Постанова

від 16.08.2022 по справі 904/9715/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2022 року м.Дніпро Справа № 904/9715/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Негробов О.В., ордер серія АЕ № 1110322 від 14.12.2021 р., адвокат;

представники відповідачів в судове засідання не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2022 (суддя Фещенко Ю.В., повний текст якого підписаний 09.05.2022) у справі №904/9715/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" (м. Маріуполь, Донецька область)

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" (м. Запоріжжя)

та до відповідача-2: Приватного підприємства "Транс Логістик" (смт. Слобожанське, Дніпропетровська область)

про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 80 664 грн. 72 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" (далі - Відповідач-1) на свою користь: 1) недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 64 993 грн. 23 коп. 2) пеню, нараховану за період з 08.06.2021 по 15.11.2021, у розмірі 4 625 грн. 14 коп.; 3) інфляційні втрати за період з 08.06.2021 по 15.11.2021 у розмірі 1 539 грн. 33 коп., 4) 3% річних за період з 08.06.2021 по 15.11.2021 у розмірі 1 029 грн. 77 коп.

- стягнути з Приватного підприємства "Транс Логістик" (далі - Відповідач-2) на свою користь грошові кошти у розмірі 8 477 грн. 25 коп., які складаються з 7 477 грн. 25 коп. - розміру втрати товарної вартості та 1 000 грн. 00 коп. - франшизи, встановленої полісом ОСЦПВ № АР4198436.

Також, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, які понесені позивачем у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 14.01.2021 у м. Львові на вулиці Шевченка біля будинку 335 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить на праві володіння позивачу, згідно з актом про передачу права власності до договору фінансового лізингу № 5018/10/19-Г від 13.10.2020, та Intercargo Truck, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить на праві власності відповідачу-2;

- постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.02.2021 у справі № 443/161/21, водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Постанова набрала чинності та не була оскаржена у встановленому законом порядку;

- за результатами розгляду поданої позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, відповідачем-1 19.05.2021, 21.05.2021 та 06.08.2021 було перераховано страхове відшкодування на рахунок позивача у загальному розмірі 51 577 грн. 67 коп. (за вирахуванням франшизи);

- реалізуючи своє право, передбачене пунктом 34.4. статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку та страхового відшкодування, позивач звернувся до судового експерта автотоварознавця Дроздова Юрія Володимировича, відповідно до висновку № 3003/21/21 від 16.03.2021 якого було встановлено: вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінювальних складових частин колісного транспортного засобу - автомобіль Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 117 570 грн. 90 коп.; вартість матеріального збитку (з урахуванням втрати товарної вартості) заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 7 477 грн. 25 коп.;

- позивач зазначає, що відповідачем-1 була здійснена оплата страхового відшкодування у загальному розмірі 51 577 грн. 67 коп. (з яких 16 577 грн. 67 коп. було виплачено в межах строку для здійснення такої виплати, а суму у розмірі 35 000 грн. 00 коп. - з порушенням строку);

- позивач вказує, що отриманої суми страхового відшкодування, відповідно до висновку експерта № 3003/21/21 від 16.03.2021 (з урахуванням франшизи, встановленої полісом ОСЦПВ №АР4198436 у розмірі 1 000 грн. 00 коп.), останньому недостатньо для покриття збитків, завданих у ДТП, у зв`язку з чим відповідач-1 має здійснити доплату у розмірі 64 993 грн. 23 коп. (117 570 грн. 90 коп. - 51 577 грн. 67 коп. - 1 000 грн. 00 коп. = 64 993 грн. 23 коп.);

- на підставі статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача-1 пеню за загальний період прострочення з 08.06.2021 по 15.11.2021 в сумі 4 625 грн. 14 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідач-1 інфляційні втрати за період з 08.06.2021 по 15.11.2021 у сумі 1 539 грн. 33 коп., а також 3% річних за період прострочення з 08.06.2021 по 15.11.2021 у сумі 1 029 грн. 77 коп.;

- позивач вважає, що відповідач-2, як власник джерела підвищеної небезпеки, та особа з якою заподіювач шкоди - ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах та спричинив шкоду під час виконання свої трудових (службових) обов`язків, повинен відшкодувати матеріальну шкоду, спричинену позивачу у розмірі 8 477 грн. 25 коп., що складається з суми розміру втрати товарної вартості, згідно з висновком експерта №3003/21/21 від 16.03.2021 та розміру франшизи, встановленої полісом ОСЦПВ №АР4198436 (7 477 грн. 25 коп. + 1 000 грн. 00 коп. = 8 477 грн. 25 коп.).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" (69005, м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 97-А; ідентифікаційний код 13490997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" 45 грн. 07 коп. - пені, 105 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 178 грн. 36 коп. 3% річних та 5 грн. 16 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" відмовлено.

Позовні вимоги до Приватного підприємства "Транс Логістик" задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Приватного підприємства "Транс Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" 7 477 грн. 25 коп. - розміру втрати товарної вартості, 1 000 грн. 00 коп. - франшизи та 1 135 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням у частині відмови в позові та у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" на користь позивача 45 грн. 07 коп. - пені, 105 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 178 грн. 36 коп. 3% річних, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування всіх обставин справи, просить його скасувати в оскаржуваній частині, ухвалити нове рішення у цій частині, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" 72 187,47 грн, з яких: 64 993,23 грн. - недоплачена сума страхового відшкодування; 4 625,14 грн. пені за період з 08.06.2021 по 15.11.2021; 1 539,33 грн. інфляційних втрат за період з 08.06.2021 по 15.11.2021; 1 029,77 грн. - 3% річних за період з 08.06.2021 по 15.11.2021.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що оцінювач Прокіпчук Руслан Андрійович , який проводив огляд транспортного засобу (FORD MONDEO) та провів оцінку в рамках складання Звіту про оцінку, на підставі якого відповідачем ПрАТ «УАСК «АСКА» було розраховано та здійснено виплату страхового відшкодування - не є особою, визначеною Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів», яка мала право діяти від імені страхової компанії.

Так, пунктом 34.2 ст. 34 Закону, передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону. - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 34.4 ст. 34 Закону, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Тобто, спеціальним Законом, відповідно до п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 та п. 34.4 ст. 34, визначений вичерпний перелік осіб, на яких може бути покладено обов`язок щодо визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (огляду пошкодженого майна):

- працівники страхових компаній або МТСБУ;

- аварійні комісари;

- експерти.

Оскільки із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Прокіпчук Руслан Андрійович має лише кваліфікацію оцінювача, та Страховиком не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що Прокіпчук Руслан Андрійович є: експертом, аварійним комісаром чи працівником ПрАТ «УАСК «АСКА», тому позивач вважає, що він не мав права діяти від імені страхової компанії та проводити оцінку саме в цьому конкретному випадку.

До того ж, оскільки шкоду було завдано саме транспортному засобу, який належить позивачеві ТОВ «ІСМ-ТРЕЙД» і він не був фізично знищений, а відповідачем ПрАТ «УАСК АСКА» не надано належних та допустимих доказів того, що позивач ТОВ «ІСМ-ТРЕЙД» надав свою згоду на здійснення розрахунку суми страхового відшкодування співробітниками Страховика, або між ними було досягнута згода про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, тому вважає, що відповідач ПрАТ «УАСК АСКА» визначив (розрахував) розмір збитку, що було спричинено позивачу, та суму виплаченого страхового відшкодування, у спосіб, що не передбачений Законом - на підставі звіту про оцінку.

Оскільки відповідно до вимог законодавства, оцінка проводиться виключно на підставі письмового договору, укладеного у відповідності до ст. 10 та 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», то у матеріалах справи обов`язково має міститись цей договір, так як саме він є правовою підставою для проведення оцінки, а його дослідження є обов`язковим з огляду на те, що без укладення такого договору оцінка проводитись не може. Тому звіт про оцінку був складений без належної правової підстави.

У наявному в матеріалах справи звіті про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 відсутні будь-які посилання на те, що предмет дослідження, а саме автомобіль FORD MONDEO, р.н. НОМЕР_1 має застереження, визначені у п. 8.6.2 Методики, а тому величина ВТВ дорівнює 0 (нуль), при цьому, дослідницька частина Звіту не містить відповідного обґрунтування оцінювача.

Наведене свідчить, що розрахунок матеріального збитку, зроблений оцінювачем Прокіпчуком Р.А. , було здійснено всупереч Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, адже не було враховано ВТВ.

Натомість, звертає увагу суду, що у висновку експерта № 0304/21/21 від 02 квітня 2021 року, що був складений судовим експертом Дроздовим Юрієм Володимировичем, міститься розрахунок втрати товарної вартості і саме на його підставі суд задовольнив вимоги позивача ТОВ «ІСМ-ТРЕЙД» щодо стягнення 7 477 грн. 25 коп. розміру втрати товарної вартості, та зазначив, що вони є обґрунтованими.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022, справу №904/9715/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Позивача залишено без руху через неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також через визнання неповажними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу отримано апелянтом 09.07.2022, відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 19.07.2022.

21.07.2022 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 04.07.2022, надійшла заява про усунення недоліків скарги (направлена засобами поштового зв`язку 19.07.2022), до якої додано платіжне доручення №602 від 09.06.2022 про сплату 3405,00 грн судового збору, а також подане нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2022 у справі № 904/9715/21; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.08.2022.

В судове засідання, призначене на 17.08.2022, представники відповідачів не з`явились, будь-яких клопотань з цього приводу не заявили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що представники відповідачів належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання; жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання представника не заявляли, наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників відповідачів.

В судовому засіданні 17.08.2022 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

10.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 5018/10/19-Г. Зі змісту договору вбачається, що ТОВ "ІСМ-Трейд" отримало в користування автомобіль (Ford Mondeo, рік випуску - 2016, VIN-код (номер кузова) НОМЕР_3 . Строк лізингу, відповідно до умов договору фінансового лізингу № 5018/10/19-Г складає 12 місяців з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Згідно з Актом про передачу права власності до договору фінансового лізингу №5018/10/19-Г від 13.10.2020 ТОВ "УЛФ-Фінанс" передало, а ТОВ "ІСМ-Трейд" прийняло у власність транспортний засіб Ford Mondeo, рік випуску - 2016, VIN-код (номер кузова) НОМЕР_3 . З дати підписання цього Акту (тобто з 13.10.2020) транспортний засіб Ford Mondeo, рік випуску - 2016, VIN-код (номер кузова) НОМЕР_3 вважається власністю ТОВ "ІСМ-Трейд".

14.01.2021 у місті Львів, на вулиця Шевченка біля будинку 335 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: Ford Mondeo, рік випуску - 2016, VIN-код (номер кузова) НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та Intercargo Truck, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить на праві власності ПП "Транс Логістик" (далі - відповідач, ПП "Транс Логістик"), забезпечений полісом ОСЦПВ № АР4198436 виданим Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" (далі - відповідач, ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" або страховик).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що станом на день настання ДТП, ТОВ "ІСМ-Трейд" (далі - позивач) володіло транспортним засобом Ford Mondeo, рік випуску - 2016, VIN-код (номер кузова) НОМЕР_3 на відповідній правовій підставі, а саме на підставі Акту про передачу права власності до договору фінансового лізингу №5018/10/19-Г від 13 жовтня 2020 року.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.02.2021 у справі №443/161/21, водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова набрала законної сили та не була оскаржена у встановленому законом порядку.

25.01.2021 ТОВ "ІСМ-Трейд" звернувся до ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи (а.с.36-37).

Так, 27.01.2021 було здійснено огляд транспортного засобу Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_1 в присутності довіреної особи ОСОБА_1 , про що складено протокол огляду колісного транспортного засобу № 27С/01/21 від 27.01.2021. З протоколом огляду колісного транспортного засобу довірена особа ОСОБА_1 ознайомлений, зауважень не мав, що підтверджується підписом в протоколі огляду транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, у передбачений статтею 34.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк - 13.02.2021, ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С.01.2021 (а.с.104-109).

Відповідно до вказаного Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 від 13.02.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 59 940 грн. 58 коп., значення коефіцієнта фізичного зносу складників 0,00, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 59 940 грн. 58 коп.

При цьому, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Таким чином, виплата страхового відшкодування зменшена на суму податку на додану вартість, яка складає 7 362 грн. 91 коп.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вбачається з матеріалів справи, за Полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/4198436), за яким застрахований транспортний засіб Intercargo Truck, реєстраційний номер НОМЕР_2 , франшиза становить 1 000 грн. 00 коп.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягав до сплати на користь ТОВ "ІСМ-Трейд" склав 51 577 грн. 67 коп. (59 940, 58 грн. - 7 362,91 (ПДВ) - 1 000,00 (франшиза).

Листом вих. № 341 від 12.03.2021 ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" повідомило ТОВ "ІСМ-Трейд" про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 51 577 грн. 67 коп. (а.с.41).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" здійснило виплату страхового відшкодування наступним чином:

- 19.05.2021 в сумі 11 577 грн. 67 коп. (в межах строку для здійснення виплати страхового відшкодування, встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону);

- 21.05.2021 в сумі 5 000 грн. 00 коп. (в межах строку для здійснення виплати страхового відшкодування, встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону);

- 09.08.2021 в сумі 35 000 грн. 00 коп. (з порушенням строку на виплату страхового відшкодування встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону) (а.с.98).

Отже, всього ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТОВ "ІСМ-Трейд" в загальній сумі 51 577 грн. 67 коп. (11 577,67 + 5 000,00 + 35 000,00).

Позивач вважає, що сума страхового відшкодування була виплачена відповідачем ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" не в повному обсязі, і, відповідно, завдані внаслідок ДТП збитки позивачу не були відшкодовані в повній мірі, з огляду на наступне.

З метою компенсації спричинених збитків, позивач в порядку визначеному Законом, в особі керівника ОСОБА_1., звернувся до відповідача ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска", надавши повідомлення про ДТП та Заяву на виплату страхового відшкодування разом з усіма визначеними Законом документами, яка була отримана ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" 09.03.2021 за вх. № 1264.

Реалізуючи своє право, передбачене пунктом 34.4 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, в тому числі і суми страхового відшкодування, позивач звернувся до судового експерта автотоварознавця Дроздова Юрія Володимировича.

З протоколу огляду, який є невід`ємною частиною висновку експерта № 3003/21/21 від 16.003.2021, про час та дату проведення огляду пошкодженого транспортного засобу Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 було належним чином повідомлено відповідачів, однак їх представники на огляді присутні не були, та не повідомили про причини своєї неявки.

Згідно з висновком експерта № 3003/21/21 від 16.03.2021:

- вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин (розрахованого в порядку встановленому законодавством) колісного транспортного засобу - автомобіль Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 117 570 грн. 90 коп.;

- вартість матеріального збитку (з урахуванням втрати товарної вартості) заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 125 048 грн. 15 коп.

Зі змісту дослідницької частини висновку експерта № 3003/21/21 від 16.03.2021 вбачається, що розмір втрати товарної вартості колісного транспортного засобу - автомобіль, Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 7 477 грн. 25 коп.

24.03.2021 відповідачу - ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" була надана копія висновку експерта № 3003/21/21 від 16.03.2021.

Позивач також зазначає, що відповідно до Свідоцтва № 100121867 від 13.06.2008 позивач є платником податку на додану вартість.

Таким чином, на думку позивача, з урахуванням вимог статей 6, 22, 29 та 36 Закону, відповідач ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" зобов`язаний був у строк до 07.06.2021 включно (протягом 90 календарних днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: з 10.03.2021 по 07.06.2021) здійснити позивачу виплату страхового відшкодування в повному обсязі, тобто в сумі 116 570 грн. 90 коп. (вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу (117 570 грн. 90 коп.) зменшена на розмір франшизи (1 000 грн. 00 коп.): 116 570 грн. 90 коп. - 1 000 грн. 00 коп. = 116 570 грн. 90 коп.). Також за прострочення сплати страхового відшкодування у повному обсязі позивач просить суд стягнути з ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска": 1) пеню, нараховану за період з 08.06.2021 по 15.11.2021, у розмірі 4 625 грн. 14 коп.; 2) інфляційні втрати за період з 08.06.2021 по 15.11.2021 у розмірі 1 539 грн. 33 коп., 3) 3% річних за період з 08.06.2021 по 15.11.2021 у розмірі 1 029 грн. 77 коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Транс Логістик" 7 477 грн. 25 коп. - розміру втрати товарної вартості та 1 000 грн. 00 коп. - франшизи, встановленої полісом ОСЦПВ № АР4198436. Вказане і є причиною звернення із позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 64 993 грн. 23 коп., яку Позивач визначив, виходячи з висновку експерта № 3003/21/21 від 16.03.2021, суд першої інстанції виходив з безпідставності доводів Позивача про те, що визначення розміру відшкодування шкоди має здійснюватися саме на підставі цього висновку експерта, наданого потерпілою стороною, оскільки обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому ТЗ, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця.

В той же час, наданий страховиком Звіт про оцінку № 27С/01/21 від 13.02.2021 не суперечить вимогам законодавства, складений повноважною особою - суб`єктом оціночної діяльності, який діє на підставі сертифіката № 753/20, виданого Фондом державного майна України від 18.08.2020.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість використання цього Звіту про оцінку для визначення розміру страхового відшкодування, а також не спростовано його висновків.

Вимоги позивача про стягнення з ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" пені у розмірі 4 625 грн. 14 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 539 грн. 33 коп. та 3% річних у розмірі 1 029 грн. 77 коп. господарським судом задоволено лише частково, а саме стягнуто пеню в сумі 45 грн. 07 коп., інфляційні втрати в сумі 105 грн. 07 коп. та 3 % річних в сумі 178 грн. 36 коп., оскільки вони нараховані на суму несвоєчасно сплаченого страхового відшкодування у розмірі 35 000,00 грн, та не нараховані на недоплачену, за доводами Позивача, суму страхового відшкодування у розмірі 64 993 грн. 23 коп.

Позовні вимоги щодо стягнення 7 477 грн. 25 коп. - розміру втрати товарної вартості та 1 000 грн. 00 коп. - франшизи господарський суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з Приватного підприємства "Транс Логістик", як безпосереднього заподіювача шкоди.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується в лише частині відмови у стягненні з Відповідача-1, Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска", недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 64 993,23 грн. та нарахованих на неї пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Оскільки рішення суду в частині стягнення з Відповідача-2, Приватного підприємства "Транс Логістик", 7 477 грн. 25 коп. - розміру втрати товарної вартості та 1 000 грн. 00 коп. - франшизи, не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнення з Відповідача-1, Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска", з наступних мотивів.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також розміру втрати товарної вартості та франшизи.

Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач посилається на те, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 від 13.02.2021 виконано особою, яка не мала на це права, оскільки оцінювач Прокіпчук Р.А, не є особою, визначеною Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка мала право діяти від імені страхової компанії. При цьому, позивач, реалізуючи своє право, передбачене пунктом 34.4 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, в тому числі і суми страхового відшкодування, звернувся до судового експерта автотоварознавця Дроздова Юрія Володимировича, яким було складено висновок експерта №3003/21/21 від 16.03.2021.

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 від 13.02.2021 виконано особою, яка не мала на це права, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Наведеними нормами закону встановлено, що відповідальність страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановленого відповідним полісом ліміту відповідальності.

Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме пункт 22.1 статті 22 та статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Частинами 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до ст. 5 Закону суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ст. 6 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" оцінювачем Прокіпчуком Русланом Андрійовичем (сертифікат №753/20 суб`єкта оціночної діяльності від 18.08.2020, дійсний до 18.08.2023, виданий Фондом державного майна України ФОП Вілько О.Г.) складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 від 13.02.2021.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що Звіт про оцінку № 27С/01/21 від 13.02.2021 не суперечить вимогам законодавства та відповідно складений повноважною особою - суб`єктом оціночної діяльності, який діє на підставі сертифіката № 753/20, виданого Фондом державного майна України від 18.08.2020.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

На другій сторінці Звіту про оцінку № 27С/01/21 від 13.02.2021 зазначено, що правовою підставою для складання Звіту є договір із замовником на проведення незалежної оцінки. На титульній сторінці Звіту замовником зазначено Відповідача-1 - ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска".

Тому доводи заявника апеляційної скарги про те, що Звіт про оцінку № 27С/01/21 від 13.02.2021 був складений без належної правової підстави, суперечать матеріалам справи.

Колегія суддів констатує, що правовідносини між суб`єктом оціночної діяльності ФОП Вілько О.Г. та замовником оцінки - ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" не є предметом розгляду даної справи, а відтак відсутні підстави для дослідження договору, який укладений між самостійними суб`єктами в ході здійснення ними господарської діяльності.

З огляду на що, доводи заявника апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи обов`язково має міститись цей договір, так як саме він є правовою підставою для проведення оцінки, а його дослідження є обов`язковим з огляду на те, що без укладення такого договору оцінка проводитись не може, є безпідставними, оскільки не відносяться до предмету позову.

При цьому, слід відзначити, що наданий відповідачем Звіт про оцінку № 27С/01/21 від 13.02.2021 не є висновком експерта, в розумінні вимог процесуального закону, а є документом, що містить висновки про вартість майна, зокрема, щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На відміну від висновку експерта цей звіт про оцінку не має містити інформацію про обізнаність оцінщика про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиву оцінку.

Відтак, доводи позивача щодо неможливості його прийняття як доказу в цій справі, відхиляються судом як необґрунтовані.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 та п. 34.4 ст. 34), визначений вичерпний перелік осіб, на яких може бути покладено обов`язок щодо визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (огляду пошкодженого майна), а саме: працівники страхових компаній або МТСБУ; аварійні комісари; експерти, зводяться до власного, на свій розсуд, неправильного тлумачення законодавства.

Так, у статті 29 цього Закону, якою унормовано поняття «Шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу», у статті 30 «Шкода, пов`язана з фізичним знищенням транспортного засобу» взагалі не зазначено, хто саме має оцінювати розмір цієї шкоди.

В той час, як у пункті 31.1 ст. 31 Закону зазначено, що розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Отже, у правовідносинах, врегульованих цим Законом, законодавець не розмежовує повноваження оцінювача та експерта.

Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди.

Ця норма, а також статті 29, 30 Закону, у яких не визначено оцінювача шкоди, повністю узгоджуються та конкретизуються спеціальним законом, а саме, пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", відповідно до якого проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. При цьому проведення оцінки майна здійснюється саме переліченими у статті 5 даного Закону суб`єктами оціночної діяльності, до яких відноситься ФОП Вілько О.Г., а не виключно експертами.

Статтею 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається заявник апеляційної скарги, передбачено, що:

- протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2).

- для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти (п. 34.4).

В той же час, колегія суддів вважає, що представником страховика в даному випадку може бути не лише його працівник або експерт, а й оцінщик, з яким укладено договір на представництво, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає не лише на підставі закону чи акта органу юридичної особи, а й на підставі договору.

Як вже зазначено вище зі Звіту про оцінку № 27С/01/21 від 13.02.2021 слідує, що оцінщик ФОП Вілько О.Г. здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу та визначив розмір збитків на підставі договору із замовником та відповідної заявки, що підтверджує правомочність його дій від імені страхової компанії.

Таким чином доводи заявника апеляційної скарги про те, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 від 13.02.2021 виконано особою, яка не мала на це права, внаслідок чого цей Звіт є неналежним доказом, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Так, позивач, вважаючи, що вказаний вище Звіт № 27С/01/21 від 13.02.2021 складений з порушенням вимог законодавства, не ініціював рецензування вказаного Звіту, за результатом якого такий звіт міг бути визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та таким, що має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість використання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 від 13.02.2021 для визначення розміру страхового відшкодування, а також не спростовано висновків вказаного Звіту про оцінку.

Слід також відзначити, що частина 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У той же час, посилаючись на те, що страхове відшкодування було виплачено позивачу не у повному обсязі, позивач не надає також докази фактичного понесення витрат на ремонт у сумі саме 117 670 гр. 90 коп., виходячи з якої він визначив суму недоплаченого страхового відшкодування в заявленій до стягнення сумі 64 993 грн. 23 коп.

Щодо посилання позивача на те, що він є платником податку на додану вартість, отже, сума ПДВ підлягає включенню до суми страхового відшкодування, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Отже, усі операції з надання послуг зі страхування, у тому числі пов`язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. У зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає відшкодуванню страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таким операціям.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 у справі № 757/22706/15-ц та від 22.07.2020 у справі №583/3159/18 зробив висновок, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається потерпілому після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів оплати ремонту, здійсненого платником ПДВ, у матеріалах справи відсутні, а тому суд приходить до висновку, що страхове відшкодування підлягало виплаті позивачу без врахування ПДВ.

Доводи заявника апеляційної скарги про наявність підстав для визначення розміру відшкодування шкоди на підставі висновку експерта № 3003/21/21 від 16.03.2021; про ненадання Позивач ТОВ «ІСМ-ТРЕЙД» своєї згоди на здійснення розрахунку суми страхового відшкодування співробітниками Страховика; про недосягнення між сторонами згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, колегією суддів відхиляються, оскільки обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця.

Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №301/1075/15-ц, де Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що страхова компанія у передбачений Законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Позивач не набув правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди. На підставі зазначеного, суд поклав в основу рішення звіт про вартість матеріального збитку, замовником якого була страхова компанія.

З цих підстав колегія суддів не задовольнила клопотання Позивача про виклик у судове засідання експерта Дроздова Ю.В. для надання пояснень стосовно висновку експерта № 3003/21/21 від 16.03.2021.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що вимоги Позивача щодо стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 64 993 грн. 23 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що дослідницька частина Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 не містить відповідного обґрунтування оцінювача; що розрахунок матеріального збитку, зроблений оцінювачем Прокіпчуком Р.А. було здійснено всупереч Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, адже не було враховано ВТВ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вище у цій Постанові вже зазначалося, що обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі Позивач посилався на те, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 від 13.02.2021 виконано особою, яка не мала на це права, оскільки оцінювач Прокіпчук Р.А, не є особою, визначеною Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка мала право діяти від імені страхової компанії.

Колегія суддів констатує, що до моменту подання апеляційної скарги Позивач жодного разу не ставив під сумнів безпосередньо розмір збитку завданого власнику КТЗ, встановлений Звітом про оцінку № 27С/01/21 від 13.02.2021; не зазначав що розрахунок матеріального збитку, зроблений оцінювачем Прокіпчуком Р.А. було здійснено всупереч Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, адже не було враховано ВТВ.

Тобто, ці доводи ніколи не становили підстави заявленого у даній справі позову і з`явилися вже на стадії апеляційного перегляду.

Але, частиною 5 статті 269 ГПК України імперативно передбачено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням положень частини першої статті 2 ГПК України (що визначають завдання господарського судочинства) оцінка предмету заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 23.11.2021 у справі № 910/9761/20.

Таким чином, вищенаведені доводи скаржника, якими він обґрунтовує наявність підстави апеляційного оскарження, не можуть бути розглянуті апеляційним судом, адже ці доводи фактично є новими підставами позову, заявлення та розгляд яких у суді апеляційної інстанції прямо заборонено частиною 5 статті 269 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/896/19.

17.08.2022 через канцелярію суду надійшли клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме:

- рецензії на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21; звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21, який було направлено на рецензування, акт прийому-передачі послуг по рецензуванню від 10 серпня 2022 року, конверт з інформацією про кур`єрське відправлення, які надаються у засвідчених адвокатом копіях;

- лист до ГО «Всеукраїнська громадська організація «Союз експертів України» від 28 липня 2022 року, договір № 28/07-2022 про рецензування Звіту про оцінку майна (майнових прав) від 28 липня 2022 року, рахунок-фактура № 5 від 28 липня 2022 року, платіжне доручення № 965 від 02 серпня 2022 року, які надаються у засвідчених адвокатом копіях.

Щодо даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, особливістю якої є відсутність стадії підготовчого засідання, а розгляд такої справи по суті починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, то відповідні докази мали бути подані саме у цей строк, однак клопотання позивача щодо надання додаткових доказів також не було заявлено.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання рецензії на Звіт про оцінку до суду першої інстанції, апелянт зазначив, що такий доказ виготовлено 08.08.2022, а отримано ним 16.08.2022, тобто, після винесення рішення суду першої інстанції.

З наданих апелянтом документів вбачається, що він 28 липня 2022 року звернувся до ГО «Всеукраїнська громадська організація «Союз експертів України» з проханням провести рецензування Звіту № 27С/01/21 від 13.02.2021. Тобто, звернення до установи відбулось більше ніж через два місяці після проголошення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2022 у цій справі.

Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги висновок, який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції Позивач не повідомляв суд про неможливість надання рецензії на Звіт про оцінку та не заявляв клопотань про необхідність в його отримані та долученні до матеріалів справи.

Таким чином, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції рецензії на Звіт про оцінку та документів на підставі яких її складено, які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду згідно з клопотаннями від 17.08.2022, як не надано і доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, у задоволені клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" від 17.08.2022 про долучення додаткових доказів слід відмовити; рецензія на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 27С/01/21 та документи на підставі яких її було складено, додані до клопотань апелянта від 17.08.2022, колегією суддів до розгляду не приймається.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2022 у справі № 904/9715/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2022 у справі № 904/9715/21 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ-Трейд" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.08.2022.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін