Ухвала

від 12.06.2022 по справі 640/8240/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 червня 2022 року м. Київ № 640/8240/22

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер Фінанс"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер Франс», в якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер Франс» протягом одного місяця, з дня дати набрання рішенням законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини «Дача з мезоніном» («Садиба Сергієнка» або «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації»), що розташований по пр-ту Перемоги 130/1 у м. Києві на умовах та у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Згідно вимог ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Так, оцінивши позовну заяву на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

Згідно з ч.7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (ч.3 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі N 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону N 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Таким чином, суд перед відкриттям провадження у справі, повинен встановити чи наявні у прокурора повноваження на представництво компетентного органу в суді і чи вірно прокурором визначено компетентний орган та встановлено його бездіяльність.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи підстави для звернення із даним адміністративним позовом до суду, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури вказував, що Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було винесено припис від 20.05.2021 щодо зупинення робіт та надання науково-проектної документації, однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Юпітер Франс» вимоги припису не виконано, а контролюючим органом тривалий час здійснюється бездіяльність щодо не вчинення дій щодо укладення договору на охорону об`єкта культурної спадщини.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону N 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. п. 13, 14, 17 ч. 2 ст. 5 Закону N 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках; погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 N 885, Міністерство культури та інформаційної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ") та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Отже, з вищевказаних приписів законодавства вбачається, що саме Міністерство культури та інформаційної політики України є уповноваженим органом з контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини та здійснює управління об`єктами культурної спадщини, в свою чергу, як Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є лише структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який підпорядкований Міністерству культури та інформаційної політики України.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

В свою чергу, позивачем не було обґрунтовано та не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що Міністерством культури та інформаційної політики України, як уповноваженим органом не було реалізовано свої повноваження відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", чим порушено інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначила, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурором не підтверджено суду про наявність виключного випадку для здійснення представництва у суді законних інтересів держави, а відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню.

Згідно вимог п. 7 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повернути.

Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу негайно.

Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про повернення позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур