може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або їх інтересів, за захистом яких заявник звернувся до суду, оскільки, оспорюваний наказ створює негативні правові наслідки для приватних виконавців, оскільки недотримання його вимог є підставою для притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, визнання офісів такими, що не відповідають оспорюваним вимогам, та припинення здійснення професійної цільності.

На переконання представника позивача, прийняттям Міністерством юстиції України оспорюваного наказу фактично суттєво обмежено гарантоване Конституцією України право приватного виконавця на працю, оскільки його право на здійснення діяльності приватного виконавця прямо пов`язане із дотриманням вимог Положення про офіс приватного виконавця, спірні зміни до якого були внесені цим наказом. Іншою оплачуваною роботою приватний виконавець займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Керуючись вказаними вище обставинами, представник позивача звернувся до суду з даною заявою про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах справи документи та надані докази, вирішуючи вказану заяву суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З аналізу поданої заявником заяви вбачається, що суть поданої заяви про забезпечення позову зводиться до того, що оспорюваний наказ та його застосування створює негативні правові наслідки для приватних виконавців, оскільки недотримання його вимог передбачених таким наказом є підставою для притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, визнання офісів такими, що не відповідають оспорюваним вимогам, та припинення здійснення професійної цільності.

Також, представник позивача зазначає, що таке рішення суб`єкту владних повноважень фактично суттєво обмежує гарантоване Конституцією України право приватного виконавця на працю, оскільки його право на здійснення діяльності приватного виконавця прямо пов`язане із дотриманням вимог Положення про офіс приватного виконавця, спірні зміни до якого були внесені цим наказом. Іншою оплачуваною роботою приватний виконавець займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Беручи до уваги викладені представником позивача доводи у поданій заяві, суд зауважує, що у ході розгляду поданої заяви судом не було виявлено існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та обов`язків.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що встановити наявність очевидних ознак протиправності наказу якого хоче зупинити дію заявник, можливо тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

При цьому, наведені заявником в заяві доводи, на переконання суду, не підтверджують обставини явної протиправності оскаржуваного наказу, як вже було зазначено вище, факт протиправності в даному випадку можливо встановити лише при розгляді справи по суті та встановленні всіх обставин.

Також, суд зауважує, що спосіб яким позивач просить забезпечити позов на даній стадії розгляду судової справи, у випадку його задоволення фактично буде прирівнюватись до вирішення спору по суті, оскільки як було встановлено судом з аналізу матеріалів наданих позивачем до суду, останній обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги, а саме на протиправність, як на думку позивача, оскаржуваного в межах даної справи наказу.

Відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди її правам, інтересам та обов`язкам заявника до подачі позовної заяви до суду та ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та не підтверджує, заявлені позивачем обставини того, що виконання оскаржуваного наказу унеможливить ефективний захист інтересів позивача в частині підтвердження бездоганної репутації.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому на даній стадії, на підставі наданих позивачем доказів та наведених доводів, суд не вбачає за можливе застосувати заходи забезпечення з підстав очевидної протиправності оскаржуваного наказу.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/8244/22 за позовом некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова