Постанова

від 07.12.2022 по справі 922/4189/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/4189/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В. , суддя Радіонова О.О.

За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Яковенко В.С. не з`явились Венгер В.В. (адвокат) - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №702 від 13.03.2003 р., Ордер серії АХ №1101661 від 05.09.2022

розглянувши апеляційну скаргу (вх. №964 Х/3)Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від23.08.2022 р. (повний текст підписано 23.08.2022 р.) у справі за позовною заявою до про№922/4189/21 (суддя Трофімова І.В.) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР", м. Київ Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків стягнення 87088,73 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (позивач) надало Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" позовну заяву до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (відповідач), в якій просить стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код ЄДРПОУ: 14310052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (код ЄДРПОУ: 37560840) заборгованість у розмірі 87'088,73 грн, яка складається з: основної заборгованості у сумі 42'449,66 грн, втрат від інфляції - 7'286,11 грн, пені - 24'299,08 грн, 3% річних - 1'996,66 грн, штрафу 7% за прострочення оплати понад 30 днів - 11'057,22 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у сумі 2'270,00 грн та 8'708,87 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

12.11.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу (вх.№27035), в якій останній повідомив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами.

16.11.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області представник позивача надав клопотання про відмову від частини позовних вимог (вх.№27036).

Так, представник позивача пояснив, що 04.11.2021 та 05.11.2021 (тобто після відкриття провадження по справі) відповідач перерахував позивачу 42'449,66 грн в якості оплати за договором купівлі-продажу №285/20-219 від 15.09.2020 року, що підтверджується платіжними дорученням №8328 від 04.11.2021 та №8341 від 05.11.2021.

У зв`язку із зазначеним, позивач відмовляється від частини позовних вимог в розмірі 42'449,66 грн основної заборгованості за договором купівлі-продажу №285/20-219 від 15.09.2020.

Проте позивач не відмовляється від інших позовних вимог, оскільки вони були обраховані до моменту сплати відповідачем частини боргу. Також, просить судові витрати покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог виключно з підстав їх задоволення відповідачем.

08.12.2021 представник позивача надав до суду уточнення до позовної заяви (вх. 29346).

15.12.2021 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшла заява по суті справи (вх.№29610) в якій повідомив, що відповідачем на виконання договору купівлі продажу №285/20-219 від 15.09.2020 року було сплачено основну заборгованість у розмірі 42'449,66 грн згідно платіжного доручення №8328 від 04.11.2021 (на суму 23'120,35 грн) та платіжного доручення №8341 від 05.11.2021 (на суму 19'329,31 грн).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2022 справу №922/4189/21 прийнято до розгляду та розпочато її розгляд спочатку в порядку загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР":

- 3% річних у сумі 1'963,22 грн,

- втрати від інфляції в сумі 7'286,11 грн,

- пеню в сумі 6'806,99 грн,

- штраф в сумі 11'057,22 грн,

- судовий збір у сумі 1'813,19 грн.

В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 42'449,66 грн провадження у справі закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2022 Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків звернулось через систему Електронний суд з апеляційною скаргою б/н від 05.09.2022 (з додатками: документи, що підтверджують сплату судового збору, належним чином завірені копії документів, що засвідчують повноваження особи, що підписала апеляційну скаргу, документи, що підтверджують відправлення копії апеляційної скарги учасникам справи), в якій просить Східний апеляційний господарський суд:

-скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2022 року у справі №922/4189/21 в частині стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення відмовити у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн.;

-стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги та перерозподілити судовий збір, понесений у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» із вказаним рішенням суду не погоджується в частині стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн.

В оскаржуваній частині рішення висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, та порушено норми процесуального права.

Висновок суду про законність і обгрунтованість вимог позивача про стягнення пені та штрафу помилковий, зважаючи, що вищевказаним п.7.3. Договору та ч.2 ст.231 ГК України встановлена відповідальність за порушення негрошового зобов`язання.

Тобто договором та законом визначено вид правопорушення негрошове зобов`язання та вид і розмір штрафних санкцій за допущення такого правопорушення.

Вказаний договір не містить договірної відповідальності за порушення грошового зобов`язання (вид зобов`язання, розмір штрафної санкції).

Надаючи оцінку п.7.3 договору, суд не врахував висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі №904/4156/18, провадження №12-117гс19, відповідно до яких тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах (п. 6.16. постанови ВС).

Частиною 2 ст.231 ГК України визначено уніфікований розмір штрафних санкцій за порушення строків виконання негрошового зобов`язання, у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (п.6.25.).

Підставами скасування оскаржуваного рішення відповідач вважає наступні обставини:

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права п.5 ч.4 ст.238 ГПК України (вимога викласти в мотивувальній частині рішення мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову), що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд не дав оцінки аргументам відповідача про відсутність в умовах договору господарської відповідальності (штрафу та пені) за порушення грошових зобов`язань (розрахунків), а також про не встановлення законом розміру такої відповідальності у відносинах між сторонами за договором купівлі продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року, та необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині і відповідно відсутність підстав для задоволення позову. Не навів мотивів їх відхилення.

Натомість в рішенні вказано про те, що суд не приймає доводи відповідача про те, що у зв`язку із погашенням основного боргу 42 449,66 грн. після відкриття провадження у даній справі, підлягають перерахуванню (зменшенню) пеня та штраф, 3 % річних і інфляційні нарахування. Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що таких мотивів в обгрунтування заперечень проти пені та штрафу, 3 % річних і інфляційних нарахувань відповідач не вказував. Аргументів відхилення доводів відповідача про відсутність договірної відповідальності за порушення грошового зобов`язання у відносинах між сторонами, а також відсутність штрафу та пені визначених законом у даних відносинах, судове рішення не містить.

Скаржник стверджує, що вказаний аргумент відповідача впливає на вирішення спору (відсутність підстав для задоволення позову), таке порушення норми процессуального права п.5 ч.4 ст.238 ГПК України, вплинуло на повноту і всебічність розгляду справи, об`єктивність висновків суду, обгрунтованість та законність оскаржуваного судового рішення.

Крім того, судом першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст.236 ГПК України не враховано висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі №904/4156/18, провадження № 12-117гс19.

Зокрема в п.6.25. постанови Верховного Суду вказано, що ч.2 ст.231 ГК України визначає розмір штрафних санкцій та пені за порушення негрошових зобов`язань.

Зважаючи, що відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи відповідачем було допущене порушення грошового зобов`язання (строків розрахунків), а в господарському договорі укладеному між сторонами справи було посилання на відповідальність яка встановлена ст.231 ГК України, Велика Палата Верховного Суду вказала що ст.231 ГК України не встановлює розміру штрафу та пені (штрафних санкцій) за порушення грошового зобов`язання, також не встановлено розміру штрафної санкції законами у даних правовідносинах, та дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення пені, необгрунтованість позову і касаційної скарги у частині стягнення пені.

Також, на думку апелянта, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд першої інстанції не врахував вищевикладену правову позицію Верховного Суду, неправильно витлумачив вказані в ній положення закону (невірно застосував норми матеріального права) які впливають на оцінку обставин та дійшов помилкового висновку про встановлення в п.7.3 договору розміру штрафу та пені на підставі ч.2 ст.231 ГК України, за порушення грошового зобов`язання - строків розрахунків. При цьому суд не врахував, що у вказаному пункті договору не вказано, що визначений розмір пені та штрафу встановлено за порушення грошового зобов`язання та розраховується від суми такого порушення. Фактично у вказаному пункті договору відображено положення ч.2 ст.231 ГК України, яка є обов`язковою для відносин у яких хоча б одна сторона має державну форму власності, зважаючи на статус відповідача, і відповідно до якої відповідальність визначена за порушення негрошових зобов`язань. Зокрема за порушення строків поставки товару. За таких обставин оскаржуване судове рішення на переконання скаржника, не відповідає вимогам щодо законності та обгрунтованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022р. в порядку вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Черноту Л.Ф., тоді як іншими членами судової колегії є Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, відкрито апеляційне провадження у справі №922/4189/21.Встановлено позивачу строк до 05.10.2022р. (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено Відповідачу строк до 15.10.2022р. (включно) надати більш повний та детальний контр-розрахунок та відповідь на відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Запропоновано учасникам справи в строк до 15.10.2022р. (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом упоноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4189/21.

29.09.22 (вх.№5549) на виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/4189/21.

17.10.22 (вх. №6108) від Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" надійшло клопотання за змістом якого останній просить з метою з`ясування усіх обставин справи, повноти всебічності та об`єктивності розгляду справи, забезпечення відповідачу можливості надати відповіді та пояснення на усі питання що виникають у суду, керуючись ч.10 ст.270 ГПК України, розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

17.10.2022 через Електронний суд від Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД надійшла заява за змістом якої ДП ХМЗ ФЕД доводить до суду, що не погоджується з позовними вимогами про:

- стягнення пені в розмірі 0,1 відсотка від вартості товару оплаченого з простроченням - в сумі 24'299,08 грн. (двадцять чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять грн. 08 коп.);

- стягнення штрафу 7% за прострочення оплати понад 30 днів в сумі 11'057,22 грн. (одинадцять тисяч п`ятдесят сім грн. 22 коп.).

Підставою непогодження є та обставина, що в договорі купівлі продажу №285/20- 219 від 15 вересня 2020 року відповідальність (штраф, пеня) за порушення грошових зобов`язань (порушення строків розрахунків) не встановлена.

Не встановлена така відповідальність у спірних відносинах і Законом.

Пунктом 7.3. договору купівлі продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року, та ч.2 ст.231 ГК України передбачена відповідальність за порушення негрошових зобов`язань, які суд першої інстанції помилково застосував в оскаржуваному рішенні.

При цьому, судом не було враховано висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі №904/4156/18, провадження № 12-117гс19.

Відповідач (апелянт) просить врахувати пояснення щодо непогодження з позовними вимогами про:

- стягнення пені в розмірі 0,1 відсотка від вартості товару оплаченого з простроченням - в сумі 24'299,08 грн. (двадцять чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять грн. 08 коп.);

- стягнення штрафу 7% за прострочення оплати понад 30 днів в сумі 11'057,22 грн. (одинадцять тисяч п`ятдесят сім грн. 22 коп.).

Суддя Чернота Людмила Федорівна перебувала на лікарняному з 01.10.2022 (медичний висновок про непрацездатність 4Х А6-3АХ5-4РТ9-5К49).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 призначено розгляд апеляційної скарги (вх. №964 Х/3) Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 23.08.2022 р. (повний текст підписано 23.08.2022 р.) у справі №922/4189/21 на "07" грудня 2022 р. о 10:00 год. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи та зобов`язати невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений (визначений) на іншу дату, зважаючи, що м. Харків на момент постановлення цієї ухвали віднесено до території проведення бойових дій. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. Явку представників учасників справи визнати необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом упоноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

06.12.2022 через «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПАР» надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу. За змістом вказаного клопотання представник позивача просить суд:

-прийняти клопотання до розгляду;

-відкласти розгляд справи №922/4189/21 на іншу дату;

-провести розгляд справи у режимі відеоконференції через платформу «EASYCON».

У судовому засіданні 07.12.2022 відповідач (апелянт) наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, надав пояснення щодо розподілу судового збору та просив врахувати їх. Просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2022 року у справі №922/4189/21 в частині стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення відмовити у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн.;

-стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги та перерозподілити судовий збір, понесений у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Позивач в судове засідання 07.12.2022 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відомості картки обліку вихідних документів, а також повідомлення про вручення поштових відправлень.

07.12.2022 через «Електронний суд від ТОВ «УКРСПАР» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За змістом клопотання останній повідомив, що представник позивача Писаренко М.О. прийматиме участь 07.12.2022 рокуц в кримінальній справі №753/9941/22 в Дарницькому районному суді м. Києва об 09:45 та в Київському апеляційному суді в кримінальній справі №757/8222/22-к (11-сс/824/4856/2022) об 11:55.

Тії є ж дати від ТОВ «УКРСПАР» надійшла заява, за змістом якої останній повідомляє суд. Про те, що представником позивача електронним судом було направлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції через платформу «EASYCON». Просить залишити без розгляду попереднє клопотання так яки представник позивача - Писаренко М.О. не зможе прийняти участь у судовому засіданні по відеоконференції через те, що призначено засідання в Київському апеляційному суді (кримінальної справи №757/8222/22-к) на 07.12.2022 року без належного повідомлення сторін.

Дослідивши обставини, заявленого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів відмовляється у його задоволенні оскільки, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Статтею 120 частинами 3, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, якою було призначено розгляд справи на 07.12.2022 о 10:00 год., було оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України.)

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на те, що явка сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а наявних матеріалів справи на думку суду достатньо для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до вимог статей 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (надалі продавець, постачальник) та Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (надалі - покупець) укладено договір купівлі продажу №285/20-219 від 15.09.2020 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця вироби (надалі - товар), в номенклатурі, кількості та ціни, згідно специфікації №1 (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити вартість товару.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору відповідно до специфікації №1 (додаток №1) складає 220'800,00 грн (двісті двадцять тисяч вісімсот грн 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% 36'800,00 (тридцять шість тисяч вісімсот грн 00 коп.).

Згідно з пунктом 2.2. договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України в гривнях, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в установі банку в розмірі повної вартості партії товару у строк на протязі 30 банківських днів з дати поставки партії товару після проходження вхідного контролю.

У відповідності до пункту 3.1. договору продавець зобов`язується здійснити поставку товару на умовах DDP, м. Харків, вул. Сумська, 132 відповідно до Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2020 року, протягом 14 робочих днів на замовлення покупця.

На виконання умов договору між постачальником та покупцем були складені та підписані:

- Специфікація № 1 (Додаток №1) до Договору №285/20-219 від 15.09.2020 загальною вартістю з ПДВ 220'800,00 грн;

- Специфікація № 2 (Додаток №2) до Договору №285/20-219 від 15.09.2020 загальною вартістю з ПДВ 23'120,35 грн;

- Додаткова угода №1 до Договору №285/20-219 від 15.09.2020.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №285/20-219 від 15.09.2020, товаром є сантехнічна продукція загальною вартістю 220'800,00 грн, з них ПДВ 36'800,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 28 вересня 2020 року по 11 листопада 2020 року позивач, на виконання умов вказаного договору та у відповідності до погоджених сторонами Специфікацій, передав відповідачу товар на загальну суму 263'249,65 грн, що підтверджується, зокрема:

- видатковою накладною №УС5062 від 28 вересня 2020 року;

- видатковою накладною №УС5986 від 05 листопада 2020 року;

- видатковою накладною №УС5988 від 05 листопада 2020 року;

- видатковою накладною №УС6140 від 12 листопада 2020 року.

Вищезазначені накладні підписані та засвідчені печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

Як зазначає позивач, станом на час подання позову, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірним договором товар у повному обсязі не здійснив, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаємних розрахунків.

Відтак внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року у вигляді повної оплати вартості товару, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 42'449,66 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача штрафних санкції визначених договором та чинним законодавством України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд установив, що позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року, поставив відповідачу товар загальною вартістю 263'249,65 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначений товар відповідачем було прийнято без жодних зауважень чи заперечень.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п.2.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений йому товар позивачем в повному обсязі протягом банківських 30 днів з моменту отримання товару.

Проте ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» свої зобов`язання по Договору повністю не виконало прийняло Товар, проте сплатило лише частину, а сааме 220 799,99 грн., що підтверджується Платіжним дорученнями та Актом звірки взаємних розрахунків.

Відтак внаслідок невиконання Покупцем своїх зобов`язань по купівлі продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року у вигляді повної оплати вартості товару, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 42 449,66 гривень.

Крім того, 04.11.2021 та 05.11.2021 (тобто після відкриття провадження у справі) відповідач перерахував позивачу 42'449,66 грн в якості оплати за договором, що підтверджується платіжними дорученням №8328 від 04.11.2021 та №8341 від 05.11.2021.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Беручи до уваги сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 42'449,66 грн після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями №8328 від 04.11.2021 на суму 23'120,35 грн та №8341 від 05.11.2021, суд дійшов обґрунтованого висновку, що провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 42'449,66 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, внаслідок несплати в повній мірі та в визначений строк коштів за товар, до ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» почали застосовуватися штрафні санкції. Позивач зокрема, просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 7'286,11 грн та 3% річних у розмірі 1'996,66 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 від 14.01.2020 року досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши правові підстави період нарахування суд зазначає, що останнім невірно визначено періоди заборгованості за накладними.

Так, за видатковою накладною №УС5986 товар був поставлений 05.11.2020, у свою чергу відповідач мав оплатити товар до 17.12.2020 включно (30 банківських днів з 06.11.2020). А тому прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаною накладною настає у відповідача з 18.12.2020.

Вказане стосується також інших видаткових накладних. А також суд звертає увагу позивача на те, що день сплати боргу не включається до розрахунку.

Здійснивши перерахунок, апеляційний господарський суд зазначає, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1'963,22 грн.(33,44 грн. похибка).

Водночас вимога про стягнення інфляційних у сумі 7'286,11 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Тобто, судом було встановлено порушення грошового зобов`язання допущене відповідачем у виді прострочення встановлених договором строків оплати за поставлений позивачем товар по договору купівлі продажу.

Апеляціна скарга Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" в частині незгоди у стягненні пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн.

Відповідно до підпункту 7.1. «У випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.»

В пункті 7.2. зазначено «Порушенням Договору є його невиконання або неналежне

виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.»

У відповідності до підпункту 7.3. «На підставі статті 231 Господарського кодексу України застосовуються штрафні санкції:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів;

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.»

Пункт 7.6. передбачає «Сторона, що порушила цей Договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою Стороною будь яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків.»

У відповідності до пункту 7.7 Договору «Сплата Стороною та (або) відшкодування

збитків, завданих порушенням Договору, не звільняє її від обов`язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено правом, що застосовується до цього Договору.»

За даною справою, посилаючись на п.7.3. договору купівлі продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року, та на ч.2 ст.231 ГК України, положення якої відтворено у вказаному пункті договору, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 відсотка від вартості товару оплаченого з простроченням у сумі 6'806,99 грн., та стягнення штрафу у розмірі семи відсотків несвоєчасно оплаченої вартості товару у сумі 11'057,22 грн.

Однак, вказаний висновок суду про законність і обгрунтованість вимог позивача про стягнення пені та штрафу помилковий, зважаючи, що вищевказаним п.7.3. договору та ч.2 ст.231 ГК України встановлена відповідальність за порушення негрошового зобов`язання.

Тобто договором та законом визначено вид правопорушення негрошове зобов`язання та вид і розмір штрафних санкцій за допущення такого правопорушення.

Вказаний договір не містить договірної відповідальності за порушення грошового зобов`язання (вид зобов`язання, розмір штрафної санкції).

Надаючи оцінку п.7.3 договору, суд першої інстанції не врахував висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі №904/4156/18, провадження №12-117гс19, відповідно до яких тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Частиною 2 ст.231 ГК України визначено уніфікований розмір штрафних санкцій за порушення строків виконання негрошового зобов`язання, у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

За даною справою суд першої інстнції не дав оцінки аргументам відповідача про відсутність в умовах договору господарської відповідальності (штрафу та пені) за порушення грошових зобов`язань (розрахунків), а також про не встановлення законом розміру такої відповідальності у відносинах між сторонами за договором купівлі продажу №285/20-219 від 15 вересня 2020 року, та необгрунтованість позовних вимог у вказаній частині і відповідно відсутність підстав для задоволення позову. Не навів мотивів їх відхилення.

Натомість в рішенні вказано про те, що суд не приймає доводи відповідача про те, що у зв`язку із погашенням основного боргу 42 449,66 грн. після відкриття провадження у даній справі, підлягають перерахуванню (зменшенню) пеня та штраф, 3 % річних і інфляційні нарахування.

Однак, таких мотивів в обгрунтування заперечень проти пені та штрафу, 3 % річних і інфляційних нарахувань відповідач не вказував.

Аргументів відхилення доводів відповідача про відсутність договірної відповідальності за порушення грошового зобов`язання у відносинах між сторонами, а також відсутність штрафу та пені визначених законом у даних відносинах, судове рішення не містить.

Зважаючи, що вказаний аргумент відповідача впливає на вирішення спору, таке порушення норми процессуального права п.5 ч.4 ст.238 ГПК України, вплинуло на повноту і всебічність розгляду справи, об`єктивність висновків суду, обгрунтованість та законність оскаржуваного судового рішення.

А саме, судом першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст.236 ГПК України не враховано висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі №904/4156/18, провадження № 12-117гс19.

Зокрема в п.6.25. постанови Верховного Суду вказано, що ч.2 ст.231 ГК України визначає розмір штрафних санкцій та пені за порушення негрошових зобов`язань.

Зважаючи, що відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи відповідачем було допущене порушення грошового зобов`язання (строків розрахунків). А в господарському договорі укладеному між сторонами справи було посилання на відповідальність яка встановлена ст.231 ГК України, Велика Палата Верховного Суду вказала що ст.231 ГК України не встановлює розміру штрафу та пені (штрафних санкцій) за порушення грошового зобов`язання, також не встановлено розміру штрафної санкції законами у даних правовідносинах, та дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення пені, необгрунтованість позову і касаційної скарги у частині стягнення пені.

У вказаній постанові на обгрунтування вищевказаного висновку про застосування норми права викладено наступну правову позицію: «… 6.13. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом

господарювання - господарською організацією».

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою вищенаведеної статті, законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за умовами статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», частиною другою статті 36 Закону України «Про телекомунікації».

Отже, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У даному випадку, умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд першої інстанції не врахував вищевикладену правову позицію Верховного Суду, неправильно витлумачив вказані в ній положення закону (невірно застосував норми матеріального права) які впливають на оцінку обставин та дійшов помилкового висновку про встановлення в п.7.3 договору розміру штрафу та пені на підставі ч.2 ст.231 ГК України, за порушення грошового зобов`язання - строків розрахунків.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що у вказаному пункті договору не вказано, що визначений розмір пені та штрафу встановлено за порушення грошового зобов`язання та розраховується від суми такого порушення.

Фактично у вказаному пункті договору відображено положення ч.2 ст.231 ГК України, яка є обов`язковою для відносин у яких хоча б одна сторона має державну форму власності, зважаючи на статус відповідача, і відповідно до якої відповідальність визначена за порушення негрошових зобов`язань. Зокрема за порушення строків поставки товару.

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності та обгрунтованості. З огляду на наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги у повному обсязі є неправильним, у зв`язку з чим останнє у відповідній частині підлягає скасуванню.

Щодо стягнення сум штрафу та пені мотивувальна частина оскаржуваного рішеня підлягає зміні з підстав, викладених у даній постанові.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, оскільки господарським судом першої інстанції не було у повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 23.08.2022 у справі №922/4189/21 в частині стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн.

Витрати зі сплати судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків задовольнити.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2022 р. у справі №922/4189/21 скасувати в частині стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 6'806,99 грн. та штрафу в сумі 11'057,22 грн.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від від 23.08.2022 р. у справі №922/4189/21 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (Київська область, м. Київ, вул. Ревуцького, буд.5, 02091, ЄДРПОУ 37560840) на користь Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд.132, 61023, ЄДРПОУ 14310052) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСПАР" (Київська область, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 5, 02091, ЄДРПОУ 37560840) на користь Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, 61023, ЄДРПОУ 14310052) судовий збір, понесений у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 268,00 грн.

7.Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.12.2022 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2022 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова