Рішення

від 22.08.2022 по справі 922/4189/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2022м. ХарківСправа № 922/4189/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (вул. Ревуцького, 5, м. Київ, 02091) до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (вул. Сумська, 132, м. Харків, 61023) про стягнення 87'088,73 грн за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (позивач) надало Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" позовну заяву до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (відповідач), в якій просить стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код ЄДРПОУ: 14310052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (код ЄДРПОУ: 37560840) заборгованість у розмірі 87'088,73 грн, яка складається з: основної заборгованості у сумі 42'449,66 грн, втрат від інфляції - 7'286,11 грн, пені - 24'299,08 грн, 3% річних - 1'996,66 грн, штрафу 7% за прострочення оплати понад 30 днів - 11'057,22 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 2'270,00 грн та 8'708,87 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 15.11.2022 об 11:30.

12.11.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу (вх.№27035), в якій останній повідомив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами.

16.11.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області представник позивача надав клопотання про відмову від частини позовних вимог (вх.№27036). Так, представник позивача пояснив, що 04.11.2021 та 05.11.2021 (тобто після відкриття провадження по справі) відповідач перерахував позивачу 42'449,66 грн в якості оплати за договором купівлі-продажу №285/20-219 від 15.09.2020 року, що підтверджується платіжними дорученням №8328 від 04.11.2021 та №8341 від 05.11.2021. У зв`язку із зазначеним, позивач відмовляється від частини позовних вимог в розмірі 42'449,66 грн основної заборгованості за договором купівлі-продажу №285/20-219 від 15.09.2020. Проте позивач не відмовляється від інших оскільки вони були обраховані до моменту сплати відповідачем частини боргу. Також, просить судові витрати покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог виключно з підстав їх задоволення відповідачем.

08.12.2021 представник позивача надав до суду уточнення до позовної заяви (вх. 29346).

15.12.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшла заява по суті справи (вх.№29610) в якій повідомив, що відповідачем на виконання договору купівлі продажу №285/20-219 від 15.09.2020 року було сплачено основну заборгованість у розмірі 42'449,66 грн згідно платіжного доручення №8328 від 04.11.2021 (на суму 23'120,35 грн) та платіжного доручення №8341 від 05.11.2021 (на суму 19'329,31 грн).

Ухвалою суду від 15.11.2021 підготовче провадження відкладено на 29.11.2021 об 11:30. Ухвалою суду від 29.11.2021 підготовче провадження відкладено на 13.12.2021 об 11:00. Ухвалою суду від 13.12.2021 підготовче провадження відкладено на 22.12.2021 об 11:30. Ухвалою суду від 22.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче провадження на 18.01.2021 об 14:00.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ольшанченка В.І. розпорядженням керівника апарату суду № 45/2022 від 16.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/4189/21.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справі № 922/4189/21 визначено суддю Трофімова І.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2022 справу №922/4189/21 прийняти до розгляду та розпочато її розгляд спочатку в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "14" березня 2022 року на 09:20 год.

14.03.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні.

Ухвалою від 10.05.2022 розгляд справи був відкладений без дати, а учасникам справи було запропоновано в строк до 01.06.2022 надати суду інформацію щодо засобів зв`язку (електронна пошта, телефон, мобільний телефон, мессенджер, факс тощо).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2022 підготовче засідання призначено на 02.08.2022 об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2022 підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 23.08.2022 об 10:30.

Представник позивача в судове засідання 23.08.2022 не з`явився, 22.08.2022 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для прийняття об`єктивного та законного рішення, беручи до уваги диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе, задовольнити клопотання представника позивача про проведення судового засідання без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 23.08.2022 не з`явився, 23.08.2022 подав письмові пояснення, в яких проти стягнення пені та штрафу заперечував, посилаючись на те, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання договором купівлі-продажу № 285/20-219 від 15.09.2020 не встановлена. Також представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просив відкласти розгляд справи.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, які передбачені ст. 202 ГПК України. При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться всі необхідні документи для прийняття об`єктивного та законного рішення, а участь представника відповідача в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

15 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (надалі - ТОВ "УКСПАР", Продавець, Постачальник) та Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (надалі - ДП ХМЗ "ФЕД", Покупець) укладено Договір купівлі продажу №285/20-219 від 15.09.2020 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця вироби (надалі - товар), в номенклатурі, кількості та ціни, згідно Специфікації №1 (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити вартість товару.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна сума договору відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1) складає 220'800,00 грн (двісті двадцять тисяч вісімсот грн 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% 36'800,00 (тридцять шість тисяч вісімсот грн 00 коп.).

Згідно з пунктом 2.2. Договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України в гривнях, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в установі банку в розмірі повної вартості партії товару у строк на протязі 30 банківських днів з дати поставки партії товару після проходження вхідного контролю.

У відповідності до пункту 3.1. Договору Продавець зобов`язується здійснити поставку товару на умовах DDP, м. Харків, вул. Сумська, 132 відповідно до Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2020 року, протягом 14 робочих днів на замовлення покупця.

На виконання умов Договору між Постачальником та Покупцем були складені та підписані:

- Специфікація № 1 (Додаток №1) до Договору №285/20-219 від 15.09.2020 загальною вартістю з ПДВ 220'800,00 грн;

- Специфікація № 2 (Додаток №2) до Договору №285/20-219 від 15.09.2020 загальною вартістю з ПДВ 23'120,35 грн;

- Додаткова угода №1 до Договору №285/20-219 від 15.09.2020.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №285/20-219 від 15.09.2020, товаром є сантехнічна продукція загальною вартістю 220'800,00 грн, з них ПДВ 36'800,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 28 вересня 2020 року по 11 листопада 2020 року позивач, на виконання умов вказаного Договору та у відповідності до погоджених сторонами Специфікацій, передав відповідачу товар на загальну суму 263'249,65 грн, що підтверджується, зокрема:

1. Видатковою накладною №УС5062 від 28 вересня 2020 року;

2. Видатковою накладною №УС5986 від 05 листопада 2020 року;

3. Видатковою накладною №УС5988 від 05 листопада 2020 року;

4. Видатковою накладною №УС6140 від 12 листопада 2020 року.

Вищезазначені накладні підписані та засвідчені печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

Як зазначає позивач, станом на час подання позову, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірним договором товар у повному обсязі не здійснив, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаємних розрахунків. Відтак внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року у вигляді повної оплати вартості товару, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 42'449,66 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача штрафних санкції визначених Договором та чинним законодавством України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд установив, що позивач, на виконання умов Договору купівлі-продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року, поставив відповідачу товар загальною вартістю 263'249,65 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначений товар відповідачем було прийнято без жодних зауважень чи заперечень.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п.2.2 Договору відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений йому товар позивачем в повному обсязі протягом банківських 30 днів з моменту отримання товару.

Разом з тим, у відповідача станом на 19.10.2021 виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за Договором товар у розмірі 42'449,66 грн, яка була визнана відповідачем у відповіді на претензію позивача №235-4 від 09.08.2021.

Водночас суд установив, що 04.11.2021 та 05.11.2021 (тобто після відкриття провадження у справі) відповідач перерахував позивачу 42'449,66 грн в якості оплати за Договором, що підтверджується платіжними дорученням №8328 від 04.11.2021 та №8341 від 05.11.2021

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги сплату відповідачем суму основного боргу у розмірі 42'449,66 грн після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями №8328 від 04.11.2021 на суму 23'120,35 грн та №8341 від 05.11.2021, суд дійшов висновку, що провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 42'449,66 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 7'286,11 грн та 3% річних у розмірі 1'996,66 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суд зазначає, що останнім невірно визначено періоди заборгованості за накладними. Так, за видатковою накладною №УС5986 товар був поставлений 05.11.2020, у свою чергу відповідач мав оплатити товар до 17.12.2020 включно (30 банківських днів з 06.11.2020), а тому прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаною накладною настає у відповідача з 18.12.2020. Вказане стосується також інших видаткових накладних. А також суд звертає увагу позивача на те, що день сплати боргу не включається до розрахунку.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1'963,22 грн, водночас вимога про стягнення інфляційних у сумі 7'286,11 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24'299,08 грн та штраф у розмірі 11'057,22 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.3. Договору вказано, що на підставі статті 231 Господарського кодексу України застосовуються штрафні санкції:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів;

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що останнім не враховано приписи ч. 6. ст. 232 ГК України та нараховано пеню за період, який перевищує 6 місяців.

Так, за останньою видатковою накладною №УС6140 товар був поставлений 12.11.2020, у свою чергу відповідач мав оплатити товар до 24.12.2020 включно (30 банківських днів з 13.11.2020), а тому прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаною накладною настає у відповідача з 25.12.2020. Таким чином, позивач мав право нараховувати пеню з 25.12.2020 по 25.06.2021 за накладною №УС6140 та з 18.12.2020 по 18.06.2021 за накладними №УС5986, №УС5988.

Окрім того, суд зазначає, що оскільки відповідач порушив грошові зобов`язання, то в даному випадку підлягають застосуванню приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Проте, позивачем не враховані положення статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другоїстатті 343 ГК України, а саме те,що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 6'806,99 грн, водночас вимога про стягнення штрафу у розмірі 11'057,22 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Верховний Суд у постанову від 02.04.2019 у справі №917/194/18 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що оскільки станом на час розгляду справи по суті суми основної заборгованості є відмінною від заявленої позивачем, підлягають також уточненню суми інфляційних нарахувань, 3% річних, пені та штрафу, суд зазначає, що суми інфляційних нарахувань, 3% річних, пені та штрафу позивачем було розраховано у відповідності до умов договору купівлі-продажу №285/20-219 від 15.09.2020 року та норм чинного законодавства України і часткове погашення відповідачем боргу на суму 42'449,66 грн не впливає на відповідні розрахунки, оскільки такі розрахунки були здійснені за період заборгованості до моменту здійснення відповідачем відповідного платежу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом абзаців першого, другого частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Писаренка Максима Олександровича, з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді.

В якості доказів факту надання юридичних послуг адвокатом Писаренком Максимом Олександровичем позивачем надано: ордер АА №1149140 від 19.10.2021, Догоівр про надання юридичних послуг (обслуговування) № 10/21 - LBS від 01.10.2021, попередній розрахунком суми судових витрат на професійну правничу допомогу (вих. № 27036 від 16.11.2021), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (вих. № 27036 від 16.11.2021), платіжне доручення № 10938 від 05.10.2021 про сплату позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 8'708,87 грн.

Відповідач, в свою чергу, просив суд відмовити позивачу в стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів щодо таких витрат пов`язаних з розглядом даної справи. Також відповідач вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом наданої професійної правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8'708,87 грн.

Відповідно до умов Договору № 10/21 - LBS від 01.10.2021, укладеного між позивачем та адвокатом, сторони домовились, що Замовник замовляє, а Виконавець надає, згідно умов даного Договору, юридично - консультаційні послуги (надалі - Послуги), які Замовник зобов`язаний прийняти, сплативши винагороду Виконавцю за надані Послуги та оплативши пов`язані з наданням Послуг витрати. Послуги надаються на умовах абонентського юридичного обслуговування та на умовах надання окремих юридичних Послуг за домовленістю Сторін. Виключний перелік Послуг, які може отримати Замовник в межах абонентського юридичного обслуговування, зазначений в Переліку послуг, Додатку № 1 до даного Договору. Розмір винагороди та умови / обсяг юридичних послуг на умовах абонентського обслуговування зазначені в Додатку № 1 даного Договору, які Замовник обирає на свій розсуд. Виконавець за письмовим запитом Замовника може надавати інші юридично-консультаційні Послуги, які не є предметом Додатку № 1 до даного Договору, шляхом підписання окремого договору або Додатку № 2 до даного Договору, в якому буде зазначений опис та обсяг таких послуг, а також порядок їх оплати (надалі - Додаткові послуги). Вартість юридичних послуг на умовах абонентського юридичного обслуговування складає фіксований щомісячний платіж, розмір якого визначений в Додатку № 1 даного Договору та залежить від обраного Замовником пакету абонентського юридичного обслуговування. Замовник сплачує Виконавцю Абонентську плату за юридичні послуги на умовах абонентського юридичного обслуговування згідно обраного пакету абонентського юридичного обслуговування на підставі виставленого Виконавцем рахунком впродовж 5 (п`яти) робочих днів. Сторони дійшли згоди, що оплата Абонентської плати з другого місяця обслуговування здійснюється на початку кожного місяця.

Як встановлено судом, до позовної заяви не додано Акту наданих послуг, який би містив перелік та вартість наданих адвокатом послуг, який би був узгоджений та підписаний позивачем. Крім того, до позовної заяви не додано і виставленого позивачу рахунку, який би містив розмір гонорару, належного до сплати адвокату.

Судом враховано, що доданий до позовної заяви детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, фактично підписаний одноособово адвокатом. Такий розрахунок не передбачено умовами Договору № 10/21 - LBS від 01.10.2021 ні в якості документа, який би підтверджував обсяг та вартість наданих адвокатом послуг, ні в якості підстави для оплати наданих адвокатом послуг.

Отже, додані до позовної заяви докази належним чином не підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на підставі Договору саме у розмірі 8'708,87 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238,240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132; код ЄДРПОУ: 14310052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5; код ЄДРПОУ: 34589431) 3% річних у сумі 1'963,22 грн, втрати від інфляції в сумі 7'286,11 грн, пеню в сумі 6'806,99 грн, штраф в сумі 11'057,22 грн та судовий збір у сумі 1'813,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 42'449,66 грн провадження у справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу Українита з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "23" серпня 2022 року.

СуддяІ.В. Трофімов