Постанова

від 15.08.2022 по справі 301/2320/15-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/2320/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 серпня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Кожух О.А.,

з участю секретаря Кекерчень М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 28 грудня 2015 року (у складі судді Даруди І.А.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Іршавської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у листопаді 2015 р.

Просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтуванняпозовних вимогуказала,що сторониз 11.11.2006р.перебували вшлюбі,в якомународилося двоєдітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Іршавського районного суду від 23 серпня 2012 р. шлюб між сторонами було розірвано.

Висновком органу опіки та піклування Іршавської РДА від 11.06.2015 р. встановлено доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно своїх дітей через те, що він не цікавиться їх долею, станом здоров`я, не бере участі у їх вихованні, не спілкується із ними, кошти на їх утримання не надає, аліменти, стягувані за виконавчим листом Іршавського районного суду від 21.08.2012 р., не сплачує.

Рішенням Іршавськогорайонного судувід 28грудня 2015р.позов задоволено.Позбавлено батьківськихправ ОСОБА_1 щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 487,20 грн. у відшкодування судового збору.

ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, який відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не бере участі в житті своїх дітей, не цікавиться ними та нехтує своїми батьківськими обов`язками, не відповідає дійсності;

-факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав;

-судом не було встановлено обов`язкових умов для позбавлення батьківських прав, визначених ст. 164 СК України.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, із таких мотивів.

Суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду, оскільки вони суперечать обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 перебувала з відповідачем у шлюбі з 11 листопада 2006 р., який згідно з рішенням Іршавського районного суду від 21 серпня 2012 р. було розірвано.

Від шлюбу в них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Шлюбні відносини між сторонами фактично були припинені ще задовго до рішення суду, вони проживали окремо один від одного.

Діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають разом з мамою - ОСОБА_2 , і знаходяться на її повному утриманні, що стверджується довідкою Довжанської сільської ради від 12 листопада 2015 р. № 3146 (а.с.7).

Відповідач зовсім не цікавиться життям дітей, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися із ними та брати участь у їх вихованні.

Діти проживають разом з позивачем у будинку її батьків, де їм забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між нею, дітьми та батьками позивача склалися доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дітей, їх повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Дітям вчасно проведені профілактичні щеплення, проводяться регулярні амбулаторні огляди, їх стан здоров`я задовільний. Нагляд за станом здоров`я дітей з моменту їх народження і по сьогоднішній день здійснює позивач, а відповідач участі в цьому не бере.

Згідно з довідкою, виданою відділом ДВС Іршавського РУЮ 10 листопада 2015 р., станом на 01 листопада 2015 р. заборгованість по виконавчому листу № 2/705/875/12, виданому 21.08.2015 р. Іршавським районним судом про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей у розмірі по 400 грн. на кожну дитину щомісячно, у боржника гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_1 , становить 18 929,03 грн. (а.с.23).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Іршавської РДА від 11 червня 2015 р. про доцільність позбавлення батьківських прав, орган опіки і піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_1 , відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилається на те, що позивач не надала доказів того, що він умисно ухилявся від своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно сина та доньки, позивачем не надано, а тому суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення батьківських прав.

Апеляційний суд не може погодитися із висновком органу опіки та піклування Іршавської райдержадміністрації від 11.06.2015 р. про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав (а.с.10), оскільки в ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по утриманню дітей, не наведено обставин про намагання указаного органу як відповідального за захист прав дітей об`єктивно визначити ставлення батька до сина та доньки, і яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей. Указаний висновок зроблений на підставі розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, характеристики Довжанського дошкільного навчального закладу № 1 на малолітнього ОСОБА_4 , письмових свідчень від 08.06.2015 р. сусідів ОСОБА_2 і довідки виконкому Довжанської сільської ради від 08.06.2015 р. № 26.

Очевидно, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на таких документах, він є дещо однобоким і таким, що не відповідає характеру спірних правовідносин.

Наявність заборгованості по сплаті аліментів також не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_1 висловлює бажання спілкуватися із дітьми, має намір на відновлення відносин із ними, відтак апеляційний суд вважає, що родинний зв`язок між батьком, сином і донькою можливо відновити, а тому не вбачається доведеності обставин необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, доцільність вжиття якого органом опіки та піклування достатньо не аргументовано.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем факту злісного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо їхнього сина та доньки, і не урахував, що поведінка відповідача свідчить про його бажання та спроможність виконувати батьківські обов`язки, що, у свою чергу, не дає підстав вважати, що позбавлення його батьківських прав відповідатиме інтересам дітей.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові за безпідставністю вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2.Рішення Іршавського районного суду від 28 грудня 2015 року скасувати.

3.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 730 (сімсот тридцять) гривень 80 копійок у відшкодування судового збору.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

6.Повне судове рішення складено 23 серпня 2022 р.

Судді: