Постанова

від 16.08.2022 по справі 607/11984/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11984/21 Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/546/22 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія - 301000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів - Парандюк Т. С., Хома М. В.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

адвоката Кусмарцева М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 607/11984/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року, ухвалене суддею Позняком В.М., повний текст якого складено 28 лютого 2022 року, в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетавто, ОСОБА_1 про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання особи добросовісним набувачем, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила суд скасувати право власності ОСОБА_3 на автомобіль марки Volkswagen CC Sport, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; визнати за нею право власності на вказаний автомобіль та витребувати останній від ОСОБА_3 в її користь, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником вищевказаного автомобіля та в липні 2020 року передала його разом із реєстраційними документами на підставі усної домовленості у користування ОСОБА_4 , проте в обумовлений сторонами час останній автомобіль не повернув.

В подальшому, позивачці стало відомо те, що її автомобіль було продано на підставі договору купівлі-продажу №7743/20/001634 від 16.10.2020 року, укладеного між комісіонером ТОВ Пріорітетавто та ОСОБА_5 . Підставою для продажу даного автомобіля був договір комісії №7743/20/001634 від 16.10.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Пріорітетавто, за умовами якого ОСОБА_2 доручає ТОВ Пріорітетавто від її імені здійснити продаж спірного автомобіля.

В подальшому, ОСОБА_5 відчужив даний автомобіль в користь ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №6141/2020/2351229.

Вказує, що згідно висновку експерта №СЕ-19/120-21/5821-ПЧ від 14.06.2021 року підпис у договорі комісії №7743/20/001634 від 16.10.2020 року виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Наведене свідчить про відсутність у неї вільного волевиявлення на укладення вказаного договору комісії та подальше відчуження спірного автомобіля.

05.10.2021 року ОСОБА_2 подала клопотання про заміну неналежного відповідача, посилаючись на те, що згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області №31/19-3487 від 20.09.2021 року, станом на 20.09.2021 року спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.10.2021 року замінено відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_1 .

23.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати його добросовісним набувачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний автомобіль ним було придбано у довіреної особи власника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , який діяв згідно генеральної довіреності. Про наявність будь-яких обмежень щодо відчуження (перереєстрації) автомобіля ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_1 відомо не було.

Вказував також, що під час проведення діагностики автомобіля було встановлено, що двигун ремонту не підлягає. На даний час автомобіль в розібраному вигляді без двигуна знаходиться в нього. Жодні дії та ремонт автомобіля не здійснюються, оскільки ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.06.2021 року на вказаний транспортний засіб накладено арешт.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.08.2019 р. у справі №756/5611/16-ц пунктом 1 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Тобто положеннями ст. 388 ЦК України передбачено вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Вважає, що відсутні підстави для задоволення первісного позову та витребування від нього рухомого майна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 автомобіль марки Volkswagen CC Sport, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог про скасування права власності та визнання права власності відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання особи добросовісним набувачем відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Пріоритетавто», ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 по 1732,7 гривень сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про витребування автомобіля та відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, посилаючись на неповне з`ясування істотних обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу, який вибув з володіння ОСОБА_2 з волі останньої.

В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції відсутні посилання на обставини справи, які були встановлені під час надання пояснень представником позивачки про те, що ОСОБА_2 добровільно, без будь-якого примусу передала автомобіль з документами ОСОБА_7 , який згодом передав його ОСОБА_4 .

Хибними є висновки суду про те, що майно вибуло з володіння позивачки не з її волі, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи.

Вважає, що добросовісність ОСОБА_1 , як набувача є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 , яка передала спірний автомобіль та оригінал свідоцтва про його реєстрацію за власною волею іншій особі у володіння та користування, чим доводиться наявність її волі на вибуття з її володіння та користування спірного автомобіля та відсутність підстав, визначених ст.388 ЦК України, для витребування майна власником від добросовісного набувача.

Відзиву на апеляційну скаргу, у визначений судом строк, не подано.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кусмарцев М.О. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись, на доводи викладені в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником автомобіля марки марки Volkswagen CC Sport, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 07.11.2019 року.

У липні 2020 року позивач ОСОБА_2 добровільно, на підставі усної домовленості, передала вказаний автомобіль разом із реєстраційними документами ОСОБА_4 .

У подальшому ОСОБА_2 дізналася про те, що належний їй автомобіль був незаконно відчужений, з приводу чого звернулася з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Згідно договору комісії №7743/20/001634 від 16.10.2020 року, який укладений між ТОВ «Пріоритетавто» та ОСОБА_2 , Комітент ( ОСОБА_2 ) доручає Комісіонеру (ТОВ «Пріоритетавто») від її імені здійснити продаж належного їй транспортного засобу марки Volkswagen СС Sport, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 (а.с.14).

16.10.2020 року ТОВ «Пріоритетавто», діючи на підставі вказаного договору комісії, продало автомобіль марки Volkswagen СС Sport, 2012 року випуску, ОСОБА_5 за 15400 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу №7743/20/001634 (а.с.15).

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №6141/2020/2351229 від 19.12.2020 року ОСОБА_5 продав вищевказаний автомобіль ОСОБА_3 за 149 000 грн. (а.с.16-17).

З інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області від 20 вересня 2021 року за №31/19-3437 вбачається, що станом на 20.09.2021 року спірний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування №12020210010002420 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 190 КК України, було проведено почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/120-21/5821-ПЧ від 14 червня 2021 року, встановлено, що підпис який розташований у правому нижньому куті в наданому на дослідження договорі комісії №7743/20/001634 від 16.10.2020 року, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис, який розташований у правому нижньому куті в наданому на дослідження акті огляду технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №7743/20/001634 від 16.10.2020 року виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Висновок суду першої інстанції про те, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому може бути витребувано у ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи. Крім цього, судом при вирішенні справи не застосовано ст. 398 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається із змісту п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу володіння іншій особі.

При встановленні обставин, чи була воля ОСОБА_2 на передачу спірного майна у володіння ОСОБА_4 , слід врахувати наступне.

Згідно ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до п.2.2. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 року №1306, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.11.2021 року (справа №610/2229/18).

Отже, спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2 з її волі, так як разом з реєстраційними документами був добровільно переданий позивачкою у володіння ОСОБА_4 .

Та обставина, що у подальшому ОСОБА_4 , після певного періоду правомірного володіння не повернув спірний автомобіль власнику, а без згоди останнього передав транспортний засіб іншим особам, які його відчужили, свідчить лише про те, що ОСОБА_4 розпорядився спірним майном, не маючи таких повноважень.

З врахуванням наведеного, спірне майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову, оскільки вибуло з володіння власника за його волею.

Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

Власник майна має право звернутись з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Такі висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 27 червня 2018 року (справа №742/3315/16-ц), від 02 червня 2021 року (справа №761/44057/19).

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що майно вибуло з володіння власника ОСОБА_2 не з її волі, не відповідає обставинам справи, оскільки останньою не доведено факт вибуття спірного автомобіля з її володіння та з володіння особи, якій вона передала автомобіль, не з їх волі, а зібрані у справі матеріали не підтверджують факт набуття ОСОБА_5 , а у подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль без достатніх правових підстав.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме автомобіля Volkswagen CC Sport, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 від ОСОБА_1 , до задоволення не підлягають.

Рішення суду першої інстанції в частині первісного позову про скасування права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль та визнання права власності на нього за позивачкою судом апеляційної інстанції не переглядається.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 , то суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки пред`явлення позову про визнання добросовісним набувачем не є належним способом судового захисту (ст.16 ЦК України), так як добросовісність набуття не є предметом позову, а є однією з обставин, яка підлягає доказуванню, зокрема, під час розгляду справи про витребування майна.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог первісного позову слід скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, в решті рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, слід покласти на позивачку ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року в частині позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетавто, ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) 5198 гривень 10 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2022 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Парандюк Т.С.