Постанова

від 15.08.2022 по справі 460/6000/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/6000/21 пров. № А/857/668/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-1» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Нор У.М.,

рішення ухвалене в порядку письмового провадження,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення: 25.10.2021,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурс-1» (далі ТзОВ «Промресурс-1») звернулося в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №262а/07-03/000014/т8-ФС від 20.05.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області№262а/07-03/000014/т8-ФС від 20.05.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-1» за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у сумі 2270 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не було доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що таке прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірна постанова є правомірною, оскільки за результатами проведення позапланового заходу державного контролю встановлено, що підтверджуючих документів щодо офіційного працевлаштування працівників ОСОБА_1 (помічник заправщика) та ОСОБА_2 (оператор АЗС), які перебували на робочих місцях 15.04.2021 за адресою: вул. Мельника, буд. 25, м. Рівне посадовими особами ТОВ «Промресурс-1» не надано. Вважає, що трудові відносини між ТОВ «Промресурс-1» та працівниками на час проведення інспекційного відвідування не укладені, чим порушено вимоги частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурс-1» (місцезнаходження: Україна, 33001, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Поповича, будинок 42; ідентифікаційний код юридичної особи: 43178208) зареєстроване як юридична особа 16.08.2019 (номер запису: 16081020000015105). Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД 47.30 є Роздрібна торгівля пальним.

У період з 15.04.2021 по 16.04.2021, відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 15.04.2021 №343 (а.с.30), направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 15.04.2021 №281-Н/09-27 (а.с.31) уповноваженими особами відповідача було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення у ТзОВ «Промресурс-1».

За наслідками зазначеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) Управлінням Держпраці у Рівненській області було складено акт від 16.04.2021 №262а/07-03 (а.с.32-39), у якому зафіксовано, зокрема наступні порушення:

- ч. 1 ст. 21 КЗпП України - не укладено трудовий договір з ОСОБА_1 (помічник заправщика) та ОСОБА_2 (оператор АЗС), які працювали та виконували трудові функції на АЗС 15.04.2021 о 12 год. 15 хв., що знаходиться по вул. Мельника, буд.25, м. Рівне (місце провадження господарської діяльності ТОВ «Промресурс-1»);

- ч. 3 ст. 24 КЗпП України - 15.04.2021 о 12 год. 15 хв. посадовими особами ТОВ «Промресурс-1» допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - з ОСОБА_1 (помічник заправщика) та ОСОБА_2 (оператор АЗС), які працювали та виконували трудові функції на АЗС 15.04.2021 о 12 год. 15 хв., що знаходиться по вул. Мельника, буд.25, м. Рівне (місце провадження господарської діяльності ТОВ «Промресурс-1»).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно вимог ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Вимогами абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), який, зокрема, встановлює порядок, умови та вимоги до проведення заходів державного нагляду (контролю) у вигляді планових та позапланових заходів.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 (надалі - Порядок №823), заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 16 Порядку №823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 17 Порядку №823, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Разом з тим, як вірно зазначено судом, акт перевірки не підписаний посадовою особою ТОВ «Промресурс-1» чи уповноваженою особою. З наданого до матеріалів справи відповідачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3301603324588 від 16.04.2021 на підтвердження направлення акту перевірки позивачу не вбачається, хто отримав таке відправлення та що саме направлялося у такому конверті, оскільки опис вкладення у лист відсутній.

Визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, як вірно зазначено судом, необхідною умовою для накладення штрафу на осіб, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Як передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці», працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Як вірно зазначено судом, з аналізу чинного законодавства слід зробити висновок, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Судом також враховано, що Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» пояснив, що фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладення трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Отже, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Крім того, судом враховано концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).

Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода виступає єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника.

Як вірно зазначено судом, встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не наведено в оскаржуваній постанові та акті перевірки належних доказів того, що вказані вище особи взагалі працювали на АЗС 15.04.2021, в т.ч. без оформлення трудових відносин. Крім того, в таких документах не наведено посилань на докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що вказані особи працюють саме помічником заправника та оператором АЗС. Не наведено в постанові доказів виконання вказаних обов`язків цими особами 15.04.2021, не встановлено фактів виплати винагороди працівникам, не наведено доказів того, що робота виконується відповідно до вказівок та під контролем позивача, така діяльність передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства, що робота виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи та виконується працівником особисто. Не встановлено відповідачем та не підтверджено жодним доказом, що робота виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила, має характерну тривалість/продовжуваність, вимагає особисту присутність працівника та передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АЗС 15.04.2021 не є безумовною підставою, яка підтверджує факт здійснення ними трудових обов`язків заправника та оператора АЗС.

Враховуючи зазначене, вірним є висновок суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були найманими працівниками ТОВ «Промресурс-1» є лише припущенням, яке не підтверджено жодними доказами.

Також доказів того, що на момент проведення перевірки АЗС була введена в експлуатацію та використовувалася в господарській діяльності позивача, відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, факт допуску до роботи без укладення трудового договору не підтверджений, що є підставою для скасування спірної постанови.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправною і скасування постанови Управління Держпраці у Рівненській області№262а/07-03/000014/т8-ФС від 20.05.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, оскільки така прийнята без урахування фактичних обставин справ, з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 460/6000/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 23.08.2022