ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
УХВАЛА
Від "23" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/526/14
Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора по справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Владівське" (с. Писарівка, Малинський район, Житомирська область),
за участю учасників судового процесу:
- від Головного управління ДПС у Житомирській області: не з`явився;
- від головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області; не з`явився;
- від заявника: не з`явився, -
ВСТАНОВИВ:
у провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа №906/526/14 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Владівське".
Ухвалою господарського суду від 14.06.2022 затверджено звіт ліквідатора Селянського (фермерського) господарства "Владівське" арбітражного керуючого Коваль І.В. та ліквідаційний баланс Селянського (фермерського) господарства "Владівське"; ліквідовано юридичну особу - Селянське (фермерське) господарство "Владівське"; припинено повноваження ліквідатора Селянського (фермерського) господарства "Владівське" арбітражного керуючого Коваль І.В.; провадження у справі закрито.
16.06.2022 на електронну пошту господарського суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, арбітражним керуючим Кочергіною В.В. зазначено, що вона виконувала повноваження ліквідатора банкрута з 10.06.2014 по 18.04.2019. Ураховуючи відсутність у боржника будь-яких активів, після закриття провадження у справі про банкрутство несплаченою залишилася основна грошова винагорода арбітражного керуючого на суму 129 222,51 грн та не відшкодованими залишилися витрати арбітражного керуючого на суму 4264,10 грн. За викладених обставин, заявником заявлено вимоги про стягнення з кредиторів 129 222,51 грн основної грошової винагороди та 4264,10 грн витрат, а саме:
- з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 94371,20 грн основної грошової винагороди та 3114,07 грн витрат;
- з Головного управління ДПС у Житомирській області - 34851,31 грн основної грошової винагороди та 1150,03 грн витрат.
Ухвалою господарського суду від 23.06.2022 прийнято клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора та призначено його до розгляду в судовому засіданні 23.08.2022 о 12:00 год.
30.06.2022 до господарського суду надійшли письмові пояснення Головного управління ДПС у Житомирській області у яких заперечено щодо задоволення клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора з огляду на наступне.
Кредиторами Селянського (фермерського) господарства "Владівське" фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався, комітетом кредиторів не погоджувалося питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок коштів кредиторів.
Всупереч вимогам Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором банкрута не вжито усіх заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, або зняття їх з реєстрації у разі виявлення. Не виконання та неналежне виконання обов`язків ліквідатора банкрута арбітражним керуючим Кочергіною В.В. призвело до перевищення максимально допустимих строків здійснення ліквідаційної процедури, а також призводить до завдання збитків як кредиторам, так і банкруту, у вигляді зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури.
Головне управління ДПС у Житомирській області не є суб`єктом господарювання і здійснює свою діяльність виключно в інтересах держави та фінансується з Державного бюджету України. Сума оплати послуг, які на думку Кочергіної В.В. має сплатити кредитор, ляже додатковим тягарем на державний бюджет. Також, бюджетом та кошторисом Головного управління ДПС у Житомирській області не передбачена стаття видатків на оплату послуг та витрат арбітражного керуючого.
01.07.2022 до господарського суду надійшли пояснення головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.06.2022 № 0600-0901-7/45408 у яких повідомлено, що бюджетом Пенсійного фонду України та кошторисом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не передбачена стаття видатків на оплату послуг та витрат арбітражного керуючого.
02.08.2022 до господарського суду надійшов супровідний лист арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 25.07.2022 з доданими доказами направлення клопотання від 16.06.2022 кредиторам.
Арбітражний керуючий Кочергіна В.В., представники Головного управління ДПС у Житомирській області та головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у судове засідання 23.08.2022 не з`явилися.
Дослідивши клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються клопотання, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд вважає за необхідне задовольнити частково вказане клопотання, виходячи з наступного.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За приписами частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексу України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Питання щодо виплати грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство, а також відшкодування його витрат, пов`язаних з виконанням повноважень у справі, врегульоване статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства, носить виключно процесуальний характер і відноситься до першої групи судових рішень у процедурі банкрутства (згідно вказаного вище критерію розмежування судових рішень, визначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17).
Визначаючи розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, або його витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство, а також джерела сплати винагороди та відшкодування витрат, суд не здійснює правосуддя шляхом вирішення матеріально-правового спору, а лише вирішує поточне процесуальне питання виключно в межах справи про банкрутство, в ході судового провадження, або за підсумком провадження у справі.
З огляду на зазначене, зважаючи на мету звернення заявника до суду та необхідність забезпечення поновлення його можливого порушеного права, враховуючи те, що положеннями ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено закриття провадження з розгляду заяв та/або клопотань, які не були розглянуті у межах справи про банкрутство, не передбачено передачу таких заяв/клопотань іншому суду, господарський вважає за необхідне здійснити розгляд клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора у межах цієї справи про банкрутство.
20.04.2019 в офіційному друкованому виданні "Голос України" опубліковано Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
У відповідності до пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
За приписами пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексуподальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цьогоКодексуперебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвалою господарського суду від 19.11.2019 постановлено подальший розгляд справи №906/526/14 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Владівське" здійснювати відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
За викладених обставин, при розгляді клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора, господарський суд застосовує положення Кодексу України з процедур банкрутства.
З матеріалів справи судом встановлено, що постановою господарського суду від 10.06.2014 визнано банкрутом Селянське (фермерське) господарство "Владівське"; відкрито його ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Селянського (фермерського) господарства "Владівське" Кочергіну В.В. (т. 2 а.с. 108-112).
Ухвалою господарського суду від 18.04.2019, зокрема, усунуто арбітражного керуючого Кочергіну В.В. від виконання обов`язків ліквідатора Селянського (фермерського) господарства "Владівське" (т. 7 а.с. 86-87)
Отже, арбітражний керуючий Кочергіна В.В. виконувала обов`язки ліквідатора боржника з 10.06.2014 по 18.04.2019.
Ухвалою господарського суду від 14.06.2022 затверджено звіт ліквідатора Селянського (фермерського) господарства "Владівське" арбітражного керуючого Коваль І.В. та ліквідаційний баланс Селянського (фермерського) господарства "Владівське"; ліквідовано юридичну особу - Селянське (фермерське) господарство "Владівське"; припинено повноваження ліквідатора Селянського (фермерського) господарства "Владівське" арбітражного керуючого Коваль І.В.; провадження у справі закрито.
Згідно з приписами пункту 3 частини 1статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною 4 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Відповідно до частини 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.
Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом України з процедур банкрутства встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Відповідно до частини 5статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Отже, однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.
Згідно з частинами 1, 4, 7статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Відмова від авансування, відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Також, слід відмітити, що пунктом 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Крім того, всупереч доводів кредиторів, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того, чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.
Вказаним спростовуються заперечення Головного управління ДПС у Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Слід зазначити, що ухвалою господарського суду від 17.02.2022 затверджено звіт арбітражного керуючого Кочергіної В.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора Селянського (фермерського) господарства "Владівське" з 10.06.2014 по 18.04.2019 на суму 129222,51 грн; затверджено звіт арбітражного керуючого Кочергіної В.В. про здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора Селянського (фермерського) господарства "Владівське" з 10.06.2014 по 18.04.2019 на суму 4264,10 грн.
Ця ухвала не оскаржувалася учасниками справи, хоча останні за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці та понесених витрат арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвалу суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18.
Всупереч заперечень кредиторів, за умови чинності ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.02.2022, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий (ліквідатор) безумовно має право на оплату послуг, наданих в межах даної справи, та відшкодування понесених витрат.
Відповідно до матеріалів справи оплату грошової винагороди арбітражного керуючого Кочергіної В.В. проведено на суму 37000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з ліквідаційного рахунку та даними підсумкового звіту ліквідатора. Відшкодування витрат арбітражного керуючого Кочергіної В.В., понесених під час виконання повноважень ліквідатора банкрута не здійснювалося.
Отже, всупереч доводам заявника заборгованість з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому Кочергіної В.В. за період виконання повноважень ліквідатора банкрута складає 92222,51 грн, заборгованість з відшкодування витрат арбітражному керуючому Кочергіній В.В. за період виконання повноважень ліквідатора банкрута складає 4264,10 грн.
Судом встановлено, що кредиторами у цій справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого. Боржник не здійснював господарської діяльності та у боржника відсутні активи, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого, про що зазначено ліквідатором банкрута Коваль І.В. у звіті ліквідатора, який погоджено комітетом кредиторів на засіданні 14.12.2021.
Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника - юридичної особи або від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.
За викладених обставин, оплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора банкрута повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.
Згідно з частиною 4 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.
За приписами частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства. При цьому витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді задовольняються в першу чергу.
Відповідно до частини 3статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами грошової винагороди та витрат, за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення Фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15 зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 07.08.2014 визнано кредиторські вимоги управління Пенсійного фонду України в Малинському районі на суму 113604,77 грн основного боргу (третя черга), визначено, що у зв`язку зі звільненням кредитора - управління Пенсійного фонду України в Малинському районі від сплати судового збору за подачу заяви до господарського суду, підлягає сплаті боржником 2436,00 грн в дохід Державного бюджету України (перша черга реєстру вимог кредиторів боржника). (т. 2 а.с. 243-246).
Ухвалою господарського суду від 12.03.2015 визнано кредиторські вимоги Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на суму 41948,84 грн податкової заборгованості (шоста черга); визначено, що витрати по сплаті судового збору за подачу заяви до господарського суду в розмірі 1218,00 грн, підлягають сплаті боржником в дохід Державного бюджету України (перша черга реєстру вимог кредиторів боржника) (т. 4 а.с. 118-120).
Ухвалою господарського суду від 28.09.2017, зокрема, замінено кредитора по справі Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі (код ЄДРПОУ 20405064, 11601, Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, 12а) на Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 37909216, 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул.Грушевського,16/1) (т. 6 а.с. 68-70).
Ухвалою господарського суду від 19.11.2019 замінено кредитора у справі - Малинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області (11601, Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, 10; ідентифікаційний код 39487678) на правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника,7; ідентифікаційний код 39459195) (т. 8 а.с. 35-37).
Ухвалою господарського суду від 19.11.2019 замінено кредитора у справі - Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, буд.16/1, ідентифікаційний код 37909216) на правонаступника - головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича,7, ідентифікаційний код 13559341) (т. 8 а.с. 39-40).
Ухвалою господарського суду від 31.03.2020 замінено кредитора у справі - Головне управління ДФС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника,7, ідентифікаційний код 39459195) на правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника,7, ідентифікаційний код 43142501) (т. 8 а.с. 105-107).
Ухвалою господарського суду від 11.05.2021 замінено кредитора у справі - Головне управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, ідентифікаційний код 43142501) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096781) (т. 8 а.с. 216-218).
З урахуванням викладеного та усіх ухвал господарського суду у межах справи № 906/526/14 загальний розмір визнаних судом кредиторських вимог до боржника, які включено до реєстру вимог кредиторів боржника, становить 155 553,61 грн, а саме:
- Головне управління ДПС у Житомирській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096781) - 41948,84 грн (26,97 %);
- головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича,7, ідентифікаційний код 13559341) - 113604,77 грн (73,03%).
За таких обставин, керуючись принципом пропорційності грошових вимог кредиторів, враховуючи визначені вище розміри заборгованості з оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого КочергіноїВ.В., судом самостійно здійснено розрахунок та визначено суми коштів, які підлягають стягненню з кожного кредитора.
Відповідно до розрахунку суду стягненню з кредиторів Селянського (фермерського) господарства "Владівське" на користь арбітражного керуючого Кочергіної В.В. в рахунок грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та відшкодування витрат підлягають такі суми:
- Головне управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096781) - 24872,41 грн грошової винагороди та 1150,03 грн витрат;
- Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича,7, ідентифікаційний код 13559341) - 67350,10 грн грошової винагороди та 3114,07 грн витрат.
За викладених обставин, господарський суд вважає за необхідне клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора задовольнити частково; стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь арбітражного керуючого Кочергіної В.В. - 24872,41 грн грошової винагороди та 1150,03 грн витрат; стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь арбітражного керуючого А.В. - 67350,10 грн грошової винагороди та 3114,07 грн витрат.
Керуючись статтями 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
1. Клопотання арбітражного керуючого Кочергіної В.В. від 16.06.2022 про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимогам грошової винагороди та витрат ліквідатора задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096781) на користь арбітражного керуючого Кочергіної Варвари Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 24872,41 грн грошової винагороди та 1150,03 грн витрат.
Видати наказ.
3. Стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича,7, ідентифікаційний код 13559341) на користь арбітражного керуючого Кочергіної Варвари Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 67350,10 грн грошової винагороди та 3114,07 грн витрат.
Видати наказ.
4. У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала господарського суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.08.2022.
Суддя Костриця О.О.
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2022 |
Оприлюднено | 25.08.2022 |
Номер документу | 105877304 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: діяльність арбітражного керуючого |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні