Рішення

від 24.08.2022 по справі 909/344/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/344/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Агротехпостач Плюс"

вул. Гонти, 35-В, м. Вінниця, 21022

ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

представник позивача: Дудчик Олег Михайлович

ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол Агротрейд"

вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення коштів в сумі 673 919 грн 29 коп.

ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Агротехпостач Плюс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол Агротрейд" про стягнення заборгованості за договором поставки №190310 від 19.03.2018 в розмірі 673 919 грн 29 коп., з яких: 479 617 грн 42 коп. основного боргу, 143 885 грн 23 коп. - штрафу, 11 747 грн 34 коп. - 3% річних, 38 669 грн 30 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2022, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Копії ухвали від 13.06.2022, направлені сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отримано позивачем 24.06.2022, від відповідача копія ухвали повернулася до суду з відміткою Укрпошти 22.06.2022 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Водночас, відповідно до п.1, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Крім того, ухвалу від 13.06.2022 суд також направляв на адресу засновника (учасника) відповідача.

Отже, з врахуванням приписів п.1, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, сторони належними чином повідомлені про розгляд справи судом.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не здійснив повної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 479 617 грн 42 коп. За прострочення виконання зобов`язання на суму боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати а також штраф відповідно до п. 7.4 договору.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.03.2018 між Приватним підприємством "Агротехпостач Плюс" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сол Агротрейд" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 190310 (а.с. 7-8).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (далі - Товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, оплатити та прийняти товар.

Загальна сума договору складається з видаткових накладних, виписаних протягом дії даного договору (п. 1.2).

Відповідно до п. 1.3 договору, підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 3.1 договору, ціна товару, який поставляється за цим договором, є договірною та являється узгодженою з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар, або з моменту здійснення оплати згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата за товар на замовлення здійснюється на основі виписаних рахунків в безготівковому порядку протягом 7 (семи) календарних днів, у разі порушення термінів оплати - ціна на товар може змінюватись.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару з моменту одержання та підписання покупцем (законним представником покупця) видаткової накладної, здійснюється у безготівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів (п.3.3.).

Датою виконання грошових зобов`язань покупця за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому, при надходженні коштів на рахунок постачальника за товар, погашається попередня заборгованість за найдовшим терміном її виникнення (п. 3.4).

Пунктом 3.10 договору передбачено, що постачальник має право вимагати виконання умов цього договору у будь-який час, а покупець зобов`язаний виконати вимогу в 7-денний строк із дня її пред`явлення. Строк позовної давності потрібно відлічувати, починаючи з 8-го дня після пред`явлення вимоги.

Згідно з п. 4.1 договору, передача товару підтверджується видатковою накладною, оформленою відповідно до чинного законодавства.

Факт приймання товару покупцем підтверджується накладною. Приймання товару покупцем свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості і ціни товару (п. 5.2).

У розділі 6 договору сторони погодили обов"язки, серед яких, обов"язки покупця - прийняти товар за кількістю, якістю в порядку та терміни, установлені цим договором; провести розрахунок за поставлений товар на умовах даного договору (п.п. 6.2.2, п.п. 6.2.3 п. 6.2).

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами умов даного договору, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цим договором.

Згідно з п. 7.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом 7 (семи) календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару.

У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом більше, ніж 30 (тридцяти) календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 31 (тридцять першого) дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п.7.5.).

Згідно з пунктом 7.7 договору, строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором складає 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.1 договору, усі спори, що пов`язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.

Пунктом 11.1 договору передбачено, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року. Закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Договір діє у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

У випадку, якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 11.2).

Відповідно до наявних в матеріалах справи накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 146 595 грн 88 коп., в т.ч.: №ВИАП1709052 від 17.09.2019 на суму 936 грн, №ВИАП609008 від 06.09.2019 на суму 936 грн, №ВИАП506078 від 05.06.2019 на суму 1 872 грн, №ВИАП2805030 від 28.05.2019 на суму 1 577 грн 78 коп., №ВИАП1705112 від 17.05.2019 на суму 2 618 грн 26 коп., №ВИАП705107 від 07.05.2019 на суму 12 110 грн 83 коп., №ВИАП205106 від 02.05.2019 на суму 10 969 грн 51 коп., №ВИАП2604178 від 26.04.2019 на суму 25 265 грн 75 коп., №ВИАП1704088 від 17.04.2019 на суму 5 800 грн 03 коп., №ВИАП1604005 від 16.04.2019 на суму 8 316 грн, №ВИАП1504095 від 15.04.2019 на суму 2 925 грн 46 коп., №ВИАП204098 від 12.04.2019 на суму 3 495 грн 56 коп., №ВИАП1004143 від 10.04.2019 на суму 13 667 грн 40 коп., №ВИАП804009 від 08.04.2019 на суму 8 716 грн 68 коп., №ВИАП2903122 від 29.03.2019 на суму 17 085 грн, №ВИАП2203044 від 22.03.2019 на суму 2 380 грн 08 коп., №ВИАП2003149 від 20.03.2019 на суму 17 551 грн 56 коп., №ВИАП2311138 від 23.11.2018 на суму 5 085 грн 47 коп., №ВИАП2211037 від 22.11.2018 на суму 4 704 грн 77 коп., №ВИАП2510150 від 25.10.2018 на суму 14 350 грн 66 коп., №ВИАП2510018 від 25.10.2018 на суму 26 935 грн 94 коп., №ВИАП2310088 від 23.10.2018 на суму 33 468 грн 91 коп., №ВИАП111035 від 11.10.2018 на суму 1 129 грн 44 коп., №ВИАП810035 від 08.10.2018 на суму 13 757 грн 76 коп., №ВИАП510134 від 05.10.2018 на суму 4 199 грн 34 коп., №ВИАП1109028 від 11.09.2018 на суму 1 398 грн 61 коп., №ВИАП2308094 від 23.08.2018 на суму 984 грн 50 коп., №ВИАП1607181 від 16.07.2018 на суму 1 300 грн, №ВИАП2706520 від 27.06.2018 на суму 5 905 грн 85 коп., №ВИАП0806017 від 08.06.2018 на суму 3 329 грн 28 коп., №ВИАП0506142 від 05.06.2018 на суму 1 347 грн 13 коп., №ВИАП3005232 від 30.05.2018 на суму 36 412 грн 43 коп., №ВИАП2505057 від 25.05.2018 на суму 28 128 грн 02 коп., №ВИАП2205284 від 22.05.2018 на суму 3 081 грн 73 коп., №ВИАП2105138 від 21.05.2018 на суму 7 756 грн 80 коп., №ВИАП1605300 від 16.05.2018 на суму 40 605 грн 01 коп., №ВИАП1405004 від 14.05.2018 на суму 5 217 грн 49 коп., №ВИАП0705127 від 07.05.2018 на суму 12 838 грн 08 коп., №ВИАП0705004 від 07.05.2018 на суму 34 499 грн 89 коп., №ВИАП0405186 від 04.05.2018 на суму 164 034 грн 26 коп., №ВИАП0305248 від 03.05.2018 на суму 1 287 грн 24 коп., №ВИАП0205214 від 02.05.2018 на суму 3 591 грн 84 коп., №ВИАП0205007 від 02.05.2018 на суму 7 770 грн 36 коп., №ВИАП0205006 від 02.05.2018 на суму 7 768 грн 42 коп., №ВИАП2704179 від 27.04.2018 на суму 3 031 грн 73 коп., №ВИАП2404198 від 24.04.2018 на суму 1 413 грн 31 коп., №ВИАП2404104 від 24.04.2018 на суму 4 999 грн 68 коп., №ВИАП2304366 від 23.04.2018 на суму 6 295 грн 49 коп., №ВИАП2304321 від 23.04.2018 на суму 20 076 грн 38 коп., №ВИАП2304245 від 23.04.2018 на суму 6 505 грн 25 коп., №ВИАП2304011 від 23.04.2018 на суму 3 404 грн 26 коп., №ВИАП2004008 від 20.04.2018 на суму 1 222 грн 58 коп., №ВИАП1604132 від 16.04.2018 на суму 2 290 грн 07 коп., №ВИАП1604119 від 16.04.2018 на суму 23 388 грн 78 коп., №ВИАП1204074 від 12.04.2018 на суму 7 238 грн 64 коп., №ВИАП1204050 від 12.04.2018 на суму 520 грн 01 коп., №ВИАП1204033 від 12.04.2018 на суму 18 993 грн 02 коп., №ВИАП1204027 від 12.04.2018 на суму 30 503 грн 76 коп., №ВИАП0204111 від 02.04.2018 на суму 186 585 грн 78 коп., №ВИАП2803188 від 28.03.2018 на суму 3 053 грн 82 коп., №ВИАП2603203 від 26.03.2018 на суму 14 162 грн 86 коп., №ВИАП1903016 від 19.03.2018 на суму 176 268 грн 06 коп. (а.с. 9- 70).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за договором поставки на загальну суму 764 900 грн 25 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (банк отримувача: АТ "Райффайзен Банк"): №889 від 27.03.2018 в сумі 26 268 грн 06 коп.; №109 від 04.05.2018 в сумі 20 076 грн 38 коп.; №1060 від 22.05.2018 в сумі 18 081 грн 79 коп.; №1100 від 12.06.2018 в сумі 30 000 грн; №1163 від 10.07.2018 в сумі 100 000 грн; №1186 від 20.07.2018 в сумі 30 000 грн. Всього на суму 224 426 грн 23 коп. (а.с. 71-76). Також, на доказ оплати відповідача за поставлений товар позивач надав суду фільтровані виписи АТ КБ "Приват банк" за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 214 755 грн 51 коп. та за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 на суму 325 718 грн 51 коп. (а.с. 77-78).

Матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки за період з 01.01.2018 по 01.05.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2021 становить 479 617 грн 42 коп.

Згідно з розрахунками позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачу нараховано 143 885 грн 23 коп. штрафу, 38 669 грн 30 коп. інфляційних втрат та 11 747 грн 34 коп. 3% річних.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правочин між сторонами за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поставки №190310, укладений між сторонами 19.03.2018 є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містяться у ст.265 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони в договорі встановили такий порядок розрахунків: розрахунки за кожну поставлену партію товару з моменту одержання та підписання покупцем (законним представником покупця) видаткової накладної, здійснюється у безготівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів. Датою виконання грошових зобов`язань покупця за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому, при надходженні коштів на рахунок постачальника за товар, погашається попередня заборгованість за найдовшим терміном її виникнення (п.3.3., п.3.4. договору).

За результатами дослідження наявних у справі доказів суд встановив, що відповідно до договору поставки №190310 від 19.03.2018 на підставі видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 146 595 грн 88 коп., а відповідач перерахував позивачу 764 900 грн 25 коп.

Акт звірки взаєморозрахунків у цьому випадку не може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості відповідача, її розміру, визнання боргу, оскільки інформація, що відображена в акті не повністю підтверджена первинними документами.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Правові висновки Верховного Суду з цього приводу, викладено в т.ч. у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого права, за умови подання ним належним чином підтверджуючих первинних документів щодо правовідносин між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №190310 від 19.03.2018 становить 381 695 грн 63 коп.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ПІК України).

Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. З ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 381 695 грн 63 коп. заборгованості за невиконання умов договору №190320 від 19.03.2018 є обґрунтованими та належать до задоволення.

У задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 97921 грн 79 коп. слід відмовити у зв"язку з недоведеністю.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Позивач заявив до стягнення 3% річних за період з 02.05.2021 по 23.02.2022 в розмірі 11 747 грн 42 коп. та інфляційні втрати за період з травня 2021 по лютий 2022 року в розмірі 38 669 грн 30 коп. від суми заборгованості 479617 грн 42 коп.

Судом здійснено перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказаний період від задоволеної до стягнення суми основної заборгованості - 381 695 грн 63 коп., відповідно до якого розмір трьох процентів річних становить 9 348 грн 93 коп., а інфляційних втрат 30 774 грн 32 коп.

Таким чином, до стягнення належить 9 348 грн 93 коп. 3% річних та 30 774 грн 32 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи, що прострочення оплати товару відповідачем має місце значно більше чотирнадцяти календарних днів, позивачем правомірно, на підставі п. 7.4 договору поставки нараховано відповідачу штраф у розмірі 30% від вартості поставленого, але неоплаченого товару. Однак, з врахуванням задоволеної до стягнення суми основної заборгованості - 381695 грн 63 коп. до стягнення належить 30% від цієї суми, що становить 114 508 грн 69 коп. штрафу.

З огляду на вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Судові витрати, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол Агротрейд" (вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 35130748) на користь Приватного підприємства "Агротехпостач Плюс" (вул. Гонти, 35-В, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 35111493) 536 327 (п"ятсот тридцять шість тисяч триста двадцять сім) гривень 57 коп. заборгованості, з яких: 381 695 (триста вісімдесят одну тисячу шістсот дев"яносто п"ять) гривень 63 коп. основного боргу, 9 348 (дев"ять тисяч триста сорок вісім) гривень 93 коп. 3% річних, 30 774 (тридцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 32 коп. інфляційних втрат, 114 508 (сто чотирнадцять тисяч п"ятсот вісім) гривень 69 коп. штрафу та 8 044 (вісім тисяч сорок чотири) гривні 58 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 25.08.2022

Суддя О. В. Рочняк